Постанова

від 23.08.2017 по справі 917/174/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2017 р. Справа № 917/174/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 16 від 19 серпня 2017 року;

першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10 липня 2017 року, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01 листопада 2015 року;

другого відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1860 П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року у справі № 917/174/17

за позовом ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії,

до 1. Селянського (фермерського) господарства "Надія",

2 .Фермерського господарства "Павільйон флори",

про стягнення 268 521,57 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року (суддя Киричук А.О.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів 268 521,57 грн заборгованості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

10 липня 2017 року від ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії надішли пояснення по суті спору (вх.№7215).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року враховуючи неявку у судове засідання позивача та другого відповідача, відсутність відомостей обізнаності другого відповідача щодо часу та місця розгляду справи, судом було задоволено клопотання Селянського (фермерського) господарства "Надія" про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів, продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкладено розгляд справи.

У судове засідання, яке відбулось 23 серпня 2017 року, з'явився представник позивача та першого відповідача. Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

На початку судового засідання від Селянського (фермерського) господарства "Надія" надійшли клопотання про витребування від ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії належним чином завіреної копії додаткової угоди №3 до контракту №4 від 07 квітня 2005 року, договору застави майбутнього врожаю №1 від 30 березня 2017 року, у зв'язку з чим останній просить суд відкласти розгляд справи.

За змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що визначені Селянським (фермерським) господарством "Надія" документи не тільки не є безпосередньою підставою стягнення в даній справі, а й не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

У відповідності до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, при поданні відповідних клопотань першим відповідачем не було зазначено жодного вмотивованого обґрунтування неможливості витребування даних документів під час розгляду справи у суді першої інстанції, як обов'язкової підстави прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, що в свою чергу є порушенням вимог статті 101 ГПК України та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

07 квітня 2005 року між ТОВ "Магнолія" та СФГ "Надія" було укладено контракт №4, предметом якого є розміщення замовлення на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції на фьючерсній основі, що має вібуватися з проведенням попередньої оплати за майбутній врожай, який буде вирощувати ГОСПОДАРСТВО для "ЗАМОВНИКА". Загальна сума оплати за становить 250 000,00 гривень.

Позивач зазначає, що згідно контракту №4 від 7 квітня 2005 року та додатку до нього від 10 червня 2005року позивач перерахував кошти в розмірі 250 000 гривень, проте відповідач 1 свої обов'язки виконав частково, передавши зерно на суму 27 368 грн 70 копійок.

23 липня 2007 року сторони уклали угоду про погашення боргу № 2, в якій визначено, що заборгованість буде погашена протягом серпня 2007 р. - грудня 2007 р.

03 жовтня 2007 року сторони склали доповнення до контракту №4 від 7 квітня 2005 року, в якому визначено, що заборгованість буде перерахована на протязі 2008-2014 років.

За твердженням позивача, взяті на себе зобов'язання перший відповідач не виконав, борг не погасив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 268 521,57 грн, в т.ч. 222631,30 грн - основного боргу, 34 758,70 грн - неотриманої вигоди, 11 131,57 грн - штрафної неустойки.

При цьому відповідачами позивач визначив СФГ "Надія", з яким було укладено контракт №4, та ФГ "Павільйон флори", який є партнером першого відповідача за договором про спільну діяльність від 1 березня 2014 року.

Судом першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі у зв'язку з тим, що 222631,30 грн основного боргу було погашено з боку Селянського (фермерського) господарства "Надія" шляхом перерахування грошових коштів та поставкою зернових культур; щодо позовної вимоги про стягнення 11 131,57 грн - штрафної неустойки застосовано наслідки спливу строку позовної давності; а позовна вимога про стягнення 34 758,70 грн - неотриманої вигоди є недоведеною .

Не погоджуючись з вказаною позицією місцевого господарського суду ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії в апеляційній скарзі наголошує на неможливості зарахування наданих першим відповідачем платіжних доручень та товарних накладних в рахунок погашення заборгованості, оскільки останні не відповідають критеріям належності та допустимості, у зв'язку з тим, що не містять посилання на контракт №4 від 7 квітня 2005 року, угоду про погашення боргу № 2 від 23 липня 2017 року, угоду від 03 жовтня 2007 року.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 07 квітня 2005 року між ТОВ "Магнолія" та СФГ "Надія" було укладено контракт №4, де в межах п.1.1. сторони визначили, що предметом цього контракту є розміщення замовлення на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції на фьючерсній основі, що має вібуватися з проведенням попередньої оплати за майбутній врожай, який буде вирощувати ГОСПОДАРСТВО для "ЗАМОВНИКА". Загальна сума оплати становить 200 000,00 гривень.

Умовами п.5.1. узгоджено, що ГОСПОДАРСТВО зобов'язується протягом року повернути ЗАМОВНИКУ сільськогосподарську продукцію (зерно) по цінах і в кількості указаних в таблиці суму попередньої оплати .

Відповідальність сторін визначена у розділі 9 зокрема:

-9.1. За порушення умов Даного Контрасту винна Сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

-9.2. В разі не урожаю, або загибелі сільськогосподарської культури від стихійного лиха, Господарство залишає за собою право провести розрахунок з Замовником іншим видом продукції, або перерахувати кошти за недопоставлену продукцію на розрахунковий рахунок Замовника.

-9.3.1. За не передачу сільськогосподарської продукції "ЗАМОВНИКУ" в повному обсязі та в строки обумовлені в п. 5.1 штрафна неустойка в розмірі 5 (п'яти) % від суми непереданої кількості продукції, та зобов'язує "ГОСПОДАРСТВО" в 10-ти ( десяти) денний термін повернути кошти в розмірі вартості не переданої продукції,

Відповідно до п. 12.1. Умови Даного контракту мають однакову зобов'язувальну силу для Сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документу.

10 червня 2005 року сторони склали додаток до контракту, п.1 якого передбачено, що замовник додатково вносить 50 000,00 грн господарству для вирішення питань пов'язаних з виконанням робіт по вирощуванню с/г продукції.

Як зазначає позивач та не заперечується першим відповідачем, згідно контракту №4 від 7 квітня 2005 року та додатку до нього від 10 червня 2005 року позивач перерахував кошти в розмірі 250 000,00 гривень, проте перший відповідач свої обов'язки виконав частково, передавши зерно на суму 27 368,00 грн 70 копійок. На суму 222 631 грн 30 копійок зерно не поставлене, кошти не повернуті, всього за даними позивача, станом на 31 грудня 2005 року, заборгованість склала 222 631,30 грн.

23 липня 2007 року сторони уклали угоду про погашення боргу № 2, в якій визначили, що заборгованість буде погашена протягом серпня 2007 року - грудня 2007 року.

03 жовтня 2007 року сторони склали доповнення до контракту №4 від 7 квітня 2005 року, в якому визначили, що заборгованість буде перерахована протягом 2008-2014 років.

Зокрема, до змісту даної угоди Селянське (фермерське) господарство "Надія" визнало існування боргу за контрактом від 07 квітня 2005 року в розмірі 233 762, 87 грн (розмір основного боргу та неустойка) та взяло на себе зобов'язання з її перерахування протягом 2008-2014 років по 39000,00 грн кожного року.

У відповідності до ч. 2 ст. 604 ЦК України новація спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Новацію характеризують наступні ознаки:

1)припинення в повному обсязі раніше існуючого первісного зобов'язання; дійсність первісного договірного зобов'язання;

2)наявність домовленості сторін про заміну зобов'язання новим, при цьому, намір замінити одне зобов'язання іншим, повинен бути прямо і недвозначно виражений в тексті договору або ж має випливати із сутності нового зобов'язання;

3)наявність безпосереднього юридичного зв'язку між зобов'язанням, що припинилося, та новим зобов'язанням, яке прийшло йому на зміну;

4)відсутність встановленої договором або законом заборони новації.

Новація - це угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між учасниками виникає нове. Сторони мають обумовити у своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло, і заміну його новим зобов'язанням.

