Рішення

від 10.07.2017 по справі 922/1566/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 922/1566/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю РБД-12 (м. Харків) про зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників:

позивача - гол. спеціаліста - юрисконсульта сектору судової роботи відділу з питань земельних відносин Юридичного департаменту ХМР ОСОБА_1 (довіреність №08-11/91/2-17 від 10.01.2017 р.),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 26.06.2017 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить зобов'язати відповідача протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2013 га по вул. 2-й Біробіджанський проїзд, 14, 16 у м. Харкові, та зареєструвати зазначену земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

26.06.2017 р. розгляд справи був відкладений на 10.07.2017 р. о 12:00 год.

Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності, в якій просить застосувати до позовної заяви про зобов'язати вчинити певні дії від 16.05.2017 р., поданої Харківською міською радою до ТОВ "РБД-12", позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.

Також, відповідач надав заперечення на позов про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки такого способу захисту цивільних прав як зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вчинити дії щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі нормами закону не передбачено.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

09.02.1999 р., на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №72 від 27.01.1999 р., між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБД-12" був укладений договір №1874 на право тимчасового користування землею (надалі - договір), за яким виконавчий комітет Харківської міської ради надає, а відповідач приймає в тимчасове користування земельну ділянку за адресою: м. Харків, 2-й Біробіджанський проїзд, 14, 16, загальною площею 0,2013 гектарів, згідно з планом землекористування.

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка надається у тимчасове користування строком до 31.12.2023 р. для експлуатації і обслуговування адміністративного приміщення, виробничих складських та допоміжних будівель і споруд.

Згідно з п. 2.1 договору плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді земельного податку у розмірі 221,43 грн. не пізніше 15 числа наступного місяця.

Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 р. №960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Згідно з п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 р.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. №1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.» вводиться в дію з 01.01.2014 р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. зазначеного Порядку зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договору оренди землі оформлюються додатковою угодою. Підготовка додаткової угоди здійснюється Департаментом земельних відносин відповідно до Порядку укладання договорів оренди землі у м. Харкові.

Всі вищевказані рішення Харківської міської ради є діючими, в судовому чи адміністративному порядку не скасовані.

09.10.2013 р. Департамент земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради надіслав відповідачу лист-попередження №1728/0/225-13 від 08.10.2013 р., в якому вказав, що Законом України "Про землеустрій" не передбачено фінансування робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок місцевих бюджетів, у зв'язку з чим роботи з виготовлення зазначеної документації та реєстрація земельних ділянок повинні проводитися за рахунок землекористувачів. Також, земельна ділянка підлягає обов'язковій реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Крім того, цим листом було повідомлено відповідача про необхідність:

- в строк до 01.12.2013 р. - забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- в строк не пізніше 31.12.2013 р. - подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру;

- в строк до 01.01.2014 р. - повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки;

- в строк до 01.02.2014 р. - привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказаний лист-попередження №1728/0/225-13 від 08.10.2013 р. був надісланий Департаментом земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради 09.10.2013 р. та отриманий відповідачем 14.10.2013 р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на зазначений лист-попередження не надав, технічну документацію із землеустрою не виготовив та не здійснив реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідно до ст. 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування органами місцевого самоврядування робіт, пов'язаних з виготовленням документації із землеустрою на окрему земельну ділянку, діючим законодавством не передбачено, а тому зазначені дії повинні здійснюватися землевласниками та землекористувачами. Таким чином, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, на підставі якої вносяться відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру повинна бути виготовлена за рахунок відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положенням статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

В п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

В укладеному між сторонами договорі на право тимчасового користування землею №1874 від 09.02.1999 р. кадастровий номер земельної ділянки не визначений, а плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді земельного податку.

Позивач не надав доказів не відповідності плати, що вносить відповідач, розміру відповідного земельного податку.

Враховуючи п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" спірна земельна ділянка вважається сформованою, незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

Сформовані земельні ділянки, згідно вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України, підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Отже, у разі якщо відомості про спірну земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, її державна реєстрація повинна здійснюватись на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою її власника (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

При цьому, відповідно до ст. 185 Земельного кодексу України, землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно з законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Статтею 26 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про землеустрій" замовник документації із землеустрою зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування робіт із землеустрою здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Позивач посилається на ст. 67 Закону України "Про землеустрій" як на підставу для обов'язку відповідача здійснити виготовлення документації із землеустрою (враховуючи оплату за виготовлення) за власні кошти.

Однак, вказана стаття обумовлює лише можливість фінансування робіт із землеустрою, як за рахунок коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом, так і за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Проте не покладає обов'язок замовлення та фінансування відповідних робіт на юридичні особи за їх власні кошти.

Більш того, жодна норма чинного законодавства, на яку посилається позивач, не містить припису щодо покладення на відповідача обов'язку з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Водночас, суб'єктом права власності земельної ділянки за договором №1874 від 09.02.1999 р. є безпосередньо територіальна громада м. Харкова, яка реалізує дане право через орган місцевого самоврядування - Харківську міську раду.

Таким чином, покладення саме на відповідача обов'язку з виготовлення технічної документації із землеустрою законодавством прямо не передбачені.

Згідно з підпунктом "г" п. 2 ст. 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов'язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Таким чином, саме договором між замовником та розробником документації із землеустрою визначається строк виконання робіт, який може перевищувати 3 місяці, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання відповідача протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою, суперечать приписам статті 28 Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які одержали у тимчасове користування земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Заборона одномоментного свавільного скасування майнових прав випливає також із положень ст. 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Виходячи зі змісту наведених конституційних положень є очевидним, що прийняття чинного Земельного кодексу України не мало вплинути на обсяг прав тимчасового користування, набутих до вступу в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 р.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Позивач не надав господарському суду рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу відповідачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До того ж, у відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають тільки законні вимоги, а позовні вимоги позивача по даній справі не є законними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок або навіть право чи можливість відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2013 га по вул. 2-й Біробіджанський проїзд, 14, 16 у м. Харкові, та зареєструвати зазначену земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Крім того, позивачем не зазначено, які саме дії повинен вчинити відповідач та в чому полягає забезпечення виготовлення технічної документації, тобто способи виконання вимоги позивача не вказано.

Вимога позивача про вчинення дій щодо реєстрації земельної ділянки не містить переліку дій, необхідних для виконання.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності. На що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням зазначених норм, враховуючи, що подією, яка стала підставою для подання позову є невиконання відповідачем рішення ХМР від 25.09.2013 р. №1269/13 та листа Департаменту земельних відносин виконавчого комітету ХМР №1728/0/225-13 від 08.10.2013 р., в якому були визначені строки дій, які мав зробити відповідач, але не зробив.

Саме з цими строками і пов'язується строк позовної давності по даній справі.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, строк позовної давності сплив відповідно до заявлених позовних вимог 01.12.2016 р. та 31.12.2016 р.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Однак, позивач не надав доказів наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.

У підпункті 2.2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючим задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий звір належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 792 ЦК України, ст.ст. 79-1, 93, 185, п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 26, 27, 28, 50, 67 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 2, 13 Закону України «Про оренду землі» , п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", ст.ст. 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_3