Рішення

від 10.08.2017 по справі 127/23671/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/23671/16-ц Провадження № 22-ц/772/1770/2017Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф. Категорія 57 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засі-данні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Приватного підприємства Інком-Б.С. ,

Товариства з обмеженою відповідальністю Проспера-А.В. про визнан-

ня договорів недійсними, повернення коштів, відшкодування моральної

шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Він-ницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

08 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Приватного підприємства ( далі - ПП ) Ін-ком-Б.С. , Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) Проспе-ра-А.В. про визнання договорів недійсними, повернення коштів та відшкоду-вання моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 04 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ПП Інком - Б.С. з метою отримання позики на умовах Фінансового проекту Доступний Кредит . Того ж дня, після оплати вступних внесків ПП Інком-Б.С. в сумі 2400,00 гривень між позивачем та цим приват-ним підприємством був укладений договір № 2474 про надання послуг з оформлення договору та включення до фінансового проекту Доступний Кре-дит . Також 04 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Проспера-А.В. було укладено договір № 2474 про надання послуг із оформлення договору від-повідно до фінансового проекту Доступний Кредит . 06 квітня 2016 року по-зивач та ПП Інком-Б.С. уклали ще один договір № 2879 про надання послуг з оформлення договору та включення до фінансового проекту Доступний Кре-дит зі сплатою вступних внесків в сумі 1200,00 гривень. Також 06 квітня 2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ Проспера-А.В. був укладений договір № 2879 про надання послуг з оформлення договору відповідно до фінансового проекту Доступний Кредит . Позивач зазначає, що представник ПП Інком-Б.С. запевнив його в отриманні бажаної позики за умови належної оплати що-місячного платежу до Фонду Учасників фінансового проекту Доступний Кредит , який формується за рахунок суми сплачених іншими учасниками пла-тежів. Позивач, поклавшись на добросовісність та чесність представників від-повідачів, 04 квітня 2016 року уклав договір № 2474, 06 квітня 2016 року - до-говір № 2879, здійснив сплату внесків до фонду на поточний рахунок ПП Ін-ком-Б.С. , що підтверджується відповідними квитанціями. Фактично ще в мо-мент підписання договорів позивача поставлено в невигідне, таке, що порушує його права, становище, представниками відповідачів він був введений в оману, одержавши від них недостовірну, завідомо неправдиву інформацію щодо на-дання позики і діяльності фінансового проекту Доступний Кредит , яка по су-ті являє собою заборонену законом пірамідальну схему. Як наслідок при укла-данні спірних договорів відбулося пригнічення волевиявлення позивача. Вва-жаючи укладені договори недійсними, ОСОБА_2, також зазначає, що від імені виконавців їх підписала ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від 04 січня 2016 року № 41. Однак ніяких документів на підтвердження повно-важень цієї особи надано не було, що є ще однією підставою для визнання до-говорів недійсними. Даними правочинами позивачу завдано моральної шкоди, який є онкохворою людиною, інвалідом ІІ групи і отримані кошти планував ви-тратити на лікування. Проте ПП Інком-Б.С. шляхом обману отримало від позивача кошти, що призвело його до моральних страждань, стресового стану. За таких обставин ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними з моменту укладення договір від 04 квітня 2016 року № 2474, укладений ним з ПП Інком-Б.С. ; договір від 04 квітня 2016 року № 2474, укладений ним з ТОВ Проспера-А. В. ; договір від 06 квітня 2016 року № 2879, укладений ним з ПП Інком-Б. С. ; договір від 06 квітня 2016 року № 2879, укладений ним з ТОВ Проспера-А.В. , стягнути з ПП Інком-Б.С. на його користь 3600,00 гривень сплачених платежів та 3600,00 гривень моральної шкоди ( а. с. 1-5 ).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному об-сязі ( а. с. 91-92 ).

Не погоджуючись з ухваленим 26 квітня 2017 року заочним рішенням у справі, ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане су-дове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в пов-ному обсязі. Апелянт посилається на ухвалення оскаржуваного рішення за не-повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, через порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, що тягне за собою його скасування. Апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції положень Закону України Про захист прав споживачів , згід-но норм якого оспорювані договори слід визнати недійсними, неврахування до-водів позивача про відсутність у відповідачів на момент укладення спірних до-говорів документів на підтвердження повноважень особи, яка від їхнього імені підписувала оспорювані договори, що також тягне визнання їх недійсними. Відтак суд помилково не застосував наслідки недійсності правочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши всі наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сто-рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 04 квітня 2016 року звернувся до ПП Інком-Б.С. з метою отримання позики на умовах Фінансового проекту До-ступний кредит . В той же день, після оплати вступних внесків ПП Інком-Б.С. в сумі 2400,00 гривень між позивачем та ПП Інком-Б.С. був укладений договір № 2474 про надання послуг з оформлення договору та включення до фінансового проекту Доступний Кредит ( а. с. 6 ). Також 04 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Проспера-А.В. був укладений договір № 2474 про надання послуг з оформлення договору відповідно до фінансового проекту Доступний Кредит ( а. с. 7 ). 06 квітня 2016 року між позивачем та ПП Ін-ком-Б.С. був укладений договір № 2879 про надання послуг з оформлення до-говору та включення до фінансового проекту Доступний Кредит зі сплатою вступних внесків в сумі 1200,00 гривень ( а. с. 8 ). У цей же день 06 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Проспера-А.В. був укладений договір № 2879 про надання послуг з оформлення договору відповідно до фінансового проекту Доступний Кредит ( а. с. 9 ). ОСОБА_2 здійснив оплату внесків до фонду в загальному розмірі 3600,00 гривень на поточний рахунок ПП Ін-ком-Б.С. , що підтверджується квитанціями оплати від 04 та 06 квітня 2016 ро-ку ( а. с.12-13 ).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, по-силаючись на норми статті 215 ЦК України, Законів України Про захист прав споживача , Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових по-слуг , не знайшов доведеними вимоги позивача. Суд першої інстанції зазначив, що предметом договорів сторін, укладених в рамках Фінансового проекту До-ступний Кредит , є надання учаснику програми адміністративних послуг, у то-му числі фінансового характеру, з метою отримання кредиту. Діяльність ПП Інком-Б.С. з адімінстрування фінансових послуг підпадає під поняття фі-нансова послуга , що є легітимною підприємницькою діяльністю. Як наслідок суд не знайшов доведеною і вимогу позивача щодо стягнення моральної шко-ди, оскільки останнім не надано жодного належного та допустимого доказу спричинення йому такої шкоди та обґрунтування визначення її розміру.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою не-дійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шос-тою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною другою статті 627 ЦК України у договорах за участю фі-зичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 визначено, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів ( робіт, послуг ), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бра-кує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, по-слуг ) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх прид-бання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму ( частина перша статті 634 Кодексу ). Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах. Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у то-му числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а та-кож інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом сьомим частини першої статті 15 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на одержання необхід-ної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забез-печує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бу-ти надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи ( послу-ги ). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Статтею 19 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність ( дії або бездіяльність ), що вводить спо-живача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здій-снення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної під-приємницької практики, є недійсними. Перелік форм підприємницької практи-ки, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За змістом статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( ча-стина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом не-дійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які мо-жуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збит-ки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 19 постанови Пленуму Вер-ховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, на-сильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою сто-роною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, що-до яких помилилася сторона правочину ( стаття 229 ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про ви-знання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з пра-вочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має право-вого значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого пра-вочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи непра-вильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання право-чину недійсним.

Відповідно до пункту 20 згаданої постанови Пленуму, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу вве-дено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Як вбачається з договору про надання послуг із оформлення Договору та включення до Фінансового проекту Доступний Кредит від 04 квітня 2016 ро-ку № 2474 та договору від 06 квітня 2016 року № 2879, укладених між ОСОБА_6 та ПП Інком-Б.С. ( а. с. 6 ), їх підпунктами 1.1, 2.1 передбачено, що клієнт доручає, а компанія приймає на себе зобов'язання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах Фінансового проекту Доступ-ний Кредит : забезпечити оформлення Договору про участь у Фінансовому проекті Доступний Кредит між компанією та клієнтом, надавати інформацій-но-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в Фінансовому проекті Доступний Кредит . Фінансове забезпечення - оплата послуг клієнтом, яка здійснюється тільки через банківські установи, на користь компанії є договірною, що визначається у відсотковому розмірі, а саме 6% від суми позики, зазначеної в додатку № 1 до Договору про участь в про-екті Доступний Кредит і сплачується одноразово шляхом перерахування 100% попередньої оплати на банківський рахунок компанії одночасно з підпи-санням сторонами даного договору, що становить 2400,00 гривень та 1200,00 гривень відповідно. Підпунками 4.1. - 4.5. вказаних договорів визначені права та обов'язки їх сторін.