Отже, шляхом укладення угоди від 03 жовтня 2007 року між сторонами відбулась зміна первісного зобов'язання з поставки продукції на нове грошове зобов'язання з щорічної виплати ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 39000,00 грн протягом 2008-2014 років.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, починаючи з 01 січня 2008 року Селянське (фермерське) господарство "Надія" мало обов'язок з перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії грошових коштів в розмірі 39000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підтверджуючи виконання даного зобов'язання Селянським (фермерським) господарством "Надія" було надано до суду:

-платіжне доручення №159 та виписку з ПАТ "Приватбанк" про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філі 14 631, 30 грн;

-копію ТТН від 06.09.2007 р., рахунку №1 від 06.09.2007 р., видаткової накладної № 8/09 від 08.09.2007 р. та довіреності на одержання матеріальних цінностей №203524 від 08.09.2007 р. про відвантаження на адресу ТОВ "Магнолія" 15 930 кг. просо за погодженою ціною 1300,00 грн на суму 20 709 грн;

-копію виписки з ПАТ "Приватбанк" про рух коштів за 29.10.2007 р. про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 10 000 грн;

-копію ТТН від 19.10.2007р., видаткової накладної № 19/10 від 08.09.2007 р. про відвантаження на адресу ТОВ "Магнолія" 19 640 кг. просо за погодженою ціною 1300 грн на суму 25 532 грн;

-копію ТТН від 20.10.2007 р., видаткової накладної № 20/10 від 08.09.2007 р. про відвантаження на адресу ТОВ "Магнолія" 19 640 кг. просо за погодженою ціною 1300,00 грн за тону на суму 18 722,60 грн;

-копію видаткової накладної № 8/09 від 30.10.2007 р. та довіреності на одержання матеріальних цінностей №203524 від 19.10.2007 р. про відвантаження на адресу ТОВ "Магнолія" 2 428 кг. соняшника за погодженою ціною 2 000,00 грн за тону на суму 5 827,20 грн;

-копію виписки з ПАТ "Приватбанк" про рух коштів за 08.11.2007 р. про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 10 000 грн;

-платіжне доручення від 07.04.2008 р. про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 27 209, 20 грн;

-платіжне доручення від 28.08.2009 р. про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 35 000 грн;

-платіжне доручення від 19.10.2009 р. про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 10 000 грн;

-платіжне доручення від 25.12.2009 р. про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 5 000 грн;

-платіжне доручення від 28.12.2009 р про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 20 000 грн

-платіжне доручення від 08.02.2010 р. про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 20 000 грн.

Між тим колегія суддів звертає увагу, що платіжне доручення №159 про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 14 631, 30 грн, платіжне доручення №8 про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 10000, 00 грн, платіжне доручення від 07 квітня 2008 року про перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 27 209, 20 грн в графі "призначення платежу" не містять посилання на угоду від 03 жовтня 2007 року, а перерахування коштів за платіжним дорученням №159 відбулось раніше за дату укладення самої угоди.

За таких обставин відповідні платіжні доручення не є належними та допустимими доказами погашення заборгованості за угодою від 03 жовтня 2007 року, яка є підставою стягнення в даній справі.

Також не приймається судом апеляційної інстанції в рахунок погашення заборгованості проведені першим відповідачем поставки товару за ТТН від 06.09.2007 р., видатковою накладною № 8/09 від 08.09.2007 р. на суму 20 709 грн, ТТН від 19.10.2007 р., видатковою накладною № 19/10 від 08.09.2007 р. на суму 25 532 грн, ТТН від 20.10.2007 р., видатковою накладною № 20/10 від 08.09.2007 р. суму 18 722,60 грн; видатковою накладною № 8/09 від 30.10.2007 р. на суму 5 827,20 грн, оскільки жоден з перелічених доказів не містить посилання на угоду від 03 жовтня 2007 року, сторонами не надано жодної угоди про погодження відповідного зарахування, а поставка товару за ТТН від 06.09.2007 р., видатковою накладною № 8/09 від 08.09.2007р. на суму 20 709,00 грн відбулась раніше за дату укладення самої угоди.

У судовому засіданні представник ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії зазначив, що надані першим відповідачем платіжні доручення та докази поставки зернової продукції не мають відношення до угоди від 03 жовтня 2007 року, оскільки були реалізовані з його боку на виконання зовсім інших господарських зобов'язань, підтвердження існування яких наразі неможливо встановити через сплив строку збереження такої документації.

Виходячи з того, що позивач категорично заперечує проти зарахування вказаних доказів в рахунок погашення заборгованості за угодою від 03 жовтня 2007 року, а останні не містять жодного посилання на вказану угоду, колегія суддів не приймає їх в якості належного підтвердження погашення заборгованості.

Таким чином, за Селянським (фермерським) господарством "Надія" рахується заборгованість з непогашення

у 2010 році - 17000,00 грн;

у 2011 році - 39000,00 грн;

у 2012 році - 39000,00 грн;

у 2013 році - 39000,00 грн;

у 2014 році - 39000,00 грн.

Поряд з цим колегія суддів приймає до уваги, що 21 березня 2017 року від СФГ "Надія" надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності (Том 1, а.с.77).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду країни від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

В даному випадку строк позовної давності підлягає обчисленню окремо по кожному строку виконання зобов'язання.

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає в якості доказів переривання перебігу позовної давності в порядку статті 264 ЦК України щодо заборгованості існуючої станом на 2011 рік лист першого відповідача від 16 листопада 2014 року (Том 1, а.с.45), оскільки останній підписаний представником першого відповідача ОСОБА_4, який згідно договору-доручення від 01 березня 2014 року (Том 1, а.с.46) не наділений повноваженнями, як на окреме представництво інтересів Селянського (ОСОБА_5) господарства "Надія", так і вчинення дій щодо визнання боргу.

Оскільки сторонами не було надано жодних доказів переривання перебігу позовної давності в порядку статті 264 ЦК України щодо заборгованості існуючої включно станом на 2014 рік (з непогашення боргу включно по 2013 рік), щодо даних позовних вимог сплив строк позовної давності.

Відтак, в межах строку позовної давності позивачем заявлено лише вимогу про стягнення заборгованості за 2014 рік в розмірі 39 000,00 грн (строк подання включно до кінця 2017 року). У зв'язку з чим з боку Селянського (фермерського) господарства "Надія" підлягає стягненню 39 000,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги в частині стягнення 34 758,70 грн неотриманої вигоди колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідна сума не входить до складу заборгованості, узгодженої сторонами в угоді від 03 жовтня 2007 року, яка є підставою стягнення в даній справі.

Крім того притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків можливо лише при наявності передбаченим законом умов. Зокрема, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, обов'язок доказування збитків та їх обґрунтування несе позивач та такий обовязок не може покладатися на відповідача.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.

За даних обставин, позивачем не доведено факт понесення ним збитків, аудиторський висновок від 27 грудня 2005 року, на який посилається позивач в обгрунтування вимог про стягнення збитків, не є належним доказом в розумінні ст.34 ГПК України, оскільки містить лише розмір приблизного доходу позивача, неотриманого у зв'язку з несвоєчасною поставкою зернової продукції.

Не погоджується колегія суддів також з визначенням ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії в якості другого відповідача ОСОБА_5 господарства "Павільйон флори", оскільки останнє не виступає стороною угоди від 03 жовтня 2007 року, а наявність між відповідачами господарських відносин не створює для ОСОБА_5 господарства "Павільйон флори" обов'язку з відшкодування заборгованості Селянського (фермерського) господарства "Надія".

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскільки судом не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам та не досліджено фактичні обставини справи, зокрема угоду від 03 жовтня 2007 року, не проаналізовано в повній мірі надані першим відповідачем докази погашення заборгованості, висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства.

У зв'язку з чим судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року у справі № 917/174/17 в частині повної відмови в задоволенні позову, з прийняттям нового рішення про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Надія" 39 000,00 грн заборгованості.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року у справі № 917/174/17 скасувати в частині повної відмови в задоволенні позову до Селянського (фермерського) господарства "Надія".

В цій частині прийняти нове рішення, яким позов до Селянського (фермерського) господарства "Надія" задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Надія" (37531, Полтавська обл., Лубенський район, село Червоні Пологи, вул. Залізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 13957248) на користь ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії (37500, Полтавська обл., місто Лубни, проспект Володимирський, будинок 132, код ЄДРПОУ 26217903) 39 000,00 грн заборгованості.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий