Постанова

від 14.09.2017 по справі 912/630/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017 року Справа № 912/630/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач)

суддів: Вечірко І.О., Іванова О.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.09.2017 р.)

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Боруш А.О., довіреність №1 від 20.01.2017 р., ;

представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 липня 2017року у справі № 912/630/17

за позовом: Фермерського господарства Черній Михайло Андрійович

до відповідачів:

1-Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (м. Кропивницький)

2- Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області (м. Новомиргород , Кіровоградської області)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_2

про визнання недійсним наказу, зобов'язання вчинити певні дії

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13 липня 2017 року ( головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Вавренюк Л.С., Макаренко Т.В.) позовні вимоги Фермерського господарства Черній Михайло Андрійович - задоволені частково.

Суд визнав недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 №11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3".

В іншій частині провадження у справі - припинено.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа по справі - ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх фактичних обставин справи, котрі є суттєвими.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що позивач обрав не правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки визнання наказу недійсним не відновить порушене право позивача, та судом першої інстанції не було враховано правові позиції Верховного Суду України з цього питання.

Апелянт вважає, що суддя Макаренко Т.В., яка входила до складу судової колегії, не мала права розглядати цю справу, оскільки приймала участь у розгляді справи № 912/1198/16.

Крім того, апелянт зазначає, що земельної ділянки з кадастровим номером, який зазначає позивач, не існує, відповідач 1 у відповідності до вимог діючого законодавства прийняв рішення про затвердження проекту землеустрію ОСОБА_3 та порядку надання земельної ділянки у власність, а ОСОБА_3 в свою чергу виконав всі вимоги законодавства для правовомірного набуття та володіння земельною ділянкою, яку у подальшому відчужив апелянту.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги рішення господарського суду по справі № 904/1198/16 про поновлення договору оренди та визнання додаткової угоди укладеною, оскільки розпорядження РДА від 20.05.2005 року є недійсним, що тягне за собою недійсність і договору оренди від 11.01.2006 року, укладеного з позивачем.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 14 вересня 2017 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя - Березкіна О.В., ( доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

За розпорядженням керівника апарату суду від 13 вересня 2017р., у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду апеляційної скарги у справі №912/630/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Вечірко І.О., Іванов О.Г.

Представник позивача - Фермерського господарства Черній Михайло Андрійович заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 липня 2017 року по справі № 912/630/17 залишити без змін.

Представник відповідача -1 -Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду був в належний спосіб повідомлений, що підтверджує клопотання в якому останній підтримує подані апеляційні скарги та просив провести судове засідання за відсутності його представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_2 ( апелянт) в своїх письмових поясненнях просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Кіровоградської області скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача- 2 Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області , та представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Нормами ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами і доповненнями) зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.2.6.15. та п. 2.6.16. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 лютого 2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року (зі змінами і доповненнями).

Враховуючи той факт, що ухвала про прийняття апеляційної скарги була направлена відповідачам та третім особам з дотриманням вищенаведених норм, зазначеною ухвалою сторони попереджені, що їх нез'явлення в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, справа переглядалася без участі відповідачів та третіх осоіб за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2006року між Новомиргородською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФГ "Черній Михайло Андрійович" (Орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 02.03.2006 за № 3.

За умовами вказаного договору в оренду позивача передано земельну ділянку загальною площею 106,65 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору - 10 років.

Згідно плану (схеми) земельної ділянки, передана позивачеві в оренду земельна ділянка складається з двох земельних ділянок площею 23,35 га та площею 83,30 га.

Вказані земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі 02.12.2015 за кадастровими номерами НОМЕР_2 (площа 83,2965 га) та 3523885200:02:000:9100 (площа 23,3472 га), що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі №912/1198/16, порушеної за позовом ФГ "Черній Михайло Андрійович" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року, визнано поновленим зазначений вище договір оренди землі від 11.01.2006 на тих самих умовах і на той самий строк та визнано укладеною додатку угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, зміст якої наведено у вказаному рішенні господарського суду.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16 набрало законної сили 10.10.2016.

У подальшому, земельна ділянка площею 83,2965 га із кадастровим номером НОМЕР_2, договір оренди на яку поновлено за рішенням господарського суду, була поділена, внаслідок чого сформовано десять окремих земельних ділянок з кадастровими номерами - 3523885200:02:000:5083; 3523885200:02:000:3233; 3523885200:02:000:3232; 3523885200:02:000:3234; 3523885200:02:000:3240; 3523885200:02:000:3238; 3523885200:02:000:3237; НОМЕР_1; 3523885200:02:000:3236; 3523885200:02:000:3235.

Відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га - рілля (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району (том І, а.с. 120).

В подальшому ОСОБА_3 продав земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0000 га громадянину ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31.05.2017 (а.с. 166-168, том ІІ).

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88503725 від 31.05.2017 (а.с. 169, том ІІ).

Звертаючись до головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Новомиргородської районної державної адміністрації із позовом про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3" та зобов'язання Новомиргородську районну державну адміністрацію Кіровоградської області в особі сектору з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно і юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Новомиргородської районної державної адміністрації скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,00 га за ОСОБА_3, позивач - ФГ "Черній Михайло Андрійович" посилався на те, що має діюче речове право оренди на земельну ділянку, що отримана в оренду за договором оренди землі від 11.01.2006, який поновлено відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16, тоді як відповідач без припинення в установленому законом порядку права оренди позивача на відповідну земельну ділянку, передав за оскаржуваним наказом частину орендованої земельної ділянки у власність фізичній особі ОСОБА_3.

Задовольняючи позовні вимоги частково та визнаючи наказ недійсним, господарський суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, за набравшим законної сили рішенням господарського суду, визнано поновленим, а тому без вирішення питання щодо припинення права ФГ "Черній Михайло Андрійович" користування земельною ділянкою в порядку, визначеному Земельним кодексом України, прийняття оспорюваного наказу відповідачем 1 та оформлення права на землю за іншою особою є таким, що суперечить положенням частини 5 статті 116 Земельного кодексу України та порушує права ФГ "Черній Михайло Андрійович" на користування відповідною земельною ділянкою.

Припиняючи провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Новомиргородську районну державну адміністрацію Кіровоградської області в особі сектору з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно і юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Новомиргородської районної державної адміністрації скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,00 га за ОСОБА_3, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрованого у реєстрі за № 318 (а.с. 166-168, том ІІ), земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,00 га, зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с. 169, том ІІ), що свідчить про відсутність на момент прийняття рішення запису про реєстрацію права власності, про скасування якого просить позивач, тобто, відсутній предмет спору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ "Черній Михайло Андрійович" отримав в оренду за договором оренди від 11.01.2006 земельну ділянку загальною площею 106,65 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району.

Вказаний договір укладено з Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області на підставі розпорядження голови вказаної РДА від 20.05.2005 № 424-р, що відповідало діючим на час підписання такого договору положенням Земельного кодексу України, зокрема статті 124, пункту 12 Перехідних положень, та Закону України "Про оренду землі" щодо порядку та повноважень на передачу відповідної земельної ділянки в оренду.

Згідно плану (схеми) земельної ділянки, яка передана позивачеві в оренду, та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ФГ "Черній Михайло Андрійович" (том І, а.с. 23 на звороті), така земельна ділянка складається з двох ділянок площею 23,35 га та площею 83,30 га. Отже, межі відповідних земельних ділянок встановлені, об'єкт оренди ідентифікований та складається з двох окремих земельних ділянок, загальний розмір яких становить 106,65 га. Закон України "Про оренду землі" не містив заборони на передачу в оренду за одним договором декількох земельних ділянок.

Обставини того, що вказана в договорі земельна ділянка фактично складається з двох ділянок, не суперечить вимогам законодавства та не свідчить про відсутність об'єкта оренди за договором.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16, порушеної за позовом ФГ "Черній Михайло Андрійович" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року, визнано поновленим зазначений вище договір оренди землі від 11.01.2006 року на тих самих умовах та визнано укладеною додаткову угоду про поновлення вказаного договору.

В силу приписів ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Проте, земельна ділянка площею 83,2965 га із кадастровим номером НОМЕР_2, договір оренди на яку поновлено за рішенням господарського суду, була поділена, внаслідок чого сформовано десять окремих земельних ділянок з кадастровими номерами - 3523885200:02:000:5083; 3523885200:02:000:3233; 3523885200:02:000:3232; 3523885200:02:000:3234; 3523885200:02:000:3240; 3523885200:02:000:3238; 3523885200:02:000:3237; НОМЕР_1; 3523885200:02:000:3236; 3523885200:02:000:3235 та відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га - рілля (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району (том І, а.с. 120).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання недійсним рішення органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. е статті 56 Закону України "Про землеустрій" складовим документом технічної документації щодо поділу земельної ділянки є нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).

Проте, позивач, як користувач земельною ділянкою площею 83,2965 га із кадастровим номером НОМЕР_2, договір оренди на яку поновлено за рішенням господарського суду, свого дозволу на поділ земельної ділянки не надавав, повідомлений про поділ земельної ділянки не був.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що без вирішення питання щодо припинення права ФГ "Черній Михайло Андрійович" користування земельною ділянкою в порядку, визначеному Земельним кодексом України, прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" та оформлення права на землю за іншою особою є таким, що суперечить положенням частини 5 статті 116 Земельного кодексу України та порушує права ФГ "Черній Михайло Андрійович" на користування відповідною земельною ділянкою.

При цьому, доводи апелянта про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує його реального захисту, оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ вичерпав свою дію фактом його виконання та скасування такого наказу не породжує для позивача жодних правових наслідків, що підтверджується також правовими висновками Верховного Суду України з цього питання, є неспроможними з огляду на наступне.

Згідно рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначено: "Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання."

Тобто, у вказаному рішенні зроблено висновок стосовно неможливості скасування рішення саме органом місцевого самоврядування, а не будь-яким іншим суб'єктом права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до змісту вимог статті 19 Конституції України, статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

До нормативних актів органів державної влади та місцевого самоврядування належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Ненормативні правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені відповідним органом після їх виконання.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії (визнає недійсним), виданий органом державної влади та місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України, стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частина 1 статті 155 Земельного кодексу України).

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Оскільки на виконання оспорюваного у даній справі наказу будь-який інший (окремий) правоустановчий документ, який міг би оспорити позивач у справі, не видавався, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, а обставини даної справи є відмінними від справ, що переглядались Верховним Судом України та на які посилається апелянт.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов правильного висновку, що визнання недійсним наказу відповідача І від 23.11.2016 № 11-11659/14-16-СГ є ефективним засобом правового захисту порушених прав ФГ "Черній Михайло Андрійович" за поновленим договором оренди землі від 11.01.2006.

Посилання апелянта на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 83,2965 га. не існує, є безпідставними, оскільки земельна ділянка, яка надана ОСОБА_3 у власність, та яка була ним відчужена на користь ОСОБА_2 за оспорюваним наказом, є земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,00 га, яка утворена шляхом поділу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 83,2965 га.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Згідно пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

З матеріалів справи слідує, що поземельна книга на земельну ділянку за кадастровим номером відкрита 31.05.2016, тобто до прийняття наказу.

Отже, діям по наданню земельної ділянки у власність передували дії щодо скасування реєстрації земельної за кадастровим номером НОМЕР_2 та формування і реєстрація нової земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про недійсність розпорядження Новомиргородської РДА № 424 від 20.05.2005 року про передачу ФГ "Черній Михайло Андрійович" в оренду земельної ділянки, та недійсність договору оренди, укладеного 11.01.2006 між Новомиргородською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФГ "Черній Михайло Андрійович" з огляду на те, що земельна ділянка не була зареєстрована належним чином, не містить кадастрових номерів і розпорядження не містить відомостей про площу земельних ділянок.

Так, Закон України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час підписання договору оренди землі від 11.01.2006, встановлював, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) (ч. 1 ст. 15 Закону). Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону).

Земельна ділянка, згідно з частиною 1 статті 79 земельного кодексу України, це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

З наявного в матеріалах справи примірника договору оренди землі від 11.01.2006 слідує, що у вказаному договорі визначено об'єкт оренди, яким є земельна ділянка загальною площею 106,65 га, у томі числі 106,65 га ріллі, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району.

Згідно плану (схеми) земельної ділянки, яка передана позивачеві в оренду, та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ФГ "Черній Михайло Андрійович" (том І, а.с. 23 на звороті), така земельна ділянка складається з двох ділянок площею 23,35 га та площею 83,30 га. Отже, межі відповідних земельних ділянок встановлені, об'єкт оренди ідентифікований та складається з двох окремих земельних ділянок, загальний розмір яких становить 106,65 га. Закон України "Про оренду землі" не містив заборони на передачу в оренду за одним договором декількох земельних ділянок.

Обставини того, що вказана в договорі земельна ділянка фактично складається з двох ділянок, не суперечить вимогам законодавства та не свідчить про відсутність об'єкта оренди за договором.

За вимогами статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час укладення ФГ "Черній Михайло Андрійович" договору оренди землі від 11.01.2006, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації; укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 125 Земельного кодексу України у зазначеній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 та передбачав проведення державної реєстрації договорів оренди землі виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради.

Разом з цим, 17 лютого 2003 року видано Указ Президента України № 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", яким на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Вказаний Указ Президента України в силу Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

На виконання Указу Президента України, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962, затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель. Вказаним Тимчасовим порядком встановлено, що державну реєстрацію договорів оренди землі здійснюють структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди зареєстрований у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 3 від 02 березня 2006 року.

Крім того, колегія суддів зауважує, що зазначаючи про те, що наданий позивачем договір оренди не пройшов належної державної реєстрації, третя особа фактично ставить під сумнів рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" суд зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Доводи апелянта про те, що суддя Макаренко Т.В., яка входила до складу судової колегії, не мала права розглядати цю справу і повинна була заявити самовідвід, оскільки приймала участь у розгляді справи № 912/1198/16 є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 20 ГПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2- 1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Тобто, передбачених статтею 20 ГПК України підстав для самовідводу судді, не вбачається, а той факт, що вона розглядала справу, яка має преюдиційне значення по даній справі, не свідчить про її неупередженість.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині припинення провадження про зобов'язання Новомиргородську районну державну адміністрацію Кіровоградської області в особі сектору з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно і юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Новомиргородської районної державної адміністрації скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,00 га за ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2017 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрованого у реєстрі за № 318 (а.с. 166-168, том ІІ), земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,00 га, зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с. 169, том ІІ), що свідчить про відсутність на момент прийняття рішення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_3, про скасування якого просить позивач, тобто, відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 1-1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, тому суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження в цій частині позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Доводи відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області стосовно того, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є неспроможними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Таким чином, спір у даній справі підвідомчий господарському суду, оскільки затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання земельної ділянки у власність у даному конкретному випадку є нерозривно пов'язаними діями.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 липня 2017року у справі № 912/630/17- залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 вересня 2017року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.О.Вечірко