Постанова

від 11.09.2017 по справі 924/1264/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа № 924/1264/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Гулова А.Г. ,

судді Розізнана І.В.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 05 травня 2017 року у справі № 924/1264/16 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України

до: 1) Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; 3) Хмельницького бюро технічної інвентаризації

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: 1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області; 2)Державного підприємства "Укрриба"; 3) публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

про визнання незаконним та скасування рішення Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області № 1 від 04 квітня 2016 року; скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації № 31420035 від 16 вересня 2016 року; скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації № 31423182 від 16 вересня 2016 року; визнання недійсним договору зберігання майна від 07 червня 2016 року.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув;

органу прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення №031264 від 12 січня 2015 року;

відповідача 1 - ОСОБА_3, представник згідно довіреності від 28 жовтня 2016 року;

відповідача 2 - ОСОБА_3, представник згідно довіреності від 07 листопада 2016 року;

відповідача 3 - не прибув;

третьої особи 1 - не прибув;

третьої особи 2 - ОСОБА_4 представник за довіреністю №11-13/100 від 05 вересня 2017 року;

третьої особи 3 - не прибув.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області (надалі - Відповідач 1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 2) та Хмельницького бюро технічної інвентаризації (надалі - Відповідач 3) про: визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 від 04 квітня 2016 року № 1 "Про взяття на баланс сільської ради безхазяйних гідротехнічних споруд, які розташовані на території ради за межами населеного пункту"; скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майно Відповідача 3 від 16 вересня 2016 року № 31420035; скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майно Відповідача 3 від 16 вересня 2016 року № 31423182; визнання недійсним договору зберігання майна від 07 червня 2016 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05 травня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1264/16 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В..

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_5 від 17 липня 2017 року в справі №924/1264/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гулова А.Г., суддя Розізнана І.В..

Ухвалою суду від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу прийнято у новому складі суду (том 2, а.с. 147).

18 липня 2017 року на поштову адресу суду від Позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу Відповідача 1, в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі, а розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника.

19 липня 2017 року від Третьої особи 3 надійшли письмові пояснення, в яких Третя особа 3 просить рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

На електронну адресу суду 19 липня 2017 року від Третьої особи 2 надійшли письмові пояснення, в яких з підстав, висвітлених в них, Третя особа 2 вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обгрунтованими, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його в силі, при цьому залишивши апеляційну скаргу Відповідача 1 без задоволення.

Ухвалою суду від 19 липня 2017 року, з підстав, висвітлених в ній, розгляд справи було відкладено на 06 вересня 2017 року та було витребувано ряд документів (том 2, а.с. 171-172).

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 19 липня 2017 року, Відповідач надіслав на поштову адресу суду: посвідчену копію технічних характеристик гідротехнічних споруд ставків за межами с. Манівці на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; посвідчену копію додаткової угоди від 03 листопада 2016 року про розірвання договору зберігання майна від 07 червня 2016 року; посвідчену копію акту приймання-передачі майна від 03 листопада 2016 року. Дані документи судом долучені до матеріалів справи (том 2. а.с. 178-195).

Водночас, 28 серпня 2017 року від Прокурора надійшли письмові пояснення (том 2, а.с. 197-199), в яких зазначено, що вимоги суду, викладені в ухвалі від 19 липня 2017 року не вбачається можливим виконати, оскільки у Старокостянтинівській місцевій прокуратурі технічна документація гідротехнічних споруд відсутня.

06 вересня 2017 року Третя особа 2 подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії паспорта трудового рибного господарства "Маневці" від 1990 року (том 3, а.с. 1-29).

Разом з тим, представник Третьої особи 3 подав клопотання про долучення до матеріалів справи: копії статуту Хмельницького державного виробничого обласного рибкомбінату від 1994 року; копії статуту ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 1998 року; копії наказу Регіонального відділення Фонду держмайна України №833 від 08 грудня 1998 року (том 3, а.с. 30-41)

В судовому засіданні від 06 вересня 2017 року було оголошено перерву до 11 вересня 2017 року.

08 вересня 2017 року на електрону адресу суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі уповноваженого представника, у зв'язку із обмеженістю в коштах на відрядження спеціалістів (том 3, а.с. 46-47).

В судових засіданнях від 19 липня 2017 року, від 06 вересня 2017 року та від 11 вересня 2017 року представник Відповідача 1 та Відповідача 2 підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судових засіданнях від 19 липня 2017 року, від 06 вересня 2017 року та від 11 вересня 2017 року Прокурор та представники Третьої особи 2 та Третьої особи 3 заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

В судові засідання від 19 липня 2017 року, від 06 вересня 2017 року та від 11 вересня 2017 року представники Позивача, Відповідача 3, Третьої особи 1 не прибули, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як передбачено статтею 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як визначено статтями 10, 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як передбачено частиною 5 статті 60 Закону , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

В силу дії пункту 10 статті 59 даного Закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 141 Господарського кодексу України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України „Про аквакультуру» визначено, що гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для: запобігання шкідливій дії вод.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2016 року прийнято рішення сьомої сесії Відповідача 1 за № 2 „Про присвоєння адреси об'єктам нерухомості» , відповідно до якого вирішено: присвоїти адресу об'єкту нерухомості (гідротехнічна споруда) між ставками, площею 37,184 га, кадастровий номер 6822787100:00:01:005:00001 та площею 57,930 га, кадастровий номер 6822787100:01:005:0003, що розташований в с. Манівці, а саме: Шкільна, 34; присвоїти адресу об'єкту нерухомості (гідротехнічна споруда) між ставком площею 37,184 га, кадастровий номер 6822787100:01:005:0001 та водовідвідним каналом, що розташований в с. Манівці, а саме: вул. Центральна, 32/2.

Водночас, 04 квітня 2016 року прийнято рішення восьмої сесії Відповідача 1 за № 1 „Про взяття на баланс сільської ради безхазяйних гідротехнічних споруд, які розташовані на території ради за межами населеного пункту» , яким, зокрема, вирішено: взяти на баланс Відповідача 1 ГТС між ставками, площею 37,184 га, кадастровий номер 6822787100:01:005:0001 та площею 57,930 га, кадастровий номер 6822787100:01:005:0003 (вул. Шкільна, 34) та ГТС між ставком площею 37,184 га, кадастровий номер 6822787100:01:005:0001 та водовідвідним каналом (вул. Центральна, 32/2), які розташовані за межами населеного пункту с. Манівці, а виконавчому комітету Манівецької сільської ради доручено зареєструвати дане безхазяйне майно (том 1, а.с. 119).

Суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Частиною 2 статті 335 ЦК України передбачено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені; про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вищевказаних приписів статті 335 ЦК України, Відповідачем 1 були подані оголошення в друкованих засобах масової інформації, а саме в газетах Красилівський вісник та Подільські вісті про взяття на облік безхазяйного майна з метою можливого виявлення законного власника даних гідротехнічних споруд.

В свою чергу, 16 вересня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Відповідача 3, ОСОБА_6, при розгляді заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, які подав Відповідач 1, були прийняті рішення № 31420035 та №31423182 про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна ГТС № 1 та ГТС №2, що розташовані: Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Манівці, вул. Шкільна, буд. 34 та Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Манівці, вул. Шкільна, буд. 32/2.

Прокурор, вважаючи, що вищезазначеними діями, як органа місцевого самоврядування так і суб'єкта владних повноважень, порушуються права власника, яким є держава з посиланням на витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, просить рішення органу місцевого самоврядування визнати недійсним, а дії державного реєстратора прав - скасувати.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності (за місцезнаходженням: Хмельницька область, Красилівський район, с. Манівці) обліковується нерухоме майно, а саме: виросний став с. Манівці. Дане майно перебуває на балансі Державного підприємства „Укрриба» , реєстраційний номер майна: 36819644.3. ПВПВВИ047, інвентаризаційний номер 03-002 (відповідно до класифікатора державного майна 2152.5 „Дамби, греблі, загати та інші водозахисні насипні споруди» ). Суб'єкт управління цим майном - Позивач.

Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності (затверджений постановою КМУ № 467 від 14 квітня 2004 року): Єдиний реєстр об'єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації. Згідно пункту 7 Порядку та умов користування Єдиним реєстром об'єктів державної власності (затвердженого Наказом ФДМУ № 622 від 23 березня 2005 року) інформація з реєстру за письмовим запитом надається у формі витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, форма якого наведена у додатку Порядку.

Для надання даному витягу оцінки, як належному та допустимому доказу на підтвердження права власності держави на гідротехнічні споруди в особі Позивача, як суб'єкта управління майном, визначальним є дата внесення запису до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.

Даний висновок суду формується на підставі діючого на момент вирішення спору Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", реєстр формується Фондом державного майна України за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління, а також Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; формування реєстру в частині нерухомого майна здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих зазначеними в абзаці першому цієї частини органами відповідно до законодавства.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності вищевказаним Законом, тобто з 01 липня 2014 року, реєстр об'єктів державної власності формується за даними з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд констатує, що у наданому Прокурором витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності фігурує одна дата - 2015 рік (дата останньої інвентаризації). Під час апеляційного розгляду даної справи суд з'ясовував у сторін дану обставину, оскільки на ній в тому числі грунтувалися доводи апеляційної скарги Відповідача 1. Однак, а ні Прокурор, а ні Позивач, а ні Треті особи (в тому числі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області) не надали суду доказів внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про спірне майно до 2014 року.

А тому, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та досліджені судом під час судового слідства обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що орган місцевого самоврядування, виявивши на своїй території нерухоме майно, і з'ясувавши за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що право власності на нього ні за ким не зареєстроване, правомірно прийняв спірне рішення та звернувся із заявами до державного реєстратора про взяття даного майна на облік як безхазяйне.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу і на те, що дане нерухоме майно було взято на облік Відповідачем 1 як безхазяйне майно 16 вересня 2016 року (дата вчинення реєстраційної дії), то відповідно до частини 2 статті 335 ЦК України, особа, яка вважає себе власником даного майна може протягом одного року, тобто до 16 вересня 2017 року, подати заяву до органу державної реєстрації про реєстрацію прав на нерухоме майно, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Позивач чи інша особа, яка вважає себе власником спірного майна зверталася із заявою про реєстрацію права на момент прийняття рішення судом першої інстанції чи станом на момент винесення постанови апеляційним господарським судом (що в свою чергу, не зважаючи на неодноразове звернення на дану обставину, повністю ігнорується Позивачем та Прокурором, в чому опосередковано вбачається бездіяльність даних органів).

Водночас, як вбачається із змісту позовної заяви, Прокурор, звертаючись із позовом до суду, в обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що вказаний спір пов'язаний із захистом права власності у зв'язку із створенням загрози майновим інтересам держави, однак суд апеляційної інстанції критично оцінює дані твердження, оскільки, як встановлено вище у даній судовій постанові, Відповідач 1 вищевказаним прийнятим рішенням, в межах владних повноважень, лише зареєстрував та взяв на баланс безхазяйне нерухоме майно, що жодним чином не свідчить про набуття Відповідачем 1 права власності на спірне майно, а тим більше позбавлення держави права на даний об'єкт.

Суд констатує, що підставами позову є фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача, а предметом є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що в сукупності формують об'єкт дослідження. При вирішенні даного спору, враховуючи підставу та предмет позову, судом не вирішується питання набуття чи позбавлення тієї чи іншої особи права на предмет матеріального світу, а дається оцінка діям органів під час застосування процедури, унормованої статтею 335 ЦК України.

Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 за № 1 від 04 квітня 2016 року є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, а тому апеляційний господарський суд скасовує рішення суду першої інстанції в цій частині.

Що ж до позовних вимог в частині скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав на нерухоме майно № 31420035 від 16 вересня 2016 року та №31423182 від 16 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 10 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на час прийняття рішень державного реєстратора від 16 вересня 2016 року), взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 11 статті 15 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , облік безхазяйного нерухомого майна проводиться органом державної реєстрації прав за заявою органу місцевого самоврядування в порядку, визначеному КМУ у "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Порядок), затверджений постановою від 25 грудня 2015 року №1127.

Згідно з пунктом 82 Порядку, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.

Відповідно до статті 87 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна виключно за наявності таких підстав: безхазяйне майно не підлягає обліку відповідно до закону; із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна звернулась неналежна особа; у Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, щодо якого подано заяву про взяття на облік; у Державному реєстрі прав відсутні записи про припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку із відмовою власника від права власності на таке майно (у разі коли підставою для взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є відмова власника нерухомого майна від свого права власності).

Суд констатує, що статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для держаної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В силу дії пунктів 83 та 84 Порядку: під час розгляду заяви, державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву; за результатом розгляду заяви, державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.

Судом встановлено, що на виконання вимог Порядку, державним реєстратором було перевірено наявність державної реєстрації прав власності на спірне майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16 вересня 2016 року за індексним номером 68248637 та від 16 вересня 2016 року за індексним номером 68261228 (том 1, а.с. 192, 193, 197, 205, 206).

Водночас, відповідно до Порядку, подальша процедура взяття на облік безхазяйного майна передбачає виявлення власника шляхом подання органом місцевого самоврядування оголошення в друкованому засобі масової інформації (що і було зроблено Відповідачем 1, як вказано вище у даній судовій постанові). В разі, якщо власник виявлений, він повинен подати заяву до органу державної реєстрації про реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо якого державний реєстратор розглядає заяву про взяття на облік або щодо якого державним реєстратором прийнято рішення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; орган державної реєстрації реєструє заяву в базі даних про реєстрацію. заяв і запитів, а державний реєстратор розглядає її у загальному порядку.

Разом з тим, якщо за результатами розгляду заяви державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, яке органом державної реєстрації прав взяте на облік безхазяйного нерухомого майна, такий орган, не пізніше наступного робочого дня з моменту державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, надсилає органові місцевого самоврядування письмове повідомлення про проведення державної реєстрації прав на таке нерухоме майно.

Тобто, запис про взяття на облік безхазяйного майна анулюється державним реєстратором шляхом реєстрації права власності за заявою власника.

Однак, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні статей 33-34 ГПК України, що особа, яка вважає себе власником спірного майна зверталась із заявою про реєстрацію права власності на гідроспоруди.

Враховуючи вищевказане, на думку суду, державним реєстратором правомірно, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку, були прийняті рішення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна №31420035 від 16 вересня 2016 року щодо гідротехнічної споруди, що розташована по вул. Шкільній, 34 в с. Манівці, Красилівського району, Хмельницької області та про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна №31423182 від 16 вересня 2016 року щодо гідротехнічної споруди, що розташована по вул. Центральній, 32/2 в с. Манівці, Красилівського району, Хмельницької області (том 1, а.с. 194; 207).

В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами Відповідача 1 щодо непідвідомчості господарському суду спору в цій частині вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін „суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Однак, з огляду на те, що спір стосується не стільки правомірності дій державного реєстратора щодо взяття на облік безхазяйного майна, скільки порушення реалізації передбачених статтею 317 ЦК України правомочностей власника (яким Прокурор зазначає державу), тобто цивільного права (що підтверджується наявними у справі матеріалами) апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок Відповідача 1 щодо необхідності розгляду позову в частині вимог про скасування рішень державного реєстратора в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, колегія апеляційного господарського суду зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що оскаржувані реєстраційні дії є пов'язаними причинно-наслідковим зв'язком з рішенням Відповідача 1 від 04 квітня 2016 року та є похідними від них, оскільки саме рішення Відповідача 1 було підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові та те, що судом апеляційної інстанції рішення Відповідача 1 від 04 квітня 2016 року не визнано недійсним та є чинним, суд не вбачає підстав для скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно №31420035 та №31423182 про взяття на облік спірних гідротехнічних споруд.

Що ж стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору зберігання майна від 07 червня 2016 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Судом встановлено, що 07 червня 2016 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір зберігання майна (надалі - Договір зберігання; том 1, а.с. 64-65), згідно пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором зберігання, за актом приймання-передачі, Відповідач 1 передає, а Відповідач 2 приймає на зберігання протягом строку цього Договору зберігання гідротехнічну споруду ставка №1 за межами с. Манівці на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що знаходиться на земельній ділянці площею 37,184 га кадастровий номер 6822787100:01:005:0001 та відповідно до рішення Манівецької сільської ради Красилівського району №1 від 04.04.2016 року „Про взяття на баланс сільської ради безхазяйних гідротехнічних споруд, які розташовані на території ради за межами населеного пункту» взята на баланс Відповідачем 1.

Згідно пункту 1.2 Договору зберігання, характеристика майна, що відповідно до умов цього Договору передається на зберігання: гідротехнічна споруда складається із - споруди №1- водоскидна споруда, що являє собою донний водоспуск, із металевих труб діаметром 1 м, довжиною 23 м., матеріал-метал та призначена для пропуску паводків, спорожнення ставка; 1985 року введення в експлуатацію; відповідно до акту огляду технічного стану від 18 травня 2016 року фізичний знос становить 40%; споруди № 2 - земляна дамба, що являє собою дамбу довжиною 240 м висотою 1,9 м., шириною по верху 4-6 м., по низу 16-21м. та призначена для підпору води ставка; 1985 року введення в експлуатацію; відповідно до акту огляду технічного стану від 18 травня 2016 року фізичний знос становить 40%; гідроспоруда потребує проведення реконструкції в силу зношеності та наявності недоліків в основних елементах; гідроспоруда як нерухоме майно підлягає реєстрації у реєстрі речових прав на нерухоме майно з моменту оформлення права користування земельною ділянкою; додатком до Договору зберігання є технічна документація на гідроспоруду розроблена Хмельницьким обласним управлінням Держводагенства України, яка включає акт технічного стану об'єкта від 18 травня 2016 року, затвердженого Манівецьким сільським головою, плану споруди, фото ГТС.

Розділом 2 Договору зберігання, визначені права та обов'язки Відповідача 2, де зокрема в пунктах 2.3, 2.4 та 2.5 Договору зберігання вказано, що: Відповідач 2 зобов'язаний використовувати передане на зберігання майно в господарській діяльності у відповідності до призначення майна тільки в інтересах та за погодженням з Відповідачем 1; Відповідач 2 не має права передавати майно на зберігання третім особам; Відповідач 2 для збереження майна користується гідроспорудою у єдиному аквакомплексі разом із водним плесом площею 37,184 га.

Розділом 3 Договору зберігання передбачені права та обов'язки Відповідача 1, пунктом 3.5 визначено, що Відповідач 1 має право у випадку належного виконання умов цього договору надати Відповідачу 2 першочергове право укладання договору оренди майна.

У пункті 4.1 Договору зберігання вказано, що зберігання майна Відповідача 1 за цим Договором зберігання здійснюється Відповідачем 2 безкоштовно.

Як визначено пунктом 7.1 Договору зберігання: Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього Договору та закінчується 07 червня 2017 року.

Суд констатує, що на виконання умов Договору зберігання, між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 підписано акт приймання-передачі майна (том 1, а.с. 65, зворот), відповідно до якого Відповідач 2 отримав на зберігання, а Відповідач 1 передав майно, визначене Договором зберігання.

Однак, Відповідачем 1 до матеріалів справи було надано додаткову угоду від 03 листопада 2016 року про розірвання Договору зберігання майна від 07 червня 2016 року та акт приймання-передачі майна від 03 листопада 2016 року до додаткової угоди про розірвання договору зберігання від 07 червня 2016 року, які підписані та скріплені печатками Відповідача 1 та Відповідача 2 (том 2. а.с. 179-180).

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до положень частини 1 статті 216 ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приписами частини 3 статті 207 ГК (яка кореспондується зі статті 236 ЦК) передбачено, що: виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення; у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

В силу дії статей 651, 653 ЦК України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Враховуючи вищевикладене, визнання Договору зберігання недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23 грудня 2015 року справі №3-1143гс15.

Відповідно до статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Згідно із пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі щодо позовної вимоги в частині визнання недійсним договору зберігання майна від 07 червня 2016 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4 548 грн (з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги) покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 05 травня 2017 року в справі №924/1264/16 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05 травня 2017 року в справі №924/1264/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області № 1 від 04 квітня 2016 року "Про взяття на баланс сільської ради безхазяйних гідротехнічних споруд, які розташовані на території ради за межами населеного пункту".

5. Відмовити в задоволенні позову про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна №31420035 та №31423182 від 16 вересня 2016 року.

6. Припинити провадження у справі №924/1264/16 в частині позову заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури про визнання недійсним договору зберігання майна від 07 червня 2016 року.

7. Стягнути з Державного агентства рибного господарства (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-А; код 34821206) на користь Манівецької сільської ради Красилівського району (с.Манівці Красилівського району Хмельницької області, вул.Центральна, 1; код 21312488) 4 548 грн судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

8. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

11. Справу №924/1264/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Розізнана І.В.