Постанова

від 17.03.2010 по справі 1-21/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 року Апеляційний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Кравченка С.І.

при секретарях : Воловенко Н.В., Коваль І.М. за участю прокурора - Клименка В.А. підсудної - ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за

обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в м. Узині, Білоцерківського району Київської області, громадянки України, одруженої, має двох неповнолітніх дітей,

проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, працюючої суддею Придніпровського районного суду міста

Черкаси, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні злочину,

передбаченого ст. 375 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у злочині, вчиненому за наступних обставин:

Згідно Указу Президента України Про призначення суддів №96/2002 від 2 лютого 2002 року ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси. Працюючи на посаді судді ОСОБА_1. починаючи з 1 листопада 2004 року до 17 січня 2005 року, при розгляді цивільних справ, умисно постановляла по них завідомо неправосудні

Справа № 1-21/2010 р.

Головуючий: суддя Кравченко С.І.

рішення, внаслідок чого за громадянами незаконно було визнано право власності на кузови та автомобілі іноземного виробництва.

Зокрема суддею ОСОБА_1. було постановлено: 1 листопада 2004 року завідомо неправосудне рішення на користь ОСОБА_2; 1 листопада 2004 року - на користь ОСОБА_3; 3 листопада 2004 року - на користь ОСОБА_4; 3 листопада 2004 року на користь ОСОБА_5; 9 листопада 2004 року - на користь ОСОБА_6; 10 листопада 2004 року - на користь ОСОБА_7; 12 листопада 2004 року на користь ОСОБА_8; 11 листопада 2004 року - на користь ОСОБА_9; 15 листопада 2004 року - на користь ОСОБА_10; 12 листопада 2004 року - на користь ОСОБА_11; 11 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_12; 6 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_13; в жовтні 2004 року - на користь ОСОБА_14; 26 липня 2004 року - на користь ОСОБА_15; 22 липня 2004 року - на користь ОСОБА_16; 28 вересня 2004 року - на користь ОСОБА_5; 15 липня 2004 року - на користь ОСОБА_17; 16 вересня 2004 року - на користь ОСОБА_18; 14 вересня 2004 року - на користь ОСОБА_19; 15 липня 2004 року - на користь ОСОБА_20; 14 липня 2004 року - на користь ОСОБА_21; 2 липня 2004 року - на користь ОСОБА_22; 2 червня 2004 року - на користь ОСОБА_23; 17 січня 2005 року - на користь ОСОБА_24; 12 грудня 2004 року - на користь ОСОБА_25; 19 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_26; 20 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_27; 14 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_28; 18 жовтня 2004 року на користь ОСОБА_29; 13 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_30; 22 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_31; 26 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_32; 28 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_33; 27 жовтня 2004 року - на користь ОСОБА_34.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 375 ч.1 КК України.

Під час розгляду справи в суді, до початку судового слідства, від підсудної ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи на підставі Закону України Про амністію .

Вислухавши пояснення підсудної ОСОБА_1, думку прокурора, який вважає, що клопотання підлягає задоволенню, вивчивши матеріали справи, які стосуються розгляду клопотання, суд вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Згідно наявних у матеріалах справи документів ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а саме дочку ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_4. Батьківських прав ОСОБА_1 не позбавлена. Крім того ОСОБА_1 має батька - ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_5, який на день набрання чинності закону Про амністію від 31 травня 2005 року досяг 70 річного віку та який

являється інвалідом 1 групи. При цьому дані про наявність у ОСОБА_37 інших працездатних дітей - відсутні.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 не пов'язаний з посяганням на життя, здоров'я, честь, гідність та інші охоронювані законом права та інтереси її дітей та батька.

Крім того, при розгляді клопотання підсудної ОСОБА_1, суд враховує , що постановою Смілянського районного суду Черкаської області від 17 липня 2008 року до неї вже застосовувався Закон Про амністію від 19 квітня 2007 року і вона звільнялась від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ст. 375 ч.1 КК України (за іншими епізодами постановлення завідомо неправосудних рішень). Але, на думку апеляційного суду, ця обставина не є перешкодою для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності повторно, оскільки вона обвинувачується у злочині, вчиненому до застосування до неї амністії, а відповідно до вимог ст. 7 п. ж , Закону Про амністію від 31 травня 2005 року існує заборона застосування амністії у тому випадку, якщо до особи протягом 1995 - 2005 років було застосовано амністію та яка знову вчинила умисний злочин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6.п.4, 296, КПК, ст. 1 пп. б, ґ Закону України Про амністію від 31 травня 2005 року ,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання підсудної ОСОБА_1 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за

вчинення злочину, передбаченого ст. 375 ч.1 КК України, на підставі п.п. б , ґ ст.1 Закону України Про амністію від 31 травня 2005 року.

Провадження по справі - закрити.

Обраний щодо підсудної ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДКЦ при УМВС в Черкаській області

563 гривні 40 копійок за проведення судово - криміналістичної експертизи.

Речові докази (т. 1 а.с. 155 зберігати в матеріалах справи).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного

Суду України протягом 7 днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий суддя