Рішення
від 29.09.2017 по справі 910/5005/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2017Справа №910/5005/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус

До Фонду державного майна України

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Концерн Військторгсервіс

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України

Третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Черепенко Віктор Русланович

про зобов'язання укласти додаткову угодо до договору оренди

та за зустрічним позовом Концерну Військторгсервіс

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус

2. Товариство з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп

про визнання недійсним договору, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном, витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (відповідача 1 за зустрічним позовом): Костишева В.Л. - по дов., Косань В.Л. - керівник

від відповідача за первісним позовом: Грикун В.О. - по дов.

від третьої особи 1 (відповідача 2 за зустрічним позовом): не з'явився

від третьої особи 2 (позивача за зустрічним позовом): Гуща В.О. - по дов.

від третьої особи 3: Тушницький О.О. - по дов., Загуменний В.В. - по дов., Байда О.Г.- керівник

від третьої особи 4: не з'явився

прокурор: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Концерну Військторгсервіс про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди б/н від 10.11.2016р.

Ухвалою суду від 31.03.2017р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.04.2017р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп .

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте, 18.04.2017р. через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду та відзив та позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте, 18.04.2017р. через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що нежитлові приміщення площею 12 354,90 кв.м, розташовані за адресою: м.Київ, пров.Бородянський, 3, які є об'єктом оренди за договором б/н від 10.11.2016р., передано у власність держави в особі Міністерства оборони України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Таким чином, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6, ЄДРПОУ 00034022) та Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, буд.18/9), а отже, доцільним є залучення вказаних осіб до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 2 та 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 18.04.2017р. залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 2, 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України, Фонд державного майна України та відкладено розгляд справи на 12.05.2017р.

11.05.2017р. до суду надійшов зустрічний позов Концерну Військторгсервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про визнання недійсним договору оренди б/н від 10.11.2016р.

Прокурором було подано повідомлення про вступ у справу, крім того, заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача 12.05.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Черепенка Віктора Руслановича, а у судовому засіданні представником заявника подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, крім того, надано оригінали документів для огляду у судовому засіданні.

Представники учасників судового процесу проти задоволення клопотання позивача про залучення третьої особи заперечень не надали.

Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом з урахуванням наступного.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, ухвалою від 21.03.2017р. Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №910/23971/16 про банкрутство Концерну Військторгсервіс , розпорядником майна призначено Черепенка Віктора Руслановича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого №847 від 15.04.2013р.; м.Миколаїв, вул.Московська, 54-А).

Згідно приписів ч.8 ст.22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо, в тому числі, відчуження, або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб.

Таким чином, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки розпорядника майна Концерну Військторгсервіс Черепенка Віктора Руслановича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого №847 від 15.04.2013р.; м.Миколаїв, вул.Московська, 54-А), а отже, доцільним є залучення вказаної особи до участі у розгляді справи в якості третьої особи 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, проте, 03.05.2017р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні заявив усне клопотання про витребування доказів, яке було розглянуто та задоволено судом.

Судом також було розглянуто та задоволено клопотання прокурора та третьої особи 1 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 12.05.2017р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача розпорядника майна Концерну Військторгсервіс Черепенка Віктора Руслановича та відкладено розгляд справи на 29.05.2017р.

29.05.2017р. представником третьої особи 2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представники третіх осіб 1 та 4 в судове засідання не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників третіх осіб 1, 4, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 08.06.2017р.

Представником відповідача 31.05.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником третьої особи 2 01.06.2017р. через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

07.06.2017р. до суду надійшов зустрічний позов Концерну Військторгсервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про визнання недійсним договору оренди б/н від 10.11.2016р.; витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 12 353,9 кв.м, розміщених за адресою: м.Київ, провулок Бородянський, 3; усунення перешкод у користуванні Концерном Військторгсервіс нерухомим майном - нежитловими приміщеннями загальною площею 12 353,9 кв.м, розміщеними за адресою: м.Київ, провулок Бородянський, 3.

Ухвалою від 08.06.2017р. зустрічний позов Концерну Військторгсервіс прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

Представником третьої особи 3 08.06.2017р. було подано додаткові пояснення по суті справи.

У судовому засіданні 08.06.2017р. представником позивача було подано клопотання про витребування доказів.

Представники відповідача, прокурор та третя особа 3 проти задоволення клопотання позивача надали заперечення. Представник третьої особи 2 вирішення клопотання позивача позивача залишив на розсуд суду.

Розглянувши клопотання заявника, суд дійшов висновку щодо залишення останнього без задоволення як такого, що не відповідає приписам ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представники третіх осіб 1 та 4 у судове засідання 08.06.2017р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 08.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 19.06.2017р.

Прокурор та представники третіх осіб 1 ,4 у судове засідання не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

16.06.2017р. представником третьої особи 2 через відділ діловодства було подано письмові пояснення по суті справи.

Представником відповідача за первісним позовом 19.06.2017р. подано заяву про забезпечення позову, розгляд якої судом відкладено на наступне судове засідання.

19.06.2017р. представником позивача за зустрічним позовом було подано заяву про зміну предмету зустрічного позову, яка судом розглянута та задоволена з урахуванням наступного.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п.3.12 до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З огляду на те, що заява позивача за зустрічним позовом відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята судом.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні подав клопотання про продовження строків розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено. Одночасно, вказаним учасником судового процесу було подано клопотання про зупинення провадження по справі, розгляд якого судом відкладено на наступне судове засідання.

Суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача за зустрічним позовом про продовження строків розгляду справи.

У судовому засіданні 19.06.2017р. у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.06.2017р.

Ухвалою від 19.06.2017р. строк розгляду справи №910/5005/17 було продовжено на 15 календарних днів.

Представники третіх осіб 1, 4 у судове засідання 26.06.2017р. не з'явились, представників не направили, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у судовому засіданні 26.06.2017р. не скористались, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представником позивача за первісним позовом 23.06.2017р. через відділ діловодства суду подано письмові доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі, подано раніше, а також подано заперечення на клопотання відповідача про забезпечення зустрічного позову. У судовому засіданні 26.06.2017р. представником позивача за первісним позовом подано заперечення на зустрічний позов, а також заяву про заміну відповідача. Під час розгляду справи вказаним учасником судового процесу надано усні пояснення, згідно змісту яких заяву про заміну відповідача підтримано.

Представником позивача за зустрічним позовом 26.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано заяву про зміну предмету позову, в якій останній просив: визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 12 354,9 кв. м. розміщених за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3, укладений 10.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвестГруп та Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус ; витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус та Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвестГруп та повернути до державної власності в оперативне управління Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну Військторгсервіс об'єкти оренди за договором оренди від 10.11.2016р., а саме нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 12 354,9 кв. м, розміщені за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3, а саме: адміністративну будівлю літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерську, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; склад №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; склад №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; склад №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; склад №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; склад №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельню, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальню, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електричну підстанцію, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м.; усунути перешкоди у користуванні Концерном Військторгсервіс об'єктами оренди за договором оренди від 10.11.2016р., зокрема, нерухомим майном - нежитловими приміщеннями загальною площею 12 354,9 кв.м., що включають: адміністративну будівлю літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерську, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; склад №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; склад №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; склад №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; склад №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; склад №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельню, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальню, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електричну підстанцію, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м., розміщеного за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3, яке закріплене за Концерном Військторгсервіс на праві господарського відання, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус , та Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвестГрупнадати Концерну Військторгсервіс безперешкодний доступ до нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 12 354,9 кв. м., що включать: адміністративну будівлю літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерську, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; склад №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; склад №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; склад №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; склад №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; склад №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельню, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальню, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електричну підстанцію, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м., розміщеним за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3, для здійснення власної господарської діяльності Концерну, встановлення охорони та пропускного режиму в даних нежитлових приміщеннях.

Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Представником третьої особи 2 22.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.07.2017р.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 03.07.2017р. не з'явився, проте, 30.06.2017р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представниками відповідача за первісним позовом, третьої особи 3 та прокурором проти задоволення означеного клопотання було надано заперечення. Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання заявника про відкладення розгляду спору.

Представником третьої особи 1 у судовому засіданні 30.07.2017р. подано клопотання про відкладення розгляду справи. Представниками відповідача за первісним позовом, третьої особи 3 та прокурором проти задоволення означеного клопотання було надано заперечення. Вказане клопотання також було розглянуто та відхилено судом.

Представником третьої особи 2 29.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмові заперечення по справі.

Представник третьої особи 4 у судове засідання 03.07.2017р. не з'явився, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у судовому засіданні 03.07.2017р. не скористався, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 03.07.2017р. судом було розглянуто та відхилено раніше подані позивачем за первісним позовом клопотання про зупинення провадження по справі. При цьому, суд виходив з наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Обґрунтовуючи подані клопотання, позивач за первісним позовом посилався на те, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувають справи: №826/18756/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані до приватного нотаріуса Барамія Ніно Геннадівни про визнання протиправними дій, а саме реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Київ, пров.Бородянський, 3; №826/18757/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані до державного реєстратора Кендзьори Вікторія Ярославівни Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій з внесення 26.10.2016р. запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно майнового комплексу за адресою: м.Київ, пров.Бородянський, 3.

За приписами ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Суд зауважує, що оскарження реєстраційних дій стосовно майнових прав на майновий комплекс за адресою: м.Київ, пров.Бородянський, 3, у даному випадку не є достатньою підставою для зупинення провадження по справі, оскільки, за висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами та третіми особами.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що задоволення клопотання позивача за первісним позовом могло призвести до затягування строків розгляду справи та порушення приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх у розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження по справі, а отже, відмову в задоволенні відповідних клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус .

Під час розгляду спору у судовому засіданні 03.07.2017р. судом також було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Концерну Військторгсервіс про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус та будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень площею 12 354,9 кв.м, які розташовані за адресою: м.Київ, пров.Бородянський, 3. При цьому, суд виходив з наступного.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, заявником не було наведено належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем та будь-якими іншими особами дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі. До того ж, наявність судових рішень щодо спірного об'єкту нерухомого майна, які на теперішній час не є виконаними, не свідчить про наявність достатніх підстав для застосування судом заходів до забезпечення позову.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , приймаючи до уваги, що клопотання Концерну Військторгсервіс позбавлене будь-якого доказового обґрунтування, останнє залишене судом без задоволення.

У судовому засіданні 03.07.2017р. судом було розглянуто та задоволено заяву позивача за первісним позовом про заміну відповідача з Концерну Військторгсервіс на Фонд державного майна України. При цьому, суд виходив з наступного.

Частинами 1, 4 ст.24 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

За приписами п.1 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України та ст.5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Враховуючи, що предметом первісного позову є вимога про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди, об'єктом якого є нежитлові приміщення площею 12354,90 кв., які згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власністю держави в особі Міністерства оборони України та закріплені на праві господарського відання за Концерном Військторгсервіс , з огляду на приписи п.1 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України та ст.5 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд дійшов висновку що належним відповідачем за первісним позовом є саме Фонд державного майна України.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача за первісним позовом про заміну відповідача з Концерну Військторгсервіс на Фонд державного майна України.

Одночасно, керуючись приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне змінити статус Концерну Військторгсервіс з відповідача на третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 03.07.2017р. змінено відповідача за первісним позовом з Концерну Військторгсервіс на належного відповідача за первісним позовом Фонд державного майна України; залучено в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Концерн Військторгсервіс ; розгляд справи відкладено на 17.07.2017р.

Представником третьої особи 2 за первісним позовом 13.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду.

Представником позивача за первісним позовом 17.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано заяву про зміну предмету позову та письмові пояснення по справі, а у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні судом було розглянуто та залишено без задоволення заяву позивача за зустрічним позов про залишення зустрічного позову без розгляну. При цьому, суд виходив з наступного.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому (п.4.8 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

У п.4.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що перелік підстав залишення позову без розгляду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Обґрунтовуючи подане клопотання,позивач за зустрічним позовом посилався на те, що оскільки ухвалою від 03.07.2017р. було замінено відповідача за первісним позовом на належного відповідача - Фонд державного майна України, раніше поданий Концерном Військторгсервіс зустрічний позов підлягає залишенню судом без задоволення.

За приписами ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Проте, наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для залишення зустрічного позову без розгляду, оскільки його прийняття ухвалою від 08.06.2017р. до сумісного розгляду з первісним позовом було здійснено станом, коли Концерн Військторгсервіс мав статус відповідача.

З огляду на наведене вище, клопотання третьої особи 2 за первісним позовом було залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні судом було прийнято заяву позивача за первісним позовом про зміну предмету позову як таку, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також було розглянуто та задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 17.07.2017р. розгляд справи відкладено на 04.09.2017р.

31.08.2017р. представником позивача за зустрічним позовом було подано заяву про зміну предмету позову, яка була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2017р. представником відповідача за первісним позовом було подано письмові пояснення по справі.

04.09.2017р. представником позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником відповідача 2 за зустрічним позовом 04.09.2017р. було подано клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.

Представником третьої особи 2 у судовому засіданні 04.09.2017р. було подано клопотання про вступ до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 за первісним позовом.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні означеного клопотання з урахуванням наступного.

Проте, виходячи з предмету та підстав первісного позову, у даному випадку суд не вбачає достатніх підстав для залучення Концерну Військторгсервіс в якості відповідача 2 за первісним позовом.

Представником третьої особи 2 за первісним позовом у судовому засіданні 04.09.2017р. було заявлено клопотання про вступ до участі у розгляді справи в якості третьої особи з самостійними вимогами. Вказане клопотання також було розглянуто та залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

У п.1.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 Господарського процесуального кодексу України, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 Господарського процесуального кодексу України). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене клопотання Концерну Військторгсервіс про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи з самостійними вимогами було залишено судом без задоволення.

Представником третьої особи 3 у судовому засіданні 04.09.2017р. було заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості відповідача за первісним позовом. Розгляд вказаного клопотання було відкладено судом до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 04.09.2017р. представниками учасників судового процесу подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено з урахуванням наступного.

Ухвалою від 04.09.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.09.2017р.

Представником позивача за первісним позовом 11.09.2017р. через відділ діловодства суду було подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, вказаним учасником судового процесу через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи до моменту затвердження сторонами мирової угоди по справі.

Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом, заслухавши пояснення представників інших учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи, проте, з метою надання сторонам можливості ознайомитись з поданою 11.09.2017р. заявою про зміну предмету первісного позовом. З огляду на наведене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус було частково задоволено судом.

У судовому засіданні 11.09.2017р. представником третьої особи 3 за первісним позовом було надано пояснення з приводу раніше поданого клопотання про залучення Міністерства оборони України в якості відповідача 2 за первісним позовом та підтримано останнє.

Судом було розглянуто та відхилено клопотання Міністерства оборони України з огляду на наступне.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача чи з ініціативи суду, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

Однак, виходячи з предмету та підстав первісного позову, у даному випадку суд не вбачає достатніх підстав для залучення Міністерства оборони України в якості відповідача 2 за первісним позовом.

Представником третьої особи 2 за первісним позовом у судовому засіданні 11.09.2017р. було подано клопотання про витребування доказів.

Представниками відповідача за первісним позовом та третьої особи 1 проти задоволення означеного клопотання було надано заперечення.

Клопотання Концерну Військторгсервіс було розглянуто та залишено судом без задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ст.38 Господарського кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Суд зауважує, що причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 20.10.2010р. Вищого господарського суду України по справі №16/196-09.

Проте, клопотання Концерну Військторгсервіс про витребування доказів не відповідає приписам ст.38 Господарського кодексу України, внаслідок чого останнє задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 11.09.2017р. розгляд справи було відкладено на 18.09.2017р.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 18.09.2017р. не з'явився, проте, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники присутніх учасників судового процесу проти задоволення вказаного клопотання надали заперечення.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про відкладення розгляду спору.

Представником позивача за первісним позовом було подано заяву про зміну предмету позову, яка судом розглянута та прийнята як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.09.2017р. представником позивача за первісним позовом було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких первісні позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником третьої особи 1 було надано усні пояснення з приводу первісних позовних вимог, згідно змісту яких останні підтримано.

Представником третьої особи 2 надано усні пояснення з приводу первісного позову, відповідно до яких проти задоволення останнього надано заперечення.

Представником третьої особи 3 у судовому засіданні 18.09.2017р. надано усні пояснення з приводу первісного позову, відповідно до яких проти задоволення останнього надано заперечення.

Представником позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 18.09.2017р. надано усні пояснення з приводу зустрічного позову, згідно змісту яких останній підтримано в повному обсязі.

Представниками відповідачів 1 та 2 з приводу зустрічних позовних вимог було надано заперечення.

Представником третьої особи 3 зустрічний позов було підтримано.

У судовому засіданні 18.09.2017р. представником позивача за зустрічним позовом було подано клопотання про витребування доказів та виклик директора Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп в судове засідання для надання пояснення по справі.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо частково задоволення клопотання представника Концерну Військторгсервіс , а саме в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп доказів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, що є об'єктом оренди за договором від 10.11.2016р., в іншій частині клопотання про витребування доказів залишено без задоволення.

Клопотання Концерну Військторгсервіс в частині виклику в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп залишено судом без задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Наразі, суд зауважує, що виклик у судове засідання посадових осіб сторін є правом, а не обов'язком суду.

Проте, у даному випадку, виходячи з предмету та підстав первісного та зустрічного позовів, суд не вбачає за доцільне викликати у судове засідання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп для надання пояснень по справі.

Ухвалою від 18.09.2017р. розгляд справи відкладено на 25.09.2017р.

Представником позивача за первісним позовом 25.09.2017р. через відділ діловодства суду було подано заяву про затвердження вирової угоди, а у судовому засіданні представником заявника надано усні пояснення, відповідно до яких вказану заяву підтримано.

Представником відповідача за первісним позовом означену заяву було підтримано.

Представниками третіх осіб 2 та 3 було надано усні пояснення з приводу означеної заяви, згідно змісту яких проти її задоволення надано заперечення.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про затвердження мирової угоди.

Представником позивача за зустрічним позовом 25.09.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

25.09.2017р. представником третьої особи 3 через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.

Представники третіх осіб 1 та 3 у судове засідання 25.09.2017р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представником позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 25.09.2017р. було подано заяву про вихід суду за межі позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 25.09.2017р. надав пояснення по суті первісного та зустрічного позовів.

Учасниками судового процесу також було надано усні пояснення по суті первісних та зустрічних позовних вимог.

Представником позивача за первісним позовом у судовому засіданні було подано додаткові письмові пояснення по справі та заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для ознайомлення з документами, що подані представником позивача за зустрічним позовом, яке судом розглянуто та задоволено.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 29.09.2017р.

28.09.2017р. представником позивача за первісним позовом було подано заяву №27/09/17/1 від 27.09.2017р. про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5005/17.

Обґрунтовуючи означену заяву, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус посилався на те, що у судовому засіданні 25.09.2017р. судом було відхилено клопотання позивача та відповідача за первісним позовом про затвердження мирової угоди по справі. На думку заявника, означені дії суду позбавили сторін можливості мирного врегулювання спору, що вказує на наявність ознак упередженості судді у розгляді справи.

28.09.2017р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп через відділ діловодства суду було подано заяву №40-с від 28.09.2017р. про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5005/17.

В обґрунтування своїх вимог третя особа 1 посилалась на те, що судом під час розгляду справи 25.09.2017р. було безпідставно відхилено заяву позивача за первісним позовом про затвердження мирової угоди по справі. За твердженнями відповідача 2 за зустрічним позовом, означені дії суду свідчать про наявність ознак упередженості судді Спичака О.М. при розгляді справи №910/5005/17, а отже, і наявність підстав для його відводу.

Ухвалою від 29.09.2017р. судом було відмовлено в задовленні заяв №40-с від 28.09.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп та №27/09/17/1 від 27.09.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5005/17.

28.09.2017р. представником відповідача за первісним позовом було подано заяву про здійснення технічної фіксації судового процесу по справі. Вказана заява була розглянута та задоволена судом.

У судовому засіданні 29.09.2017р. представником позивача за первісним позовом було подано клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаних справ.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні означеного клопотання з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів ; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Обґрунтовуючи подане клопотання, заявник посилався на те, що у провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва знаходяться справа №826/18757/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані до Державного реєстратора Кендзьори Вікторії Ярославни Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій щодо внесення реєстраційного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно майнового комплексу по пров.Бородянський, 3 та скасування державної реєстрації й справа №826/18756/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані до Приватного нотаріуса Бармія Ніно Геннадіївни про визнання протиправними дій щодо внесення реєстраційного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно майнового комплексу по пров.Бородянський, 3 та скасування державної реєстрації речових прав.

Проте, за висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами, а наявність спору у справах №826/18757/16 та №826/18756/16 не унеможливлює вирішенню по суті розглядуваного спору між сторонами.

До того ж, за висновками суду, задоволення клопотання позивача за первісним позовом могло призвести до затягування строків розгляду справи, а отже, порушення вимог Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення клопотання позивача за первісним позовом про зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні 29.09.2017р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус було подано заяву №28/09/17/1 від 28.09.2017р. про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5005/17.

В обґрунтування вказаної заяви позивач за первісним позовом посилався на те, що судом було безпідставно відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про зупинення провадження по справі. Вказані дії суду, на думку заявника, вказують на наявність ознак упередженості судді та наявність підстав для його відводу від розгляду справи.

Ухвалою від 29.09.2017р. судом було відмовлено в задоволенні заяви №28/09/17/1 від 28.09.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5005/17.

У судовому засіданні 29.09.2017р. представником позивача за первісним позовом було подано клопотання про витребування доказів.

Вказані клопотання було розглянуто та задишено судом без задоволення виходячи з наступного.

Проте, за висновками суду в матеріалах справи наявні достатні докази для правильного та справедливого вирішення спору, що вказує на недоцільність витребування нових доказів по справі. До того ж, суд зауважує, що заявником не наведено суду доказів неможливості самостійного отримання документів, які заявлено до витребування від Концерну Військторгсервіс та Міністерства оборони України.

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, з метою недопущення затягування строків розгляду справи, судом було відмовлено в задоволенні клопотань представника позивача за первісним позовом про витребування доказів.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 29.09.2017р. представником позивача за первісним позовом також було подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославни та Приватного нотаріуса Бармія Ніно Геннадіївни.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні означеного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус з огляду на наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославни та Приватного нотаріуса Бармія Ніно Геннадіївни. При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаних осіб не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи перелічених вище третіх осіб є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 29.09.2017р. представником позивача за первісним позовом було подано заяву №28/09/17/2 від 28.09.2017р. про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5005/17.

В обґрунтування вказаної заяви представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус посилався на безпідставне відхилення судом клопотань позивача за первісним позовом про витребування доказів, що, на думку заявника, свідчить про наявність ознак упередженості судді та є підставою для відводу.

Ухвалою від 29.09.2017р. судом було відмовлено в задоволенні заяви №28/09/17/2 від 28.09.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про відвід судді Спичака О.М.

У судовому засіданні 29.09.2017р. представником третьої особи 2 було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представником позивача за первісним позовом було надано додаткові письмові пояснення по суті спору.

Незважаючи на неявку представників відповідача 2 за зустрічним позовом, третьої особи 4 та прокурора, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 29.09.2017р.

В судовому засіданні 29.09.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 12354,90 кв.м., розміщені за адресою: м.Київ, пров.Бородянський.

Вказаний договір було підписано представниками обох контрагентів та скріплено печатками господарських товариств.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

За змістом п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

За умовами п.1.2 договору від 10.11.2016р. майно передається в оренду з метою його використання у господарській діяльності орендаря.

Пунктом 1.3 договору від 10.11.2016р. передбачено, що стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Згідно п.1.5 договору від 10.11.2016р. вартість майна визначена відповідно до висновку про вартість від 25.03.2013р. і становить 12 144 600 грн. без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору від 10.11.2016р. орендна плата визначена на підставі домовленості сторін і становить щомісячну плату у розмірі 150 000 грн. з податком на додану вартість за базовий місяць січень 2016р. Нарахування податку на додану вартість на суму плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п.3.6 договору від 10.11.2016р. орендна плата перераховується орендарем не пізніше 25 числа поточного місяця за поточний місяць у безготівковому порядку на поточний рахунок, визначений орендодавцем.

У розділі 4 договору від 10.11.2016р. контрагентами погоджено порядок використання амортизаційних відрахувань та відновлення майна.

Пунктом 10.8 вказаного правочину передбачено, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами цього договору та діє протягом строку, встановленому в ньому. Договір діє до 30.11.2019р. (п.10.1 договору від 10.11.2016р.).

Враховуючи, що Концерн Військторгсервіс звернувся до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус та Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп , зокрема, про визнання недійсним договору від 10.11.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп та Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус , керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що відповідачами 1 та 2 за зустрічним позовом було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди, скріплено договір підписами посадових осіб та печатками сторін, а отже, за висновками суду, спірний правочин було вчинено.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Необхідно, з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 Цивільного кодексу України, частина друга статті 207 Господарського кодексу України, стаття 13 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 Цивільного кодексу України, частина перша статті 207 Господарського кодексу України). За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним (п.2.5.2 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Наразі, суд зазначає, що за приписами ст.793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст.220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вказувалось вище, за умовами п.10.1 договору від 10.11.2016р. останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами цього договору та діє протягом строку, встановленого в ньому. Договір діє до 30.11.2019р.

Тобто, з наведеного вбачається, що спірний правочин укладено на строк, що перевищує три роки, а отже, останній, у відповідності до приписів ст.793 Цивільного кодексу України, підлягав нотаріальному посвідченню.

Проте, наразі, доказів того, що укладений між відповідачами за зустрічним позовом договір було посвідчено нотаріально, матеріали справи не містять, що вказує на нікчемність вказаного правочину в числу ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України визначено у зв'язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення.

Одночасно, суд зауважує, що спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Аналогічну правову позицію висловлено у п.2.5.2 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 10.11.2016р. позивач за зустрічним позовом посилався на те, що об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, передані Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп Товариству з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус в оренду на підставі спірного правочину, перебувають у державній власності, а отже, у відповідача 1 за первісним позовом не було права на передання вказаного майна в оренду. Вказані обставини, на думку Концерну Військторгсервіс, свідчать про наявність підстав для визнання договору оренди від 10.11.2016р. недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору від 10.11.2016р. підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

За даними автоматизованої системи документообігу Діловодство спеціалізованого суду у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20638/13 за первісним позовом Концерну Військторгсервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компанія про визнання недійсним правочину №13-26-110 від 01.04.2013р. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА Компані до Концерну Військторгсервіс про визнання дійсним правочину №13-26-110 від 01.04.2013р. та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням від 26.03.2014р. Господарського суду міста Києва у справі №910/20638/13, залишеним без змін постановою від 10.06.2014р. Київського апеляційного господарського суду, первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою від 13.08.2014р. Вищого господарського суду України у справі №910/20638/13 рішення від 26.03.2014р. Господарського суду міста Києва та постанову від 10.06.2014р. Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням від 18.05.2015р. Господарського суду міста Києва у справі №910/20638/13, залишеним без змін постановою від 08.09.2015р. Київського апеляційного господарського суду та поставою від 13.01.2016р. Вищого господарського суду України, первісний позов задоволено повністю, визнано недійсним договір №13-26-110ВМ від 01.04.2013р., стягнуто з відповідача на користь позивача 1147,00 грн. судових витрат, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Наразі, суд зазначає, що статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.

Отже, рішення від 18.05.2015р. Господарського суду міста Києва у справі №910/20638/13, залишене без змін постановою від 08.09.2015р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 13.01.2016р. Вищого господарського суду України, має преюдиційне значення, а встановлені в ньому обставини повторного доведення не потребують.

У судових актах по справі №910/20638/13, судом було встановлено, що 05.04.2007р. Наказом Міністра оборони України Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони Україна Київський військовий торг №1 припинено діяльність Державного підприємства Міністерства оборони України Київський військовий торг №1 , реорганізувавши його шляхом приєднання до Концерну Військторгсервіс . Визначено Концерн Військторгсервіс правонаступником усіх майнових прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України Київський військовий торг №1 .

20.12.2004р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 1531,60 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою: пров. Бородянський, 3, належить державі Україна та враховується на балансі Державного підприємства Київський військовий торг №1 на праві державної власності. До складу комплексу входить склад №5 (літера 3) площею 1508,30 кв. м., електрична підстанція (літера Е) площею 23,30 кв. м.

20.12.2004р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 1551,10 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. №3, належить державі Україна та враховується на балансі Державного підприємства Київський військовий торг №1 на праві державної власності. До складу комплексу входить адміністративна будівля (літера А) площею 1372,40 кв.м., диспетчерська (літера В) площею 178,70 кв.м.

20.12.2004р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 657,60 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. №3, належить державі Україна та враховується на балансі Державного підприємства Київський військовий торг №1 на праві державної власності. До складу комплексу входить склад №2 (літера Г) площею 284,80 кв. м., склад №3 (літера Д) площею 372,80 кв. м.

20.12.2004р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 4301,50 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. №3, належить державі Україна та враховується на балансі державного підприємства Київський військовий торг №1 на праві державної власності. До складу комплексу входить склад №4 (літера Ж) площею 45,90 кв. м., їдальня (літера К) площею 1005,10 кв. м., склад №6 (літера Л) площею 3250,50 кв. м.

20.12.2004р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яке посвідчує, що майновий комплекс площею 4544,30 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою Бородянський пров. №3 дійсно належить державі Україна та враховується на балансі державного підприємства Київський військовий торг №1 на праві державної власності. До складу комплексу входить склад №1 (літера Б) площею 4336,40 кв. м., котельня (літера І) площею 207,90 кв. м.

Отже, з системного аналізу вказаного вище полягає, що означені нежитлові приміщення, розташовані в м. Києві, Бородянський пров.3, належать до державної власності.

Згідно змісту інформаційної довідки №77960729 від 10.01.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 15.11.2016р. до реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію власності держави в особі Міністерства оборони України на адміністративну будівлю літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерську, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; склад №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; склад №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; склад №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; склад №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; склад №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельню, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальню, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електричну підстанцію, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази відчуження з 2004р. державою означеного майна на користь інших осіб.

Зі змісту представлених до матеріалів справи документів, зокрема, акту від 10.11.2016р. приймання-передачі орендованого майна та листа №10-01/17-1 від 10.01.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп вбачається, що об'єктом оренди за договором від 10.11.2016р. є нежитлові приміщення, розміщені за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3 площею 12354,5 кв.м, а саме: адміністративна будівля літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерська, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; склад №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; склад №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; склад №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; склад №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; склад №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельня, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальня, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електрична підстанція, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м. Проте, з арифметичного підрахунку площ вказаних приміщень вбачається, що їх загальна сума становить 12 574,8 кв.м.

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично об'єктом оренди за спірним правочином є об'єкти нерухомого майна державної форми власності.

При цьому, суд зазначає, що наявність у довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна реєстраційного запису №129000887 від 21.08.2012р. про арешт нерухомого майна на підставі постанови від 21.08.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Солом'янського РУЮ у м.Києві, в якому вказано, що власником нежилого приміщення загальною площею 12354,5 кв.м, розташованого за адресою: м.Київ, пров.Бородянський,3, є Товариство з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп , не нівелюють висновків суду стосовно того, що об'єктом оренди за спірним правочином є саме нерухоме майно, що належить державі в особі Міністерства оборони України на підставі означених вище свідоцтв про право власності.

Наразі, суд зазначає, що організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності врегульовано Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) об'єктами оренди за цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс. Грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України; нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, крім зазначених у частині другій цієї статті.

Статтею 5 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Тобто, з наведеного вбачається, що чинним на момент укладання спірного паровичну законодавством було визначено чіткий перелік осіб, які мають право передавати державне майно в оренду, - виступати орендодавцями за відповідними правочинами.

Отже, з системного аналізу наведених вище правових норм полягає, що станом на 10.11.2016р. (дата укладання спірного договору оренди) у Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус було відсутнім право на передання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 12354,5 кв.м, розташованих за адресою: м.Київ, пров.Бородянський,3. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

При цьому, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалами від 12.05.2017р., від 08.06.2017р., від 17.07.2017р. судом було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп надати докази наявності правових підстав передання позивачу в оренду нежитлових приміщень згідно договору від 10.11.2016р.

Проте, відповідачем 1 за зустрічним позовом вимог ухвал суду виконано не було, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності права на передання нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Київ, пров.Бородянський,3, не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на те, що об'єктом оренди за договором від 10.11.2016р. є об'єкти нерухомого майна, що належать державі в особі Міністерства оборони України, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази наявності станом на момент укладання спірного правочину у Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп права передання нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Київ, пров.Бородянський,3, в найм, суд дійшов висновку, що договір від 10.11.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус та Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп , суперечить вимогам чинного законодавства, що вказує на наявність достатніх підстав для визнання вказаного правочину недійсним.

За таких обставин, з огляду на наведене у сукупності, зустрічний позов Концерну Військторгсервіс в частині вимог про визнання недійсним договору оренди від 10.11.2016р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус та Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп , є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про зобов'язання Фонду Державного майна України укласти тристоронню угоду до договору оренди від 10.11.2016р. в редакції, викладеній у заяві №14/07/17/2 від 14.07.2017р. про зміну позовних вимог, підлягають залишенню судом без задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи первісний позов, заявник посилався на те, що відповідно до норм чинного законодавства України (ст.770 Цивільного кодексу України) у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Одночасно, Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус зауважено, що згідно умов п.10.5 договору від 10.11.2016р. перехід права власності на об'єкт оренди не є підставою для зміни або припинення договору. Отже, наведені вище вимоги законодавства, умови договору від 10.11.2016р. та обставини внесення 15.11.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, що є об'єктом оренди за вказаним правочином за державою в особі Міністерства оборони України, і стали підставою для звернення до суду з первісним позовом.

Згідно із ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору оренди від 10.11.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус та Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп , суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для укладання до вказаного правочину будь-яких додаткових угод, внаслідок чого позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус підлягає залишенню без задоволення.

Як вказувалось вище, у судовому засіданні 25.09.2017р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про затвердження мирової угоди.

Суд вважає за доцільне звернути увагу учасників судового процесу на те, що відповідно до ч.3 ст.78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Пунктом 3.19. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що мирова угода сторін - є одним із способів вирішення господарського спору, і може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути в майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участь у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Проте, у даному випадку затвердження укладеної між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом мирової угоди могло фактично призвести до порушення прав та законних інтересів позивача за зустрічним позовом, третьої особи 3 та, насамперед, держави у власності якої перебуває майно, що було визначено об'єктом оренди за договором від 10.11.2016р.

З огляду на наведене заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус про затвердження мирової угоди була залишена судом без задоволення.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Концерну Військоторгсервіс про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус й Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп та повернення до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання Концерну Військторгсервіс об'єктів оренди за договором оренди від 10.11.2016р., а саме нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 12 574,80 кв. м, розміщених за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3, а саме: адміністративної будівлі літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерської, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; складу №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; складу №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; складу №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; складу №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; складу №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельні, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальні, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електричної підстанції, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

За приписами ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ст.387 Цивільного кодексу України, на які позивач посилається при нормативному обґрунтуванні своїх зустрічних позовних вимог, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 17.02.2016р. Верховного Суду України по справі №6-2407цс15.

У п.19 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що застосовуючи положеннястатті 387 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі. Підставою віндикаційного позову за змістом ст.387 Цивільного кодексу України є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, обставини вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача як наслідок незаконного заволодіння майном).

При цьому, у речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову лише, якщо встановлено факт незаконного заволодіння іншою особою майном, без відповідної правової підстави.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, при зверненні до суду з позовом при витребування майна з чужого незаконного володіння заявником повинно бути доведено, насамперед, наявність суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння та перебування вказаного майна у незаконному володінні відповідача. Аналогічну правову позицію наведено у п.23 Постанови №5 від 07.02.2014р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

З приводу наявності у позивача за зустрічним позовом права на витребування майна з чужого незаконного володіння суд зазначає наступне.

За приписами ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

29.12.2012р. наказом Міністра оборони України №911 Про затвердження Статуту Концерну Військторгсервіс у новій редакції внесено зміни до статуту Концерну Військторгсервіс затвердженого наказом Міністра оборони України №358 від 25.06.2005р. Про створення державного господарського об'єднання Концерну Військоторгсервіс і затвердження його статут , виклавши його у новій редакції.

Згідно з п.1.1. статуту Концерн Військторгсервіс є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України. Функції з управління Концерном Військторгсервіс та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України.

Відповідно до п.2.4. статуту Концерн Військторгсервіс має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання, самостійний баланс, рахунки в установах банків, знак для товарів і послуг, логотип, печатки, штампи та бланки із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України, знак для товарів і послуг та інші реквізити.

Згідно з п.2.11. статуту Концерн Військторгсервіс відповідно до законодавства має права, зокрема, здійснювати право господарського відання майном Концерну Військторгсервіс з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадку, передбачених законодавством.

Відповідно до п.6.1. статуту майно Концерну Військторгсервіс є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з п. 7.9. статуту Концерн Військторгсервіс не має право безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків та в порядку, передбаченому законодавством.

Отже, виходячи з приписів ст. 136 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача за зустрічним позовом суб'єктивного права на застосування способів захисту права власності, зокрема, віндикаційного позову.

Як було встановлено судом вище, на підставі договору від 10.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп було передано Товариству з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус нежитлові приміщення, розміщені за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3 площею 12354,5 кв.м, а саме: адміністративну будівлю літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерську, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; склад №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; склад №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; склад №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; склад №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; склад №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельню, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальню, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електричну підстанцію, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м.

При цьому, судом враховано, що сумарна площа вказаних приміщень складає 12574,8 кв.м, а не 12354,5 кв.м.

Позивачем за первісним позовом обставини перебування вказаного майна на теперішній час у Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус не заперечувались.

З огляду на висновки суду стосовно недійсності договору оренди від 10.11.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвесГруп та Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус , враховуючи, що згідно приписів ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, а отже, на підставі останнього у відповідача 2 за зустрічним позовом не виникло права користування спірними об'єктами нерухомого майна, а договірні відносини між позивачем та відповідачем 2 за зустрічним позовом щодо оренди означених нежитлових приміщень відсутні, що дає підстави для застосування способів захисту права власності (віндикаційний позов), суд дійшов висновку стосовно наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Концерну Військторгсервіс про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус та повернення до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання Концерну Військторгсервіс об'єктів оренди за договором оренди від 10.11.2016р., а саме нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 12574,80, розміщених за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3.

Одночасно, зустрічний позов в частині усунення перешкод у користуванні майном підлягає залишенню судом без задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Відповідно до положень статей 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача (п.33 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

Одночасне пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про усунення перешкод у користуванні майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння) є неправомірним, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. Аналогічу правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 17.02.2016р. та від 18.01.2017р. по справах №6-2407цс15 та №6-2723цс16 та у листі від 01.07.2013р. Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ .

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, враховуючи позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову Цивільного кодексу України Концерну Військторгсервіс про усунення перешкод у користуванні майном.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір за подання первісного позову згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Судовий збір за подання зустрічного позову у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 12 354,9 кв. м. розміщених за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3, укладений 10.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвестГруп та Товариством з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус .

4. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус (03142, м.Київ, вул.Академіка Кримського, будинок 27-А, ЄДРПОУ 36039205) та Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвестГруп (03151, м.Київ, вул.Волинська, будинок 47, ЄДРПОУ 37592955) та повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київпроспект Повітрофлотський, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022) у господарське відання Концерну Військторгсервіс (03151, м.Київ, вул.Малогвардійська, будинок 28-А, ЄДРПОУ 33689922) об'єкти оренди за договором оренди від 10.11.2016р., а саме нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 12 574,8 кв. м, розміщені за адресою: 03142, м. Київ, пров. Бородянський, 3, а саме: адміністративну будівлю літ.А, загальною площею 1372,4 кв.м.; диспетчерську, літ.В, загальною площею 178,7 кв.м.; склад №1, літ. Б, загальною площею 4334,8 кв.м.; склад №2, літ. Г, загальною площею 285,4 кв.м.; склад №3, літ. Д, загальною площею 361,5 кв.м.; склад №4, літ.Ж, загальною площею 45,9 кв.м.; склад №5, літ. З, загальною площею 1502,8 кв.м.; склад №6, літ. Л, загальною площею 3262,0 кв.м.; котельню, літ. І, загальною площею 208,2 кв.м.; їдальню, літ. К, загальною площею 999,8 кв.м.; електричну підстанцію, літ. Е, загальною площею 23,3 кв.м.

5. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фортуна Інцитатус (03142, м.Київ, вул.Академіка Кримського, будинок 27-А, ЄДРПОУ 36039205) на користь Концерну Військторгсервіс (03151, м.Київ, вул.Малогвардійська, будинок 28-А, ЄДРПОУ 33689922) судовий збір в сумі 13636,71 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІнтерІнвестГруп (03151, м.Київ, вул.Волинська, будинок 47, ЄДРПОУ 37592955) на користь Концерну Військторгсервіс (03151, м.Київ, вул.Малогвардійська, будинок 28-А, ЄДРПОУ 33689922) судовий збір в розмірі 13636,71 грн.

8. Після набуття рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.10.2017 р.

Суддя О.М. Спичак


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	29.09.2017
Оприлюднено	06.10.2017
Номер документу	69347123
Судочинство	Господарське

Пашкіна С.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.09.2017 по справі 910/5005/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/5005/17

Рішення
від 29.09.2017 по справі 910/5005/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА