Ухвала

від 24.10.2017 по справі 355/1167/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1167/17 Головуючий у І інстанції Лисюк О.Д. Провадження № 22-ц/780/5047/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 58 24.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 25 вересня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридичне бюро ЮрЖитло про стягнення боргу за договором надання юридичних послуг,

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 та відповдіно до норм ст. 525, 526 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1000 грн, а з ТОВ "Лубенське ШБУ №9" 11011198,20 грн. в якості стягнення боргу за договором надання юридичних послуг.

Також 25 вересня 2017 року позивач подав до суду заяву та просив суд у порядку визначеному ст. 151, 152 ЦПК України забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ Лубенське шляхово-будівельне управління №9 на праві приватної власності та просив накласти арешт на грошові кошти відповідача, які обліковуються на його поточних банківських рахунках в межах ціни позову - 11 011 198,20 грн. до набрання рішення у даній справі законної сили .

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25 вересня 2017 року заяву про задоволення позову задоволено.

Накладено арешт на майно, яке належить ТОВ ШБУ №9 , а саме на:

- земельну ділянку за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 426765353202 із кадастровим номером 5320281201:01:001:0033, площею 0,1176 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Полтавська обл., Великобагачанський р-н., с. Білоцерківка, вул. Шевченка, 14-А;

- земельну ділянку за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 70664753202, із кадастровим номером 5320281208:08:001:0099, площею 0,1478 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою Полтавська обл., Великобагачанський р-н., с. Коноплянка, вул. Шевченка, 18;

- комплекс (асфальтобетонний завод) за реєстраційним номеомр об'єкта нерухомого майна 4473453107за адресою Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Засулля, вул. Комсомольська (вул. Молодіжна), 151.

Накладено арешт на банківські рахунки, які належать ТОВ ШБУ №9 : в AT Ощадбанк п/р № 260073191149, № 26063013302, № 260413191149, № 26042305191134, № 26103314191149, № 26100005191149; в ПАТ ОТП Банк п/р № 26002451322779, № 26007401322779, № 26007401322779, № 26007401322779; в ПАТ КБ ПриватБанк п/р № 26005060172718, № 26052054601806, № 26063179927001; в ПАТ ВТБ Банк п/р № 26007301000401.

Не погоджуючись із вказаним висновком районного суду відповідач ТОВ Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлено з порушенням норм процесуального законодавства, який регламентує порядок розгляду заяв про забезпечення позову та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися до зали судового засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що сума заборгованості боржника співмірна із наявністю у нього об'єктів нерухомості і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення по вказаній справі.

Колегія суддів не повністю погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Пунктами 3, 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 р. передбачено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, має із врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 розтлумачено, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині 1 статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів вказаної справи вбачається, що представником позивача було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та банківські рахунки, які належать ТОВ Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 на праві приватної власності відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у забезпечення заборгованості розміром 11 012 198,20 грн.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 р. особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Тому, враховуючи значну ціну позову, збитки, які позивач може зазнати внаслідок неможливості виконання рішення суду в майбутньому та абсолютно обґрунтоване припущення, що майно, яке є у ТОВ Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 на момент пред'явлення даного позову може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення, судом першої інстанції задоволено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки із реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 426765353202, кадастровий номер: 5320281201:01:001:0033, площа: 0,1176 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 22.08.2005 р., орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Полтавська регіональна філія центру ДЗК, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Полтавська обл., Великобагачанський р-н., с. Білоцерківка, вул. Шевченка, 14-А; реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 70664753202, кадастровий номер: 5320281208:08:001:0099, площа: 0,1478 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 18.01.2012 р., орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держкомзему у Великобагачанському районі, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Полтавська обл., Великобагачанський р-н., с. Коноплянка, вул. Шевченка, 18 та комплекс (асфальтобетонний завод), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, номер об'єкта в РПВН: 19813898, адреса: Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Засулля, вул. Комсомольська (вул. Молодіжна), 151.

У відповідності до абзацу другого пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 р., згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Проте, судом першої інстанції безпідставно накладено арешт не на грошові кошти, які містяться на рахунках ТОВ Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 , а на самі банківські рахунки, що прямо суперечить вказаній вище нормі закону.

Згідно абз. 3 п. 4 ПП ВСУ від 22.12.2006 р. №9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахував, що застосування у якості запобіжного заходу арешту грошових рахунків ТОВ Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 повністю блокує його господарську діяльність, позбавляє можливості розрахунків з власними контрагентами, виконання зобов'язань перед місцевим та державним бюджетами, виплати заробітної плати працівникам та не є співмірними заявленим позовним вимогам ОСОБА_2, оскільки фактично блокуються усі наявні грошові кошти на рахунках боржника, а не в межах 11 012 198, 20 грн.

Колегія суддів вважає, що оскільки у заяві про забезпечення позову ставилося питання про накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову, а не накладення арешту на ці рахунки та не обгрунтовувалася необхідність у такому виді забезпечення , то суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, незаконно прийшов до висновку про задоволення заяви шляхом накладення арешту на всі рахунки відповідача, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала, що постановлена без дотриманням вимог процесуального законодавства - скасуванню із направленням до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 задовольнити частково.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 25 вересня 2017 року скасувати, питання направити до Баришівського районного суду Київської області на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.А. Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

ОСОБА_4