Ухвала

від 03.10.2017 по справі 39/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

03.10.2017р. Справа №39/47

за скаргою від 21.08.2017р. №97 Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ

на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час примусового виконання рішення по справі №39/47

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод імені

Куйбишева", м.Краматорськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого

верстатобудування", м.Краматорськ

про стягнення 7914131,87 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Червона А.В. - по дов.

від ВДВС: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. у справі №39/47 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Краматорський металургійний завод імені Куйбишева", м.Краматорськ до Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ про стягнення 7914131,87 грн. задоволено частково.

04.01.2012р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ по справі №39/47.

29.08.2017р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга від 21.08.2017р. №97 Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про зняття арешту з майна боржника при виконанні судового рішення по справі №39/47.

Зокрема, скаржником заявлені вимоги про:

- визнання незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області;

- зняти арешт з рухомого майна відповідача, накладений постановою від 15.01.2013р. №35837373 ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області.

Ухвалою суду від 30.08.2017р. відновлено частково справу №39/47; поновлено відповідачу строк на подання скарги на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про зняття арешту з майна при виконанні судового рішення по справі №39/44; призначено скаргу до розгляду.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надав заперечення на скаргу від 02.10.2017р. №5698, згідно яких посилається на відсутність обставин для зняття арешту з майна боржника.

Відкрите акціонерне товариство "Краматорський металургійний завод імені Куйбишева", м.Краматорськ в судові засідання не з'явилося, будь-яких пояснень по суті скарги не надало.

Розглянувши скаргу від 21.08.2017р. №97 Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, за змістом ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як встановлено, 04.01.2012р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ по справі №39/47.

Згідно ст.ст.1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент набрання рішенням суду законної сили) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження №35837373 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №39/47.

Так, 27.12.2012р. ДВС було відкрите виконавче провадження з виконання судового рішення по справі №39/47.

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Звернення стягнення на майно боржника згідно із ст.52 Закону України Про виконавче провадження полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ст.57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Як встановлено, виходячи зі змісту автоматизованої системи виконавчого провадження, 15.01.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 19.04.2013р., 17.05.2013р. - постанови про арешт коштів боржника.

24.12.2013р. на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Донецької області від 10.12.2013р. по справі №39/47 затверджено мирову угоду по справі, виконавче провадження було закінчено.

Вказані обставини здійснення виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення по справі №39/47 з боку ВДВС підтверджуються.

Виходячи зі змісту скарги від 21.08.2017р. №97 Публічне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ стверджує про наявність неправомірної бездіяльності ВДВС, яка виявилась у незнятті арешту з майна боржника під час закінчення виконавчого провадження.

Викладене, в свою чергу, порушує право відповідача вільно розпоряджатися належним йому майном.

Як встановлено судом, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла на момент закінчення виконавчого провадження) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання є підставою для закінчення виконавчого провадження. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 50 Закону України Про виконавче провадження були встановлені певні наслідки закінчення виконавчого провадження. Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Тобто, під час ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем мають бути одночасно вчинені дії, направлені на зняття арешту з майна боржника.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України ВДВС доказів вчинення дій, направлених на зняття арешту з майна Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ, скасування інших вжитих заходів примусового виконання рішення по справі №39/47 в момент закінчення виконавчого провадження до матеріалів справи не надано.

При цьому, за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, арешт, накладений на майно боржника постановою від 15.01.2013р., є актуальним.

Посилання ВДВС на норми ст.59 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діє на теперішній час) суд вважає безпідставними, враховуючи, що відповідні дії мали бути вчинені державним виконавцем саме станом на час закінчення виконавчого провадження, під час дії іншої редакції Закону України Про виконавче провадження . Крім цього, норми ст.59 Закону України Про виконавче провадження взагалі не стосуються випадку закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, предметом безпосереднього регулювання ст.1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

За висновками суду, право користування, розпорядження належним відповідачу майном є правом на майно у розумінні ст.1 Першого протоколу.

При цьому Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої ст.9 Конституції України, ст.10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Таким чином, враховуючи, що не зняття ВДВС арешту з майна боржника за вищевказаних обставин позбавить відповідача права користування належним йому майном, а відтак призведе до порушення визначених Конвенцією принципів законності і суспільного інтересу та порушить передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції право відповідача на мирне володіння майном.

Тобто, за висновками суду, фактично за наявності закінченого виконавчого провадження щодо виконання судового рішення по справі №39/47, відповідач внаслідок бездіяльності ВДВС щодо зняття арешту позбавлений можливості здійснювати самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, з метою досягнення економічних і соціальних результатів, одержання прибутку.

За таких обставин, враховуючи викладене, скарга від 21.08.2017р. №97 Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ в частині визнання незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не зняття арешту з рухомого майна відповідача, накладеного постановою від 15.01.2013р. №35837373 ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області, підлягає задоволенню.

Заявником у скарзі від 21.08.2017р. №97 також заявлені вимоги про зняття арешту з рухомого майна відповідача, накладеного постановою від 15.01.2013р. №35837373 ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області.

Проте, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Закон України „Про виконавче провадження" не надає повноважень відповідному суду вчиняти певні дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження (зокрема, замість державного виконавця знімати арешт з майна боржника при закінченні виконавчого провадження тощо).

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає за доцільне зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити дії, направлені на зняття арешту з рухомого майна відповідача, накладеного постановою від 15.01.2013р. №35837373.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу від 21.08.2017р. №97 Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про зняття арешту з майна боржника при виконанні судового рішення по справі №39/47 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про зняття арешту з майна Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ при виконанні судового рішення по справі №39/47.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити дії, направлені на зняття арешту з майна Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ, накладеного постановою від 15.01.2013р. №35837373 ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області.

В задоволенні решти вимог, викладних у скарзі від 21.08.2017р. №97 Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", м.Краматорськ, відмовити.

Суддя Г.В. Левшина