Постанова

від 08.08.2017 по справі 807/912/16

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2017 рокум. Ужгород№ 807/912/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

за участі:

позивача: представник - Майор Іван Васильович;

відповідача: представник - Токар Марина Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 08 серпня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 14 серпня 2017 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, якою просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області, а саме: № 0000651401 від 11.07.2016 року форми "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ "Торгово-промисловий центр" на суму 218212,00 грн.; № 0000671401 від 11.07.2016 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торгово-промисловий центр" за платежем земельний податок з юридичних осіб 18010500 за податковими зобов'язаннями на суму 17376,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4344,05 грн.; № 0000661401 від 11.07.2016 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торгово-промисловий центр" за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000 за податковими зобов'язаннями на суму 128425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64213,00 грн..

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Податковим органом на підставі Акту 29 червня 2016 року № 27/07-16/14-01/22090788 "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Торгово-промисловий центр" (код: 22090788) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року" прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2016 року. Позивач з даним рішеннями відповідача не погоджується, вважає що вони суперечать вимогам Конституції України та Податковому кодексу України та підлягають скасуванню, а тому просить визнати протиправними такі рішення та, відповідно, скасувати їх.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому в своїх письмових поясненнях від 18 березня 2017р. посилався на судову практику Вищого адміністративного суду України, зокрема, на постанови, що ухвалені: 13 липня 2016 року у справі № К/800/14623/16, 12 квітня 2016 року у справі № К/800/16191/15, 15 вересня 2015 року у справі № К/800/45238/14 та 21 квітня 2015 року у справі № К/800/44566/14.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позовні вимоги в повному обсязі, з мотивів наведених в запереченні на адміністративний позов від 08 серпня 2016 року.

З'ясувавши усі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково з огляду на наступне.

ТОВ "Торгово промисловий-центр" зареєстроване 23 травня 1997 року розпорядженням Ужгородського міськвиконкому за № 196, свідоцтво про державну реєстрацію від 23 травня 1997 року. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02 червня 1996 року за №01-15-19/608. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість від 29 січня 1999 року № 10111274 та від 20 жовтня 2011 року № 200005460, що видані ДПІ у м. Ужгороді, індивідуальний податковий номер - 220907807013, зареєстровано платником ПДВ з 29 січня 1999 року по останній день періоду, що перевірявся.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області на підставі статті 77 пункту 77.1 статті 82 пункту 82.1 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, що діяла у спірні періоди та періоди його застосування), відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2016 року та наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 17 травня 2016 № 155 проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року. За результатом перевірки складено Акт 29 червня 2016 року за № 27/07-16/14-01/22090788 (Т. 1 а.с.а.с. 11-87) (далі по тексту - Акт).

Так, у розділі 4 Акту - "Висновок" зазначено, що перевіркою встановлено порушення суб'єктом господарювання: "1. ст. 256, ст. 257 Цивільного кодексу, пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14, п. 14.1.36, п. 14.1.27 ст.14, п. 138.1 та п. 138.4 ст.138, п.п. 140.1.6. п. 140.1. ст. 140, пп.135.5.4, п.135.5 ст. 135, 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, із змінами та доповненнями, п. 7, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", ст. 21, ст. 28 Закону України "Про страхування", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 128 425 грн., у тому числі по періодах: 2014 рік -121 163 грн., рік - 7 262 грн. 2. П.198.1, п.198.3 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, 186.3 ст. 186, п. 187.8. ст. 187, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, із змінами та доповненнями, у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24) на загальну суму 218212 грн., у тому числі по періодах: Грудень 2015 р. - 218 212 грн. 3. ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 269, ст. 270, п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, із змінами та доповненнями, у результаті чого підприємством занижено земельний податок на загальну суму 17 376,21 грн., у тому числі по періодах: 2014 рік - 6193,36 грн., 2015 рік-11182,85 грн. 4. ст.1 та ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями). 5. пп. 168.1.2, та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. за № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в частині порушення термінів перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі - 13303,95 грн.; 6. пп. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX, пп. 168.1.2, та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. за № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в частині порушення термінів перерахування військового збору за серпень 2014 року в сумі - 128,37 грн., вересень 2014 року в сумі 1 100,39 грн., жовтень 2014 року в сумі - 82,56 грн., листопад 2014 року в сумі - 84,32 грн., грудень 2014 року в сумі - 77,25 грн., січень 2015 року в сумі-95,98 грн. та лютий 2015 року в сумі-58,50 грн.; 7. п.57.3 ст.57 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. за № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в частині термінів сплати нарахованої суми податкового зобов'язання; 8. п.2 ч. 11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, в частині несвоєчасної сплати суми внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік в сумі - 3754,45 грн., та за 2015 рік в сумі - 3612,06 грн.".

На підставі Акту - з відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0000651401 від 11 липня 2016 року форми "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ "Торгово-промисловий центр" на суму 218212 грн.; № 0000671401 від 11 липня 2016 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торгово-промисловий центр" за платежем земельний податок з юридичних осіб 18010500 за податковими зобов'язаннями на суму 17376,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4344,05 грн.; № 0000661401 від 11 липня 2016 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торгово-промисловий центр" за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000 за податковими зобов'язаннями на суму 128425 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64213 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 88-92).

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з частиною 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і у статті 21 пункті 21.1 Податкового кодексу України, а саме посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем придбано транспортно-експедиційні послуги від нерезидента - Rikotrans LTD (19 Kathleen Road, London, SW11JR) на підставі контракту на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів від 27 жовтня 2015 № RT-15/15 (Т. 1 а.с.а.с. 132-134).

Так, за період, що перевірявся, позивачем придбано від вищевказаного нерезидента транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1048620,79 грн. (44343,46 дол. США) (44 343,46 дол. США х 23,647699 грн. (офіційний курс НБУ станом на 03 грудня 2015 року).

Станом на 31 грудня 2015 року вартість вказаних послуг позивачем не оплачена, тобто, на вказану дату, перед нерезидентом рахується кредиторська заборгованість у сумі 44343,46 дол. США.

Відповідно до статті 185 пункту 185.1 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до статті 186 пункту 186.3 Податкового кодексу України, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Отже, враховуючи вищенаведене, при наданні транспортно-експедиторських послуг нерезидентом резиденту - платнику ПДВ, місцем постачання таких послуг є митна територія України, а тому, ці послуги є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до статті 180 пункту180.2 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України є отримувач послуг.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПК України нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 ПК України.

Згідно зі статтею 187 її пунктом 187.8 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Враховуючи вищенаведене, платник ПДВ, при отриманні на митній території України послуг від нерезидента на дату, визначену статтею 187 пунктом 187.8 Податкового кодексу України, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за такими операціями.

Проведеною перевіркою вірно встановлено, що позивачем в порушення статті 186 пункту 186.3 та статті 187 пункту 187.8 Податкового кодексу України, не проведене нарахування податкових зобов'язань по ПДВ з вартості отриманих послуг нерезидента.

Таким чином, відповідачем правомірно та у відповідності до вказаних норм Податкового кодексу України, проведено нарахування податкових зобов'язань з вартості отриманих послуг від нерезидента, по "першій події" - по даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом. Перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язання з ПДВ на загальну суму 209 724 грн. за грудень 2015 р. в сумі 209724 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 встановлено його завищення на загальну суму на загальну суму 8488 грн., у тому числі за серпень 2014 р. на суму 419 грн. та за серпень 2015 р. на суму 8069 грн..

Проведеною перевіркою проведено списання кредиторської заборгованості позивача, що обліковувалась на бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у зв'язку із закінченням строків позовної давності на загальну суму 50929 грн., а саме по контрагенту постачальнику ПП "Іванівське" списано заборгованість у сумі 2516 грн. (у тому числі 419 грн. ПДВ) та по ПП "Агро Добробут" у сумі 48413 грн. (у тому числі 8069 грн. ПДВ).

Відповідно до статті 198 пункту 198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно зі статтею 198 пунктом 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Оскільки, товари (роботи, послуги), отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, є безоплатно отриманими для підприємства, тобто, у платника відсутні витрати на придбання таких товарів/послуг, то, відповідно до вимог статті 198 пунктів 198.1, 198.3 Податкового кодексу України, право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг платник податку втрачає.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог статі 198 пунктів 198.1, 198.3 Податкового кодексу України не проведено коригування (зменшення) податкового кредиту із сум списаної простроченої кредиторської заборгованості в періодах її списання, чим завищено податковий кредит на загальну суму 8488 грн., у тому числі за серпень 2014 р. на суму 419 грн., та серпень 2015 р. на суму 8069 грн..

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року встановлено його завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24) на загальну суму 218212 грн. за грудень 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено що податкове повідомлення-рішення № 0000651401 від 11 липня 2016 року форми "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ "Торгово-промисловий центр" на суму 218212 грн., прийнято у відповідності норм Податкового кодексу України, а тому відсутні законодавчо встановлені підстави для визнання його протиправним та скасування.

Також судом встановлено, що перевіркою задекларованих ТОВ "Торгово-промисловий центр" показників орендної плати та земельного податку встановлено заниження земельного податку на загальну суму 17376,21 грн., у тому за 2014 рік - 6193,36 грн. та за 2015 рік - 11182,85 грн..

На сторінці 59 Акту зазначено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2009 року, укладеного між Холмівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "ТПЦ" (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку в с. Розівка, Ужгородського району площею 6596 кв.м. На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди - нафтобаза. Термін дії договору оренди - п'ять років. Орендна плата вноситься у грошовому вигляді в розмірі 5 % від грошової оцінки. Дія договору припиняється у разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) придбання орендарем земельної ділянки у власність; в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб, в порядку встановленому законом; г) ліквідації орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом. Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено, що строк дії вищезазначеного договору закінчився 21 квітня 2014 року (Т. 1 а.с. 69).

В судовому засіданні, а також в поданих поясненнях та позовній заяві вищенаведені обставини позивачем не спростовувались.

Позивач після закінчення дії договору оренди, нараховував земельний податок не з усієї площі земельної ділянки (6596 кв м), а тільки з частини (144 кв м). Позивачем не представлено до перевірки, а також не надано суду, акту повернення Холмківській сільській раді, вищенаведеної земельної ділянки, чи її частини. Крім цього, як встановлено перевіркою, протягом періоду, що перевірявся на балансі позивача обліковувалася нафтобаза, що розташована на вказаній земельній ділянці. Ні під час перевірки, ні під час судового розгляду, позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували право постійного користування, власності або право оренди земельної ділянки площею 144 кв м.

Статтею 206 Земельного кодексу України, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 271 пунктом 271.1 підпунктом 271.1.1 Податкового кодексу України, встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Ставки земельного податку встановлено розділом XII Податкового кодексу України.

На підставі вищенаведене, перевіркою проведено розрахунок земельного податку з усієї площі земельної ділянки, з урахуванням нормативно-грошової оцінки, індексу інфляції (та кількості днів користування).

Таким чином, відповідачем вірно встановлено, що в порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України ТОВ "Торгово-промисловий центр" занижено земельний податок на загальну суму 17376,21 грн., у тому числі за 2014 рік - 6193,36 грн. та за 2015 рік - 11182,85 грн..

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено що податкове повідомлення-рішення № 0000671401 від 11 липня 2016 року форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торгово-промисловий центр" за платежем земельний податок з юридичних осіб 18010500 за податковими зобов'язаннями на суму 17376,21грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4344,05грн., прийнято у відповідності норм Податкового кодексу України, а тому відсутні законодавчо встановлені підстави для визнання його протиправним та скасування.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000661401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 192638 грн. (у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 128425 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64213 грн.) в ході судового розгляду встановлено наступне.

Спірною перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року встановлено їх заниження на загальну суму 42441 грн..

Встановлено, що станом на 01 січня 2014 року згідно даних бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" обліковувалась кредиторська заборгованість по наступному контрагенту: ПОП "Іванівське" у сумі 2516 грн., у тому числі ПДВ 419 грн., термін виникнення заборгованості - 04 серпня 2011 року.

По контрагенту з ПП "Агро Добробут", де, як встановлено, станом на 01 січня 2015 року по вказаному бухгалтерському рахунку обліковувалась кредиторська заборгованість у сумі 48413 грн., у тому числі ПДВ 8069 грн., термін виникнення заборгованості - 17 серпня 2012 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.257 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 135 пункту 135.5 підпункту 135.5.4 Податкового кодексу України, до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості.

Резюмуючи вказане - якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) або отримані, залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

На сторінці 44 Акту (Розділ "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування") зазначено, що між позивачем та ТОВ "СК "Авангард" (м. Одеса, вул. Сонячна, 5, офіс 302, код 36319252) було укладено Договір добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року № Ф-04/12-01 (далі по тексту - Договір страхування).

Відповідно до пункту 1.1. Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року за № Ф 04/12-01, Предметом Страхування є Майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з матеріальними збитками Страхувальника внаслідок непередбаченого невиконання (неналежного виконання) одним або декількома учасниками Договору купівлі-продажу № 27/11 від 27.11.2014 року обумовлених угодою зобов'язань (Т. 3 а.с.а.с. 170-173).

Згідно із пунктом 2.1 цього Договору, страховим випадком за цим договором, є факт отримання збитків страхувальником внаслідок невиконання (неналежного виконання) одним або декількома учасниками угоди зобов'язань, які безпосередньо обумовлені в угоді та договорі страхування. Страхові ризики за цим договором є ризик непередбачених фінансових збитків Страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом Страхувальника, а саме ТОВ "Агро Комплекс" (код 37692302) зобов'язань по угоді, укладеній між страхувальником та контрагентом.

Страхова сума складає 11500000 грн., а страховий платіж визначено сторонами в розмірі 862500 грн. (статті 3 та 5 Договору).

На сторінці 45 Акту зазначено, що станом на 31 грудня 2015 року по бухгалтерському рахунку 631 по контрагенту ТОВ "СК "Авангард" по Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року № Ф-04/12-01 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 828000 грн..

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Торгово-промисловий центр" з ТОВ "СК "Авангард" щодо придбання страхування фінансових ризиків, підприємством представлено до перевірки договір та платіжні документи.

Відповідачем зазначено, що ТОВ "Агро Комплекс" є постійним контрагентом ТОВ "Торгово-промисловий центр", тобто виступає, як постачальник, так, і покупцем, а тому не було необхідності укладати відповідний Договір страхування.

На сторінці 49 Акту (розділ 3.1.3 "Висновки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток") зазначено, що враховуючи порушення, допущені ТОВ "Торгово-промисловий центр" при визначені доходів та витрат, за наслідками перевірки донараховано податку на прибуток на загальну суму 128425 грн., у тому числі по періодах: 2014 рік - 121163 грн., 2015 рік - 7262 грн..

Страхування, як спосіб захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування не включає такої ознаки як обов'язкове та неминуче настання відповідної події. Страховий випадок може настати, а може такого й не відбутися, однак сутність страхування полягає у тому, що застрахована особа за плату страховику отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події (страхового випадку). Надання страхових послуг має у своїй суті не лише виплату страхового відшкодування, а й надання застрахованій особі захисту.

Під час судового розгляду відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що Договір добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року за № Ф-04/12-01 укладений між позивачем та ТОВ СК "Авангард не відповідає вимогам Закону України "Про страхування", був розірваний Сторонами чи визнаний недійсним.

За період, що перевірявся, на виконання умов Договору страхування, позивачем оприбутковано від TOB "СК "Авангард" послуги з добровільного страхування на загальну суму 862500 грн. та проведено оплату вказаних послуг у сумі 34500 грн..

Станом на 31 грудня 2015 року по бухгалтерському рахунку 631 по контрагенту TOB "СК "Авангард" по Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року № Ф- 04/12-01 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 828000 грн. (862500-34500), що підтверджено на сторінці 45 Акту.

Відповідно до пункту 12.1 Договору страхування, такий діє з 27 листопада 2014 року. Тобто, саме з цього моменту та протягом строку дії договору страхування, застрахований інтерес страхувальника є захищеним, а страхова послуга - наданою. У Договорі страхування зазначено, що строк дії договору встановлюється відповідно до строку дії угоди на поставку товарів, але не пізніше ніж по 31 січня 2015 року.

Ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, вирішуючи, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником, що не впливає на податковий облік платника.

Визначені у Договорі страхування страхові ризики відповідають звичаям ділового обороту. Так , дійсно те, що ТОВ "Агро Комплекс" є постійним контрагентом Позивача, тобто виступає, як постачальником, так, і покупцем - може зменшити фінансові ризики Позивача, однак не можуть їх повністю виключати.

Необхідно зазначити, що законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

При цьому як свідчать Договір купівлі-продажу № 27/11 від 27 листопада 2014 року (Т. 3 а.с.а.с. 75-77), що укладений між Позивачем та ТОВ "Агро Комплекс" про поставку пшениці продовольчої, оплата отриманого товару мала здійснюватися вже після поставки товару, а відтак, у Позивача при здійсненні господарської діяльності були фінансові ризики. Оскільки, уклавши договори поставки товару, ТОВ "Торгово-промисловий центр" взяло на себе усі ризики, пов'язані з порушенням умов договорів поставки в частині оплати поставленого товару ТОВ "Агро Комплекс", які можуть настати в процесі виконання договорів, що свідчить про економічну доцільність та необхідність укладення договорів добровільного страхування фінансових ризиків.

Згідно зі статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (стаття 14 пункт 14.1 підпункт 14.1.36 Податкового кодексу України).

Відповідно статті 138 пункту 138.1 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України).

Згідно зі статтею 140 пунктом 140.1 підпунктом 140.1.6 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Судом встановлено що, умови Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 27 листопада 2014 року за № Ф-04/12-01 страхування пов'язані із провадженням позивачем господарської діяльності, з урахуванням приписів статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.27, статті 140 пункту 140.1 підпункту 140.1.6 Податкового України, позивач правомірно відніс витрат в сумі 862500 грн. до складу валових витрат за 2014 рік, оскільки в наслідок укладення та виконання вищезазначеного договору у позивача відбулось збільшення зобов'язань перед ТОВ "СК "Авангард".

Аналогічна правова позиція визначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року по справі № К/800/44566/14.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно статті 71 частин 1 та 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене вище - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 11 липня 2016 року за № 0000661401 щодо збільшення грошового зобов'язання в частині: податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 121163 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 60581,50 грн. необхідно визнати протиправним та скасувати

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин .

Пунктом 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 11 липня 2016 року за № 0000661401 щодо збільшення грошового зобов'язання в частині: податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 121163 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 60581,50 грн..

У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" судові витрати у розмірі 2734,93 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко