Постанова

від 16.04.2018 по справі 910/11726/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11726/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017

(Суддя - Турчин С.О.)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017

(Головуючий суддя - Чорногуз М.Г.; судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-М"

до Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа"

про стягнення 227 666, 91 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" (Далі - ТОВ "Агропром-М", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (Далі - КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", відповідач) та з урахуванням заяви про зміну підстав позову просило стягнути з відповідача 227666, 91 грн з яких: 209664,00 грн - основний борг за договором №05/14 від 21.07.2014, 1257,98 грн - 3 % річних, 10621,06 грн - пеня, 6123,87 грн - інфляційні втрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, у справі №910/11726/17 позов задоволено частково, стягнуто з КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" на користь ТОВ "Агропром-М" 72813,84 грн основного боргу, 3688,57 грн пені, 2126,75 грн інфляційних втрат, 436,88 грн 3% річних, 1185,99 грн витрати зі сплати судового збору та 1736,44 грн витрат на послуги адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Судові рішення обґрунтовані тим, тим, що:

3.1. вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №05/14 у розмірі 80 654,40 грн доведені позивачем та підлягають частковому задоволенню на суму 72 813,84 грн (145500,00 грн (ціна договору, погоджена сторонами) - 72686,16 грн (вартість виконаних та оплачених робіт по акту № 1) = 72813,84 грн).;

3.2. поданий позивачем примірник договору № 05/15, який не підписано відповідачем, не є доказом укладення правочину у розумінні цивільного та господарського законодавства;

3.3. матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією укладення вказаного договору № 05/15 та доказів надання відповідачем відповіді на пропозицію укладення договору, доказів звернення з відповідним позовом стосовно укладення Договору № 05/15;

3.4. позивачем не доведено, що Договір № 05/15 є продовженням договору №05/14, оскільки договір № 05/14 є самостійним правочином, у пункті 7.1 якого встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковими угодами, що є невід'ємними частинами цього договору, які набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін

3.5. встановлено відсутність доказів наявності правовідносин між сторонами, які б виникли із договору № 05/15 отже і відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 05/15 та Актами № 3, 4, 5 які відповідачем не погоджувались, не підписувались та не приймались.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

4. Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, не передаючи справу на новий розгляд.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Підставою для скасування судових рішень скаржник вважає невірне застосування та порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 853, 877 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України),

5.1. У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено зібрані у справі докази;

5.2. суди не звернули увагу на те, що Робочий проект 2015 відповідачем не приймався та не погоджувався, отже роботи, які виконано позивачем не були погоджені і не передбачені Замовником;

5.3. із загальної кількості заявлених у Акті №2 за квітень 2015 року 65 позицій, Відповідачем оплачено за Актом №1 за липень 2014 - 54 позиції;

5.4. обсяг робіт вказаний у Акті №2 за квітень 2015 з урахуванням робіт вказаних і оплачених за Актом №1 за липень 2014 не передбачений ані Робочим проектом 2013, ані Робочим проектом 2015, таким чином позивач просив стягнути оплату за вже оплачені роботи повторно за Актом №2;

5.5. скаржник вважає, що суди мали дійти висновку про необґрунтованість та незаконність вимог позивача, а позовні вимоги відхилити у повному обсязі.

6. Відзиву на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 910/11726/17 та прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

9. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Предметом даного касаційного оскарження, з урахуванням наведеної норми та вимог касаційної скарги, є підставність прийняття рішень попередніми судовими інстанціями щодо часткового задоволення позовних вимог.

11. У ч. 1, ч. 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові .

12. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України ).

13. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (замовник) та ТОВ "Агропром-М" (підрядник) 21 липня 2014 року уклали Договір № 05/14 (Далі - Договір-1), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт, передбачених розпорядженням Київської міської державно адміністрації № 510 від 28.04.2014, а саме: Роботи з обладнання КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" газогенераторними котлами потужністю 160 кВт та перевід їх на індивідуальну систему опалення (Технічне переоснащення) згідно робочого проекту том 2 (Додаток № 1 до даного Договору), що є невід'ємною його частиною (т.І, а.с. 21-22).

14. На виконання умов Договору-1, позивачем виконано роботи на суму 80 654,40 грн., що підтверджується Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року форми КБ-2в (т.І, а.с. 23-26), проте відповідач, в порушення умов договору, Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт не підписав, вмотивованої відмови від підписання не надав та виконані за Актом № 2 роботи не оплатив, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 80 654,40 грн. заборгованості за договором № 05/14 від 21.07.2014.

15. Судами встановлено, що у п. 9.1 Договору № 05/14 сторони погодили, що останній вступає в силу після підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, отже в частині виконання зобов'язань договір № 05/14 продовжував свою дію і після 31.12.2014.

16. По закінченню робіт підрядник передає замовнику Акти прийняття робіт, довідку за формою КБ-3 і Акти виконаних робіт, а також приймає безпосередню участь в комісійному обстеженні виконаних робіт (п. 4.1 Договору № 05/14).

17. Суди встановили, що у п. 4.2 Договору № 05/14 сторони погодили обов'язок замовника протягом 5 банківських днів з дня отримання Акту виконаних робіт направити підряднику підписаний Акт виконаних робіт чи вмотивовану відмову від приймання робіт.

18. У ч. 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

19. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі Замовник, який в порушення вимог ст.853 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

20. Судами встановлено, що Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за Договором № 05/14 на суму 80654,40 грн отриманий відповідачем 03.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 21050049837700.

21. У п. 4.3 Договору 05/14 сторони погодили, що при неповерненні замовником підписаного Акту виконаних робіт або вмотивованої відмови від прийомки отриманих робіт протягом 10 банківських днів з дня його отримання замовником, робота вважається прийнятою з виконанням усіх умов договору.

22. Врахувавши, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачем вмотивованої відмови від підписання Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 80 654,40 грн, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок першої та апеляційної інстанцій про те, що роботи за актом № 2 є прийнятими відповідачем та відповідно підлягають оплаті.

23. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

24. Судами встановлено, що відповідно до п. 2.3 Договору №05/14, замовник перераховує на розрахунковий рахунок підряднику кошти протягом 10 банківських днів після підписання Акта виконаних робіт сторонами, при умові надходження цільових бюджетних коштів на рахунок змовника, отже, виходячи з відсутності повної оплати відповідачем виконаних робіт по Договору № 05/14, строк, протягом якого замовник зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті підряднику вартості таких робіт, настав.

25. Як встановлено судами, підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за липень 2014 року підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на суму 72686,16 грн (т.ІІІ, а.с. 247-253).

26. Судами встановлено, що оплата відповідачем зазначених у Акті № 1 робіт підтверджується платіжним дорученням №1 від 01.12.2014 на якому міститься відмітка Державної казначейської служби про проведення оплати 05.12.2014. (т.ІІІ, а.с. 254), що спростовує доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували під час розгляду справи, що позивач просив стягнути оплату за вже оплачені роботи повторно за Актом №2.

27. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України , ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

28. Судами встановлено, що згідно з п. 2.1 Договору № 05/14, вартість другого етапу монтажних робіт, згідно кошторису та експертного звіту філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Вінницькій області до даного договору, які є його невід'ємною частиною, складає 145500,00 грн. Вартість робіт може бути змінена на підставі розробленої проектно-кошторисної документації, про що підписується Додаткова угода до даного договору (п. 2.4 Договору № 05/14).

29. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 ЦК України ).

30. Суди встановили, що сторони не вносили до Договору № 05/14 відповідних змін в частині збільшення вартості робіт, отже вартість виконаних робіт за договором не може перевищувати 145500,00 грн.

31. Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №05/14 у розмірі 80 654,40 грн підлягають частковому задоволенню на суму 72 813,84 грн. (145500,00 грн. (ціна договору, погоджена сторонами) - 72686,16 грн. (вартість виконаних та оплачених робіт по акту № 1) = 72813,84 грн.).

32. Наведеним спростовано доводи відповідача викладені у касаційній скарзі про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено зібрані у справі докази.

33. Разом з тим, у ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

34. Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у відповідній частині задоволено, то обґрунтованим є і нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму 72 813,84 грн, які судами перераховано та задоволено частково, а саме, 3% річних - 436,88 грн, розмір інфляційних втрат - 2 126,75 грн.

35. Також, ч. 3 ст. 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

36. Судами встановлено, що у п. 5.1 Договору № 05/14 сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати більше ніж на 10 днів, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, отже, здійснивши відповідну перевірку суди правомірно задовольнили вимоги позивача щодо стягнення пені частково - на суму 3688,57 грн.

37. Крім того, врахувавши надання позивачем відповідних доказів стосовно надання адвокатських послуг (договору про надання правової допомоги від 15.06.2017 № 2017/10, укладеного позивачем з адвокатом Чугуєнко Д.В., платіжного доручення №194 від 18.07.2017 на суму 5000 грн. та банківської виписки), суди правомірно, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягнули з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1736,44 грн.

38. Касаційний господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

39. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

40. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України у чинній редакції, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

41. Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

42. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 ГПК У країни у чинній редакції, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

44. Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

45. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" на рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №910/11726/17 в частині задоволення позовних вимог залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №910/11726/17 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко