Вирок

від 25.05.2010 по справі 1-21/2010

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Першотравневий районний суд м.Чернівців

м. Чернівці, вул. Головна, 105, 58000, (0372) 52-66-11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі головуючого - судді Попова Г.Г., при секретарі Демчук О.М.. , за участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. чернівці справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, на утриманні має неповнолітню дитину , приватний підприємець, раніше не судимий, уродженець і мешканець АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_3 15 травня 2004 року близько 22 години знаходячись в травмо логічному відділенні Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги (ЛШМД) по вул.. Фастівській 2 м. Чернівці діючи навмисно з мотиву неприязливих стосунків навмисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс потерпілому ОСОБА_4 удари кулаком в обличчя та по тулубу заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця слизової оболонки верхньої губи зліва, синці ділянки спинки носу , поперекової ділянки справа, садно тилової поверхні правої кисті, яки відносяться до легких тілесних ушкоджень, та закритий злам кісток носу без зміщення які відносяться до легких тілесних ушкоджень що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

Своїми умисними діями підсудний ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений ст.. 125 ч. 2 КК України - умисне легке тілесне ушкодження що, спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в скоєні злочину передбаченого ст.. 125 ч 2 КК України не визнав та показав, що він в приміщення травматологічного відділенні ЛШМД по вул.. Фастівська 2 м. Черніці не знаходив і потерпілого ОСОБА_4 не бив.

15 травня 2004 року приблизно після 18 години коли він знаходився на роботі йому по телефону ОСОБА_5 повідомила що колишній чоловік його сестри ОСОБА_4 в нетверезому стані вибив двері у квартирі де проживає його сестра та побив її. Прибувши на квартиру він побачив вибиті двері, лікарів швидкої допомоги, а у його сестри ОСОБА_6 розбите обличчя та її відвезли в лікарню на вул.. Фастівську. Приблизно о 20 годині 30 хвилин йому по телефону ОСОБА_7 повідомила що ОСОБА_4 в лікарні зі зброєю по кабінетах шукає його сестру ОСОБА_6. Коли він приїхав до лікарні на вході в лікарні стояв працівник міліції який нікого не впускав в приміщення лікарні і він залишився стояти біля ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , та пізніше з лікарні вийшла ОСОБА_7 і всі вони стояли біля автомобілів на углу біля бетонних пліт на відстані приблизно 200 метрів від входу в лікарні. Він бачив як з лікарні оперативна група повела ОСОБА_4 до Першотравневого РВД. Контакту у нього з ОСОБА_4 не було та звідки у ОСОБА_4 появились 15 травня 2004 року тілесні ушкодження він не знає. Вину свою не визнає повністю і просить його виправдати.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, його вина в скоєнні злочину передбаченого ст.. 125 ч. 2 КК України повністю доведено по справі, показами потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_11 , висновком судово медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що 15 травня 2004 року приблизно о 20 годині він приїхав в лікарню на вул.. Фастівську м. Чернівці до своєї дружини та зразу подзвонив своїм батькам і попросив приїхати до лікарні. Біля лікарні він не побачив ні працівників міліції ні ОСОБА_8 , ОСОБА_2, ОСОБА_5 або ОСОБА_7 так як іх не було. Коли він ішов по вузькому коридору який знаходиться між травматологічним відділенням та приймальним покоєм зустрів дільничного інспектора Першотравневого РВОД ОСОБА_10 який провів руками йому по кишеням. В кінці коридору приблизно на 20-25 метрів він побачив водія чергового автомобіля ОСОБА_12 та почув голос свого батька ОСОБА_4 який був біля ОСОБА_12.

Потім він побачив перед собою підсудного ОСОБА_2 який був в дуже агресивному і збудженому стані. Він зробив крок до стіни і вийшов на світло, та в цей момент ОСОБА_2 наніс один чи два сильні удари кулаком по обличчю від його він вдарився затилком голови об стінку і втративши свідомість впав біля стіни на підлогу. Після цього батьки допомогли підвестися і відвели його в травмпункт де йому було надано першу медичну допомогу. Потім він за підтримкою працівника міліції ОСОБА_10 та свого батька пішов в Першотравневий РВД м. Чернівці де написав заяву про злочин проти ОСОБА_2 яку передав Сомарюку . Потім він неодноразово писав заяви щоб розібрались з тим, що йому ОСОБА_2 Є М. заподіяв тілесні ушкодження, та ніхто іх не розглядав, так як проти нього була порушена кримінальна справа і велося слідство. Показав потерпілий також суду, що він неодноразово лікувався поніс матеріальні витрати, та йому була заподіяна моральна шкода. Цивільний позов підтримує повністю.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що 15 травня 2004 року колишній її чоловік ОСОБА_4 вибив двері та проник в квартиру, побив її спричинивши тілесні ушкодження внаслідок чого вона потрапила в лікарню швидкої медичної допомоги на вул.. Фастівської м. Чернівці.

ОСОБА_4 прийшов в лікарню та в операційній ображав нецензурною лайкою і погрожував ій , та в руках у нього бачила пістолет. Про конфлікт муж ОСОБА_4 та її братом ОСОБА_2 в лікарні вона нічого не знає, та не бачила. Коли вийшла з операційної на вулиці побачила що ОСОБА_5 Л, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 і ОСОБА_7 знаходяться біля площадки паркування автомобілів.

Свідок ОСОБА_7 показала суду що, вона по телефону від ОСОБА_5 дізналась що ОСОБА_4 виломив двері, увірвався до квартири ОСОБА_6 і побив її, та вона направилась в лікарню по вул.. Фастівської м. Чернівці. Коли вона прийшла в лікарню ОСОБА_13 була вже в лікарні , а вона з ОСОБА_5 стояли на вулиці біля входу в лікарні і в цей час підійшов ОСОБА_4 який почав кричати, висловлюватись нецензурною лайкою, погрожував пістолетом, також він душив її і прикладав пістолета до її голови. ОСОБА_5 побігла в лікарню за допомогою і ОСОБА_4 також з пістолетом в руках зайшов до лікарні, а вона за ним також зайшла до приміщення лікарні. ОСОБА_2 вона в лікарні не бачила і він з ОСОБА_4 не контактував так як ОСОБА_4 весь час був в полі її зору. ОСОБА_2 в приміщення лікарні не заходив.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що 15 травня 2004 року прийшов додому до ОСОБА_13 з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах дізнався що ОСОБА_4 бувший її чоловік виломив двері та побачив ОСОБА_13 та їй лікарі надали першу медичну допомогу після чого відвезли в лікарню.. Він на автомобілі поїхав в лікарню на вул. Фастівської м. Чернівці де лазар Л. залишилась в приміщенні лікарні а він вийшов на вулиці і знаходився біля свого автомобіля.

Приблизно через 20-30 хвилин під'їхав ОСОБА_8 і вони весь час знаходилось біля автомобіля. А приблизно через ще через 30 хвилин під'їхав автомобіль чергової частини і приїхав брат ОСОБА_13 підсудний ОСОБА_2 і весь період часу вони в трьох знаходились біля автомобіля. ОСОБА_4 він бачив коли виходив з приміщення лікарні а останній заходив в лікарні.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що 15 травня 2004 року він був свідком того як ОСОБА_4 побив в квартирі ОСОБА_13, яку потім на автомобілі швидкої медичної допомоги відвезли в лікарню на вул.. Фастівську м. Чернівці. Йому по телефону ОСОБА_5 повідомила що в лікарні ОСОБА_4 зі зброєю веде себе агресивно, погрожує. ОСОБА_2 поіхав і лікарню, та він також на таксі поіхав в лікарню і побачив біля лікарні ОСОБА_13 І і солійчук Є.М.. В лікарні працівник міліції не пускав.

З показів яких ОСОБА_8 давав при допиті в якості свідка на досудовому слідстві по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.. 162 ч. 2, 296 ч. 2 КК України (т.2 а.с. 32-33) вбачається що ОСОБА_8 показав що він прибувши в лікарню зайшов в приміщення травмпункту, побачив ОСОБА_4 який вільно ходив приміщенням травмпункту. Потім він підійшов до ОСОБА_5 та заспокоював її. Тобто е неправдивими покази свідка ОСОБА_8 що він весь час знаходився на вулиці разом із підсудний ОСОБА_2 який весь час знаходився в його поле зору.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що в травні м-ці 2004 року точної дати не пам'ятає, його син ОСОБА_4 покликав його прийти в лікарню на вул.. фастівську м. Чернівці. Він разом із дружиною приїхали в лікарню на вул.. Фастівську м. Чернівці і зайшли на приймальний покой. Коли ішли по темному коридору побачив лейтенанта міліції та ОСОБА_4 В цей час він побачив як появився підсудний ОСОБА_2 який вдарив рукою в обличчя та голову, від чого ОСОБА_4 сполз по стіні. Працівники міліції який був рядом після того як ОСОБА_2 вдарів ОСОБА_4 став між ними. Вони взяли ОСОБА_4 і відвели в травмпункт де йому була надана медична допомога і був поставлений діагноз струс головного мозку. ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_8 в лікарні він не бачив.

Свідок ОСОБА_14 дала суду аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що він 15 травня 2004 року чергував як дільничний інспектор першотравневого РВ та був на вул.. Руській м. Чернівці за викликом, а потім разом із членами оперативної групи був в лікарні по вул.. Фастівській. В лікарні члени слідчої оперативної групи залишилися біля травмпункту а він пішов по коридору де зустрів ОСОБА_4. Він поверхово ОСОБА_4 оглянув і у нього зброї не було, та він розмовляв з ним на коридорі.

Через пару хвилин з'явився підсудний ОСОБА_2 з якого боку він не може сказати і ОСОБА_2 який був у збудженому стані наніс ОСОБА_15 який стояв біля стінки декілька ударів, та він став між ними, а ОСОБА_2 пішов до травмпункту. Після отриманих ударів ОСОБА_4 сповз по стіні на землю. Потім підійшли батьки ОСОБА_4 і повели його в травмпункт. Чи бачили батьки ОСОБА_4 нанесення солійчуком Є. М. тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він не може сказати.

В приміщення лікарні бійки та опору працівникам міліції з боку ОСОБА_4 не було. Також ОСОБА_10 показав що у входу до лікарні не було працівника міліції який би не пускав людей в лікарні, так як всі вільно входили і виходили з лікарні.

Таким чином, аналізуючи всі докази по справі в їх сукупності, суд ввжає, що в діях підсудного ОСОБА_2 є склад злочину передбаченого ст.. 125 ч 2 КК України - умисне легке тілесне ушкодження що, спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Вина ОСОБА_2 в нанесення потерпілому ОСОБА_4 в приміщенні лікарні умисне легке тілесне ушкодження що, спричинило короткочасний розлад здоров'я доведено по справі показами свідка ОСОБА_10, який був безпосереднім очевидцем нанесення даних тілесних ушкоджень підсудним потерпілому ОСОБА_16, показами свідків ОСОБА_11, і ОСОБА_14, та висновком судово медичної експертизи за №122 від 13 липня 2007 року згідно до якого потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця слизової оболонки верхньої губи зліва, синці ділянки спинки носу, поперекової ділянки справа, садно тильної поверхні правої кисті, яки відносяться до легких тілесних ушкоджень, та закритий злам кісток носу без зміщення які відносяться до легких тілесних ушкоджень що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

Покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8 , ОСОБА_17 і підсудного ОСОБА_2 в частині того, що підсудний ОСОБА_2 не заходив до приміщення лікарні і таким чином не міг заподіяти потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження являються суперечливими між собою і спростовуються сукупністю доказів яки були досліджені по справі і тому суд іх вважає неправдивими.

Так, свідок ОСОБА_9 показав що ОСОБА_2.М. приїхав до лікарні разом з працівниками міліції через 30 хвилин після ОСОБА_8, а ОСОБА_8 і ОСОБА_2 показали що ОСОБА_2 під'їхав до лікарні разом із ОСОБА_8 тобто ОСОБА_2 не був в поле зору ОСОБА_9 на протязі 30 хвилин після його приїзду до лікарні, саме в той час коли ОСОБА_4 були нанесені тілесні ушкодження в приміщенні лікарні.

Також з показів ОСОБА_2 яких він дав в якості свідка по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.. 162 ч.2, 296 ч. 2 КК України (т. 1 а.с. 43-44) вбачається що ОСОБА_2 заходив в приміщення лікарні, а саме приймальне відділення травмпункту та там були ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_5 Л, ОСОБА_8 , а ОСОБА_9 не було що спростовується покази ОСОБА_9, ОСОБА_8 І з приводу того що підсудний ОСОБА_2 весь час знаходився на вулиці в іх полі зору.

Свідок ОСОБА_17 показала, що ОСОБА_4 прийшов до лікарні коли вона та ОСОБА_5 знаходилась на вулиці, погрожував ім. пістолетом та застосовував силу, а потім з пістолетом в руках зайшов до приміщення лікарні, що суперечить показам свідка ОСОБА_9 що він при вході з лікарні розминувся з ОСОБА_18 який заходив до лікарні.

У відповідності до показів свідків працівників міліції, а також як вбачається з показів в цієї частині і свідка ОСОБА_7, ОСОБА_11, і ОСОБА_14 ніхто з працівників міліції не забороняв кому небудь зайти до приміщення лікарні.

Згідно до постанови слідчого прокурора Чернівецької області від 11 жовтня 2004 року про закриття обвинувачення по окремому епізоду доказів яки би підтверджували використання ОСОБА_4 вогнепальної зброї здобуто не було, та свідки лікарі ОСОБА_19 і ОСОБА_20 показали що 15 січня 2004 року в приміщені травмпункту при надані ОСОБА_21 (ОСОБА_9) медичної допомоги з вогнепальною зброєю ніхто не заходив і не погрожував, чергування проходило спокійно без будь яких надзвичайних подій.

З журналу реєстрації хворих на травмпункті (а.с. № 106-107 т. ) встановлено що 15 травня 2004 року була надана медична допомога, що підтверджує докази свідків по справі ОСОБА_10 , ОСОБА_11, і ОСОБА_14 щодо заподіяння ОСОБА_4 підсудним ОСОБА_22 тілесних ушкоджень.

По справі також встановлено мотив скоєння даного злочину підсудним ОСОБА_2 який полягає в неправомірних діях ОСОБА_4 по відношенню до своєї дружини і його рідної сестри, про що свідчить збуджений і агресивний стан ОСОБА_2 згідно до показів свідків.

При визначенні виду та міру покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини що пом'якшують покарання.

При цьому суд враховує, що підсудний по місцю проживання характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину раніше не судимий, а також суд враховує мотиви і обставини при яких був скоєний даний злочин.

З врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до невеликої тяжкості злочинів, особи винного, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе із застосуванням до нього міри покарання у вигляді штрафу, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю, а в частині моральної шкоди частково. По справі належними доказами - листками непрацездатності, довідками з лікарень, калькуляцією вартості лікування, квитанціями та чеками на придбання ліків доведено матеріальних витрат ОСОБА_4 на лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень яких заподіяв ОСОБА_2 в сумі - 1076 гривень 39 коп.

Цивільний позов в частині моральної шкоди яка заподіяна потерпілому ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, та суд визначає дану моральну шкоду з урахуванням всіх обставин справи, моральні і фізичні страждання потерпілого, в тому числі і неправомірні дії потерпілого ОСОБА_4 які були одним із мотивів вчинення ОСОБА_2 даного злочину і визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 гривень.

У зв'язку із тим, що з часу вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ст.. 125 ч. 2 КК України минуло більше трьох років, він підлягає звільненню від покарання у відповідності до вимог ст.. 49 ч. 1 п. 2 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1700 гривень штрафу.

На підставі ст. 49 ч.1 п. 2 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від призначеного за даним вироком йому покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 1076 гривень 39 коп. матеріальної шкоди і 2000 гривень моральної шкоди.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької оласті через Першотравневий районний місцевий суд м. Чернівці на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий - суддя: Попов Г.Г.