Рішення

від 17.10.2017 по справі 922/2557/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 922/2557/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮіСтранс", м. Харків ОСОБА_2 особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Харків про стягнення 12298,59 дол. США за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 622/16 від 30.12.2016 р.);

відповідача - ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги № 2 від 28.08.2017 р.);

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮіСтранс", м. Харків (далі за текстом - відповідач) заборгованість за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 р. у розмірі 12298,59 дол. США (заборгованість за нарахованими процентами).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання ОСОБА_3 умов укладеного між ним та позивачем умов кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року щодо сплати на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 12298,59 дол. США, виконання якого було забезпечено порукою відповідача, згідно з умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки № 12/42-1/0154 від 23.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2017 р.; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Харків (далі за текстом - третя особа).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2017 р.

Позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову (вх. № 29906 від 15.09.2017 р.), в якій просить суд:

1) звернути стягнення на предмети забезпечувального обтяження, що забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 р., а саме на:

- автомобіль марки VOLVO FH 12, державний номер НОМЕР_1, 1995 р. в., шасі (рама) № YV2A4B2A7SB130901;

- автомобіль марки напівпричіп VIBERTI, 1992 р. в., державний номер 0593ХА, шасі (рама) № ZCV36S15X00PE0018;

- автомобіль марки VOLVO FH 12, сідловий тягач-Е, державний номер НОМЕР_2, 1999 р. в., шасі (рама) № YV2А4DPA6XB222710;

- автомобіль марки GROENEWEGEN DRO 1227, тип напівпричіп бортовий-Е, 1995 р. в., державний номер НОМЕР_3, шасі (рама) № XL9620000S0002264;

- автомобіль марки VOLVO FМ 12 сідловий тягач-Е, 2001 р. в., державний номер НОМЕР_4, шасі (рама) № YV2J4DPA01B284109;

- автомобіль марки GROENEWEGEN DRO 1227, тип напівпричіп бортовий-Е, 1997 р. в., державний номер НОМЕР_5, шасі (рама) № XL9620000V0002227;

2) за рахунок грошових коштів, виручених від реалізації предметів обтяження, задовольнити вимоги АТ "ОСОБА_1 Аваль" в сумі 12298,59 дол. США;

3) реалізацію предметів забезпечувального обтяження провести шляхом продажу на публічних торгах, за ціною визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмету позову обґрунтовані з посиланням на порушення третьою особою умов укладеного між сторонами кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року щодо сплати на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 12298,59 дол. США, виконання якого було забезпечено відповідачем заставою згідно з умовами укладених між позивачем та відповідачем договорів застави транспортних засобів № 362/0-07 від 31.01.2007 р. та № 362/3-07 від 15.11.2007 р.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2017 р. зазначену заяву позивача задоволено, розгляд позовних вимог продовжено в редакцій вищевказаної заяви, розгляд справи відкладено на 02.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2017 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за відповідним клопотанням представника позивача, розгляд справи відкладено на 17.10.2017 р.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (вх. № 27598 від 29.08.2017 р.) в яких просить суд провадження у справі припинити, посилаючись на те, що заборгованість третьої особи перед позивачем за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року була повністю сплачена шляхом її стягнення в примусовому порядку на виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13. Крім того, відповідач також зазначає, що його порука перед позивачем за виконання умов кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року є припиненою в силу ст. 599 ЦК України.

Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача (вх. № 29905 від 15.09.2017 р.) в якому додатково обґрунтовує власну правову позицію у спорі по даній справі, та зокрема зазначає, що стягнута з відповідача в примусовому порядку на виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13 заборгованість не в повному обсязі покрила заборгованість, яку мала третя особа за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року, оскільки по-перше, в зв'язку з коливанням курсу валют заборгованість за кредитним договором в доларовому еквіваленті становила більшу суму, ніж та що була стягнута на виконання судового рішення, по-друге, з моменту винесення зазначеного судового рішення та до моменту стягнення боргу позивач на підставі умов зазначеного договору продовжував нараховувати проценти за користування кредитом, які і є предметом спору в межах даної справи. Позивач також зазначає, що факт існування заборгованості за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року також підтверджується рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі № 641/10576/14, яким з третьої особи на користь позивача цю заборгованість і було стягнуто.

Відповідач надав суду доповнення до заперечень на позовну заяву (вх. № 29898 від 15.09.2017 р.) в яких уточнює власну правову позицію у спорі по даній справі, та зокрема зазначає, що позивач в межах даної справи фактично втретє намагається стягнути заборгованість за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року, оскільки вона вже є стягнутою згідно з рішеннями господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13 та Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 р. по справі № 641/10576/14. Відповідач вказує, що його порука перед позивачем є припиненою на підставі ст. 599 ЦК України, а позивач при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Також відповідач надав суду заяву (вх. № 259899 від 15.09.2017 р.) в якій просить суд застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідач надав суду заперечення на заяву про зміну предмету позову (вх. № 31948 від 29.09.2017 р.) в яких, зокрема зазначає, що суд мав відмовити позивачу в задоволенні відповідної заяви; що вимоги позивача суперечать положенням Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача (вх. № 31903 від 28.09.2017 р.) в яких зокрема вказує на те, що останній сплачуючи боргу на виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13 тим самим вчинив дії, які свідчать про переривання строку позовної давності, і такий строк почав свій новий відлік з 01.10.2014 р. Крім того, на думку позивача, позовна давність щодо стягнення боргу за кредитним договором також перервалася 08.06.2016 р. на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України у зв'язку з винесенням ухвали Апеляційного суду Харківської області від 08.06.2016 р. про залишення без змін рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 р. по справі № 641/10576/14.

Також позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 33551 від 13.10.2017 р.) в яких додатково уточнює власну правову позицію у спорі по даній справі.

На судове засідання 17.10.2017 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

ОСОБА_2 особа на судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не надала, про причини неприбуття на судове засідання не повідомила.

Оскільки неявка на судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за її відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 16.03.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого на теперішній час є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_5 Аваль" (позивач у даній справі, кредитор, банк) та громадянином ОСОБА_3 (третя особа у даній справі, позичальник, боржник) укладено Генеральну кредитну угоду № 362.

27.02.2007 року на виконання умов Генеральної кредитної угоди між кредитором та позичальником було укладено кредитний договір № 014/07/1-202-07, відповідно до п. 1.1. якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 100 000 доларів США із сплатою 13% річних, строком до 27.02.2012 року.

Згідно п. 3.1., п. 6.1. кредитного договору визначено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та сплати за користування, а позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором, відповідно до графіку погашення кредиту (невід'ємний додаток №1 до цього договору) щомісяця у формі ануїтетного платежу починаючи з першого місяця користування кредитом.

За згодою кредитора та позичальника до кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року було укладено Додаткову угоду № 1 від 27.02.2009 року, Додаткову угоду № 2 від 22.07.2009 року, Додаткову угоду №3 від 23.06.2010 року Відповідно до яких були змінені умови забезпечення кредиту, графіки погашення кредитної заборгованості, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Відповідно до Додаткової угоди № 4 від 23.03.2011 року до кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року кредитор та позичальник домовились внести зміни до розділу 1-го договору, а саме строк надання кредиту продовжити до 20.02.2014 року та встановити розмір процентної ставки: з 28.02.2007 року по 22.06.2010 року -13%; з 23.06.2010 року по 23.03.2011 року -15%; з 24.03.2011 року до 20.02.2014 року тимчасову пільгову ставку - 12%.

Згідно із умовами кредитного договору кредитором був наданий позичальнику кредит в сумі 100 000,00 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1 від 28.02.2007 року.

23.03.2011 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" в особі Харківської Обласної Дирекції АТ "ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮіСтранс" (відповідач) було укладено договір поруки № 12/42-1/0154, відповідно до умов якого відповідач на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов Кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року, а саме повернути кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у порядку передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Пунктом 3.1. розділу 3 у договору поруки встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3, як позичальник, свої зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, в процесі виконання умов договору неодноразово прострочуючи виконання своїх зобов'язань за цим договором щодо сплати тіла кредиту та відсотків за його користування.

В зв'язку з невиконанням третьою особою умов кредитного договору позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в межах справи № 922/5281/13 про стягнення з відповідача, як поручителя, заборгованості заборгованість за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року, яка існувала станом на 02.12.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13 позов задоволено та стягнуто з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі суму заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору за № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року укладеного у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 362 від 16.03.2006 року, у розмірі 40246,27 дол. США (еквівалент гривні до дол. США згідно курсу НБУ станом на дату розрахунку 02.12.2013 - 321688,43 грн.), з якої:

27300,00 дол. США(еквівалент гривні до дол. США згідно курсу НБУ станом на дату розрахунку - 218208,90 грн.) - сума заборгованості за кредитом складає;

2256,60 дол. США (еквівалент гривні до дол. США згідно її курсу НБУ станом на дату розрахунку - 18037,00 грн.)- пеня нарахована за порушення строку погашення тіла кредиту (з 02.12.2012р. по 01.12.2013р.);

9735,56 дол. США (еквівалент гривні до дол. США згідно курсу НБУ станом на дату розрахунку - 77816,33 грн.)- сума заборгованості за процентами за користування кредитом;

954,11 дол. США (еквівалент гривні до дол. США згідно курсу НБУ станом па дату розрахунку - 7626,19 грн.) - сума пені, нарахована за порушення строку погашення процентів (з 02.12.2012р. по 01.12.2013р.).

Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв'язку з чим, на його виконання судом було видано відповідний наказ від 11.03.2014 р. № 922/5281/13, який позивач пред'явив до примусового виконання до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби міського управління юстиції.

В ході проведення виконавчих дій відповідач повністю сплатив існуючий борг за судовим рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13.

Зокрема, як зазначає позивач в письмових поясненнях (вх. № 33551 від 13.10.2017 р.), та свідчать матеріали справи, 13.10.2014 р. з рахунку Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ були перераховані на користь позивача грошові кошти у сумі 321688,43 грн.

Фактично позивач зарахував грошові кошти та здійснив їх розподілення 16.10.2014 р. Станом на 16.10.2014 року офіційний курс гривні по відношенню до долара США становив 12,951445 гривень за 1 долар США., в зв'язку з чим, сплачена сума 321688,43 грн. на вказану дату становила тільки 28 136,82 дол. США, та була розподілена позивачем наступним чином:

- 314720,11 грн. (еквівалент 24300,00 дол. США) були направлені на погашення тіла кредиту;

- 6 968,32 грн. (еквівалент 538,03 дол. США) - на погашення відсотків.

Внаслідок зазначених оплат залишок несплаченої суми заборгованості за процентами за користування кредитом склав 12 298,59 дол. США, що також підтверджується залученим до матеріалів справи розрахунком зазначених нарахувань, здійсненим позивачем у відповідності до умов кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року.

Відповідно до пункту 3.3 Кредитного договору в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами з користування кредиту, в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість), в третю чергу погашається заборгованість за штрафами, пенею, та інша безспірна заборгованість.

Відповідно до Графіку погашення кредитної заборгованості (в редакції від 23.03.2011) останній черговий платіж зі сплати тіла та процентів повинен бути здійснений до 19.02.2014 р.

Однак, як свідчать матеріали справи, після закінчення строку оплати по кредиту та до моменту останньої сплати частини боргу (з 20.02.2014 до 16.10.2014) позивач на підставі умов кредитного договору продовжував нараховувати боржнику проценти за користування кредитом на загальну суму 2 216,64 дол. США. Для припинення в подальшому нарахування процентів та, відповідно, запобіганню зростання заборгованості за процентами по Кредитному договору позивач розподілив суму, що надійшла від примусового виконання рішення господарського суду, в першу чергу на погашення тіла кредиту - еквівалент 24 300,00 дол. США, а залишок - на проценти - еквівалент 538,03 дол. США. Внаслідок цього нарахування процентів по тілу ОСОБА_6 припинилось, що зробило боржнику більш сприятливу умову для погашення остатку боргу за процентами, оскільки у випадку зарахування позивачем отриманої суми в рахунок погашення боргу за процентами в повному обсязі, несплаченою в повному обсязі залишилася б заборгованість за тілом кредиту, на яку позивач в подальшому мав право нараховувати проценти до повної оплати тіла кредиту.

Заборгованість за процентам по Кредитному договору позивачем була обчислена за період з 20.12.2011 по 16.10.2014 р.

Загальна сума нарахованих процентів за вказаний період склала 16194,60 дол. США.

За вказаний період боржником сплачено 3896,01 дол. США.

Таким чином, розмір заборгованості боржника за процентами складає 12 298,59 дол. США. (16 194,60 - 3 896,01 = 12298,59).

Суд також констатує, що факт наявності у боржника заборгованості за процентами за користування кредитом також підтверджується рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 р. по справі № 641/10576/14, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Аваль задоволено, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Аваль в особі Харківської обласної дирекції ОСОБА_1 банк Аваль заборгованість за Кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року в розмірі 18338,94 доларів США, до якої в т.ч. ввійшли 12298,59 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом.

Матеріали справи також свідчать про те, що в забезпечення виконання зобов'язань за укладеними між позивачем та третьою особою Генеральною кредитною угодою № 362 від 16.03.2006 року та Кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року, між позивачем та відповідачем укладено:

1) Договір застави транспортного засобу № 362/2-07 від 31.01.2007 року (надалі Договір застави-1), відповідно до умов якого, в забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Угодою та Кредитними договорами, укладеними в рамках Угоди, Відповідачем було передано в заставу:

- автомобіль марки VOLVO FH 12, державний номер НОМЕР_1, 1995 р. в., шасі (рама) № YV2A4B2A7SB130901;

- автомобіль марки напівпричіп VIBERTI, 1992 р. в., державний номер 0593ХА, шасі (рама) № ZCV36S15X00PE0018;

- автомобіль марки VOLVO FH 12, сідловий тягач-Е, державний номер НОМЕР_2, 1999 р. в., шасі (рама) № YV2А4DPA6XB222710;

- автомобіль марки GROENEWEGEN DRO 1227, тип напівпричіп бортовий-Е, 1995 р. в., державний номер НОМЕР_3, шасі (рама) № XL9620000S0002264;

2) Договір застави транспортних засобів № 362/3-07 від 15.11.2007 року (надалі - Договір застави - 2), відповідно до умов якого, в забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Угодою та Кредитними договорами, укладеними в рамках Угоди, Відповідачем було передано в заставу:

- автомобіль марки VOLVO FМ 12 сідловий тягач-Е, 2001 р. в., державний номер НОМЕР_4, шасі (рама) № YV2J4DPA01B284109;

- автомобіль марки GROENEWEGEN DRO 1227, тип напівпричіп бортовий-Е, 1997 р. в., державний номер НОМЕР_5, шасі (рама) № XL9620000V0002227;

Відповідно до пункту 1.1 договорів застави, ці договори забезпечують вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної угоди №362 від 16.03.2006 (надалі - Угода) та будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до Угоди, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку угоди та /або Кредитних договорів, що укладено між Банком та позичальником - ОСОБА_3, за умовами якого позичальник зобов'язується перед Банком (Заставодержателем) повернути кредит у відповідності до графіка, визначеною Угодою та/або Кредитними договорами, а також виконати інші умови, визначені Угодою та/або Кредитними договорами.

У відповідності до даних Договорів застави Заставодержатель має право у випадку невиконання своїх зобов'язань Боржником за Угодою та/або Кредитними договорами задовольнити свої вимоги за рахунок майна, що є предметом застави.

Пунктами 2.15 договорів застави передбачено, що Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

За рахунок заставного майна задовольняються вимоги Заставодержателя в повному обсязі, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, необхідні витрати на реалізацію заставного майна.

Позивач, з посиланням на невиконання третьою особою умов кредитного договору № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року щодо сплати на його користь 12298,59 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, при зверненні до суду з позовом по даній справі просить суд звернути стягнення на предмети забезпечувального обтяження, що забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 р., а саме на транспортні засоби, які передані відповідачем в заставу за договорами застави транспортних засобів № 362/3-07 від 15.11.2007 року та № 362/2-07 від 31.01.2007 року; за рахунок грошових коштів, виручених від реалізації предметів обтяження, задовольнити вимоги позивача в сумі 12298,59 дол. США; реалізацію предметів забезпечувального обтяження провести шляхом продажу на публічних торгах, за ціною визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначено вище, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та порушення третьою особою умов зазначеного договору щодо сплати процентів за користування кредитом підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач в межах даної справи вже втретє стягує існуючу за кредитним договором заборгованість суд вважає недоведеними та позбавленими фактичного та правового обґрунтування.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять будь-яких заборон стосовно звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до основного позичальника, та у випадку невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором - на звернення з позовом до поручителя про звернення стягнення на заставлене майно з метою задоволення своїх вимог за кредитним договором.

До того ж, матеріали даної справи не містять, та відповідачем, всупереч вимог ст. 32-34 ГПК України, не надано суду жодного доказу спати заборгованості за процентами за користування кредитом в повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що така заборгованість є погашеною внаслідок виконання відповідачем зобов'язань за судовим рішенням від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13 суд вважає безпідставними, оскільки як свідчить зазначене рішення розмір боргу в ньому визначено станом на 02.12.2013 року, в повному обсязі це рішення виконано лише 16.10.2014 р., тоді як станом за період з 03.12.2013 року по 16.10.2014 р. позивач на підставі умов договору мав право нараховувати відсотки за користування кредитом, та як свідчать матеріали справи, таким правом скористався. Крім того, за зазначений період мало місце коливання курсу валют, внаслідок чого отримані позивачем кошти в гривневому еквіваленті не покрили всю існуючу у третьої особи заборгованість в її доларовому еквіваленті.

Крім того, як вже було зазначено вище, факт наявності у третьої особи заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12298,59 доларів США також підтверджується рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 р. по справі № 641/10576/14, яким з третьої особи на користь позивача цю заборгованість було стягнуто.

За таких обставин, суд вважає факт наявності у третьої особи перед позивачем заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором в сумі 12298,59 доларів США доведеним позивачем належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлена договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

В Постанові Верховного суду України від 12.07.2017 року по справі № 6-708цс17, зокрема зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійснення валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 ст. 192 та частина 3 статті 533 ЦК України). Якщо у кредитному договорі виконання зобов'язань визначено у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), та за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на територіях України суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Право використання іноземної валюти Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 Аваль підтверджується Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій від 05.10.2011 року № 10 з Додатком до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Статтями 47, 49 Закону України Про банки і банківську діяльність встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, до них належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02,1993 р. № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

В листі Верховного Суду України від 01.07.2014 Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві зокрема зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. З ст. 533 ЦК, Декрет N 15-93).

В пункті 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зокрема зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю ).

В пункті 12 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ПК України.

В постанові Верховного суду України від 08.02.2017 року № 6-1905цс16, суд зробив висновок, що якщо в зобов'язання визначено грошових еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо іншій порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Враховуючи те, що валюта кредитування визначена в Кредитному договорі № 014/07/1 - 202-07 від 27.02.2007 року є долар США, позивачем правомірно заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог, визначених в зазначеній іноземній валюті.

Разом з тим, як вже зазначалось, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Згідно з ст. 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вже було зазначено вище, позивач просить суд звернути стягнення на заставлене майно з метою задоволення його вимог за кредитним договором в частині сплати процентів, нарахованих за період з 20.12.2011 р. по 16.10.2014 р. (як свідчить наданий позивачем розрахунок, після 16.10.2014 р. нарахування процентів не здійснювалося). Право вимоги сплати відсотків у позивача виникло в відповідний день їх нарахування та сплати згідно з графіком погашення заборгованості та процентів встановленим кредитним договором.

При цьому, за відповідними вимогами про їх стягнення, а так само про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення таких вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у 3 роки.

З заявою про зміну предмету позову в якій було заявлено вимоги про звернення на предмет застави з метою задоволення його вимог за кредитним договором в частині сплати процентів, нарахованих за період з 20.12.2011 р. по 16.10.2014 р. позивач звернувся 15.09.2017 р.

Таким чином, за вимогами про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог за кредитним договором в частині сплати процентів, нарахованих за період по 14.09.2014 р. позовна давність є такою, що сплинула, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставами для відмови в задоволенні позову в зазначеній частині.

Разом з тим, згідно з наданим позивачем розрахунком, за період з 15.09.2014 р. по 16.10.2014 р. позивачем нараховано 326,22 дол. США процентів за користування кредитом. Позовна давність щодо відповідних вимог не сплинула, що свідчить про можливість звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення відповідних вимог на зазначену суму згідно з даним судовим рішенням.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що відповідач здійснюючи оплату боргу за кредитним договором на виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. по справі № 922/5281/13 тим самим вчинив дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу, що на думку позивача, з урахуванням вимог п. 1 ст. 264 ЦК України, свідчить про переривання позовної давності та її новий відлік з 16.10.2014 р. (дня зарахування грошових коштів на рахунок позивача). Як свідчать матеріали справи, стягнення грошових коштів на виконання зазначеного рішення відбулося в примусовому порядку в межах виконавчого провадження ВП № 43708636 та на виконання вищезгаданого судового рішення. Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідач свідомо та добровільно вчинив дію яка в розумінні п. 1 ст. 264 ЦК України може кваліфікуватися як дія яка свідчить про визнання ним свого боргу.

Також безпідставними є доводи позивача про те, що з моменту набрання чинності Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі № 641/10576/14, що відбулося в день винесення ухвали Апеляційного суду Харківської області від 08.06.2016 р. про залишення цього рішення без змін, на підставі п. 2 ст. 264 ЦК України також перервався термін позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, та як наслідок, також і щодо вимог про звернення стягнення на предмет застави.

Положеннями п. 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Таким чином, в даному випадку переривання позовної давності пов'язане саме з фактом подачі позову, а не з винесенням судового рішення за наслідками розгляду цього позову, як про це помилково зазначає позивач.

Як свідчать матеріали справи, та зокрема пояснення представників сторін (т. 2 а.с. 67) позов в межах справи 641/10576/14 було подано позивачем до Комінтернівського районного суду 23.12.2013 р., тобто ще до моменту нарахування відсотків за користування кредитом, на які можливе звернення стягнення на предмет застави в межах даної справи, та, як наслідок, жодним чином не впливає на перебіг позовної давності до спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Отже, чинним законодавством встановлено, що заставою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення договору застави.

Статтею 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Статтею 21 згаданого закону також передбачено, що Реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договjром, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Згідно з укладеними між сторонами договорами застави транспортних засобів № 362/3-07 від 15.11.2007 року та № 362/2-07 від 31.01.2007 року відповідач заставою транспортних засобів забезпечив виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 року.

Умовами цих договорів передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання третьою особою умов кредитного договору.

За таких обставин, заявлений позивачем позов про звернення стягнення на заставлене майно що забезпечує виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 р., а саме на транспортні засоби, які передані відповідачем в заставу за договорами застави транспортних засобів № 362/3-07 від 15.11.2007 року та № 362/2-07 від 31.01.2007 року, з метою задоволення вимог на суму 326,22 дол. США є законним та обґрунтованим, та як наслідок підлягає задоволенню.

Позовні вимоги позивача про реалізацію предметів забезпечувального обтяження шляхом продажу на публічних торгах, за ціною визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", є такими, що не суперечать умовам договорів застави транспортних засобів № 362/3-07 від 15.11.2007 року та № 362/2-07 від 31.01.2007 року, так і положенням Законів України "Про виконавче провадження" та Про заставу , а тому також підлягають задоволенню.

Посилання відповідач на те, що його порука є перед позивачем за договорами застави транспортних засобів № 362/3-07 від 15.11.2007 року та № 362/2-07 від 31.01.2007 року є припиненою в силу положень ст. 559 ЦК України суд вважає безпідставними, оскільки в силу положень ст. 546 ЦК України, порука та застава є різними видами забезпечення виконання зобов'язання, які відповідно регулюються різними статтями Цивільного кодексу України.

Статтею 559 ЦК України унормовано правовідносини щодо припинення поруки, які, як наслідок, не підлягають застосування до такого виду забезпечення виконання зобов'язань як застава. Таким чином, застава не може бути припиненою на підставі ст. 559 ЦК України, як про це помилково зазначає відповідач.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в сумі 126,81 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмети забезпечувального обтяження, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ЮіСтранс (адреса: 61000, м. Харків, вул. 23 серпня, буд. 23, корпус А; код ЄДРПОУ: 32005371) що забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/07/1-202-07 від 27.02.2007 р., а саме на:

- автомобіль марки VOLVO FH 12, державний номер НОМЕР_1, 1995 р. в., шасі (рама) № YV2A4B2A7SB130901;

- автомобіль марки напівпричіп VIBERTI, 1992 р. в., державний номер 0593ХА, шасі (рама) № ZCV36S15X00PE0018;

- автомобіль марки VOLVO FH 12, сідловий тягач-Е, державний номер НОМЕР_2, 1999 р. в., шасі (рама) № YV2А4DPA6XB222710;

- автомобіль марки GROENEWEGEN DRO 1227, тип напівпричіп бортовий-Е, 1995 р. в., державний номер НОМЕР_3, шасі (рама) № XL9620000S0002264;

- автомобіль марки VOLVO FМ 12 сідловий тягач-Е, 2001 р. в., державний номер НОМЕР_4, шасі (рама) № YV2J4DPA01B284109;

- автомобіль марки GROENEWEGEN DRO 1227, тип напівпричіп бортовий-Е, 1997 р. в., державний номер НОМЕР_5, шасі (рама) № XL9620000V0002227;

За рахунок грошових коштів, виручених від реалізації предметів обтяження, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ: 14305909) в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_1 Аваль" (адреса: 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11) в сумі 326,22 дол. США;

Реалізацію предметів забезпечувального обтяження провести шляхом продажу на публічних торгах, за ціною визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮіСтранс (адреса: 61000, м. Харків, вул. 23 серпня, буд. 23, корпус А; код ЄДРПОУ: 32005371) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ: 14305909) в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_1 Аваль" (адреса: 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11) 126,81 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_7