Ухвала

від 11.01.2018 по справі 910/11726/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 11.01.2018Справа №  910/11726/17 За заявоюКомунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" про відстрочку виконання рішення у справі№910/11726/17 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" доКомунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" простягнення 227 666,91 грн. Суддя Бойко Р.В. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ: В провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/11726/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" до Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" про стягнення 227 666,91 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, у справі №910/11726/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" 72   813,84 грн. основного боргу, 3 688,57 грн. пені, 2 126,75 грн. інфляційних втрат, 436,88 грн. 3% річних, 1   185,99 грн. витрат зі сплати судового збору та 1 736,44 грн. витрат на послуги адвоката. 20.12.2017 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/11726/17 було видано відповідний наказ. 02.01.2018 до господарського суду міста Києва надійшла заява Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017. Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 розгляд заяви Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" про відстрочку виконання рішення суду призначено на 11.01.2018. Сторони, повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" про відстрочку виконання рішення належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, своїх повноважних представників в судове засідання не направили. Суд відзначає, що з огляду на наявність доказів належного та своєчасного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду відповідної заяви відповідача, встановлені ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду заяв про відстрочення виконання судового рішення правові підстави для відкладення розгляду заяви Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" у зв'язку із неявкою представників сторін відсутні. Розглянувши подану відповідачем заяву, повно та всебічно дослідивши обставини на яких вона ґрунтується, суд приходить до висновку про необхідність відмови в її задоволенні з огляду на наступне. Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на те, що останній є комунальним підприємством та фінансується переважно за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а тому за відсутності виділення бюджетом грошових коштів на виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/11726/17 існує загроза примусового виконання такого рішення за рахунок коштів, виділених на оплату праці (зарплату) працівників відповідача. Крім того, заявник вказує на оскарження ним рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №910/11726/17 до Верховного Суду. З огляду на зазначене, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до моменту винесення рішення Верховним Судом у справі №910/11726/17 або до прийняття рішення Київською міською державною адміністрацією щодо виділення цільових коштів на наступний фінансовий рік. У відповідності до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю. Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання. Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочити виконання рішення не є безумовною, на відміну від права суду касаційної інстанції зупинити виконання судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку (ст. 332 Господарського процесуального кодексу України, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. В той же час, відповідачем у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі. Посилання ж відповідача на відсутність цільового бюджетного фінансування для погашення відповідної заборгованості є безпідставним та не спростовує закріпленого у наведених вище нормах чинного законодавства України принципу обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Більш того, звертаючись з відповідною заявою до суду відповідачем як на підтвердження неможливості виконання судового рішення у даній справі вказується на те, що у випадку його виконання стане неможливим виплата працівникам підприємства заробітної плати у грудні 2017 року та залишить останніх без коштів у святкові дні. Однак, на момент вирішення даної заяви період новорічних та різдвяних свят вже пройшов, тобто, визначена відповідачем підстава звернення з нею фактично відпала. При цьому, відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження перебування підприємства у скрутному матеріальному становищі, в тому числі відсутності коштів на його рахунках, а також того, що виконання рішення суду може призвести до неможливості здійснення оплати праці найманих працівників. Також, суду не надано доказів того, що в разі відстрочки виконання рішення відповідна заборгованість дійсно буде погашена, а доводи відповідача щодо можливості погашення такої заборгованості за наслідками прийняття рішення Київською міською державною адміністрацією щодо виділення цільових коштів на наступний фінансовий рік є лише припущенням відповідача, оскільки з огляду особливості статусу та порядку фінансування відповідача (як комунальної установи, що фінансується переважно з державного та місцевого бюджетів) визначення цільового призначення таких коштів виключно від волі відповідача не залежить. Крім того, суд відзначає, що оскарження відповідачем судових рішень у даній справі до Верховного Суду не нівелює набутого ними статусу обов'язковості до виконання та не зумовлює виникнення обставин, з існуванням яких положення ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість відстрочення виконання судового рішення. За таких обставин, заява Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: 1. В задоволенні заяви Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, у справі №910/11726/17 відмовити. 2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст ухвали складено 15.01.2018. Суддя                                                                                                              Р.В. Бойко