Ухвала

від 07.08.2017 по справі 808/582/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2017 рокусправа № 808/582/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2017 р. в справі № 808/582/17 за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Запорізької області Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) про визнання протиправною відмови у виплаті одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, передбаченої ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-IV від 07.07.2010 р.; зобов'язання ДСА виділити апеляційному суду Запорізької області кошти, належні до виплати позивачу в якості неоподатковуваної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у зв'язку з виходом у відставку у відповідності до розміру отриманої заробітної плати; зобов'язання апеляційного суду Запорізької області нарахувати та виплатити позивачу як судді у відставці вихідну допомогу у зв'язку із відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до розміру отриманої заробітної плати за період з грудня 2015 р. по вересень 2016 р. включно.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2017 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10.12.1993 р. ОСОБА_1 працювала на посаді судді апеляційного суду Запорізької області. Стаж роботи на посаді судді складає 22 роки 09 місяців 05 днів.

Постановою Верховної Ради України від 15.09.2016 № 1515-VIII Про звільнення суддів позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Запорізької області у зв'язку із поданням заяви про відставку.

На звернення позивача до апеляційного суду Запорізької області з питання нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідачем апеляційним судом Запорізької області відмовлено у виплаті вихідної допомоги через відсутність правових підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування її зі штату апеляційного суду Запорізької області відсутні законодавчі підстави для виплати вихідної допомоги.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 1993 р. працювала на посаді судді апеляційного суду Запорізької області.

Постановою Верховної Ради України № 1515-VIII від 08.09.2016 р. Про звільнення суддів позивача звільнено з посади судді у зв'язку з відставкою.

Наказом голови апеляційного суду Запорізької області від 15.09.2016 р. позивача відраховано зі складу суддів з 15.09.2016 р.

23.01.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до ДСА України та апеляційного суду Запорізької області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листами від 03.02.2017 р. апеляційного суду Запорізької області та ДСА повідомлено позивача про те, що станом на дату звільнення з посади у зв'язку із поданням заяви про відставку норма щодо виплати суддям, звільненим у відставку, із Закону України Про судоустрій і статус суддів виключена, у зв'язку з чим у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у зв'язку із звільненням у відставку відмовлено.

На момент виникнення спірних правовідносин питання організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначались Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) в редакції, чинній до 01.04.2014 р., відповідно до якого суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 109 цього Закону суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Частиною 6 статті 111 Закону України № 2453-VI визначено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Статтею 136 Закону України № 2453-VI передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (далі вихідна допомога).

Отже, за приписами Закону України № 2453-VI в редакції до 01.04.2014 р. суддя, який подав заяву про відставку, продовжував здійснювати свої повноваження та вважався звільненим у відставку з дня набрання чинності відповідним рішенням органу, який обрав або призначив суддю, у випадку позивача постанови Верховної Ради України, і саме з цього моменту такий суддя набував право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

01 квітня 2014 р. набрав чинності Закон України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 р., яким статтю 136 Закону України № 2453-VI виключено.

В подальшому до Закону № 2453-VI неодноразово вносились зміни, у тому числі Законом України Про забезпечення права на справедливий суд , який набрав чинності з 28.03.2015 р., відповідно до якого Закон №2453-VI викладено в новій редакції.

Статтею 111 Закону № 2453-VI у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви про відставку та звільнення позивача з посади судді у відставку відповідною постановою Верховною Радою України, передбачено, що суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною пятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

За приписами статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Частиною 6 статті 111 Закону № 2453-VI передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Відтак, після викладення в новій редакції та з урахуванням внесених змін Закон № 2453-VI не містить положень про виплату вихідної допомоги судді при виході у відставку.

Відповідно, починаючи з 01.04.2014 р. та станом на момент звільнення позивача з посади судді у відставку, законодавчі підстави для виплати вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку, відсутні.

Конституційний Суд України в рішенні від 19.11.2013 р. № 1-1/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII Прикінцеві положення, абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII Перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів, зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

На момент реалізації позивачем права на вихід у відставку виплата вихідної допомоги не була передбачена нормами чинного законодавства, відповідно є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги при виході у відставку.

Доводи апелянта колегією суддів не приймаються, оскільки однозначність визначеності нормативного регулювання даного питання не дає підстав вважати, що позивач могла очікувати на отримання такої вихідної допомоги, тому її сподівання не можуть бути визнані законним та правомірними.

Посилання апелянта на те, що вона отримала право на одержання вихідної допомоги водночас із набуттям права на відставку з часу, з якого її стаж роботи на посаді судді досяг 20 років, також є необґрунтованими.

Передбачена статтею 136 Закону № 2453-VІ у редакції, що діяла до 01.04.2014 р., виплата вихідної допомоги судді була пов'язана з фактом виходу судді у відставку, та не залежала від дати набуття права на відставку.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 в справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.

Крім того, судова колегія вважає, що в розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що відмова у наданні вихідної допомоги є проявом дискримінації за професійною ознакою.

Як зазначено вище, нормативно-правове регулювання матеріального забезпечення суддів здійснюється окремим законом, який може встановлювати, у тому числі, право судді на отримання вихідної допомоги при виході у відставку.

До 01.04.2014 р. Закон України Про судоустрій і статус суддів містив приписи щодо виплати вихідної допомоги. Проте, редакція цього Закону після 01.04.2014 р. не передбачала виплату вихідної допомоги у разі виходу судді у відставку.

В подальшому у статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції від 02.06.2016 р., яка набрала чинності з 30.09.2016 р., законодавець передбачив виплату суддям при звільненні у відставку вихідної допомоги, але в іншому розмірі, ніж було передбачено редакцією Закону до 01.04.2014 р., а саме в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Тобто, у період з 01.04.2014 р. до 30.09.2016 р. виплата вихідної допомоги судді при виході у відставку не була передбачена, при цьому таке правове регулювання застосовувалось до усіх суддів без винятку та не було поставлено у залежність від будь-яких ознак.

Також є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ДСА виділити апеляційному суду Запорізької області кошти для виплати позивачу вихідної допомоги.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 145 Закону України Про судоустрій і статус суддів видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Статтею 146 цього Закону визначено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Тобто, виплата вихідної допомоги у випадках, передбачених законом, повинна здійснюватися на підставі наказу голови суду як розпорядника бюджетних коштів, а не Державною судовою адміністрацією України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2017 р. в справі № 808/582/17 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2017 р. в справі № 808/582/17 за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Запорізької області Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко