Рішення

від 28.09.2017 по справі 910/11726/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017Справа №910/11726/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М"

до Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча - Заспа"

про стягнення 227 666,91 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Чугуєнко Д.В. (представник за договором)

від відповідача: Чугаєв Є.І. (довіреність)

Анікєєв Я.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча - Заспа" (відповідач) 227 666,91 грн. за договором №05/14 від 21.07.2014 з яких: 209 664,00 грн. - основний борг, 1 257,98 грн. - 3 % річних, 10 621,06 грн. - пеня, 6 123,87 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11726/17 та призначено її до розгляду на 17.08.2017.

В судове засідання 17.08.2017 з'явився представник позивача та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке просив суд задовольнити. Представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 відкладено розгляд справи №910/11726/17 на 12.09.2017.

01.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заява про зміну підстав позову та документи по справі.

04.09.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі.

06.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі та клопотання про стягнення судових витрат.

В судове засідання 12.09.2017 з'явились представники позивача і відповідача.

Представник позивача надав суду пояснення щодо заяви про зміну підстав позову, просив суд прийняти її до розгляду.

У заяві про зміну підстав позову в частині позивач зазначає, що борг у даній справі виник на підставі двох договорів 05/14 від 21.07.2014 та № 05/15, який є продовженням договору 05/14 і укладений для завершення виконання будівельних і монтажних робіт на об'єкті. Заборгованість за договором 05/14 від 21.07.2014 становить 80654,40 грн. та підтверджується актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт, заборгованість за договором № 05/15 становить 129009,60 грн. та підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 3, № 4 та № 5.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що розгляд справи № 910/11726/17 по суті ще не було розпочато, заява про зміну підстав позову відповідає приписам ст. 22 ГПК України, суд, вважає за необхідне прийняти вказану заяву до розгляду, а тому, подальший розгляд справи №910/11726/16 буде здійснюватись з урахування заяви про зміну підстав позову.

У судовому засіданні представники відповідача надали відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечили з тих підстав, що між сторонами було укладено 2 договори: №№01/11 та 05/14, договір № 01/11 сторонами виконано в повному обсязі, договір № 05/14 сторонами виконано частково, що підтверджується актом виконаних робіт № 1, який оплачений відповідачем. В той же час, за твердженням відповідача, роботи згідно актів № 2, 3, 4, 5 не виконувалися, а тому і не оплачувалися відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/11726/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.09.2017.

25.09.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання, письмові пояснення щодо недоцільності призначення експертизи та відзив на позовну заяву.

Відповідно до п. 7 ст. 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи те, що матеріали справи містять клопотання відповідача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при розгляді справи № 910/11726/17 здійснювалось фіксування судового процесу.

У поданому відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, акти приймання виконаних робіт відповідачу не направлялись та останнім не підписувались, а тому не свідчать про виконання позивачем робіт. При цьому договір 05/15 не датований та не підписаний відповідачем.

25.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

У поданих письмових поясненнях позивач зазначає, що факт укладення договору № 05/15 підтверджується робочим проектом на 2015 рік та погодженим зведеним кошторисом на 2015 рік.

У судовому засіданні 28.09.2017 представник позивача підтримав клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Представники відповідача проти призначення судової експертизи заперечили.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006 року Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить частина 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Однак, з огляду на обставини справи, підстави позову, у суду відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору між сторонами. За таких обставин та оскільки в матеріалах справи наявні достатні докази, підстави для призначення експертизи у даній справі відсутні, а тому суд залишає без задоволення клопотання позивача про призначення експертизи.

У судовому засіданні 28.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили.

З огляду на те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 28.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014 між Комунальним підприємством "Лісопаркове господарство "Конча - Заспа" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" (далі - підрядник) укладено договір № 05/14 (далі - договір 1), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт, передбачених розпорядженням Київської міської державно адміністрації № 510 від 28.04.2014, а саме: Роботи з обладнання КП ЛГП Конча-Заспа газогенераторними котлами потужністю 160 кВт та перевід їх на індивідуальну систему опалення (Технічне переоснащення) згідно робочого проекту том 2 (Додаток № 1 до даного Договору), що є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 2.1 договору 1, вартість другого етапу монтажних робіт, згідно кошторису та експертного звіту філії ДП Укрдержбудекспертиза у Вінницькій області, до даного договору, які є його невід'ємною частиною, складає 145500,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору 1, форма оплати - замовник перераховує на розрахунковий рахунок підряднику кошти протягом 10 банківських днів після підписання Акта виконаних робіт сторонами, при умові надходження цільових бюджетних коштів на рахунок змовника.

Вартість робіт може бути змінена на підставі розробленої проектно-кошторисної документації, про що підписується Додаткова угода до даного договору (п. 2.4 договору 1).

Положеннями п. 4.1 договору 1 встановлено, що по закінченню робіт підрядник передає замовнику Акти прийняття робіт та довідку по формі КБ-3 і Акти виконаних робіт, а також приймає безпосередню участь в комісійному обстеженні виконаних робіт.

Згідно з п. 4.2 договору 1, замовник протягом 5 банківських днів з дня отримання Акту виконаних робіт зобов'язаний направити підряднику підписаний Акт виконаних робіт чи вмотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідно до п. 4.3 договору 1, при неповерненні замовником підписаного Акту виконаних робіт або вмотивованої відмови від прийомки отриманих робіт протягом 10 банківських днів з дня його отримання замовником, робота вважається прийнятою з виконанням усіх умов договору. В такому разі замовник зобов'язаний надати підряднику підписаний Акт виконаних робіт в тижневий термін після закінчення 10 банківських днів з дати його отримання.

Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковими угодами, що є невід'ємними частинами цього договору, які набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. 7.1 договору 1).

Згідно з п. 9.1 договору 1, цей договір вступає в силу після підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору 1, позивачем виконано роботи на суму 80 654,40 грн., на підтвердження чого долучено до матеріалів справи Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт. Відповідач, в порушення умов договору Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт не підписав, вмотивованої відмови від підписання не надав та Акт № 2 не оплатив, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 80 654,40 грн. заборгованості за договором № 05/14 від 21.07.2014.

Позивач зазначає, що для завершення виконання будівельних і монтажних робіт на об'єкті мав бути укладений договір підряду 05/15, проект якого позивач направляв відповідачу, однак останній не був підписаний зі сторони відповідача.

Разом з тим, за твердженням позивача роботи на об'єкті продовжувались, а замовник ухилявся від підписання договору № 05/15.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору № 05/15, останнім виконано роботи на суму 129009,60 грн., на підтвердження чого надано Акти приймання виконаних будівельних робіт № 3, № 4, № 5, однак вказані акти відповідачем підписані не були.

За твердженням позивача, факт укладення договору підряду № 05/15 підтверджується тим, що сторони погодили предмет та ціну договору. Так, предмет договору погоджений у робочому проекті, а ціна - у зведеному кошторисі у 2015 році.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача 209664,00 грн. основного боргу (80 654,40 грн. на підставі договору № 05/14, 129009,60 грн. на підставі договору 05/15), а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 1257,98 грн. 3 % річних, 10 621,06 грн. пені, 6 123,87 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору № 05/14, суд дійшов висновку що зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

На підтвердження виконання умов договору № 05/14, позивачем долучено до матеріалів справи Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 80 654,40 грн.

При цьому, за твердженням позивача, які не заперечуються відповідачем, договір № 05/14 частково виконаний відповідачем, зокрема позивачем виконані роботи на суму 72 686,16 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № 1,а відповідачем оплачена вартість робіт на суму, зазначену в акті - 72 686,16 грн.

В той же час, Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт по договору 05/14 відповідачем не підписаний.

Частина 1 ст.853 ЦК України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Замовник, який в порушення вимог ст.853 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

З матеріалів справи вбачається, що Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 80654,40 грн. отриманий відповідачем 03.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 21050049837700.

Відповідно до п. 4.3 договору 05/14, при неповерненні замовником підписаного Акту виконаних робіт або вмотивованої відмови від прийомки отриманих робіт протягом 10 банківських днів з дня його отримання замовником, робота вважається прийнятою з виконанням усіх умов договору.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем вмотивованої відмови від підписання Акту 2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 80 654,40 грн., а тому суд дійшов висновку, що роботи за актом № 2 є прийняті відповідачем.

При цьому, судом враховано, що пунктом 9.1 договору № 05/14, встановлено, що останній вступає в силу після підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Отже, в частині виконання зобов'язань договір № 05/14 продовжував свою дію і після 31.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.3 договору №05/14, форма оплати - замовник перераховує на розрахунковий рахунок підряднику кошти протягом 10 банківських днів після підписання Акта виконаних робіт сторонами, при умові надходження цільових бюджетних коштів на рахунок змовника.

Враховуючи зміст укладеного між сторонами правочину № 05/14, виходячи з відсутності повної оплати відповідачем виконаних робіт по договору № 05/14, строк, протягом якого замовник зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті підряднику вартості таких робіт, настав.

При цьому, суд зазначає, що факт надходження/ненадходження цільових бюджетних коштів на рахунок змовника не вливає на обов'язок відповідача здійснити оплату виконаних робіт, оскільки згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу по договору №05/14 у розмірі 80 654,40 грн.

Однак, як встановлено судом, договір №05/14 частково виконаний сторонами на суму 72 686,16 грн. на підставі Акту приймання виконаних робіт № 1.

В той же час, відповідно до п. 2.1 договору №05/14 вартість робіт складає 145500,00 грн.

При цьому, вартість робіт може бути змінена на підставі розробленої проектно-кошторисної документації, про що підписується Додаткова угода до даного договору.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди до договору № 05/14 в частині збільшення вартості робіт, а тому суд дійшов висновку, що вартість виконаних робіт за договором не може перевищувати 145500,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №05/14 у розмірі 80 654,40 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 72 813,84 грн. (145500,00 грн. (ціна договору, погоджена сторонами) - 72686,16 грн. (вартість виконаних та оплачених робіт по акту № 1) = 72813,84 грн.)).

Щодо вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 129009,60 грн. на підставі договору № 05/15, суд зазначає наступне.

Так, за твердження позивача, договір № 05/15 є продовження договору 05/14 та є укладеним, оскільки сторони погоди предмет та ціну.

При цьому, на підтвердження належного виконання зобов'язань з виконання робіт по договору № 05/15, позивач посилається на Акти приймання виконаних будівельних робіт № 3, 4, 5 та зазначає, що у вказаних актах допущено помилку в частині посилання на договір № 05/14, оскільки вони стосуються договору 05/15.

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).

Положеннями статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

З урахуванням зазначених вимог законодавства, поданий позивачем примірник договору 05/15, який взагалі не підписано відповідачем, не є доказом укладення правочину у розумінні ГК України та ЦК України.

Більше того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією укладення вказаного договору № 05/15, та доказів надання відповіді відповідачем на пропозицію укладення договору.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що договір № 05/15 є продовженням договору №05/14, оскільки договір № 05/14 є самостійним правочином, у пункті 7.1 якого встановлено, що всі зміни та доповнення до нього оформлюються додатковими угодами, що є невід'ємними частинами цього договору, які набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками.

Також суд не погоджується з твердженням позивача про погодження між сторонами ціни та предмета договору № 05/15 шляхом підписання робочого проекту та кошторису, з огляду на те, що, по-перше, як робочий проект, так і кошторис, можуть бути невід'ємними частинами уже укладеного між сторонами договору, за відсутності укладеного договору, кошторис та робочий проект не можуть вважатися погодженням предмета та ціни не підписаного договору; по-друге, ні долучений позивачем зведений кошторис, ні робочий проект не містять посилань на договір № 05/15; по-третє, у примірнику договору № 05/15, наданого позивачем, зазначена ціна договору 231 135,80 грн., в той же час, зведений кошторис, на який посилається позивач як на факт погодження сторонами ціни договору, містить іншу суму - 401 732,00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, суду не було надано жодного документального підтвердження наявності правовідносин між сторонами, які б виникли із договору № 05/15.

Більше того, матеріали справи не містять і доказів прийняття до виконання відповідачем договору № 05/15, оскільки Акти № 3, 4, 5 приймання виконаних будівельних робіт зі сторони відповідача не підписані, отже роботи за ними не прийняті.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторони договору № 05/15, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 05/15 та Актами № 3, 4, 5 які відповідачем не погоджувались, не підписувались та не приймались.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 129009,60 грн. на підставі договору № 05/15.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача також пеню у сумі 10621,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 6123,87 грн. та 3% річних у розмірі 1257,98 грн., нараховані за період з 02.05.2017 по 13.07.2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму 72 813,84 грн., при цьому, з урахуванням дати отримання відповідачем Акту № 2, період прострочення позивачем визначено правильно: з 02.05.2017 по 13.07.2017.

За розрахунком суду, здійсненим за період з 02.05.2017 по 13.07.2017 на суму 72813,84 грн., розмір 3% річних становить 436,88 грн., розмір інфляційних втрат - 2 126,75 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 5.1 договору № 05/14, відповідно до якого у разі порушення термінів оплати більше ніж на 10 днів, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунком суду здійсненим за період з 02.05.2017 по 13.07.2017 на суму 72813,84 грн., розмір пені становить 3688,57 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 15.06.2017 № 2017/10, укладений між позивачем та адвокатом Чугуєнко Д.В.

Здійснення позивачем оплати послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн. на користь адвоката Чугуєнко Д.В. підтверджується платіжним дорученням №194 від 18.07.2017 та банківською випискою.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5794/10, виданого на ім'я Чугуєнка Д.В. Інтереси позивача у даній справі представлялись адвокатом Чугуєнком Д.В.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено витрати, понесені у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, а саме витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката, то відповідні витрати підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок відповідача у розмірі 1736,44 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча - Заспа" (03028, м. Київ, Тихвінський пров. 1, код 03359747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" (21050, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, буд. 53, код 23062104) 72 813,84 грн. основного боргу, 3688,57 грн. пені, 2126,75 грн. інфляційних втрат, 436,88 грн. 3% річних, 1185,99 грн. витрати зі сплати судового збору та 1736,44 грн. витрат на послуги адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2017.

Суддя С.О. Турчин