Рішення

від 16.11.2010 по справі 2-11101/10

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-11101/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Радюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбакнк" в особі структурного підрозділу Рівненської філії Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбакнк", про стягнення належних йому коштів депозитного вкладу, штрафних санкцій за невиконання договору депозитного владу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Рівненського міського суду із липня 2009 року надійшла заявою від 10.11.2010 року уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбакнк" в особі структурного підрозділу Рівненської філії Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбанк", про стягнення належних йому коштів депозитного вкладу в сумі 11232,6 грн., штрафних санкцій за невиконання договору депозитного владу, у вигляді 3% річних, що становить 134,7 грн. та 449,3 грн. з урахуванням індексу інфляції, та моральної шкоди в сумі 3000,0 грн., а всього 14816,6 грн.

В обгрунтування позову вказано, шо із 23.05.2005 року він являється вкладником РФ КБ ПАТ Західінкомбанк , через виниклі труднощі в день закінчення строку дії депозитного договору 18.03.2009 року він звернувся до відповідача з приводу повернення вкладу, на що йому відмовили з посиланням на постанову Правління НБУ №68 від 12.02.2009 року та відсутність коштів. Була перезаключена депозитна угода №1 від 18.12.2009 року до банківської угоди №ДД-4670-7 від 18.09.2009 року, після закінчення якої він 18.06.2010 року знову звернувся із заявою про повернення коштів, на що отримав чергову відповідь про відсутність грошей. Такими діями відповідача йому заподіяно душевних страждань через ігнорування його законних вимог, що потягнуло порушення взаємовідносин в сім'ї, йому заподіяна моральна шкода, принижена честь і гідність. Моральну шкоду він оцінює в грошовій сумі 3000 грн. і просить стягнути її. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Письмових заперечень відповідача суду не надано.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позов в редакції його уточнення від 10.11.2010 року на загальну, вказуючи, що станом на день судового розгляду справи відповідачем не прийнято жодних мір до виконання зобовязання. Просять стягнути із відповідача на його користь вказану суму заборгованості, відсотки та інфляційні втрати і моральну шкоду та понесені ним судові витрати 269,00 грн.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Вказав, що не заперечує невиконання зобов'язання по виплаті коштів банківського вкладу позивачу, у зв'язку із дією мораторію за Постановою НБУ, на суму 11232,6 грн. В цій частині не заперечує обґрунтованість позовних вимог, проте кошти не виплачені за поважних причин не по вині банку. Що стосується вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відповідно ст. 625 ЦК України, то вони не були умовами договору банківського вкладу, оскільки на весь час дії мораторію, відповідно постанови НБУ, ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність", штрафні санкції не нараховуються, залишає їх на розсуд суду. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважає не доведеними і такими, що не грунтуються на положеннях закону стосовно правовідносин між сторонами. Просить відмовити в позові в частині стягнення моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторони позивачки та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського строкового вкладу /депозит/ №ДД-4670-7 від 18.09.2009 року. За вказаним договором та згідно платіжного доручення № 83 від 18.09.2010 року позивач передав Банку на депозит грошові кошти в сумі 11232,60 грн. строком по 18.12.2009 року включно. До договору банківського вкладу укладена додаткова угода №1 від 18.12.2009 року, згідно якої передбачено, що банк зобовязується у випадках та в порядку, встановлених цим Договором повернути суму вкладу із нарахованими згідно з умовами цього Договору відсотками та закрити рахунок, дата повернення вкладу визначена 18.06.2010 року. На звернення позивача від 18.06.2010 року в порушення вищенаведених умов Договору, ст.ст.1060,1070,610,611,629,526,599 ЦК України, позивачу не виплачені кошти депозитного договору за усною відмовою з посиланням на відсутність можливості задовольнити вимоги про повернення належних коштів депозитного вкладу на суму 11232,60 грн.

Згідно положень ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу після закінчення терміну встановленого договором.

Згідно ч.2 ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 року №2121-ІІІ, мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Крім того, згідно положень ст. 56 Закону України „Про національний банк України" від 20.05.1999 року №679-ХІХ, нормативно-правові акти НБУ не можуть суперечити законам України та вищим законодавчим актам України. Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення коштів за договором банківського вкладу, строк якого витік 18.06.2010 року, підлягають безспірному стягненню в судовому порядку в повній сумі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, невиконанням зобов'язання є його порушення. Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірною позицію позивача в тому, що зобов'язання між сторонами продовжувались на період до уточнення позовних вимог 10.11.2010 року, за вказаний період відповідач може нести відповідальність за несвоєчасне і неналежне виконання грошових зобов'язань.

Вимоги позивача в частині стягнення із відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає обгрунтованими і доведеними, враховуючи наступне. Умовами договору Банківського вкладу чинного по 18.09.2009 року передбачено за користування вкладом 18,0 % річних. Позивач не поширює дію умов Договору до уточнення позовних виог 10.11.2010 року, за наведених обставин іншої передбаченої договором плати за користування коштами позивача на період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем не встановлено. Розрахунок трьох процентів річних за період 18.06.2010-10.11.2010 року приведений позивачем, представником відповідача не оспорюється, приймається до уваги судом і підлягає стягненню на вказану суму 134,7 грн. Крім того, підлягають до стягнення інфляційні витрати за вказаний період, розрахунок яких позивачем наданий вірно в сумі 449,3 грн.

Згідно п.4.3 Договору між сторонами передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов Банк несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягають, оскільки договором банківського строкового вкладу №ДД-4670-7 від 18.09.2009 року між сторонами не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань по договору, а чинним законодавством, зокрема ст.ст.1058-1065 ЦК України, яке регулює конкретно вказані правовідносини, відшкодування моральної шкоди не встановлено. Посилання на Закон України „Про захист прав споживачів" в цій частині безпідставні, оскільки відповідно до ст.4 цього Закону, споживач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя та здоров"я людей продукцією. В даному випадку належних допустимих доказів про небезпечність наданих банківських послуг для життя чи здоров"я позивача а рівно доказів причинного зв'язку між погіршенням здоров"я позивача і неналежними послугами відповідача суду не надано. Таким чином, підстави для стягнення такої шкоди судом не встановлені.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу та задоволення відповідачем основних вимог позивача в період судового розгляду позову, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 238,17 грн.

На підставі наведеного ст.ст.1060,1070,610,611,629,526,599 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223,292,294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбакнк" в особі структурного підрозділу Рівненської філії Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбакнк", код ЄДРПОУ 36699045, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, належні позивачу кошти депозитного вкладу в сумі 11232,6 грн., суму із урахуванням індек5су інфляції за період прострочки в сумі 449.3 грн., кошти в рахунок 3 відсотків річних від простроченої суми вкладу в розмірі 134,7 грн. та відшкодування судових витрат в справі на суму 118,17 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справви в сумі 120,0 грн., а всього 12054 /дванадцять тисяч п'ятдесят чотири/ грн. 77 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук