Постанова

від 27.07.2017 по справі 922/2819/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Справа № 922/2819/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ПЛ Лізинг" на рішення та на постановуГосподарського суду Харківської області від 24.10.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі№ 922/2819/16 господарського судуХарківської області за позовомПриватного підприємства "ПЛ Лізинг" доХарківської міської ради треті особи 1. Харківське комунальне підприємство "Жовтневе трамвайне депо"; 2. Харківське комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо"; 3. Харківське комунальне підприємство "Тролейбусне депо №2"; 4. Харківське комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3"; 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"; 6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Интегрейшн" простягнення 53703686,40 грн за участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Безродний О.В., дов. від 05.01.2017;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-4: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-5: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-6: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі №922/2819/16 (суддя - Погорелова О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Терещенко О.І., судді - Сіверін В.І., Слободін М.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі №922/2819/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 922/2819/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПП "ПЛ Лізинг" (Лізингодавець) та Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" (Лізингоодержувач) 07.11.2006 укладено договір фінансового лізингу №13/06/21, за умовами якого Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу рухомий склад, а саме: 10 трамвайних вагонів марки 71-619\КТ (виробництва ФДУП "Усть-Катавський вагонобудівний завод ім. С.М. Кірова", Російська Федерація, м. Усть-Катав) та 90 тролейбусів марки ЗіУ 682Г-016.02 (виробництва ВАТ "ТРОЛЗА" м. Енгельс. Російська Федерація).

Згідно п. 2.1 договору, строк лізингу складає 60 місяців і починається з дати підписання сторонами "Акту приймання-передачі предмету лізингу" першої партії предмету лізингу.

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість договору (сума всіх лізингових платежів) становить 120247400,00 грн, у тому числі: загальна вартість предмету лізингу - 75901200,00 грн, при цьому подорожчання за весь строк дії договору (послуги Лізингодавця та страхування) 44346200,00 грн.

Згідно актів приймання-передачі предмету лізингу від 29.12.2006, 03.01.2007, 05.01.2007, 07.01.2007, 29.01.2007 року, 03.02.2007, 04.02.2007, 08.02.2007, 10.02.2007, 11.02.2007, 14.02.2007, 26.02.2007, 05.05.2007, 11.05.2007, 21.05.2007, 03.09.2007, 04.09.2007, 14.09.2007 ПП "ПЛ-Лізинг" передано, а Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" отримано згідно умов договору фінансового лізингу весь предмет лізингу.

Відповідно до п. 4.3. договору, розмір, строки і порядок сплати Лізингоодержувачем щомісячних лізингових платежів Лізингодавцеві встановлюється в "Графіку оплати лізингових платежів", який підписується сторонами одночасно з договором і є його невід'ємною частиною (додаток №1).

Протягом всього строку дії цього договору предмет лізингу є власністю Лізингодавця (п.8.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання (п.14.1 договору).

Пунктом 14.2. договору сторони погодили, що договір втрачає свою силу після закінчення строку дії або після повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Договір погоджено з Департаментом транспорту та зв'язку Харківської міської ради.

Господарськими судами встановлено, що протягом 2006-2011 років, через головного розпорядника бюджетних коштів Департаменту транспорту Харківської міської ради на відшкодування вартості предмету лізингу за договором від 07.11.2006 сплачено 52319132,00грн, у тому числі з бюджету м. Харкова - 48144566,00 грн, з державного бюджету - 4174566,00 грн.

Судами з'ясовано, що договір фінансового лізингу № 13/06/21, у відповідності до його умов, закінчив свою дію 07.11.2011.

Згідно з рішенням Харківської міської ради від 06.04.2011 №261/11 "Про створення комунальних підприємств міського наземного електротранспорту" створено: КП "Жовтневе трамвайне депо", КП "Салтівське трамвайне депо", КП "Тролейбусне депо №2" та КП "Тролейбусне депо №3", а рішенням ради від 19.12.2012 № 997/12 затверджено "Програму підпищення безпеки дорожнього руху в м. Харкові на 2013-2015 роки".

На підставі договору зберігання від 15.08.2011, укладеного між Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" та КП "Жовтневе трамвайне депо", передано на зберігання КП "Жовтневе трамвайне депо" трамваї у кількості 10 одиниць трамвайних вагонів марки 71-619/КТ, виробництва ФДУП "Усть-Катавський вагонобудівний завод ім. С.М. Кірова" (Російська Федерація).

Відповідно до договору зберігання від 15.08.2011, укладеного між Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" та КП "Тролейбусне депо №3", передано на зберігання 39 одиниць тролейбусів марки ЗІУ 682Г-016.02 виробництва ВАТ "ТРОЛЗА" м. Енгельс (Російська Федерація).

Договором зберігання від 15.08.2011, укладеним між Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" та КП "Тролейбусне депо №2", передано на зберігання 51 одиницю тролейбусів марки ЗІУ 682Г-016.02 виробництва ВАТ "ТРОЛЗА" м. Енгельс (Російська Федерація).

Постановою Господарського суду Харківської області від 11.06.2013 у справі №5023/5435/12 Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Грошові вимоги кредитора ПП "ПЛ Лізинг" в сумі 87335152,13 грн повністю визнано судом та включено до реєстру кредиторів Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс".

Позивач, керуючись нормами ст. 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, звернувся до суду з позовом про стягнення з Харківської міської ради шкоди (упущеної вигоди) в сумі 53703686,40 грн з тих підстав, що Харківська міська рада як засновник та власник Харківського комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо", Харківського комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", Харківського комунального підприємства "Тролейбусне депо №2", Харківського комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" разом із зазначеними особами, незаконно використовували в своїй господарській діяльності предмет лізингу за договором №13/06/21, отримуючи дохід та не сплачуючи позивачу жодних коштів в рахунок погашення лізингових платежів.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ГК України, ЦК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарські суди попередніх інстанцій дослідили та встановили, що рішення Харківської міської ради від 06.04.2011 №261/11 та від 19.12.2012 №997/12 в судовому порядку не оскаржені та не скасовані. Вказаними рішеннями не передбачено використання в господарській діяльності будь-яких комунальних підприємств предмету лізингу - 10 трамваїв та 90 тролейбусів.

Суд першої інстанції та апеляційний господарський суд обґрунтовано визначили, що позивачем не доведений факт, якими саме неправомірними рішеннями, діями/бездіяльністю відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими рішеннями, діями/бездіяльністю та шкодою безпосередній причинний зв'язок.

Отже, позивачем не доведена протиправна діяльність/бездіяльність відповідача, причинний зв'язок між неправомірними діями/бездіяльністю і самою шкодою, що унеможливлює покладання на відповідача відшкодування майнової шкоди, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову і колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

В частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ПЛ Лізинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі №922/2819/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА