Постанова

від 15.11.2017 по справі 910/7741/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р. Справа№ 910/7741/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Власова Ю.Л.

за участю секретаря судового засідання Найченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 12.09.2017 (вх.№09-08.1/7715/17 від 15.09.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017

у справі №910/7741/17 (суддя -Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПЕРТ-МК

до Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля

про стягнення 109 148,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Чепель О.І., довіреність б/н від 17.03.2017

від відповідача - Гребенюк О.М., довіреність б/н від 19.06.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПЕРТ-МК (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля (відповідач у справі) про стягнення 109148,49 грн на підставі договору поставки №04/08-15 від 04.08.2015, з яких: 100 457,23 грн основного боргу, 5682,18 грн пені, 2386,66 грн інфляційних втрат та 622,42 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №04/08-15 від 04.08.2015 щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого палива, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму основного боргу та нарахованих на цю суму пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПЕРТ-МК 98457,23 грн основного боргу, 5676,49 грн пені, 2386,66 грн інфляційних втрат, 618,76 грн 3% річних, 1607,09 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, Господарський суд міста Києва виходив з того, що поданими позивачем первинно-бухгалтерськими документами підтверджується отримання відповідачем товару на загальну суму 1 322 013,18 грн та підтверджується часткова оплата відповідачем отриманого палива. Однак, оскільки позивачем при розрахунку позову не був врахований платіж, проведений відповідачем на суму 2 000,00 грн, суд встановив, що вірна сума боргу відповідача перед позивачем становить 98 457,23 грн, а не 100 457,23 грн, як вказував позивач у позовній заяві, у зв'язку з чим суд здійснив перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних та відповідно задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля , подав апеляційну скаргу б/н від 20.07.2017 (вх.№09-08.1/6401/17 від 01.08.2017), в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що місцевим господарським судом неповно досліджено дійсні обставини справи, зокрема, не досліджено обставин фактичного отримання відповідачем палива за наведеним переліком видаткових накладних, стверджує. що за умовами договору позивач повинен був здійснювати продаж товару виключно після отримання попередньої оплати, однак, оскільки по видатковим накладним за період з 01.02.2017 по 01. 03.2017 відповідач не здійснював попередньої оплати, то у позивача були відсутні правові підстави для поставки товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 апеляційну скаргу б/н від 12.09.2017 (вх.№09-08.1/7715/17 від 15.09.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/7741/17 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В. та призначено справу №911/7741/17 до розгляду на 18.10.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.10.2017 для розгляду справи №910/7741/17 було визначено суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 справу №910/7741/17 прийнято до провадження визначеним складом суду.

13.10.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 18.10.2017 представників апелянта, розгляд справи відповідно до п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено на 15.11.2017, про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 15.11.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача у судовому засіданні 15.11.2017 заперечили проти задоволення апеляційної скарги відповідача, вважають рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 законним та обґрунтованим, а тому просять залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

04.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПЕРТ-МК (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 04/08-15 (а.с. 28-34 том 1), відповідно до п. 2.1. якого постачальник протягом строку дії договору зобов'язався здійснювати постачання палива та/або надавати послуги покупцю на умовах ЕХW за місцезнаходженням АЗС, а покупець зобов'язався приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах договору. Згідно вказаного пункту договору сторони підтвердили, що умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у договорі та відповідних Додатках до нього.

За умовами п. 2.2. договору, з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що містяться в електронних базах даних постачальника, а саме в програмно-апаратному комплексі МАРІЯ та фіксується в інформаційних чеках, наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання-передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням постачальника, автентичність даних яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що містяться у інформаційних чеках, наданих відповідною АЗС.

Відповідно до п. 2.3 договору відсутність у покупця інформаційного чеку на отримане паливо/послуги чи не підписання паливної відомості не є підставою для відмови покупця від оплати отриманого палива/послуг, зазначених в реєстрі операцій апаратного комплексу "МАРІЯ".

Згідно з п. 4.1 договору покупець зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість палива/послуг на умовах, визначених договором.

У п. 6.3. договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається покупцем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати.

Залишок здійсненої попередньої оплати за результатами відповідного місяця вважається попередньою оплатою на наступний місяць (п. 6.5 договору).

Договір, відповідно до п. 7.1.-7.2, набирає чинності з моменту його підписання сторонами та засвідчення печатками сторін та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання. Строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила повідомлення про припинення дії договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору.

На час судового розгляду справи наведений договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

На виконання умов договору позивач у період з 04.08.2015 по 01.03.2017 поставив відповідачу товар (дизельне паливо) на загальну суму 1 322 013,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 35-98 том 1).

У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; осади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що представлені до матеріалів справи видаткові накладні, які датовані в період з 04.08.2015 по 29.12.2016, містять підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки відповідача на підтвердження отримання спірного товару відповідачем.

В тому числі, підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки відповідача наявний і на видаткових накладних, які датовані в період з 03.10.2016 по 29.12.2016, за якими апелянт заперечує отримання ним товару з тих підстав, що такі накладні не підписувала уповноважена особа відповідача.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що сторони за умовами договору п. 4.6. договору підписують акти звірки взаєморозрахунків. Так наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків станом за період жовтень 2016 року, листопад 2016 року та грудень 2016 року (а.с. 118 - 120 т. 1), які підписані уповноваженими представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб. Підписані акти звірки містять у собі дані про спірні видаткові накладні, поставки за якими заперечує відповідач. Апелянтом при цьому не надано доказів звернення з будь-якими запереченнями, зауваженнями до постачальника по вказаним видатковим накладеним чи актам звірки взаєморозрахунків.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено витяг з реєстру операцій апаратного комплексу МАРІЯ по контрагенту - ТОВ Збереження довкілля за період з 04.08.2015 по 29.06.2017 (а.с. 23-46 том 2), який з урахуванням узгоджених сторонами умов п. 2.2 договору вважається належним та допустимим доказом у справі в підтвердження поставки відповідачу спірного товару.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що видаткові накладні, датовані в період з 03.01.2017 по 01.03.2017, оформлені сторонами з дотриманням умов Додаткової угоди № 1 до Договору про передавання розрахункових документів засобами електронного документообігу M.E.Doc IS та (а.с. 34 т. 1) та підписані електронно-цифровими підписами сторін на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару за цими накладними.

При цьому, жодних заперечень з боку відповідача щодо кількості, асортименту та ціни поставленого відповідачу товару, вказані видаткові накладні та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, наявні в матеріалах справи видаткові накладні за період з 04.08.2015 по 01.03.2017 є належними доказами в підтвердження поставки позивачем товару на загальну суму 1 322 013,18 грн та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості, асортименту та ціні.

У позовній заяві позивач вказував, що відповідач лише частково оплатив поставлений товар в загальній сумі 1 221 555,95 грн. За даними позивача, товар за видатковою накладною № 430 від 01.02.2017 на суму 11754,18 грн. був частково оплачений відповідачем у сумі 4 000,01 грн і заборгованість за цією накладною склала 7754,17 грн, а товар за видатковими накладними №509 від 06.02.2017 на суму 24322,39 грн, №607 від 13.02.2017 на суму 24745,03 грн, №688 від 20.02.2017 на суму 24292,43 грн, №793 від 27.02.2017 на суму 8653,32 грн, № 869 від 01.03.2017 на суму 10689,89 грн залишився неоплаченим відповідачем в повному обсязі.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, остання оплата відповідача за договором, яка була врахована позивачем при зверненні з даним позовом до суду, це оплата 4000,00 грн згідно платіжного доручення №103 від 30.03.2017.

Натомість, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду (11.05.2017) відповідач також здійснив оплату в розмірі 2000,00 грн, що підтверджується наявним платіжним дорученням № 64 від 18.04.2017 (а.с. 12 том 2). Тобто, в рахунок оплати вартості отриманого палива відповідачем сплачено на користь позивача 1 223 555,95 грн.

З огляду на наведене, станом на момент звернення з позовом до суду сума боргу відповідача перед позивачем становила 98 457,23 грн. (1 322 013,18 грн - 1 223 555,95 грн), а не 100 457,23 грн, як помилково вказує позивач.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.3 Договору передбачено обов'язок відповідача (покупця) здійснювати попередню оплату палива/послуг. Згідно вказаного пункту договору, сума та строки внесення попередньої оплати визначається покупцем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заперечень відповідача проти позовних вимог з тих підстав, що оскільки відповідач не здійснював попередню оплату товару, то у позивача не було правової підстави поставляти цей товар відповідачу.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодекс.

Так, згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Частиною 4 цієї статті визначено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Крім того, пунктом 6.8 договору сторони передбачили, що в разі отримання покупцем (відповідачем) палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати, покупець зобов'язаний погасити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок постачальника (позивача) протягом 2 календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувавши попередню оплату відповідно до п. 6.2 Договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок Господарського суду міста Києва про задоволення позовних щодо стягнення основного боргу частково, а саме в сумі 98457,23 грн. В іншій частині основного боргу в сумі 2000,00 грн. місцевий господарський суд правомірно відмовив, враховуючи встановлені обставини оплати відповідачем спірного товару в сумі 2000,00 грн. до звернення позивача з даним позовом до суду.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 5 682,18 грн пені, 2 386,66 грн інфляційних втрат та 622,42 грн 3% річних, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 6.7 договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені (за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій Інформаційно-пошукової системи Ліга:Закон ) з урахуванням вірної суми основного боргу (а саме з урахуванням зменшення суми заборгованості відповідача з 28.04.2017 на 2000,00 грн) колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва вірно встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 5 676,49 грн, а в іншій частині вимог - в частині 5,69 грн пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, за заявлений позивачем період, на вірну суму заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 386,66 грн інфляційні втрати та 618,76 грн 3% річних.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/7741/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Беручи до уваги вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладається на апелянта, відповідача у справі.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 1 ст. 4, підпунктом 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 1 600,00 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина та незалежно від розміру судового збору, який стягнутий рішенням господарського суду (аналогічне роз'яснення викладено у п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7 зі змінами та доповненнями від 16.12.2015 року).

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 року судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 800,95 грн (1637,23 грн*110/100), однак, як встановлено апеляційним господарським судом при поданні апеляційної скарги апелянт сплатив лише 1 767,71 грн, тобто судовий збір сплачений у меншому розмірі (а саме на 33,24 грн), ніж передбачено Законом.

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 33,24 грн.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/7741/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі №910/7741/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Збереження довкілля (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 98, кв. 19; ідентифікаційний номер 38453543) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31216206782001, класифікація доходів бюджету 22030101) 33 (тридцять три) грн 24 коп недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/7741/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

Ю.Л. Власов