На виконання умов вищезазначених договорів згідно акту прийому-переда-чі наданих послуг від 04 квітня 2016 року ОСОБА_2 передав на виконання умов договору 2400,00 гривень. Згідно квитанції від 06 квітня 2016 року пози-вачем сплачено 1200,00 гривень з призначенням: оплата за послуги згідно до-говору від 06 квітня 2016 року № 2879 ( а. с. 12-13 ).

Аналізуючи умови договорів № 2474 та № 2879 про надання послуг з оформлення Договору та включення до Фінансової програми Доступний Кре-дит у такий спосіб не можна вважати діяльність ПП Інком-Б.С. прозорою. Укладення даних договорів є свідомим впливом відповідачів на укладення саме в подальшому договору про надання позики; умови договорів не є чіткими та зрозумілими щодо того, яким чином відповідач має відношення до надання по-зики, які конкретні дії ним мають бути вчинені та яка ж саме інформація буде надана ОСОБА_2 для бажаного ним отримання коштів. Колегія суддів апе-ляційного суду приходить до висновку, що така діяльність ПП Інком-Б.С. є такою, що вводить споживача в оману та спонукала його дати згоду на здій-снення правочину, на який в іншому випадку він би не погодився, проте пого-дився, будучи введеним в оману щодо потреби у послугах, зазначених у під-пункті 1.1 цих договорів. Тому ці договори на задоволення вимог ОСОБА_2 слід визнати недійсними.

Згідно договорів від 04 квітня 2016 року № 2474, від 06 квітня 2016 року № 2879, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ Проспера-А.В. , зокрема відпо-відно до статті 1 договорів, Товариство за згодою позичальника зобов'язується вчинити від його імені дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазна-ченої у додатку № 1 до договору №2474, на підставі статей 1046, 1048 Цивіль-ного кодексу України та на умовах діяльності програми Доступний Кредит , що міститься в додатку № 2 до договору № 2474, які є невід'ємною його час-тиною, у тому числі: організовувати та проводити розподіл Фонду Позичаль-ників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Позичальника за ра-хунок Фонду Позичальників; надавати інші послуги і здійснювати інші пра-вочини, погоджені сторонами у порядку та в строки, передбачені цим догово-ром та додатками до нього. Позичальник доручив товариству використовувати суми платежів для формування Фонду Позичальників та його розподілу, а та-кож здійснювати надання безвідсоткової позики на користь інших позичальни-ків програми Доступний Кредит . Умовами даних договорів передбачено ли-ше надання позичальникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду Позичальників.

Відповідно статті 3 додатку № 2 до договору від 04 квітня 2016 року № 2474, на позичальника покладений обов'язок щомісячно сплачувати платіж до Фонду Позичальників на поточні рахунки, визначений строк та порядок його сплати. Статтями 4, 5 цього ж додатку до договору від 04 квітня 2016 року № 2474 визначений порядок проведення заходу з розподілу Фонду Позичальників та порядок отримання безвідсоткової позики.

Відповідно до пункту сьомого частини третьої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів забороняються як такі, що вводять в оману, ут-ворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли спожи-вач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок за-лучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або спожи-вання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприєм-ницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням не-чесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності піра-мідальної схеми. При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення по-няття пірамідальної схеми не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до пірамідальної схеми .

Аналіз пункту сьомого частини третьої статті 19 Закону України Про за-хист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття пірамідальна схема у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Таким чином, для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Зі змісту умов вищевказаних договорів, як і безпосередньо додатку № 2 до договору від 04 квітня 2016 року № 2474 вбачається, що позивач доручив ТОВ Проспера-А.В. розпоряджатися коштами для надання безвідсоткової позики на користь позичальників Програми Доступний кредит . Позивач повинен сплачувати кошти не в рахунок погашення свого боргу, а на рахунок відпові-дача для надання безвідсоткової позики на користь інших учасників Програми Доступний Кредит . Таким чином відповідач без залучення власних коштів формує об'єднання клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на отримання позики одним з учасників цього об'єднання, що є компен-сацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Програми Доступний кредит , що за своєю суттю є створенням ТОВ Прос-пера-А.В. пірамідальної схеми.

За встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що та-ка підприємницька практика відповідачів вводить в оману споживача ОСОБА_2; в силу Закону України Про захист прав споживачів вона є неприпусти-мою, тому договори від 04 квітня 2016 року № 2474 та від 06 квітня 2016 року № 2879, укладені між позивачем та ТОВ Проспера-А.В. мають бути визнані недійсними.

Разом з тим доводи апелянта щодо відсутності документів на підтверджен-ня повноважень представника відповідачів на момент підписання оспорюваних договорів не можуть бути взяті до уваги, адже вони жодним чином не дово-дяться належними та допустимими доказами, не спростовані жодною зі сторін у справі.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачам неоднора-зово пропонувалося надати суду оригінали документів з належно посвідченими їх копіями, на підставі яких ними здійснюється підприємницька діяльність, що стала предметом спору у цій справі. Колегія суддів звернула увагу, що оскар-жуване рішення ухвалене судом першої інстнації без здобуття таких доказів, які, разом з тим, за зрозумілих обставин не міг і не може надати суду позивач. Ухвали апеляційного суду залишені відповідачами без жодного відповідного реагування. Така позиція позбавляє суд можливості пересвідчитися у законнос-ті здійснення діяльності відповідачів, що є ще однією вагомою підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Щодо вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення на його користь 3600,00 гривень сплачених платежів та 3600,00 гривень моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Оскільки колегія суддів знайшла доведеними та обґрунтованими вимоги апелянта стосовно визнання недійсними договорів як таких, що укладені під впливом обману, дійшла висновку про необхідність визнання їх недійсними, то позивачу, як наслідок, мають бути відшкодовані завдані йому збитки.

Згідно частини 2 статті 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зо-бов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та мораль-ну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Враховуючи, що суд, відповідно до статті 11 ЦПК України, розглядає спра-ви цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на під-ставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з ПП Інком-Б.С. 3600,00 гривень сплачених ним платежів, є підставною, об-ґрунтованою, такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирі-шує питання щодо відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Мо-ральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична осо-ба зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душев-них стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною пове-дінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошко-дженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ді-лової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'-язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (не-майнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діян-ням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'я-сувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізич-них страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими ді-ями ( бездіяльністю ) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріаль-ній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому вихо-дить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору ( пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди з наступними змінами ).

Апелянт ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди, в чому вона виразилася, з чого він виходив, оцінюючи завдану йому шкоду, тому його вимоги в цій частині задоволенню не підляга-ють. Зазначаючи про свою хворобу, встановлення йому групи інвалідності та необхідність спрямування коштів для лікування, ОСОБА_2 також жодним чином не доводить цих обставин. Неодноразова пропозиція ОСОБА_2, за-фіксована в ухвалах апеляційного суду від 29 червня, 20 липня 2017 року ( а. с. 124, 135 ), надати відповідні докази залишилася без будь-якого реагування. Ли-ше 14 серпня 2017 року від апелянта надійшла заява, де він, всупереч викладе-ному у власній позовній заяві, зазначає, що інвалідність йому не призначалася і не призначена в даний час, відповідного посвідчення у нього немає.

Крім цього, на підставі Закону України Про захист прав споживачів запо-діяна споживачеві моральна шкода виплачується лише у разі, якщо така шкода заподіяна продукцією, що є небезпечною для життя і здоров'я людей.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність об-ставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідпо-відність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне засто-сування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України суд апеляційної, ка-саційної інстанції чи Верховний Суд України у випадку зміни рішення або ухвалення нового без передачі справи на новий розгляд відповідно змінює роз-поділ судових витрат.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати недійсним договір від 04 квітня 2016 року № 2474 про надання по-слуг із оформлення Договру та включення до Фінансового проекту Доступ-ний Кредит , укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Інком-Б.С. .

Визнати недійсним договір від 04 квітня 2016 року № 2474, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідаль-ністю Проспера-А.В. .

Визнати недійсним договір від 06 квітня 2016 року № 2879 про надання по-слуг із оформлення Договору та включення до Фінансового Проекту Доступ-ний Кредит , укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Інком-Б.С. .

Визнати недійсним договір від 06 квітня 2016 року № 2879, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідаль-ністю Проспера-А.В. .

Стягнути з Приватного підприємства Інком-Б.С. , розташованого в м. Він-ниці, вул. Хмельницьке шосе, № 122 оф. 316, код ЄДРПОУ 39228053, р/р 2600503312914 в ПАТ Ідея банк , МФО 33610, на користь ОСОБА_2 3600,00 гривень сплачених платежів.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Інком-Б.С. , Товариства з обмеже-ною відповідальністю Проспера-А.В. в дохід держави судовий збір: 2756,00 гривень за пред'явлення позову, тобто з кожного по 1378,00 гривень, 3637,92 за подання апеляційної скарги, тобто з кожного по 1818,96 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: