Ухвала

від 19.09.2017 по справі 810/1388/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1388/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Рітейл Вест до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Рітейл Вест (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2015 року №0001502204, №0001512204, № 0001522204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року №892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, зокрема: Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС приєднано до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДП Рітейл Вест (код за ЄДРПОУ 38733983), зареєстровано як юридичну особу Ірпінським міським управлінням юстиції 13.09.2013 року (№13571020000003306); як платник податків на час проведення перевірки перебувало на обліку в Ірпінській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі направлень від 02.09.2015 року №338, №339, №340, №341, №342, №343, №344, від 23.09.2015 року №373 контролюючим органом у період з 02.09.2015 року по 29.09.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ДП Рітейл Вест з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатом вказаної перевірки складено акт перевірки від 21.10.2015 року №1359/22-4/38733983, яким зафіксовано порушення Позивачем норм діючого законодавства, а саме:

- п.п.138.1, 138.2 ст.138, п.п.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік на суму 2 271 420 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Кодексу в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 470 822 грн, в т.ч.: за березень 2014 року на суму 23 333 грн, за травень 2014 року на суму 89 910 грн, за червень 2014 року на суму 1 141 145 грн, за липень 2014 року на суму 100 305 грн, за серпень 2014 року на суму 81 663 грн, за жовтень 2014 року на суму 8 563 грн, за листопад 2014 року на суму 25 903 грн та завищено від'ємне значення (рядок 19) за грудень 2014 року в сумі 29 732 грн.

На підставі акту перевірки від 21.10.2015 року №1359/22-4/38733983 податковим органом 11.11.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001502204 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) (14010100) на суму 2 206 233 грн, з яких 1 470 822 грн за основним платежем та 735 411 грн за штрафними санкціями;

- №0001522204 форми В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість) у розмірі 29 732 грн;

- №0001512204 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) у сумі 2 839 275 грн, з яких 2 271 420 грн за основним платежем та 567 855 грн за штрафними санкціями.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, Позивач 23.11.2015 року подав до Головного управління ДФС у Київській області скаргу (вх.№8010/10/10-36).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2016 року №158/10/10-36-10-01-04 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення.

Не погодившись з рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2016 року №158/10/10-36-10-01-04 Позивач звернувся зі скаргою (вх.№2776/6, №6515/6 від 08.02.2016 року, 21.03.2016 року) на прийняті податкові повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням від 05.04.2016 року №7396/6/99-99-10-01-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкові повідомлення-рішення від 11.11.2015 року №0001502204, №0001512204, №0001522204 в частині зменшення Позивачу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ Лідер Медіа Груп та у відповідній частині штрафні санкції та в зазначеній частині рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Податковим кодексом України.

Так, за приписами підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У пункті 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Кодексу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1 та 201.2 статті 200 Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З пункту 200.4 статті 200 Кодексу вбачається, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених правових норм виливає, що право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вищенаведена правова норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону №996-ХIV).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають; відображенню; в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-ХIV).

Згідно з статтею 149 Кодексу податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Кодексу).

Згідно з пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу;

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Кодексу ).

За приписами підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ Інтер Профі Груп (Виконавець) укладено договір від 30.04.2014 року №04-13 про надання послуг (далі - договір №04-13).

Відповідно до п.1.1 договору №04-13, Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з обслуговування та ремонту металевих візків, перелік яких визначено в п.1.3 даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та здійснити оплату їх вартості в розмірі, в порядку та строки, передбачені в даному договорі.

Згідно з п.1.3 договору №04-13 предметом є наступні види послуг: заміна платикових деталей візків; усунення іржі; відновлення покриття; зварювальні роботи; заміна дитячих сидінь на візках; встановлення обмежень; балансування візків; заміна коліс; миття, дизинфекція візків.

15.03.2014 року між Позивачем та ТОВ Інтер Профі Груп укладено Додаток №1 до договору №04-13, в якому встановлювалась кількість та періодичність наданих послуг, а також об'єкти на яких будуть надаватись послуги.

Додатком №2 до договору №04-13 сторонами договору погоджено перелік та вартість послуг.

Також, між Позивачем та ТОВ Інтер Профі Груп було укладено додаткові угоди від 30.05.2014 року №1, від 01.07.2014 року №2, від 31.07.2014 року №3 до договору №04-13, умовами яких визначались кількість та періодичність надання послуг; додаткову угоду від 27.08.2014 року №4, якою сторони за взаємною згодою погодили припинити дію основного договору з 01.09.2014 року.

Позивачем на підтвердження реальності договору №04-13 надано такі документи: звіти про надані послуги; рахунки на оплату; акти надання послуг; розрахунки вартості послуг; податкові накладні.

22.04.2014 року між ТОВ Інтер Профі Груп (Постачальник) та Позивачем (Покупець) укладено договір поставки №04-10, за умов даного договору Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власніть Покупцю товар, який зазначається у специфікації.

Постачальник зобов'язується надати покупцю разом з товаром наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, інші документи на товар (пункт 4.2 вказаного договору).

28.07.2014 року сторони вказаного договору уклали додаткову угоду №1 до договору поставки від 22.04.2014 року №04-10, якою сторони за взаємною згодою погодили припинити дію основного договору з 01.08.2014 року.

На підтвердження реальності вказаного договору, Позивачем надано такі документи: специфікації; рахунки на оплату; видаткові накладні; податкові накладні.

05.05.2014 року між ТОВ Інтер Профі Груп позивачем (Постачальник) та Позивачем (Покупець) укладено договір поставки №2/РМ.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність Покупця товар, характеристики якого передбачені умовами даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у даному договорі та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах визначених даним договором.

На підтвердження реальності вказаного договору, Позивач надав такі документи: специфікації; рахунки на оплату; видаткові накладні; податкові накладні.

Також, 30.04.2014 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ Інтер Профі Груп (Виконавець) укладено договір про надання послуг №04-19.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору, з метою забезпечення функціонування діяльності Замовника та визначення його політики цін Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги зазначені з п.1.2 цього договору, щодо аналізу націнки, (надалі - Послуги ), а Замовник зобов'язується оплатити надані Послуги в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Виконавець надає замовнику наступні Послуги: пункт 1.2.1 аналізу структури націнки загальної групи товарів, а саме: алкогольні напої, бакалія, дитячі товари, кондитерські вироби, легкі напої, молочні продукти, одяг і взуття, парфумерія та косметика, побутова техніка, побутова хімія, посуд, тютюнові вироби, швидкопсувні товари, товари для дому, товари для тварин, товари особистої гігієни; пункт 1.2.2 аналіз обґрунтування цін на товари та перевірки цінової стратегії з урахуванням фактично досягнутих результатів; пункт 1.2.3 при необхідності надання пропозицій з коригування цінової стратегії по торговим точкам замовника.

На підтвердження реальності вказаного договору, Позивачем надано такі документи: звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за червень 2014 року частина 1; звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за червень 2014 року частина 2; рахунок на оплату; акт надання послуг; податкова накладна.

Так, 30.05.2014 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ Інтер Профі Груп (Виконавець) укладено договір надання послуг №05-18.

Вказаний договір є аналогічним за предметом та умовами з договором від 30.04.2014 року № 04-19, окрім пункту 1.4.

Відповідно до пункту 1.4 даного договору, аналіз націнки проводиться за періодз 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року.

На підтвердження реальності вказаного договору, Позивачем надано такі документи: звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за травень 2014 року частина 1; звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за травень 2014 року частина 2; рахунок на оплату; акт надання послуг; податкова накладна.

Також, 30.06.2014 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ Інтер Профі Груп (Виконавець) укладено договір надання послуг №06-33. Вказаний договір є аналогічним за предметом та умовами з договором від 30.04.2014 року №04-19, окрім пункту 1.4.

Так, відповідно до пункту 1.4 даного договору, аналіз націнки проводиться за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується: звітом про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за липень 2014 року частина 1; звітом про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за липень 2014 року частина 2, рахуноком на оплату; актом надання послуг; податковою накладною.

15.07.2014 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ Інтер Профі Груп (Виконавець) укладено договір надання послуг №07-52 за яким Виконавець надає Замовнику наступні послуги: відповідно до підпункту пункт 1.2.1 аналіз фінансової звітності за перше півріччя 2014 року за напрямками: оцінка складу, структури та динаміки доходів, витрат, фінансових результатів (прибутку чи збуту); дослідження рентабельності діяльності підприємства та рентабельності капіталу; аналіз виконання бюджету; оцінка складу, структури, динаміки майна підприємства, необоротних та оборотних активів; оцінка складу, структури, динаміки джерел фінансування майна, власного та позикового капіталу; дослідження стану основних засобів та ефективність їх використання; оцінка оборотності та рентабельності оборотних активів; оцінка ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; оцінка фінансової стійкості та маневреності; аналіз ділової активності підприємства.

Послуги надаються з моменту укладання даного договору до 29.08.2014 року в порядку та на умовах визначених даним договором (пункт 1.3 договору).

На підтвердження реальності вказаного договору, Позивачем надано такі документи: аналіз фінансової звітності ДП Рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 1; аналіз фінансової звітності ДП Рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 2; рахунок на оплату; ркт надання послуг; податкова накладна.

15.07.2014 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ Інтер Профі Груп (Виконавець) укладено договір надання послуг №07-51 за умовами якого Виконавець надає Замовнику наступні послуги: відповідно до пункту 1.2.1 Аналізу дебіторської заборгованості за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року за напрямками: порівняний аналіз дебіторської заборгованості, аналіз дебіторської заборгованості оренда, аналіз дебіторської заборгованості послуги, аналіз дебіторської заборгованості бонуси, аналіз дебіторської заборгованості реклама та маркетинг, аналіз дебіторської заборгованості корпоративні договори, аналіз дебіторської заборгованості бюджетні договори, аналіз дебіторської заборгованості логістика, аналіз дебіторської заборгованості товар, аналіз лідерів по рівню дебіторської заборгованості; відповідно до пункту 1.2.2 аналізу кредиторської заборгованості за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року за напрямками: порівняний аналіз кредиторської заборгованості, аналіз кредиторської заборгованості оренда, аналіз кредиторської заборгованості послуги, аналіз кредиторської заборгованості бонуси, аналіз кредиторської заборгованості реклама та маркетинг, аналіз кредиторської заборгованості корпоративні договори, аналіз кредиторської заборгованості бюджетні договори, аналіз кредиторської заборгованості логістика, аналіз кредиторської заборгованості товар, аналіз лідерів по рівню кредиторської заборгованост; відповідно до пункту 1.2.3 аналізу ліквідності підприємства станом на 01.07.2014 року.

Послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, аналізом дебіторської та кредиторської заборгованості ДП Рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 1; аналізом дебіторської та кредиторської заборгованості ДП Рітейл Вест за перше півріччя 2014 року частина 2; рахунком на оплату; актом надання послуг; податковою накладною.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення про оплату отриманих послуг за вказаними договорами (а.с. 162-177 том VIII).

Таким чином, висновки Відповідача про документальне не підтвердження господарських операцій не відповідають вищевказаними нормами та обставинами встановленими актом перевірки.

В той же час, Відповідач посилається на отриману від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Інтер Профі Груп по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.02.2014 року по 31.10.2014 року, згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за період з 01.02.2014 року по 31.10.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві складено довідку №394/26-56-22-01-03/39035140 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Інтер Профі Груп (ЄДРПОУ 39035140) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 року.

Зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що ТОВ Інтер Профі Груп має 9 стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В зазначеній довідці ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві міститься висновок про те, що підприємство не знаходиться за податковою адресою; взаємовідносини між ТОВ Інтер Профі Груп та його контрагентами постачальниками не спричиняють реального настання правових наслідків; про відсутність у ТОВ Інтер Профі Груп реальної можливості поставки товарів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на довідку про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Інтер Профі Груп , як на підставу безтоварності здійснених ним господарських операцій, оскільки така довідка складається щодо факту неможливості проведення зустрічної звірки та не є документом, яким встановлюється порушення податкового законодавства у сфері господарської діяльності платника податку.

Аналогічної правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 року у справі К/800/49743/14.

Разом з цим, чинне законодавство не пов'язує право платника на відображення в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість із фактичним знаходженням його контрагентів за місцем реєстрації та перебування останніх після вчинення господарської операції у стані банкрутства чи ліквідації.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як вбачається з зазначеної податкової інформації, станом на час її складання, ТОВ Інтер Профі Груп мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке діяло з 01.02.2014 року.

Також, в податковій інформації зазначено, що згідно податкового звіту нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) кількість застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень 2014 року, кількість працюючих становить 221 чоловік.

В пункті 1.8 податкової інформації, зазначено, що остання звітність з ПДВ подана ТОВ Інтер Профі Груп за жовтень 2014 року №1400038912 від 12.11.2014 року.

Із Детальної інформації про юридичну особу вбачається, що ТОВ Інтер Профі Груп (ідентифікаційний код юридичної особи 39035140) знаходиться в стані припинення з 09.09.2015 року (а.с.226-228 том IX).

Позивачем було перевірено правоздатність свого контрагента та наявність у нього виробничих потужностей; на підтвердження виробничих потужностей представниками ТОВ Інтер Профі Груп було надано позивачу копію штатного розпису станом на 01.06.2014 року, відповідно до якого на підприємстві працює 224 особи (а.с. 61-71 Том X).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем здійснено достатній та необхідний комплекс заходів зі зниження цивільно-правових і фінансових ризиків при укладенні правочинів зі спірним постачальником шляхом одержання відповідних підтверджуючих реєстраційних документів, а також інформації, що характеризує контрагента як реального учасника ринку надання послуг, які цікавлять Позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 року у справі К/800/21079/15.

Щодо посилання апелянта про відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, що підтверджують транспортування товарів на адресу ДП Рітейл Вест від ТОВ Інтер Профі Груп , колегія суддів зазначає таке.

У матеріалах справи наявні копії договорів оренди транспортного засобу від 01.04.2014 року №1 та від 28.02.2014 року №01/02-Т, відповідно до яких ТОВ Інтер Профі Груп орендувало вантажні автомобілі ГАЗ, якими здійснювалося перевезення поставленого Позивачу товару (а.с.2-85 том X).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно - транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку та формування сум податкового кредиту, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно - транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей.

Враховуючи що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку та формування сум податкового кредиту, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані Позивачем до перевірки документи є достатніми доказами на підтвердження виконання послуг по укладеним договорам.

Так, 01.05.2014 року між Позивачем укладено договір про надання послуг №0514ФВЕ з ТОВ Укрсервістехнологія .

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зі всіма змінами та доповненнями до даного правочину, які є його невід'ємними частинами, виконавець зобов'язується за плату та за завданням замовника протягом строку встановленого договором, надавати послуги, а саме: виконання комплексу робіт по щоденному прибиранню приміщення торгівельного комплексу, площею 4 563,3 кв.м. та прилеглої території площею - кв.м., що знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: м.Київ, вул. Вереснева,3, та знаходиться в користуванні (власності) замовника.

На підтвердження реальності вказаного договору та сплати Позивачем коштів за отримані послуги, Позивачем надано наступні документи: додаток №1 до договору, акт здачі-прийняття робіт, податкова накладна, динаміка рахунку (відповідно до якої Позивач 17.12.2014 року переказав на банківський рахунок ТОВ Укрсервістехнологія кошти по сплаті рахунку №УС-0000297 від 28.11.2014 року у розмірі 19 990 грн у т.ч. 3 331,67 грн ПДВ).

Також, у перевіряємий період між Позивачем (Замовник) та ТОВ Голметресурс (Виконавець) було укладено договір про надання клінінгових послуг від 01.05.2014 року № 7-У/14, за умовами кого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організації виконання комплекса робіт по прибиранню приміщень Замовника, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щербіни,8, загальною площею 1230 кв.м.

На підтвердження реальності вказаного договору Позивачем надано наступні документи: додаток №1.1 до договору, акти передачі-приймання наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення.

01.02.2014 року Позивачем (Покупець) укладено договір №РВ020897 з ФОП ОСОБА_4 (Постачальник) за яким Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та у відповідності з замовленням Покупця, поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін узгоджених в специфікації.

Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів Фуршет .

На підтвердження реальності вказаного договору та сплати Позивачем коштів за отримані послуги, Позивач надав суду наступні документи: специфікації товару, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Також, 01.02.2014 року між Позивачем (Покупець) укладено договір №РВ023124 з ТОВ Продовольча Компанія Регіон (Постачальник), вказаний договір є аналогічним за предметом та умовами з договором від 01.02.2014 року № РВ020897.

На підтвердження реальності вказаного договору Позивачем надано наступні документи: специфікації товару, видаткові накладні, податкові накладні, акт розбіжностей, товарно-транспортні накладні, акт домовленості, акт приймання, динаміку рахунку, платіжні доручення.

Щодо посилання Відповідача на те, що у Позивача відсутнє право декларувати податковий кредит з податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від вкаханих контрагентів, посилається на дані БД Податковий блок - Система співставлення , відповідно до яких у Позивача за перевіряємий період, зазначається розбіжність на загальну суму 65 972 грн у зв'язку з тим, що контрагентами постачальниками не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані з досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Слід зазначити, що Позивач і його контрагенти на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість, що не заперечується Відповідачем.

В акті перевірки та під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме Позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо порушення його контрагентами чинного законодавства.

Колегія суддів виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є індивідуальною.

Оскільки Позивач є сумлінним платником податків і виконував усі вимоги, з якими закон пов'язує право на віднесення сум до витрат та на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, то останній не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив: 71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 .

Отже, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям Позивача з ТОВ Інтер Профі Груп , ТОВ Голметресурс , ФОП ОСОБА_4, ТОВ ПК Регіон , ТОВ Укрсервістехнологія , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати та податковий кредит по господарським операціям з зазначеними контрагентами Позивача, сформовано відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, між Позивачем (Замовник) та ДП Фуршет Регіон (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 31.03.2014 року №ФР31/03-14.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику маркетингові послуги, а саме послуги з аналізу продаж і стимулювання збуту товарів м'ясо - ковбасної групи (ТМ Дружби Народів , ТМ Бащинський , ТМ Європродукт ) в усіх торгових центрах виконавця, в порядку і на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Позивач на підтвердження реальності вказаного договору, надано такі документи: аналіз продажу товарів м'ясо-ковбасної групи (ТМ Дружби Народів , ТМ Бащинський , ТМ Європродукт ) від 31.03.2014 року; акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг); податкову накладну на загальну суму 140 000 грн, у тому числі ПДВ 23 333,33 грн, яка відповідає вимогам Кодексу.

Щодо посилання апелянта на те, що фактично торгівельна діяльність Позивача була розпочата з 01.04.2014 року, у зв'язку з чим послуги стимулювання збуту протягом березня 2014 року фактично не мали місця, колегія суддів зазначає таке.

З умов договору від 31.03.2014 року №ФР31/03-14 вбачається, що вказані послуги були замовлені для того, щоб отриманий аналіз продажів і стимулювання збуту товарів м'ясо - ковбасної групи можливо було використовувати одразу при здійсненні продажів з 01.04.2014 року в середньо строковій перспективі. А саме протягом 3-6 місяців (квітень - жовтень 2014 року).

Окрім того, стимулювання збуту це різновид маркетингової діяльності, який складається з багатьох заходів, в тому числі й мерчендайзингу - оформлення місця продаж, здійснення якого відбувається також перед початком торгівельної діяльності підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що контролюючим органом безпідставно зменшено податкові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах ДП Фуршет Регіон , оскільки послуги із стимулювання збуту товарів Позивач використовував безпосередньо у своїй господарській діяльності.

Отже, Позивачем правомірно визначено суму витрат та сформовано суму податкового кредиту по господарським операціям з ДП Фуршет Регіон .

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 21 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.