Рішення

від 29.03.2010 по справі 2-218/10

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-218/10

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2010 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Богінкевич С. М. ,

при секретарі - Коба О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Аґрус про стягнення суми основного боргу, штрафу і збитків та зустрічним позовом ТОВ Аґрус до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення невикористаних грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.11.2005 року між нею та відповідачем було укладено договір на виконання будівельних робіт №25/11, згідно умов якого, відповідач зобов'язався провести будівельні та інженерні роботи по будівництву жилого будинку для позивачки у відповідності з проектно-кошторисною документацією, розробленою та затвердженою сторонами, за адресою: Київська обл.. Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул. Митна, 18. а позивачка, в свою чергу, зобов'язалася оплатити проведення вказаних робіт. Зазначає, що виконання передбачених договором робіт повинно було проводитися поетапно, однак відповідач в порушення терміну, затвердженого Календарним планом-графіком. свої зобов'язання належно не виконав, крім того, провів роботи з суттєвими недоліками, ще й за завищеною ціною.

У зв'язку з тим. що в досудовому порядку врегулювати спірні відносини не вдалося, недоліки не усунуті, ціна не узгоджена, договірні збитки не відшкодовані, просить суд стягнути з відповідача кошти, сплачені за виконання першого етапу робіт, оплатити пеню за порушення грошового зобов'язання та відшкодувати завдані збитки.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні, користуючись право, наданим ст. 31 ЦПК України, звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій, не погоджуючись з вимогами первісного позову, просила у його задоволенні відмовити, договір між сторонами розірвати, а залишок невикористаних коштів замовника, сплачених за виконання робіт першого етапу, стягнути на користь позивачки.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов підтримала в повному обсязі за обставин викладених вище, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник відповідача первісний позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити, а зустрічний позов задоволити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача по первісному позову, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача по зустрічному позову підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні. 08.11.2005 року між сторонами було укладено договір про виконання будівельних робіт № 25/11. відповідно до п. 1.1 якого, відповідач зобов'язався провести будівельні та інженерні роботи по будівництву жилого будинку позивачки. Відповідно до п. 2.1 Договору, відповідач зобов'язаний виконати передбачені даним договором роботи у відповідності з технічною документацією, що визначає зміст, обсяг та вимоги до них. Адресою виконання робіт зазначено Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка. вул. Митна, 18. До основних обов'язків позивача за даним Договором віднесено надання відповідачеві земельної ділянки для будівництва та оплата проведених робіт.

Як вбачається в п. 4.1 Договору про виконання будівельних робіт проводиться поетапно, початок та закінчення робіт по кожному з яких, відображений в календарному Плані-графіку, невід'ємного від договору, а саме: перший етап - з 14.11.2005 року по 05.01.2006 року; другий етап - з 06.01.2006 року по 25.02.2006 року; третій етап - з 26.02.2006 року по 26.06.2006 року, з оплатою поетапних робіт по першому до 10.11.2006 року, по другому - 06.01.2006 року, по третьому - кожні 10 днів за фактично виконані роботи.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань даним Договором передбачена відповідальність сторін, а саме: у разі затримки оплати чергового етапу будівельних робіт з позивачки стягується штраф у розмірі 0,05% за кожний день затримки від загальної суми вартості робіт цього етапу; у разі затримки строку виконання робіт по кожному етапу з відповідача стягується штраф у розмірі 0.05% за кожний день затримки від загальної суми вартості робіт цього етапу, проте не більше 5% від загальної суми вартості робіт по Договору (п.п. 3.8. 3.9 Договору).

Оформлення та погодження обсягу виконаних робіт проводиться шляхом підписання акту здачі- приймання виконаних робіт, оговореного у розділі 7 Договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В підтвердження вимог первісного позову позивачка посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо закінчення робіт першого етапу в термін до 05.01.2006 року.

Крім того, як вбачається з наданих суду пояснень представника позивачки на підтвердження позовних вимог . будівельні роботи були проведені відповідачем з недоліками за безпідставно завищеною ціною, у зв'язку з чим. позивачка відмовилась підписати акт здачі-приймання виконаних робіт, а в кінцевому випадку, не вирішивши спірні питання мирним шляхом, відмовилась від послуг відповідача та вимагала повернення коштів.

Завищення ціни робіт позивачка обґрунтовує невідповідністю до проектно-кошторисної документації, в якій, згідно умов Договору, визначено поетапний обсяг робіт з чітко фіксованими цінами, крім того, будь-які відхилення від кошторису робіт повинні узгоджуватися сторонами договору, а вданому випадку такого не відбувалось.

Щодо виявлених недоліків, з підстав яких позивачка не підписувала акт здачі-приймання виконаних робіт, зазначає, що обсяг завершених робіт проведений відповідачем з порушенням будівельно-проектних норм, а саме його кількісних і якісних показників.

Однак, вищезазначені твердження не знайшли свого доведення в ході судового розгляду та спростовуються наступним.

Так, спірні відносини між сторонами, як за первісним так і за зустрічним позовом, регулюються приписами ЦК України, а саме параграфом 3 розділу 61 - будівельний підряд.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно- кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду ( ст. 877 ЦК України).

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За змістом ст. 881 ЦК України, замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.

Згідно п. 4, 6 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст. 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

У зв язку з вищевикладеним в судом встановлено що , виходячи з вищезазначених норм закону, відповідальність відповідача за даних спірних відносин залежить від наявності вини останнього у факті затримки здачі першого етапу виконаних робіт, що в свою чергу, знайшло своє доведення наявними у матеріалах справи доказами і не було спростовано сторонами в ході судового розгляду.

З цього приводу у судовому засіданні також встановлено, що затримка виконання робі відповідачем викликана з двох об'єктивних причин, першою і найголовнішою з яких є відповідне клопотання позивачки про призупинення виконання робіт, другою - погодно-кліматичні умови, що також підтверджується поясненнями свідків - Дубець J1.A.. ОСОБА_2, викликаних і допитаних за клопотанням представника відповідача за первісним позовом.

Відсутність письмового повідомлення, тобто з точки зору закону належного доказу, про призупинення робіт пояснюється недобросовісністю відносин позивачки до відповідача, що цілком узгоджується з наданими поясненнями свідків, і на підтвердження чого є також відмовний матеріал № 3886 від 07.04.2006 року, за заявою одного з свідків, який надісланий на запит суду Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, і в якому за наслідком оперативних відпрацювань. вказано на дії позивачки, які мають формальні ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Крім того, в свою чергу, суд не може погодитись з посиланнями позивачки на ту обставину, що відповідачем роботи виконані з порушенням проектно-будівельних норм, так як вони не грунтуються на вимогах чинного законодавства і є безпідставними, тому що: по-перше, акт виявлених недоліків складається за участю обох сторін, як підрядника так і замовника, або з обов'язковим їх повідомленням; по-друге, він складається спеціалістом з необхідним обсягом знань в будівельній галузі, тобто з відповідним сертифікатом (свідоцтвом), а наявність іншого спеціаліста, немаючого спеціальних знань, згідно договору, повинна бути оговорена у ньому: останнє, даний акт складається у строки, відведені договором або законом, для прийняття виконаних робіт, що в даному випадку зроблено не було.

Суд , також критично оцінює пояснення свідків - ОСОБА_3та ОСОБА_4, допитаних у судовому засіданні з цього приводу за клопотання позивачки, як такі . що спростовуються наявними доказами , що містяться в матеріалах справи.

Крім того, матеріали з яких проводилось будівництво, що позивачкою визнані як неякісні і внаслідок чого внесені до акту виявлених недоліків, постачалися в порядку передбаченому ч. 2 п. 1 ст. 879 ЦК України, за участю позивачки, а тому не повинні були викликати жодних зауважень з її боку.

Таким чином, з'ясувавши та встановивши всі вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про те. що не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки за первісним позовом немає, оскільки причиною виникнення спірних відносин стали неправомірні дії самої позивачки, а не інші об'єктивні причини з вини відповідача, наявність яких, виходячи з вимог чинного законодавства, є обов'язковою для задоволення позову при вирішенні даного спору.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то вони, на думку суду, підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних обставин.

Так. позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині розірвання договору між сторонами підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 652 ЦК України передбачено, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті. - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, шо така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 ЦК).

Тобто, в силу вищезазначених норм, договір на виконання будівельних робіт №25/11 від 08.11.2005 року необхідно розірвати, розподіливши в порядку ст. 652 ЦК України витрати сторін.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачкою для виконання обсягу будівельних робі першого етапу, згідно умов договору, було перераховано відповідачу 332 000 гривень, залишок яких останній в вимогах за зустрічним позовом і просить стягнути з себе, пояснюючи зазначене справедливим розподілом витрат, понесених у зв'язку з виконання договору та неправомірними діями позивачки.

Розмір залишку грошових коштів, що підлягає стягненню, розраховується шляхом компенсування понесених витрат відповідачем від загальної суми оплати першого етапу виконання робіт.

На думку суду, відповідачем правомірно віднесено до витрат, які підлягають компенсуванню за рахунок позивачки, загальну вартість проведених робіт першого етапу, штрафні санкції за порушення умов договору, витрати, пов'язанні з оподаткуванням та з розрахунково-касовим обслуговуванням.

Відповідно до матеріалів справи, вартість проведених робіт першого етапу, що підлягає компенсації, становить 77 258 гривень 54 копійки. Заперечуючи проти зазначеного, представник позивачки посилався на не відповідність даної суми до фактичних витрат, передбачених в проектно-кошторисній документації, а саме локального кошторису, в якому затрати на матеріали та роботи по влаштуванню фундаменту складають 67 046 гривень, що відповідно до змісту заперечень, свідчить про безпідставне збільшення витрат на влаштування фундаменту. Однак, з таким висновком представника позивача погодитися не можна, оскільки до загальної суми витрат по першому етапу проведених робіт, враховуючи завершеність влаштування фундаменту всього на 78 відсотків, включено не тільки роботи по влаштуванню фундаменту а й інші роботи, передбачені

Календарним планом-графіком (а.с. 12). включаючи податкові зобов'язання підрядника.

Факт порушення позивачкою при виконання умов договору № №25/11 строків внесення коштів на проведення першого етапу робіт сторонами визнаний, а тому, виходячи з правил ст. 61 ЦПК України - доказуванню не потребує. Тобто, сума штрафу у розмірі 2 448 гривень 24 копійки нарахована і компенсована відповідачем за рахунок позивачки цілком правомірно, в порядку п. 3.8 Договору.

Сума штрафних санкцій нарахованих відповідачем за затримку оплати другого етапу робіт, на думку суду, також є правомірною, оскільки, відповідно до вимог закону, договір фактично розірвано не було, а тому виконання договірних зобов'язань для сторін не припинялось, що в свою чергу, викликало ряд негативних наслідків. Заперечення представника позивачки, що договір вважався розірваним в односторонньому порядку з 25.04.2006 року на підставі ст. 10 ЗУ Про захист прав споживачів , дія норм якого поширюється на дані спірні правовідносини, є необгрунтованими і не можуть братися судом до уваги, так як на час досудового врегулювання спору, шляхом листування та співбесід, в жодних претензіях позивачки посилань на вищезазначений закон судом знайдено не булу, тобто підстав вважати договір розірваним з 2006 року не має.

Згідно наданому суду розрахунку, розмір штрафних санкцій, що також зараховується до витрат компенсованих за рахунок позивачки, зменшуючи суму стягуваного залишку від загальної суми кошті, які, як пояснювалось вище, внесені на виконання робіт першого етапу, склав 53 053 гривні 04 копійки.

Обгрунтованість та правомірність зарахування до компенсованих витрат податку на додану вартість і на прибуток, що були сплачені відповідачем, зважаючи на відповідні заперечення представника позивачки, полягає в наступному.

Аналіз норм ЗУ Про податок на додану вартість регламентує: платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні; обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис гривень за 12 попередніх календарних місяців (ст. 2 Закону); об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України (ст. 3); базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги (ст. 4); стандартними ставками оподаткування є звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків).

Крім того, згідно вимог ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств , платниками податку є - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування, за змістом ст. З Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду.

Відповідно до підпунктів ст. 4 Закону, валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, до якого відноситься: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), ... доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді - сум безповоротної (поворотної) фінансової допомоги, сум кредиторської заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів, сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням.

Згідно ст. 10 вищезазначеного закону, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Дії ОСОБА_1. як зазначалось вище, призвело до виникнення для позивача за зустрічним позовом так званої безнадійної (простроченої) дебіторсько-кредиторськоі заборгованості, тобто заборгованості, виходячи з положень чинного податкового законодавства, строк позовної давності по якій минув.

Згідно п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 N 250 ( 250-93-п ), сума простроченої кредиторської заборгованості підлягає віднесенню на результати фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій недержавних форм власності у наступному місяці після закінчення терміну позивної давності і підлягає оподаткуванню податком на доход (прибуток) на загальних підставах згідно діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми закону та встановлені обставини справи, відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, був зобов'язаний виконати податкові вимоги, так як спірні правовідносини з позивачкою на протязі трьох років в досудовому порядку врегульовані не були і договірні відносини не припинені, а тому і корегування звіту було не можливим.

Виконання податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток та додану вартість, згідно наданого розрахунку, зменшило розмір залишкових коштів, що підлягає поверненню, на 100 568 гривень 58 копійок.

Щодо віднесення до компенсованих витрат розрахунково-касового обслуговування, відносно якого були викладені заперечення представником позивача, які полягали у безпідставності даних дій, враховуючи віднесення витрат, пов'язаних з оплатою кредитно-фінансовим установам коштів за розрахункове-касове обслуговування, до загально виробничих витрат локального кошторису, то воно є цілком правомірним, оскільки включення зазначених витрат до локального кошторису не звільняє позивачку від їх оплати, виходячи з неправомірності її дій.

Тобто, загальна сума невикористаних коштів, розрахованих шляхом компенсації понесених витрат за рахунок коштів позивачки, які були сплачені на виконання першого етапу робіт за договором, складає, згідно розрахунку - 95 351 гривня 60 копійок.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом - ТОВ Аґрус щодо розірвання договору та стягнення невикористаних грошових коштів замовника знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 651-653, 875-883 ЦК України, ст.ст. 1-4 Закону України Про податок на додану вартість , ст.ст. 2-12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , та керуючись ст.ст. З, 4. 10. 11. З 1, 60, 61. 79-89, 209. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Т'ОВ Аґрус про стягнення суми основного боргу, штрафу і збитків - відмовити.

Зустрічний позов ТОВ Аґрус до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення невикористаних грошових коштів - задовольнити.

Договір на виконання будівельних робіт № 25/11 від 08.1 1.2005 року, укладений між ОСОБА_1 (паспорт серії СН № 150488. адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) та ТОВ Аґрус (ЄДРПОУ 30217787) - розірвати

Стягнути з ТОВ Аґрус на користь ОСОБА_1 суму невикористаних грошових коштів у розмірі 95 351 (дев'яносто п'ять тисяч триста п'ятдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_5