Постанова

від 31.10.2017 по справі 6/533

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 6/533 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокмастер"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року

у справі № 6/533

господарського суду міста Києва

за позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс"

про визнання недійсним договору,-

за участю представників:

позивачів: 1) Скляров Д.М.

2) Скляров Д.М.

відповідача: не з'явилися

прокуратури: Коркішко В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року (суддя Ковтун С.А) у справі №6/533 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір про порядок реалізації нерухомого військового майна № 3/21/1-59Д від 06 липня 2004 року, укладений між Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Державним підприємством МВС України "Спецсервіс".

07 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокмастер" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 17 липня 2007 року у справі №6/533, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у справі №6/533 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року (склад колегії суддів: Чорногуз М.Г. - головуючий, Пашкіна С.А., Зеленін В.О.) відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокмастер" про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у справі № 6/533. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п.4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, а клопотання про поновлення такого строку відхилено.

Ухвала апеляційного господарського суду мотивована відсутністю поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та відсутністю підстав для поновлення такого строку. За висновком суду позивач, який не брав участі у розгляді судом першої інстанції даної справи, не довів в чому полягало порушення його прав оскаржуваним рішенням.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня від 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокмастер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року, а справу передати Київському апеляційному господарському суду для розгляду по суті. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 93 ГПК України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваного рішення, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну чистину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Частиною 3 ст. 84 ГПК України у редакції, яка діяла на дату винесення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду міста Києва у даній справі прийнято 18 липня 2007 року та оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 16 серпня 2007 року. Таким чином, зазначене рішення набуло законної сили 27 серпня 2007 року.

Відповідно до відбитку поштового штемпеля, наявного на конверті, в якому апеляційну скаргу надіслано до суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга на зазначене рішення подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Стокмастер" 07 липня 2017 року, тобто зі значним пропуском строку, встановленого законом на подання апеляційної скарги, - більше 9 (дев'яти) років з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

Разом з апеляційної скаргою скаржником заявлено клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування причин пропуску строку подання апеляційної скарги скаржник послався на те, що він не був стороною у справі № 6/533 та не мав права подавати апеляційну скаргу на рішення у такій справі, право на оскарження рішення у нього виникло з 27 червня 2017 року - з моменту отримання повного тексту постанови Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року у справі № 910/10209/13, якою було залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 30 вересня 2013 року про витребування у ТОВ "Стокмастер" з чужого незаконного володіння майна - майнового комплексу по вул. Бориспільській, 67 у місті Києві.

Виходячи зі змісту ст.53 ГПК України поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, зазначені скаржником причини пропуску строку подання апеляційної скарги не є поважними в розумінні ст. 53 ГПК України з огляду на наступне.

Як вбачається, в матеріалах справи наявна копія постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2013 року у справі № 50/214, яка розглядалась господарськими судами з липня 2008 року за позовом військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України до ДП МВС України "Спецсервіс", ТОВ "Ідеальна Лінія" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 29 грудня 2004 року купівлі-продажу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 67, укладеного відповідачами.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 26 серпня 2008 року та від 21 листопада 2008 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору було залучено військову частину 3030 і товариство з обмеженою відповідальністю "Стокмастер".

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року у справі № 50/214 позовні вимоги, заявлені до ДП МВС України "Спецсервіс", задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу майнового комплексу військових містечок № 181/1 та № 181/2 по вул. Бориспільській, 67, у м. Києві від 29 грудня 2004 року, укладений між відповідачами. Провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ "Ідеальна Лінія", припинено.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 50/214, суди виходили з того, що договір про порядок реалізації нерухомого військового майна № 3/21/1-59Д від 06 липня 2004 року, укладений між Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Державним підприємством МВС України "Спецсервіс" було визнано недійсним з моменту укладення рішенням господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у даній справі №6/533.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокмастер", яке приймало участь у розгляді справі № 50/214, як третя особа, було обізнано про існування рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у даній справі №6/533.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про те, що він не мав право подавати апеляційну скаргу на рішення у справі № 6/533, в якій не приймав участь.

Пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/366 від 28 березня 2002 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", які були чинні станом на дату набрання оскаржуваним рішенням господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року законної сили, передбачено, що статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено законність та забезпечення, зокрема, апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. З урахуванням наведеного ухвалення господарськими судами рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, є підставою для прийняття до розгляду апеляційної скарги такої особи на відповідне рішення (якщо скарга не підлягає поверненню згідно з приписами частини першої статті 97 ГПК).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокмастер", яке було обізнано про існування рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у даній справі №6/533 та у власності якого станом на момент розгляду справи № 6/533 перебувало спірне майно - майновий комплекс по вул. Бориспільській, 67 у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу 11 квітня 2005 року, укладеного між ним та ТОВ "Ідеальна лінія", мав право, передбачене статтею 129 Конституції України, та можливість своєчасно оскаржити в апеляційному порядку рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у справі № 6/533. При цьому, колегія суддів враховує, що матеріали справи № 6/533 на даний час є знищеними.

Крім того, законодавчі зміни щодо права осіб, які не були залучені до участі у справі, подавати апеляційній скарги на рішення місцевих судів були внесені до Господарського процесуального кодексу Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року, який набув чинності 30 липня 2010 року.

Таким чином, можливість своєчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 18 липня 2007 року у справі №6/533 у даному випадку залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а зі змісту клопотання відповідача про поновлення строку подання апеляційної скарги не вбачається існування жодних перешкод, які б позбавляли скаржника можливості подати своєчасно та належно оформлену апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги та підстав для поновлення заявнику апеляційної скарги такого строку.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд правильно і обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі п.4 ч.1 ст.97 ГПК України з огляду на подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого для її подання та відхилення клопотання про поновлення такого строку; вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам доказам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права під час винесення Київським апеляційним господарським судом ухвали від 24 липня 2017 року не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокмастер" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року у справі № 6/533 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді О.М. Сибіга

М.М. Малетич