Рішення

від 13.07.2017 по справі 912/630/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 рокуСправа № 912/630/17 Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Вавренюк Л.С. та Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/630/17

за позовом Фермерського господарства "Черній Михайло Андрійович",

до відповідачів:

І - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

ІІ - Новомиргородської районної державної адміністрації,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про визнання недійсним наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 1 від 20.01.2017 та ОСОБА_4, довіреність № 1 від 20.01.2017;

від третьої особи (ОСОБА_1О.) - ОСОБА_5, довіреність № 197 від 07.04.2017.

Фермерське господарство "Черній Михайло Андрійович" (надалі - ФГ "Черній Михайло Андрійович") звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Новомиргородської районної державної адміністрації, в якій просить суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1";

- зобов'язати Новомиргородську районну державну адміністрацію Кіровоградської області в особі сектору з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно і юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Новомиргородської районної державної адміністрації скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер 3523885200:02:000:3239 площею 2,00 га за ОСОБА_1.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на ті обставини, що має діюче речове право оренди на земельну ділянку, що отримана в оренду за договором оренди землі від 11.01.2006, який поновлено відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16, тоді як відповідач без припинення в установленому законом порядку права оренди позивача на відповідну земельну ділянку передав за оскаржуваним наказом частину орендованої земельної ділянки у власність фізичній особі ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2017 подану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 912/630/17, розгляд справи призначено на 21.03.2017.

Крім того, позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив заборонити ОСОБА_1, до вирішення спору у даній справі по суті та набрання рішенням суду законної сили, вчинення дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:3239, що знаходиться на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Ухвалою від 24.02.2017 господарський суд відмовив у задоволенні заяви Фермерського господарства "Черній Михайло Андрійович" про забезпечення позову.

Позивачем надано господарському суду додаткові докази та обґрунтування позовних вимог.

Відповідач подав клопотання, у якому зазначає, що заперечує проти позовних вимог та надає витребувані господарським судом докази.

Ухвалою від 21.03.2017 господарським судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, громадянина ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи до 11.04.2017.

10.04.2017 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких зазначено про недійсність Договору оренди землі від 11.01.2006, оскільки відсутня сформована земельна ділянка площею, що зазначена у договорі (106,65 га). Відтак, оскільки відсутній об'єкт оренди, то договір має бути визнаний судом недійсним. Також вказується, що Договір оренди від 11.01.2006 не пройшов належної державної реєстрації, з огляду на що у позивача відсутнє право оренди на вказані в позові земельні ділянки. На думку представника третьої особи, печатка філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" та підпис працівника цієї організації, які містяться на договорі не є належними доказами факту проведення державної реєстрації договору, оскільки така реєстрація мала посвідчуватись гербовою печаткою сільської ради та підписом сільського голови в силу положень Закону України "Про місцеве самоврядування". Також представник третьої особи ОСОБА_1 зазначає про необхідність припинення провадження у справі стосовно другої вимоги, оскільки така вимога має розглядатись у порядку адміністративного судочинства. В частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушених прав, оскільки останній не забезпечує реального захисту його прав на спірну частину земельної ділянки.

11.04.2017 від відповідача І надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач зазначає про непорушення ним прав позивача спірним наказом. Крім того, на думку відповідача І, даний спір не підвідомчий господарським судам, оскільки в спірних відносинах відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень і тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В прохальній частині відзиву відповідач І просить в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним наказу відмовити.

У судовому засіданні 11.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16:30 18.04.2017.

18.04.2017 представником третьої особи надано додаткові письмові докази, згідно яких останній стверджує, що не доведено обставин, які б свідчили про наявність порушеного права позивача у даному випадку, а також, що встановлені у рішенні зі справи № 912/1198/16 обставини не стосуються предмету спору у даній справі і не спростовують доводи третьої особи щодо неналежної державної реєстрації договору.

18.04.2017 представниками позивача подані заперечення на письмові пояснення третьої особи. Так останні стверджують, що правовідносини у справі № 6-55цс12, на постанову Верховного Суду України з якої посилається третя особа, та правовідносини у даному спорі є різними і регулюються різними нормативно-правовими актами. Також позивач наполягає на встановленні у рішенні у справі № 912/1198/16, як преюдиційного факту, належної реєстрації Договору оренди землі від 11.01.2006. Також представники позивача наполягають, що спір у даній справі підлягає розгляду у господарському суді, оскільки повноцінний захист прав та інтересів позивача можливий шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у сукупності зі скасуванням державної реєстрації права власності земельної ділянки за третьою особою. Водночас позовна вимога про скасування державної реєстрації та запису у державному реєстрі є похідною і залежить від позовної вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління, а тому вказані вимоги підлягають розгляду у сукупності. Також, заперечуючи твердження третьої особи щодо неможливості оскарження наказу відповідача І у зв'язку із вичерпанням його дії шляхом одноразового застосування, позивач стверджує, що оскаржуваний наказ за своєю правовою природою є одночасно як правовим актом індивідуальної дії так і правовстановлюючим документом на земельну ділянку, оскільки законом не передбачено оскарження витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджує право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 Відтак встановити правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку неможливо без надання правової оцінки наказу відповідача І, яким вказана земельна ділянка передана ОСОБА_1 у власність, на підставі якого ця особа зареєструвала своє речове право на земельну ділянку.

У судовому засіданні 18.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16:00 24.04.2017.

24.04.2017 представником третьої особи ОСОБА_1 подано додаткові письмові пояснення, згідно яких, поміж іншого, представник посилається на рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" і зазначає, що право власності є непорушним і неможливо позбавляти його лише на підставі встановлення порушення закону з боку органу державної влади.

24.04.2017 на адресу господарського суду надійшов відзив на позов Новомиргородської районної державної адміністрації, у якому відповідач ІІ просить відмовити у задоволенні позову в частині, що стосується вимог до Новомиргородської районної державної адміністрації. Свою позицію відповідач ІІ обґрунтовує тим, що державний реєстратор, за наявності зареєстрованого права за позивачем, не прийняв би рішення про державну реєстрацію без наявності доказів (відповідного наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області) припинення такого права у позивача. Водночас доказів на підтвердження своїх міркувань відповідач ІІ не надав.

24.04.2017 представник відповідача І подав письмові пояснення, згідно яких наполягає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту є невиправданим.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2017 розгляд справи № 912/630/17 продовжено колегією у складі трьох суддів, а саме: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Колодій С.Б. та Макаренко Т.В.

24.05.2017 представниками позивача подано додаткові пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 25.05.2017 представником ОСОБА_1 подані свої письмові пояснення, згідно яких заперечуються позовні вимоги.

Ухвалою від 25.05.2017 господарський суд колегією суддів відклав розгляд справи до 14:00 год 21.06.2017.

У зв'язку з відпусткою судді Колодій С.Б. та закінченням строку розгляду справи, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого справу призначено головуючому судді Шевчук О.Б. та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Макаренко Т.В. та Вавренюк Л.С.

Ухвалою від 21.06.2017 господарський суд колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Макаренко Т.В. та Вавренюк Л.С. прийняв справу до свого провадження.

З урахуванням пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" розгляд даної справи розпочато заново.

Від відповідача І надійшли письмові пояснення та клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В судовому засіданні 21.06.2017 господарським судом встановлено, що представником ОСОБА_1 подано до господарського суду письмове пояснення, в якому останній зазначив, зокрема, про те, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523885200:02:000:3239. До вказаного пояснення третьою особою додано копію договору купівлі-продажу №318 від 31.05.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3523885200:02:000:3239, розташовану на території Кіровоградської області Новомиргородського району Оситнязької сільської ради, загальною площею 2,00 га.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою від 21.06.2017 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено до 16:00 13.07.2017.

13.07.2017 від представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника.

13.07.2017 ОСОБА_2 подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що лише 13.07.2017 вказана третя особа дізналась про залучення його до участі у даній справі.

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення такого клопотання, оскільки в матеріалах справи міститься поштовий конверт, у якому направлялась копія ухвали від 21.06.2017 на адресу ОСОБА_2 - Кіровоградська область, Новомиргородський район, вул. Воровського, 58, яка ним же зазначена на клопотанні від 13.07.2017. Вказаний конверт повернутий господарському суду 07.07.2017 органом поштового зв'язку із відміткою "За відмовою адресата від одержання". Отже, в разі отримання вказаного поштового відправлення третя особа ОСОБА_2 був би завчасно повідомлений про час і місце судового засідання та про його залучення в якості третьої особи і мав би час для своєчасної підготовки до дня судового засідання.

Представниками позивача подано клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області в особі сектору з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно і юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Новомиргородської районної державної адміністрації скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер 3523885200:02:000:3239 площею 2,00 га за ОСОБА_1. Клопотання обґрунтоване тим, що з огляду на відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, спір в цій частині припинив своє існування.

В судовому засіданні представниками позивача позовні вимоги згідно позову підтримано повністю, представник третьої особи гр. ОСОБА_1, згідно наведених пояснень просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, які наведені в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2006 між Новомиргородською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФГ "Черній Михайло Андрійович" (Орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 02.03.2006 за № 3.

За умовами вказаного договору в оренду позивача передано земельну ділянку загальною площею 106,65 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору - 10 років.

Згідно плану (схеми) земельної ділянки, передана позивачеві в оренду земельна ділянка складається з двох земельних ділянок площею 23,35 га та площею 83,30 га.

Вказані земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі 02.12.2015 за кадастровими номерами 3523885200:02:000:9008 (площа 83,2965 га) та 3523885200:02:000:9100 (площа 23,3472 га), що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі №912/1198/16, порушеної за позовом ФГ "Черній Михайло Андрійович" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, визнано поновленим зазначений вище договір оренди землі від 11.01.2006 на тих самих умовах і на той самий строк та визнано укладеною додатку угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, зміст якої наведено у вказаному рішенні господарського суду.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16 набрало законної сили 10.10.2016.

Як повідомляє позивач, після набрання рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16 законної сили, ФГ "Черній Михайло Андрійович", реалізуючі свої законні речові права на відповідні земельні ділянки, дізнався, що частини орендованих позивачем за договором від 11.01.2006 земельних ділянок передано у власність третім особам без відома позивача.

Не дивлячись на те, що позивач не повертав орендованої земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області, за відомостями, що містяться у Державному земельному кадастрі (на Публічній кадастровій карті України) земельної ділянки площею 83,2965 га із кадастровим номером 3523885200:02:000:9008 не існує, а замість неї сформовано десять окремих земельних ділянок з кадастровими номерами - 3523885200:02:000:5083; 3523885200:02:000:3233; 3523885200:02:000:3232; 3523885200:02:000:3234; 3523885200:02:000:3240; 3523885200:02:000:3238; 3523885200:02:000:3237; 3523885200:02:000:3239; 3523885200:02:000:3236; 3523885200:02:000:3235. Згідно даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 3523885200:02:000:3239 площею 2,00 га передана у власність ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Головного правління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ.

Зазначаючи про те, що наказ Головного правління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ є незаконним та порушує права ФГ "Черній Михайло Андрійович" на оренду відповідної земельної ділянки, ФГ "Черній Михайло Андрійович" просить визнати такий наказ недійсним.

При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що ФГ "Черній Михайло Андрійович" отримав в оренду за договором оренди від 11.01.2006 земельну ділянку загальною площею 106,65 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району. Вказаний договір укладено з Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області на підставі розпорядження голови вказаної РДА від 20.05.2005 № 424-р, що відповідало діючим на час підписання такого договору положенням Земельного кодексу України, зокрема статті 124, пункту 12 Перехідних положень, та Закону України "Про оренду землі" щодо порядку та повноважень на передачу відповідної земельної ділянки в оренду.

Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, стосовно того, що договір оренди землі від 11.01.2006 не пройшов належної державної реєстрації та предмет договору відсутній спростовуються наступним.

Закон України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час підписання договору оренди землі від 11.01.2006, встановлював, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) (ч. 1 ст. 15 Закону). Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону).

Земельна ділянка, згідно з частиною 1 статті 79 земельного кодексу України, це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

З наявного в матеріалах справи примірника договору оренди землі від 11.01.2006 слідує, що у вказаному договорі визначено об'єкт оренди, яким є земельна ділянка загальною площею 106,65 га, у томі числі 106,65 га ріллі, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району.

Згідно плану (схеми) земельної ділянки, яка передана позивачеві в оренду, та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ФГ "Черній Михайло Андрійович" (том І, а.с. 23 на звороті), така земельна ділянка складається з двох ділянок площею 23,35 га та площею 83,30 га. Отже, межі відповідних земельних ділянок встановлені, об'єкт оренди ідентифікований та складається з двох окремих земельних ділянок, загальний розмір яких становить 106,65 га. Закон України "Про оренду землі" не містив заборони на передачу в оренду за одним договором декількох земельних ділянок. Обставини того, що вказана в договорі земельна ділянка фактично складається з двох ділянок, не суперечить вимогам законодавства та не свідчить про відсутність об'єкта оренди за договором.

За вимогами статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час укладення ФГ "Черній Михайло Андрійович" договору оренди землі від 11.01.2006, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації; укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 125 Земельного кодексу України у зазначеній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 та передбачав проведення державної реєстрації договорів оренди землі виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради.

Разом з цим, 17 лютого 2003 року видано Указ Президента України № 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", яким на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Вказаний Указ Президента України в силу Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до вказаного Указу Президента України наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962, затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель. Вказаним Тимчасовим порядком встановлено, що державну реєстрацію договорів оренди землі здійснюють структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру.

Посилання третьої особи в своїх поясненнях на положення статті 182 Цивільного кодексу України, які передбачають, що державна реєстрація прав має здійснюватися відповідно до закону, а тому, за твердженням третьої особи, реєстрація договору мала проводитись в порядку № 2073 від 25.12.1998 органами місцевого самоврядування, які були уповноважені на вказане Законом України "Про місцеве самоврядування", тоді як згаданий вище Тимчасовий порядок є підзаконним актом, не приймається судом, оскільки реєстрація права та реєстрація договору це різні за своїм юридичним значенням поняття та дії.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема, в постанові від 11.02.2014 у справі № 21-449а13.

Щодо посилання третьої особи на постанову Верховного Суду України від 31.10.2012 у справі № 6-55ц12, господарський суд зауважує, що у вказаній постанові зазначено конкретний період застосування норм Закону України "Про місцеве самоврядування", а саме після набрання чинності Цивільним кодексом України і до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", тобто з 01.01.2004 до 03.08.2004.

Оскільки договір оренди землі між ФГ "Черній Михайло Андрійович" та Новомиргородською районною державною адміністрацією підписано 11.01.2006 і зареєстровано 02.03.2006, то обставини даної справи є відмінними від обставин справи № 6-55ц12.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку, що реєстрація договору оренди землі від 11.01.2006, яка здійснена Новомиргородським районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 02.03.2006 за № 3, відповідає діючому на той час порядку реєстрації договорів оренди землі.

Окрім того, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16, порушеної за позовом ФГ "Черній Михайло Андрійович" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, визнано поновленим зазначений вище договір оренди землі від 11.01.2006. Вказане рішення набрало законної сили.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" суд зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, зазначаючи про те, що наданий позивачем договір оренди не пройшов належної державної реєстрації, третя особа фактично ставить під сумнів зазначене вище рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Оскільки положення статті 125 Земельного кодексу України, в редакції на час укладення договору від 10.01.2006 передбачали, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, то у ФГ "Черній Михайло Андрійович" виникло право оренди зазначеної в договорі земельної ділянки з 02.03.2006.

Згідно умов договору оренди землі від 11.01.2006 вказаний договір укладено строком на 10 років.

Виходячи з того, що строк дії договору оренди землі від 11.01.2006 починається після набрання ним чинності, тобто після державної реєстрації договору, то вказаний договір діє по 02.03.2016 включно.

Разом з цим, згаданим вище рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16 визнано поновленим на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди землі від 11.01.2006, що укладений між Новомиргородською районною державною адміністрацією і ФГ "Черній Михайло Андрійович" та визнано укладеною додаткову угоду про поновлення вказаного договору.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16 залишено без змін за результатами апеляційного перегляду згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та є таким, що набрало законної сили 10.10.2016.

В силу приписів ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Між тим, як пояснює Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у даній справі, земельна ділянка площею 83,2965 га із кадастровим номером 3523885200:02:000:9008 договір оренди на яку поновлено за рішенням господарського суду, була поділена, внаслідок чого сформовано десять окремих земельних ділянок з кадастровими номерами - 3523885200:02:000:5083; 3523885200:02:000:3233; 3523885200:02:000:3232; 3523885200:02:000:3234; 3523885200:02:000:3240; 3523885200:02:000:3238; 3523885200:02:000:3237; 3523885200:02:000:3239; 3523885200:02:000:3236; 3523885200:02:000:3235.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га - рілля (кадастровий номер 3523885200:02:000:3239) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району (том І, а.с. 120).

В подальшому ОСОБА_1 продав земельну ділянку за кадастровим номером 3523885200:02:000:3239 площею 2,0000 га громадянину ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31.05.2017 (а.с. 166-168, том ІІ).

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88503725 від 31.05.2017 (а.с. 169, том ІІ).

Господарський суд вважає наявними підстави для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" згідно позову ФГ "Черній Михайло Андрійович", виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання недійсним рішення органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок", який набрав чинності з 02.05.2009, внесено зміни до статті 125 Земельного кодексу України та передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", який набрав чинності з 16.03.2010, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, виключено у Законі України "Про оренду землі" статті 18 та 20.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, на час прийняття господарським судом та набрання законної сили рішення від 25.05.2016 право оренди ФГ "Черній Михайло Андрійович" за поновленим договором оренди землі від 11.01.2016 на земельні ділянки підлягало державній реєстрації.

Разом з цим, господарський суд враховує, що підставою для поновлення договору оренди землі від 11.01.2006 згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16 є положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", які передбачають, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно з частиною 8 наведеної норми про поновлення договору укладається додаткова угода.

Отже, особливістю поновлення договору оренди землі за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є обставини того, що орендар після закінчення строку дії договору продовжує фактичне користування орендованої земельною ділянкою та поновлення договору відбувається автоматично з наступної дати після дати припинення договору. Зазначений юридичний факт (автоматичне поновлення) потребує відповідного оформлення сторонами додатковою угодою. Вказаної позиції дотримується, зокрема Вищий господарський суд України в постанові від 10.01.2017 у справі № 910/12073/16.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що без вирішення питання щодо припинення права ФГ "Черній Михайло Андрійович" користування земельною ділянкою в порядку, визначеному Земельним кодексом України, оформлення права на землю за іншою особою є таким, що суперечить положенням частини 5 статті 116 Земельного кодексу України та порушує права ФГ "Черній Михайло Андрійович" на користування відповідною земельною ділянкою. Доводи позивача в цій частині є обґрунтованими.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" порушує норми частини 5 статті 116 Земельного кодексу України та права ФГ "Черній Михайло Андрійович" на користування відповідною земельною ділянкою.

Стосовно доводів відповідача і третьої особи про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує його реального захисту, оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ вичерпав свою дію фактом його виконання та скасування такого наказу не породжує для позивача жодних правових наслідків, господарський суд зазначає наступне.

Згідно рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначено: «Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання."

Тобто, у вказаному рішенні зроблено висновок стосовно неможливості скасування рішення саме органом місцевого самоврядування, а не будь-яким іншим суб'єктом права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до змісту вимог статті 19 Конституції України, статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

До нормативних актів органів державної влади та місцевого самоврядування належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Ненормативні правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені відповідним органом після їх виконання.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії (визнає недійсним), виданий органом державної влади та місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України, стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частина 1 статті 155 Земельного кодексу України).

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Господарський суд зазначає, що на виконання оспорюваного у даній справі наказу будь-який інший (окремий) правоустановчий документ, який міг би оспорити позивач у справі, не видавався, а отже обставини даної справи є відмінними від справ, що переглядались Верховним Судом України та на які посилається третя особа в своїх поясненнях.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Конституції України кореспондуються із статтею 5 Земельного кодексу України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами, своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків передбачених законом.

Разом з цим, враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України, у тому числі в постановах, на які посилається третя особа, суди повинні з'ясувати, чи відбудеться реальний захист прав позивача при розгляді справи, предметом якої є скасування ненормативного акту.

Як встановлено вище, ФГ "Черній Михайло Андрійович" набув право оренди на земельні ділянки та здійснював користування такими земельними ділянками на підставі договору оренди землі від 11.01.2006, який поновлено згідно рішення господарського суду. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування орендарем земельною ділянкою. Отже, з наданням земельної ділянки у власність іншій особі за оспорюваним наказом, відбулося фактичне вибуття з володіння та користування позивача відповідної земельної ділянки саме за таким наказом.

Господарський суд враховує, що земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1 у власність за оспорюваним наказом є земельною ділянкою за кадастровим номером 3523885200:02:000:3239 площею 2,00 га, яка утворена шляхом поділу земельної ділянки за кадастровим номером 3523885200:02:000:9008 площею 83,2965 га.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Згідно пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

З матеріалів справи слідує, що поземельна книга на земельну ділянку за кадастровим номером відкрита 31.05.2016, тобто до прийняття наказу.

Отже, діям по наданню земельної ділянки у власність передували дії щодо скасування реєстрації земельної за кадастровим номером 3523885200:02:000:9008 та формування і реєстрація нової земельної ділянки за кадастровим номером 3523885200:02:000:3239.

Однак, відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з частиною 6 статті 24 Закону України "Про державний кадастр" підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Отже, питання щодо поновлення скасованого запису про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3523885200:02:000:9008 та реєстрація права на земельну ділянку потребує дослідження законності набуття іншою особою права на відповідну земельну ділянку.

Як встановлено матеріалами справи, провадження у справі № 912/1198/16 порушено 28.03.2016, а рішення про задоволення позову ФГ "Черній Михайло Андрійович" прийнято 25.05.2016. Відповідач І, після прийнятого рішення 08.08.2016 надав дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно наказу від 08.08.2016 № 11-7477/14-16-СГ (том І а.с. 112) та після набрання рішенням законної сили передає відповідну земельну ділянку у власність вказаній особі.

За таких обставин, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області під час надання дозволу іншій особі на розробку проекту землеустрою було обізнане про задоволення позовних вимог у справі № 912/1198/16 та, як наслідок, про поновлення договору оренди від 11.01.2006, однак не дивлячись на прийняття господарським судом рішення про задоволення позову та залишення такого рішення в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 відповідач 23.11.2016 надав земельну ділянку у власність іншій особі.

При цьому господарським судом встановлено, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконує свої обов'язки за договором, зокрема, сплачує орендну плату, здійснює належне оброблення земельної ділянки тощо.

Господарський суд враховує, що в силу вимог статті 27 Закону України "Про оренду землі" що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

При цьому, в силу вимог частини 6 статті 319 цього кодексу держава не втручається у здійснення власником права власності.

Таким чином, відповідач до моменту повернення земельної ділянки з оренди не мав права втручатись в здійснення позивачем права оренди земельної ділянки, яка орендована останнім за вищезгаданим Договором, який поновлено згідно рішення господарського суду у справі №912/1198/16.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі "ОСОБА_6 проти Бельгії" від 26.10.1984 та рішення у справі "ОСОБА_7 проти Іспанії" від 28.10.1998).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" суд дійшов висновку, що "ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються".

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку, що визнання недійсним наказу відповідача І від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ є ефективним засобом правового захисту порушених прав ФГ "Черній Михайло Андрійович" за поновленим договором оренди землі від 11.01.2006.

Стосовно посилань третьої особи на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" господарський суд зазначає, що висновки Європейського суду з прав людини не повинні бути для суду безумовно обов'язковими без урахування конкретних обставин справи.

В даній справі, саме внаслідок видання відповідачем оспорюваного наказу відбулося незаконне втручання у право ФГ "Черній Михайло Андрійович" на мирне володіння своїм майном (земельною ділянкою), що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Натомість, визнання недійсним наказу № 11-11659/14-16-СГ від 23.11.2016 не позбавляє можливості ОСОБА_1 оформити право власності на іншу аналогічну за розміром та цільовим призначенням земельну ділянку при наявності у даної особи права на отримання у власність земельної ділянки.

Також господарський суд відхиляє доводи відповідача І стосовно того, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Таким чином, спір у даній справі підвідомчий господарському суду. При цьому, не є правильним віднесення пункту 1 оспорюваного наказу в частині затвердження проекту землеустрою до підвідомчості адміністративному суду, оскільки затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання земельної ділянки у власність у даному конкретному випадку є нерозривно пов'язаними діями.

З підстав викладеного, позовні вимоги ФГ "Черній Михайло Андрійович" про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ підлягають задоволенню.

Щодо іншої вимоги про зобов'язання Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області в особі сектору з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно і юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Новомиргородської районної державної адміністрації скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер 3523885200:02:000:3239 площею 2,00 га за ОСОБА_1, то в цій частині необхідно припинити провадження у справі з огляду на таке.

У зв'язку із продажем ОСОБА_1 ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3523885200:02:000:3239 площею 2,00 га, згідно договору купівлі-продажу від 31.05.2017 зареєстрований у реєстрі за № 318 (а.с. 166-168, том ІІ) та реєстрації права власності такої земельної ділянки за ОСОБА_2 (а.с. 169, том ІІ) і, як наслідок, відсутності на момент прийняття рішення запису про реєстрацію права власності, про скасування якого просить позивач, відсутній предмет спору. Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в іншій частині господарський суд припиняє провадження у справі.

Судовий збір за подання позову в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача І.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 №11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1".

В іншій частині провадження у справі припинити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ідентифікаційний код 39767636) на користь Фермерського господарства "Черній Михайло Андрійович" (26020, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Оситняжка, ідентифікаційний код 23095575) 1600 грн судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Копію рішення направити відповідачу 1 (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26), відповідачу ІІ (26000, Кіровоградська обл., м. Новомиргород, вул. Соборності, 112) та ОСОБА_2 (Кіровоградська область, Новомиргородський район, смт. Капітанівка, Воровського, 58).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 17.07.2017.

Головуючий суддя О.Б. Шевчук

Суддя Л.С. Вавренюк

Суддя Т.В. Макаренко