Рішення

від 10.05.2011 по справі 22/5009/920/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.11 Справа № 22/5009/920/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЮСУМ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Комсомольська, буд. 83, кв. 107)

до відповідача Українсько-турецького Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМІТ" (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 5)

про стягнення заборгованості за договором № 11/01-10 від 11.01.2010р. у розмірі 235 148,80 грн. - основного боргу, 30 515,60 грн. - пені, 6 498,50 грн. - 3% річних, 24 155,58 грн. - втрат від індексу інфляції

та за зустрічним позовом Українсько-турецького Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМІТ" (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 5)

до відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЮСУМ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Комсомольська, буд. 83, кв. 107)

про визнання договору недійсним

Суддя Ярешко О.В.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Несвітайло О.М., на підставі довіреності № б/н від 22.03.2011р.; ОСОБА_4- засновник на підставі статуту.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Кумейко М.А., на підставі доручення № б/н від 23.02.2011р.; Анєнков П.С., на підставі доручення № б/н від 23.02.2011р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.02.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ЮСУМ", Київська область, м. Біла Церква з позовною заявою до Українсько-турецького Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМІТ", м. Запоріжжя про стягнення 250 148,80 грн. основного боргу, 24 247,68 грн. пені, 4 373,19 грн. річних та 18 363,49 грн. інфляційного приросту боргу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/920/11, судове засідання призначено на 24.03.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

24.03.2011р. до суду звернулось Українсько-турецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЗМІТ", м. Запоріжжя з зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЮСУМ", Київська область, м. Біла Церква про визнання договору № 11/01-10 від 11.01.2010р., укладеного між УТ ТОВ ІЗМІТ та ПП ВКФ ЮСУМ недійсним.

В судовому засіданні 24.03.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.04.2011р.

Ухвалою від 25.03.2011р. зустрічна позовна заява прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 22/5009/920/11, судове засідання призначено на 14.04.2011р.

В судовому засіданні 14.04.2011р. оголошено перерву до 20.04.2011р.

Ухвалою від 20.04.2011р. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів, за клопотанням відповідача за первісним позовом, на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору до 10.05.2011р. та відкладено розгляд справи на 10.05.2011р.

Початкові первісні позовні вимоги полягали у наступному. 11.01.2010р. між Українсько-турецьким ТОВ ІЗМІТ та ВКФ Юсум було укладено договір № 11/01-10 про постачання свинцю. Як зазначив позивач за первісним позовом, відповідно до умов договору та заявок ТОВ ІЗМІТ за період з моменту укладення договору і по 08.07.2010р. ТОВ ІЗМІТ відвантажило відповідачу товару на загальну суму 1 405 879,20 грн., що підтверджується накладними : №6 від 10.02.2010 р., №13 від 30.04.2010 р., №15 від 19.05.2010 р., №19 від 03.06.2010 р.. №20 від 04.06.2010 р., №21 від 11.06.2010 р., №24 від 25.06.2010 р., №26 від 01.07.2010 р., №28 від 02.07.2010 р., №29 від 06.07.2010 р., №30 від 08.07.2010 р. Відповідно до умов договору при відвантаженні продукції без попередньої оплати, відповідач зобов'язується провести оплату на протязі 10-ти банківських днів. Натомість ТОВ ІЗМІТ за весь період, нерівними платежами було погашено заборгованість в сумі 1 063 230,40 грн. Як стверджує позивач за первісним позовом, з серпня 2010 р. відповідачем взагалі перестала погашатись заборгованість за відвантажений товар. 27.09.2010 р. на адресу відповідача було направлено претензію з вимогами погасити існуючу заборгованість в сумі 356 038,59 грн., з них 342 648,80 грн. - основний борг, та 13 389,79 грн. - пеня. Відповідач вимоги позивача визнав, та своїм листом зобов'язувався погасити існуючу заборгованість за наступним графіком: в жовтні здійснити оплату в сумі 120 000,00 грн., в листопаді - 120 000,00 грн., в грудні 116 038,59 грн. Натомість, в жовтні 2010 року відповідач здійснив оплату в сумі 30 000,00 грн., в листопаді - 62 500,00 грн., в грудні жодної оплати відповідачем здійснено не було. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Як зазначив позивач, відповідно до п 4.3. договору у разі невиконання умов даного договору, сторони зобов'язуються виплатити пеню у розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача 250 148,80 грн. основного боргу, 24 247,68 грн. пені, 18 363,49 грн. інфляційного приросту боргу, 4 373,19 грн. річних, всього 297 133,16 грн.

Позивач за первісним позовом двічі уточнював позовні вимоги, останньою заявою позивач просив стягнути з відповідача 235 148,80 грн. основного боргу, 30 515,60 грн. пені, 6 498,50 грн. 3% річних, 24 155,58 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього 296 318,48 грн.

Відповідач за первісним позовом проти розгляду заяви позивача не заперечив.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду, отже розглядаються позовні вимоги про стягнення 235 148,80 грн. основного боргу, 30 515,60 грн. пені, 6 498,50 грн. 3% річних, 24 155,58 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач за первісним позовом проти заяви про уточнення позовних вимог заперечив, та пояснив наступне. Дійсно між сторонами був укладений договір № 11/01 від 11.01.2011р., але він був оформлений заднім числом, точної дати якого встановити неможливо. Та незважаючи на оформлення договору, сторони, як проводили поставки товару на підставі рахунків-фактур по накладним, так і оплати проводились по поставкам згідно виставлених рахунків фактур. Як зазначив відповідач, згідно вищенаведеного, ні поставок, ні оплат в рамках договору № 11/01 від 11.01.2011р. сторонами проведено не було, а таким чином у ТОВ ІЗМІТ відсутня заборгованість перед ВКФ Юсум по договору № 11/01 від 11.01.2011р. Згідно вищенаведеного, та у відповідності до ст. 80 п. 1-1 ГПК України, відповідач просить в позові відмовити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також в справі міститься відзив відповідача за первісним позовом на заяву про уточнення позовних вимог, у якому зазначено, що за період з моменту укладення договору і по 08.07.2010р. позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 1 510 879,20 грн. В свою чергу, з моменту укладення договору № 11/01 відповідачем були проведені оплати позивачу на загальну суму 1 560 130 грн. Згідно вищенаведеного, як зазначив відповідач, у ТОВ ІЗМІТ за первісним позовом відсутня заборгованість перед позивачем. Що стосується штрафних санкцій, то відповідач стверджує, що сторонами не було досягнуто угоди щодо способу забезпечення зобов'язання, оскільки п. 4.3 вказаного договору передбачені неіснуючі штрафні санкції, що суперечить як Закону Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , згідно п.1 якого Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін , Цивільному кодексу - згідно ст. 549 якого Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання , і Господарському кодексу України ст.ст. 230-232. Отже, договором № 11/01-10 сторонами не узгоджений розмір пені, оскільки в договорі зовсім не йдеться про пеню. Що стосується інфляційного приросту боргу, то ні ст. 625 ЦК України, ні діюче законодавство взагалі не передбачає стягнення інфляційного приросту боргу. Таким чином, вимоги позивача стосовно стягнення інфляційного приросту боргу є безпідставними.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) підтримав зустрічну позовну заяву та пояснив наступне. 11.01.2010 р. між Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою ЮСУМ та Українсько-турецьким Товариством з обмеженою відповідальністю ІЗМІТ був заключний договір № 11/01-10. Згідно вказаного договору ПП ВКФ ЮСУМ зобов'язалося надати у власність УТ ТОВ ІЗМІТ продукцію (свинець у чушках.), а УТ ТОВ ІЗМІТ провести оплату отриманої продукції. Як зазначено у зустрічні позовній заяві, відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що укладений між сторонами договір 11/01-10 слід визнати недійсним з наступних підстав: згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір № 11/01-10 не має всіх істотних умов договору - відсутня ціна (сума) договору, оскільки для позивача має велике значення (п. 14.7 Статуту товариства). Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У зв'язку з відсутністю вищевказаної істотної умови договору директором УТ ТОВ ІЗМІТ були порушені положення статуту УТ ТОВ ІЗМІТ , згідно якого, до виключної компетенції загальних зборів учасників УТ ТОВ ІЗМІТ належить затвердження договорів на суму, що перевищує еквівалент 10 000 доларів США (п. 14.7 Статуту товариства). Оскільки сума договору перевищує еквівалент 10 000 доларів США, то рішення про укладення вказаного договору повинно прийматися виключно загальними зборами учасників УТ ТОВ ІЗМІТ . Загальних зборів учасників УТ ТОВ ІЗМІТ по вказаному питанню проведено не було, а таким чином, директор УТ ТОВ ІЗМІТ ОСОБА_3 порушив надані Статутом повноваження та заключив договір на суму, значно перевищуючи свої повноваження, оскільки поставки продукції в рамках вказаного договору проведено на суму 2 199 415,20 грн., що підтверджує акт звіряння розрахунків станом на 23.03.2011р. Стаття 215 ЦК України регулює питання недійсності правочину. Згідно частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В даному випадку спірний договір укладений без належного рішення органу, уповноваженого на прийняття таких рішень Статутом, що суперечить ч. 1 ст.92 ЦК України, та свідчить про відсутність волі УТ ТОВ ІЗМІТ , що формується його компетентними органами, на вчинення таких правочинів. Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Стаття 236 ЦК України визначає момент недійсності правочину, а саме: нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. На підставі вищенаведеного, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати договір № 11/01-10 від 11.01.2010р., укладений між УТ ТОВ ІЗМІТ та ПП ВКФ ЮСУМ недійсним.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу -програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Розгляд справи закінчено 10.05.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010р. між ПП ВКФ "ЮСУМ" (надалі -продавець) та УТ ТОВ "ІЗМІТ" (надалі -покупець) був укладений договір № 11/01-10 (надалі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти та оплатити наступну продукцію: свинець у чушках марок ССуА, ССу2, ССу3, С2, С1 по ГОСТ 1292-81 та ГОСТ 3778-98. Хімічний состав підтверджується висновком атестованої лабораторії контролю якості продукції, яка випускається. Кількість продукції, яка поставляється є договірною та узгоджується із покупцем окремо.

Згідно із п. 2.1 договору, ціна продукції є договірною та узгоджується з покупцем на момент поставки . Оплата проводиться на розрахунковий рахунок продавця, відповідно до виставленого рахунку, або супровідної накладної. Зміну ціни може бути зроблено за згодою сторін.

Пунктами 2.2 та 2.3 договору передбачено, що покупець провадить розрахунок за продукцію за кожну партію шляхом передоплати. Строки передачі продукції (дата відвантаження) узгоджується з покупцем.

За згодою сторін, при відвантаженні продукції без попередньої оплати, покупець зобов'язується зробити оплату протягом 10 б/днів.

Приписами п. 2.4 договору передбачено, що продавець зобов'язується відвантажити вироблену продукцію по факту зарахування оплати на р/р продавця або за домовленістю відповідно п. 2.3 в транспорт покупця.

На виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу продукцію на загальну суму 1 510 879,20 грн., що підтверджується відповідними підписаними сторонами накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями відповідача на отримання продукції від ПП ВКФ "ЮСУМ" (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідачем в порушення умов договору було здійснено лише часткову оплату отриманої продукції, а саме сплачено 1 275 730,40 грн., що підтверджується банківською випискою від 21.03.2011р.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 235 148,80 грн.

Договір № 11/01-10 від 11.01.2010р., яким врегульовано відносини сторін, за своєю правовою природою, є договором поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк з відстрочкою платежу, не здійснив повну оплату продукції, отриманої від позивача, чим порушив свої грошові зобов'язання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення 235 148,80 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30 515,60 грн. пені.

Відповідач за первісним позовом проти зазначеної вимоги заперечив, як на такій, що не ґрунтується на договорі.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 4.3 договору.

Вивчивши п. 4.3 договору, суд встановив, що в ньому зазначено наступне. У разі невиконання умов даного договору сторони зобов'язуються виплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Проте, пунктами 2 та 3 ст. 549 ЦК України прямо передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3).

Отже, договором № 11/01-10 від 11.01.2010р. не передбачено застосування штрафної санкції у вигляді пені.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Таким чином, законодавство України окремо розмежовує правові поняття: штрафна санкція; штраф; пеня; неустойка.

Пунктом 4.3 договору прямо передбачений штраф, як вид штрафної санкції та неустойки. Отже, пеню, яка заявлена позивачем в позові, як вид штрафної санкції та неустойки сторони договором не передбачили.

На підставі вищевикладеного, в частині стягнення пені судом відмовляється.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 6 498,50 грн. 3% річних за період з 19.07.2010р. по 23.03.2011р. та 24 155,58 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з серпня 2010р. по лютий 2011р. включно, згідно розрахунків доданих до кінцевої заяви про уточнення (розрахунки зроблені з врахуванням здійснених відповідачем за зустрічним позовом проплат).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, фактично стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 5 851,34 грн. В іншій частині стягнення 3 % річних позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то встановлено, що розрахунок позивачем також виконаний невірно, фактично стягненню підлягає 24 015,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В іншій частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зустрічні позовні вимоги УТ ТОВ "ІЗМІТ" про визнання договору № 11/01-10 від 11.01.2010р., укладеного між УТ ТОВ ІЗМІТ та ПП ВКФ ЮСУМ недійсним, задоволенню не підлягають внаслідок наступного:

Як встановлено, сторонами по справі 11.01.2010р. укладено договір № 11/01-10, предметом якого є постачання свинцю в чушках.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору № 11/01-10 від 11.01.2010 р. заявлені з посиланнями на приписи ст. 638 ЦК України, оскільки на думку позивача за зустрічним позовом договір не містить всіх істотних умов, необхідних для даного виду договору, а саме відсутня ціна (сума) договору.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5.). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (п. 6).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Щодо ціни продукції, то відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Сторонами договору № 11/01-10 узгоджено, що ціна продукції є договірною та узгоджується з покупцем на момент поставки. Оплата провадиться на розрахунковий рахунок продавця, відповідно виставленого рахунку, або супровідної накладної.

Також, зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 14.7 статуту УТ ТОВ ІЗМІТ , до виключної компетенції загальних зборів учасників УТ ТОВ ІЗМІТ належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму еквівалентну 10 000 доларів США перераховану в національну валюту України за офіційним курсом Національного Банку України на момент підписання договору (угоди). Таким чином, як зазначає відповідач (позивач за зустрічним позовом), оскільки сума договору № 11/01-10 від 11.01.2010р. перевищує 10 000 доларів США, то рішення про укладення вказаного договору повинно прийматися виключно загальними зборами учасників УТ ТОВ ІЗМІТ .

Отже п.14.7 Статуту передбачено не укладення договорів чи прийняття рішення про укладання, а їх затвердження.

Відповідно до наказу № 52 від 03.08.2009р. на посаду директора УТ ТОВ ІЗМІТ переведено ОСОБА_7.

Згідно із п. 15.5 Статуту позивача за зустрічним позовом, директор без довіреності має право виконувати дії від імені товариства.

Пунктом 4.14 Статуту передбачено, що товариство має право, зокрема, укладати договори купівлі-продажу, дарування, обміну, підряду, перевезення, доручення, комісії, зберігання та інші угоди цивільно-правового характеру.

Як вбачається зі змісту спірного договору, від імені УТ ТОВ ІЗМІТ договір укладався в особі директора ОСОБА_7.

Згідно ст. 65 ГК України керівник підприємства без довіреності діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, у відношеннях з юридичними особами та громадянами, вирішує питання діяльності підприємства в межах, визначених установчими документами.

Статут товариства не містить обмежень щодо повноважень директора у представництві інтересів товариства, зокрема в укладанні господарських договорів.

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Доказів того, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) знав про обмеження, на які посилається УТ ТОВ ІЗМІТ заявником не надано.

Оскільки генеральний директор ОСОБА_7 підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. Дана правова позиція викладена у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду № 02-5/111 від 12.03.1999р.

Таким чином, відповідно до приписів ст.214 ЦК України спірний договір породжує для УТ ТОВ ІЗМІТ цивільні прав та обов'язки, передбачені цим договором.

На підставі вищенаведеного у задоволенні зустрічного позову Українсько-турецького Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМІТ" про визнання договору № 11/01-10 від 11.01.2010р., укладеного між УТ ТОВ ІЗМІТ та ПП ВКФ ЮСУМ недійсним судом відмовляється.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. За зустрічним позовом судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-турецького Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМІТ" (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 5, код ЄДРПОУ 24510993) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЮСУМ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Комсомольська, буд. 83, кв. 107, код ЄДРПОУ 20604622) 235 148 (двісті тридцять п'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 80 коп. основного боргу, 5 851 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 34 коп. 3% річних, 24 015 (двадцять чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 55 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2 650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 16 коп. державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.05.2011р.