Постанова

від 25.07.2017 по справі 815/3147/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3147/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Галушко А.В.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Євро Пласт до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Приватне підприємство Євро Пласт з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0011861402 від 30.05.2017 року.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, оскільки, позивачем додержані вимоги щодо строків здійснення імпортних операцій в межах 180 днів, передбачених Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а обмеження цього строку Національним банком України до 90 днів більше ніж на шість місяців не допускається, проте податковий орган не прийняв до уваги положення Закону, а керувався нормами Національного Банку України, які не оприлюднюються у спосіб, передбачений для законів, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того позивач зазначає про порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (аркуші справи 89-92), оскільки постановами Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України строки імпортних операцій обмежені до 90 днів, проте позивачем ці строки порушені, а тому у відповідача були всі підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Головним управлінням ДФС в Одеській області в період з 27.04.2017 року по 05.05.2017 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Євро Пласт з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом №ТR20150730 від 30.07.2015 року та угодою №б/н від 13.08.2015 року, за результатами якої складений акт перевірки №421/15-32-14-02/36249547 від 15.05.2017 року (аркуші справи 26-30).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків в сумі 71522 дол. США по контракту №ТR20150730 від 30.07.2015 року, укладеному з компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1 та в сумі 8200 дол. США по угоді №б/н від 13.08.2015 року, укладеній з компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, Індія.

Позивач не погодився з висновком акту перевірки №421/15-32-14-02/36249547 від 15.05.2017 року та подав свої заперечення до ГУ ДФС в Одеській області, однак за результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення (аркуші справи 31-40).

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області направлене позивачу податкове повідомлення-рішення №0011861402 від 30.05.2017 року, яким до позивача застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 245868,38 грн. (аркуш справи 41).

Позивач не погодився з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення та звернувся до суду з вимогами про визнання його протиправним і скасування.

З матеріалів справи вбачається, що ПП Євро Пласт знаходиться на обліку як платник податків в Чорноморській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, основними видами діяльності підприємства є виробництво будівельних виробів, плит, листів, труб, профілів, тари з пластмас.

Між ПП Євро Пласт та Компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1, 30.07.2015 року укладений контракт №ТR20150730, за яким JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1, зобов'язалася виробити та продати обладнання для підготовки полімерних виробів на умовах FOB, Шанхай, а ПП Євро Пласт прийняти та оплатити поставлене обладнання по ціні та у строки, визначені контрактом.

Платіжними дорученнями від 26.08.2015 року на суму 22548 доларів США, від 13.10.2015 року на суму 10000 доларів США, від 30.10.2015 року на суму 25000 доларів США, від 18.11.2015 року на суму 17610 доларів США, від 01.12.2015 року на суму 20288 доларів США підтверджується здійснення платежів за контрактом №ТR20150730 від 30.07.2015 року.

Промислове обладнання з електричним нагріванням отримано позивачем за митною декларацією від 04.01.2016 року №500040001/2016/000014, оформленою в режимі ІМ40 на суму 46472 доларів США, промислове обладнання для подрібнення полімерної сировини отримано позивачем за митною декларацією від 30.03.2016 року №500040001/2016/002256, оформленою в режимі ІМ40 на суму 48974 доларів США.

Таким чином, відповідачем встановлено не дотримання термінів розрахунків передбачених постановами Правління Національного банку України від 03.06.2015 року №354 та від 03.09.2015 року №581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України при здійсненні розрахунків у сумі 71522 доларів США (обмеження термінів до 90 днів).

Крім того, між ПП Євро Пласт та Компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, Індія, 13.08.2015 року укладена угода №б/н, за якою N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, Індія, зобов'язалася виготовити запасні частини для пульверизатора відповідно до рахунку-проформи №NAE/EXP-SP/EP-ER/15-16/00043 від 13.08.2015 року, а ПП Євро Пласт зобов'язалася купити цей товар.

Платіжним дорученням від 22.09.2015 року на суму 8200 доларів США підтверджується здійснення платежу за угодою №б/н від 13.08.2015 року, товар отриманий позивачем за митною декларацією від 19.01.2016 року №500060703/2016/000502, оформленою в режимі ІМ40 на суму 8200 доларів США.

Таким чином, відповідачем встановлено не дотримання термінів розрахунків передбачених постановою Правління Національного банку України від 03.09.2015 року №581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України при здійсненні розрахунків у сумі 8200 доларів США (обмеження термінів до 90 днів).

Поставка товару здійснювалася продавцем на адресу позивача у строк, що перевищує 90 днів та не перевищує 180 днів з дати здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами строків, передбачених, в тому числі, ст. 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст. 2 цього

Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Дійсно, законодавець положеннями ч. 4 ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті надав право Національному банку України встановлювати інші строки ніж ті, що встановлені цим Законом, але такі можливості НБУ обмежені строком в шість місяців, що свідчить про необхідність використання цього повноваження, як виключної міри, на період фінансової стабілізації та це повноваження не може використовуватися НБУ для встановлення інших строків розрахунків, що перевищує шестимісячний строк.

Незважаючи на зазначені положення законодавства, Національний банк України Постановою №270 від 12.05.2014 року обмежив строки, передбачені ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті до 90 днів з 20.05.2014 року до 20.08.2014 року, Постановою №515 від 20.08.2014 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 21.08.2014 року до 21.11.2014 року, Постановою №734 від 20.11.2014 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 22.11.2014 року до 02.12.2014 року, Постановою №758 від 01.12.2014 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 03.12.2014 року до 03.03.2015 року, Постановою №160 від 03.03.2015 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 04.03.2015 року до 03.06.2015 року, Постановою №354 від 03.06.2015 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 04.06.2015 року до 03.09.2015 року, Постановою №581 від 03.09.2015 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 04.09.2015 року до 04.12.2015 року, Постановою №863 від 04.12.2015 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 05.12.2015 року до 04.03.2016 року, Постановою №140 від 03.03.2016 року обмежив строки, передбачені ст. 2 зазначеного закону до 90 днів з 05.03.2016 року до 08.06.2016 року.

Таким чином, Національним банком України безперервно обмежені строки, передбачені ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті до 90 днів протягом більше ніж двох років, що суперечить нормі цього Закону, яка передбачає строк 180 днів та не можливість обмеження цього строку більше ніж на шість місяців.

Відповідно до ст. 2, 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність принцип верховенства закону полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що податковий орган при застосуванні до суб'єктів господарювання пені має керуватися граничними строками, передбаченими Законом, а не Постановами НБУ, якими фактично змінена норма Закону на 2 роки.

Крім того, у відповідності до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідні, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Метою зазначених положень Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, в тому числі, юридичними особами.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним, передбачуваним та відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст. 1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, ст. 1 за своєю суттю є гарантією права власності, що зазначено в п. 63 рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії .

В п. 49-52 рішенні Європейського суду з прав людини у справі ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ зазначено, що захист права особи на незаконне покладання на неї обов'язку щодо сплати податків та штрафів повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції.

При цьому, говорячи про закон концепція вимагає перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві, вона також відсилає до якості закону, вимагаючи щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Таким чином, зазначене рішення Європейського суду з прав людини вимагає певну якість закону, за яким покладаються обов'язки на особу щодо обмеження у реалізації ним свого права власності.

Постанови Правління НБУ, якими протягом 2014-2016 років обмежувалися строки, передбачені ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті до 90 днів за правовою силою у ієрархії правових актів є нижчими ніж закон, а тому, для покладання обов'язку щодо його виконання на особу, слід встановити, що вказані нормативні акти були доведені до особи у той саме спосіб та порядком, що оприлюднюються закони.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України Про Національний банк України постанови Правління НБУ не потребують реєстрації у Міністерстві юстиції України, а набирають чинності з моменту їх оприлюднення у центральних засобах масової інформації чи на сторінці офіційного Інтернет - представництва НБУ, тобто у спосіб, який значно звужений ніж спосіб оприлюднення Законів України.

До суду не надано доказів оприлюднення постанов Правління НБУ та їх доведення до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності порядком та у спосіб, який є не гіршими ніж для оприлюднення Законів України, а тому застосування позивачем норм ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є правомірною поведінкою, а тому позивач не може бути притягнутий до адміністративно-господарської відповідальності при дотриманні строків, визначених цим Законом.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , суд вважає неправомірним застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо тверджень позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 250 Господарського кодексу України щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій, суд не приймає їх до уваги, оскільки ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України передбачає, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких передбачені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП Євро Пласт обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Євро Пласт до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0011861402 від 30.05.2017 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0011861402 від 30.05.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Євро Пласт (код ЄДРПОУ 36249547) судовий збір у розмірі 3688,02 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.07.2017 року

Суддя Л.І. Свида

.