Рішення

від 06.11.2017 по справі 922/3312/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/3312/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. про визнання права користування та визнання недійсним наказу за участю представників сторі:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.05.2017 р.);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги б/н від 20.04.2017 р.).

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (відповідач), в якій просить суд:

1) визнати за Селянським (фермерським) господарством "Відродження" (код ЄДРПОУ 31010087) право постійного користування земельною ділянкою площею 100,00 га з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, розташованою на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства;

2) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків № 5383-СГ від 06.04.2017 р. "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі державного акту № ХР№ 006131 від 17.07.2000 р. ОСОБА_1 отримав в постійне користування земельну ділянку, і в подальшому створив та зареєстрував підприємство позивача - Селянське (фермерське) господарство "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. В подальшому, заявою від 16.05.2017 р. ОСОБА_1 відмовився від права користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків видало наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 р. "Про припинення права користування земельною ділянкою". Даний наказ позивач вважає незаконним, та таким, що порушує його права, як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в державному акті № ХР№ 006131 від 17.07.2000 р., оскільки з моменту створення Селянського (фермерського) господарства "Відродження" таким постійним землекористувачем, на думку позивача, є саме він, тобто Селянське (фермерське) господарство "Відродження".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.11.2017 р.; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. (третя особа).

В процесі розгляду даної справи Селянське (фермерське) господарство "Відродження" звернулося до суду з заявою про забезпечення позову (вх. № 32768 від 06.10.2017 р.; а. с. 37-39), в якій просить суд: без проведення окремого судового засідання застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

1) Заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області вчиняти дії щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність, розроблених на підставі дозволів, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області згідно з наказами від 12.05.2017 р. № 7699-СГ, № 7700-СГ, № 7701-СГ, № 7702-СГ, № 7703-СГ, № 7704-СГ, № 7705-СГ, № 7706-СГ, № 7707-СГ, № 7708-СГ, № 7709-СГ, № 7710-СГ, № 7711-СГ, № 7712-СГ, № 7713-СГ, № 7714-СГ, № 7715-СГ, № 7716-СГ, № 7717-СГ, № 7718-СГ, № 7719-СГ, № 7720-СГ, № 7721-СГ, № 7722-СГ, № 7723-СГ, № 7724-СГ, № 7725-СГ, № 7726-СГ, № 7727-СГ, № 7728-СГ, № 7729-СГ, № 7730-СГ, № 7731-СГ, № 7732-СГ, № 7733-СГ, № 7734-СГ, № 7735-СГ, № 7736-СГ, № 7737-СГ, № 7738-СГ, № 7739-СГ, № 7740-СГ, № 7742-СГ, № 7743-СГ, № 7744-СГ, № 7745-СГ, № 7746-СГ, № 7747-СГ, № 7748-СГ, № 7749-СГ.

2) Заборони усім органам та суб'єктам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії у ОСОБА_4 реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами згідно з переліком, який містить дана заява.

Враховуючи те, що за змістом ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, а також враховуючи необхідність в наданні сторонами додаткових документів та пояснень, необхідних для вирішення даного питання, суд згідно з ухвалою від 23.10.2017 р. вважав за необхідне вирішити питання про забезпечення позову в подальшому під час розгляду даної справи за наслідками розгляду витребуваних від сторін додаткових документів та пояснень.

ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 23.10.2017 р. надав письмові пояснення з приводу заяви Селянського (фермерського) господарства "Відродження" про забезпечення позову (вх. № 36203 від 03.11.2017 р.) в яких просить суд в задоволенні зазначеної заяви відмовити, посилаючись на те, що заходи до забезпечення позову, які останній просить вжити, не стосуються предмету цього спору, не співвідносяться із заявленими позовними вимогами, порушують права осіб, які не є учасниками даного судового провадження (50 фізичних осіб), а також не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення навіть в разі задоволення позову.

Розглянувши зазначене клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з підстав, зазначених нижче.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулося до суду з клопотанням (вх. № 36263 від 06.11.2017 р.; а. с. 125-127), в якому просить суд залучити до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 50 осіб згідно з переліком вказаним у даному клопотанні, а саме, тих осіб які стали власниками земельних ділянок, з яких раніше складалася земельна ділянка кадастровий номер 6322081500:05:000:0884, що була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту № ХР№ 006131 від 17.07.2000 р.

Розглянувши вказане клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, керуючись приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні в зв'язку з недоцільністю відповідних вимог, та з огляду на нижчевикладене.

Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.. № 36495 від 06.11.2017 р.) про визнання обов'язковою особистої участі третьої особи у даній справі - ОСОБА_1 у судових засіданнях з розгляду даної справи. Зазначене клопотання мотивоване з посиланням на те, що особа, яка представляє останнього в даному судовому процесі, а саме, ОСОБА_3 не відповідають висогам об'єктивності, оскільки останній також є представником ОСОБА_5, тобто однієї з 50 осіб, які після припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 6322081500:05:000:0884, брала участь у її розподілі та отриманні у власність.

Однак, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки за змістом ст. 28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Дане право громадян є диспозитивним, тобто реалізується громадянами на власний розсуд. В даному випадку ОСОБА_1 надав право представляти свої інтереси адвокату ОСОБА_3, який і висловлює позицію ОСОБА_1 в даному судовому процесі. Наявність у ОСОБА_3 довіреності на представництво інтересів інших осіб жодним чином не впливає на право та можливість у останнього одночасно представляти інтереси і ОСОБА_1 До того ж, за змістом ст. ст..22, 27 ГПК України участь третьої особи у судовому засіданні є правом, а не її обов'язком.

ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 36204 від 03.11.2017 р), в якому просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що на сьогодні СФГ Відродження не може мати прав користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, оскільки воно не було та не є постійним користувачем цієї земельної ділянки, таке право згідно з державним актом було надано ОСОБА_1, а не зазначеному фермерському господарству. Оскільки ОСОБА_1 в передбаченому законом порядку відмовився від користування зазначеною земельною ділянкою, Головне управління Держгеокадастру у Харківської області правомірно прийняло наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 р. Крім того, на думку третьої особи, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, в зв'язку з чим, суд не вправі визнати за СФГ Відродження право постійного користування земельною ділянкою.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало суду відзив на позовну заяву (вх. № 36267 від 06.11.2017 р.; а. с. 128-131), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що спірний наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 р. було прийнято ним в межах наданих повноважень і в спосіб, передбачений чинним законодавством; що позивач не є законним користувачем земельної ділянки 6322081500:05:000:0884, оскільки, не отримав державний акт на право постійного користування на цю земельну ділянку та не зареєстрував речове право постійного користування такою земельною ділянкою у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ; що станом на цей час відсутній такий об'єкт цивільних прав, як земельна ділянка із кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання права постійного користування на таку земельну ділянку є безпідставними.

На судове засідання 06.11.2017 р. прибули представники позивача та третьої особи.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник третьої особи проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Відповідач на судове засідання 06.11.2017 р. свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення IX сесії XXIII скликання Дергачівської районної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 12.04.2000 р. ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 100,00 га, розташовану на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 було видано державний акт серії ІІІ-ХР № 006131 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 100,00 га, розташованою на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.

07.09.2000 р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано створення Селянського (фермерського) господарства "Відродження", єдиним засновником та керівником якого став ОСОБА_1, що підтверджується витягом з вказаного реєстру станом на 09.04.2008 р.

В подальшому, земельній ділянці, отриманій ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 006131 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 100,00 га в передбаченому законом порядку було присвоєно кадастровий номер 6322081500:05:000:0884.

11.04.2008 р. поряд з ОСОБА_1 до складу членів Селянського (фермерського) господарства "Відродження" ввійшов ОСОБА_6, який відразу став і новим головою фермерського господарства та підписантом юридичної особи, про що свідчить залучений до матеріалів витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційна дія № 14561070006001608 від 11.04.2008 р.)

07.04.2017 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційна дія № 14561050017001608 від 07.04.2017 р.) було внесено запис про зміну складу або інформації про засновників, а саме, вибуття ОСОБА_1 зі складу членів Селянського (фермерського) господарства Відродження , внаслідок чого єдиним членом та головою господарства залишився ОСОБА_6.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 100,00 га, яка розташована на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР № 006131 від 17.07.2000 р. на підставі заяви громадянина ОСОБА_1, як землекористувача, про відмову від користування спірною земельною ділянкою.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884 були виключені на підставі заяв громадян, яким чинними наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.05.2017 р. № №7700-7749-СГ надано дозволи на розробку документації з землеустрою. В результаті з земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884 було сформовано 50 нових земельних ділянок з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1020-6322081500:05:000:1069 і такі земельні ділянки передано у власність громадян - фізичних осіб на підставі відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Селянське (фермерське) господарство Відродження вважає дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо винесення наказу від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» такими, що суперечать вимогам ст. 92, 116, 141 Земельного кодексу України, ст. 2, 9, 10 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , оскільки на його думку, виносячи вищевказаний наказ Головне управління Держгеокадастру у Харківській області порушило його права як фактичного землекористувача земельної ділянки, отриманої згідно з ОСОБА_4 актом на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР № 006131.

На думку Селянського (фермерського) господарства Відродження з системного аналізу положень ст. ст. 2, 9, 10, 11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , чинних на момент створення зазначеного господарства, випливає, що хоча державний акт на право користування земельною ділянкою виписувався на фізичну особу-засновника фермерського господарства, сама земельна ділянка мала тісний зв'язок з конкретним фермерським господарством, для створення якого вона надавалась, в подальшому використовувалась саме фермерським господарством як юридичною особою з покладенням на нього усіх прав та обов'язків землекористувача, обліковувалась сільською радою, відділом земельних ресурсів та податковим органом саме за юридичною особою. Оформлення правовстановлюючого документа на Фермерське господарство було неможливим, оскільки саме отримання державного акта його засновником було необхідним етапом, передумовою створення фермерського господарства, набуття ним статусу юридичної особи. Проте після створення, державної реєстрації фермерського господарства саме воно є фактичним землекористувачем земельної ділянки.

Таким чином, на думку Селянського (фермерського) господарства Відродження саме воно, а не ОСОБА_1, має бути визнане єдиним належним та законним користувачем спірної земельної ділянки; виключно за добровільною відмовою Селянського (фермерського) господарства Відродження могло б бути припинене належне йому право постійного користування земельною ділянкою, проте воно такої відмови не висловлювало, припиняти право користування не бажало та не бажає. Селянське (фермерське) господарство Відродження зазначає, що ОСОБА_1 особисто як фізична особа не здійснював використання земельної ділянки, не був її землекористувачем, а отже є неналежним суб'єктом звернення до власника земельної ділянки із заявою про припинення права постійного користування.

Обставини щодо визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» недійсним та визнання за Селянським (фермерським) господарством Відродження права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, розташованою на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до положень ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-XII (діючого на час видачі вказаного державного акту) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Так само, відповідно до положень діючих ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Виходячи з викладеного, єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документу.

Селянське (фермерське) господарство «Відродження» зазначаючи про те, що воно з дати передачі спірної земельної ділянки у користування було фактичним її користувачем, всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України, не надало жодних належних та допустимих доказів існування зазначених обставин.

Як вбачається зі змісту Державного акту серії III-ХР № 006131 від 17.07.2000 р., право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства належало громадянину України ОСОБА_1, а не Селянському (фермерському) господарству «Відродження» .

При цьому, суд констатує, що Селянське (фермерське) господарство Відродження не надало документів, які б підтверджували наявність права постійного користування на спірну земельну ділянку. Натомість, належність ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884 підтверджувалось ОСОБА_4 актом серії III-ХР № 006131, що у відповідності до положень ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України виключає можливість належності цієї ж земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству Відродження на титулі постійного користування.

Надана Селянським (фермерським) господарством Відродження довідка відділу Держгеокадастру від 23.01.2017 щодо складу земель, які за ним обліковуються, не може бути доказом наявності права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки, по-перше, така довідка не є правовстановлюючим документом в розумінні положень ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України; по-друге, така довідка вказує лише на облік земельної ділянки та не містить титулу (власність, користування тощо), на якому могла б належати земельна ділянка; по-третє, така довідка видана до вибуття ОСОБА_1 з вказаного господарства, що лише підтверджує приналежність зазначеної ділянки на титулі постійного використання ОСОБА_1; по-четверте, на час видання такої довідки земельна ділянка на підставі Державного акту серії III-ХР № 006131 належала ОСОБА_1, що виключає можливість належності такої ділянки Селянському (фермерському) господарству Відродження (ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України).

З цих самих підстав не може слугувати належними та допустимими доказами наявності у Селянського (фермерського) господарства Відродження права постійного користування земельною ділянкою, зазначеною в ОСОБА_4 акті серії III-ХР № 006131, надані останнім докази сплати земельного податку за весь час користування цією земельною ділянкою, відомості про податкові зобов'язання зазначеного господарства, тощо.

Суд також враховує що, до 07.04.2017 р. членом Селянського (фермерського) господарства Відродження був ОСОБА_1, за згодою якого зазначене господарство і використовувало цю земельну ділянку.

Крім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 та від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі Державного акта на право користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, належить такій особі та припиняється зі смертю такої особи.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов'язане з особою котрій дано таке право згідно з ОСОБА_4 актом на право користування земельною ділянкою, та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб.

Зазначене свідчить про те, що Селянське (фермерське) господарство Відродження не має права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, а тому позовні вимоги в частині визнання за цим господарством відповідного права є необґрунтованими.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи Селянського (фермерського) господарства Відродження про наявність в нього права постійного користування земельною ділянкою з посиланням при цьому на положення ст. ст. 2, 9, 10 Закону України Про селянське (фермерське) господарство в редакції чинній на момент створення цього господарства.

На час видачі ОСОБА_2 ОСОБА_4 акту серії III-ХР № 006131 та створення ним Селянського (фермерського) господарства Відродження в 2000 році були чинними такі законодавчі акти, як Закон України Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон № 2009-ХІІ), та Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ (далі - Земельний кодекс від 18.12.1990 р.)

Відповідно до ч. 1-2, 5 ст. 2 Закону № 2009-ХІІ, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно ОСОБА_4 акт на право приватної власності на землю, ОСОБА_4 акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 2009-XII, земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

Згідно ч. 4 ст. 7, ч. 1 ст. 50 Земельного кодексу 18.12.1990 р. земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам України.

Виходячи з викладених норм як загального, так і спеціального законодавства, право отримати у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства було надано виключно фізичній особі - громадянину України, на ім'я якого і видавався відповідний ОСОБА_4 акт.

29.07.2003 набрав чинності новий Закон України Про фермерське господарство , у статті 12 якого закріплено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Крім того, 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України (надалі - Закон від 25.10.2001 № 2768-ІІІ) ч. 1-2 ст. 92 якого було визначено право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування .

Таким чином, як за чинним на час створення Селянського (фермерського) господарства Відродження законодавством України, так і за діючим законодавством України, фермерські господарства не мають права постійного користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, діючим законодавством України і фізичні особи - громадяни України, у тому числі і засновники фермерських господарств, не наділені правом отримувати у постійне користування земельні ділянки.

В той же час, пунктом 6 Розділу X Перехідних положень Закону від 25.10.2001 № 2768-ІІІ закріплено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Положення наведеного пункту щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди було визнано рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 неконституційним.

Верховний Суд України в постанові від 26.09.2011 р. у справі № 6-14цс11 вказав, що п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

З огляду на викладене вбачається, що постійним користувачем земельної ділянки, яка надана для ведення фермерського господарства за відсутності добровільного звернення для переоформлення (заміни) раніше виданих державних актів, є саме фізична особа - засновник фермерського господарства, на ім'я якого такий акт і видавався.

З моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства земельна ділянка автоматично не переходила в постійне користування селянського (фермерського) господарства, як про це помилково зазначає позивач, хоча господарство і отримувало право використовувати ту земельну ділянку, яка була передана її засновнику на весь час поки він залишався членом селянського (фермерського) господарства та мав право постійного користування цією земельною ділянкою.

Зазначене свідчить про безпідставність доводів Селянського (фермерського) господарства Відродження про те, що з моменту свого створення саме воно є постійним користувачем земельної ділянки визначеної в цьому державному акті серії III-ХР № 006131, а не фізична особа - ОСОБА_1, що створила це господарство та отримала вказаний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, як свідчать матеріали справи, Селянським (фермерським) господарством Відродження не було вчинено необхідних дій, спрямованих на оформлення свого права користування земельною ділянкою, що виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Так, за приписами ст.ст. 116 - 126 Земельного кодексу України регламентовано порядок, згідно з яким громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

При цьому, нормами чинного земельного законодавства не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки, а вимагається оформлення прав на них за певною процедурою..

Селянське (фермерське) господарство Відродження не зверталось до уповноваженого державного органу з приводу оформлення або переоформлення Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, ОСОБА_4 акт зазначеному господарству не видавався та державної реєстрації прав не проводилось.

Посилання Позивача на позицію Вищого господарського суду України, викладену в постановах від 13.04.2016 у справі № 907/649/15 та від 22.12.2016 у справі № 908/531/16, є також безпідставними, оскільки ці справи є відмінними за фактичними обставинами та підставами позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за Селянським (фермерським) господарством "Відродження" (код ЄДРПОУ 31010087) право постійного користування земельною ділянкою площею 100,00 га з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, розташованої на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.

До того ж, як свідчать матеріали справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884 станом на момент прийняття даного судового рішення відсутня в ОСОБА_4 земельному кадастрі, оскільки її виключено на підставі державної реєстрації інших земельних ділянок в кількості 50 із кадастровими номерами 6322081500:05:000:1020 - 6322081500:05:000:1069, які Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області передано у власність громадян - фізичних осіб на підставі відповідних наказів.

Згідно з вимогами статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Станом на цей час відсутній такий об'єкт цивільних прав, як земельна ділянка із кадастровим номером 6322081500:05:000:0884.

Зазначені обставини також унеможливлюють задоволення позову в частині визнання за Селянським (фермерським) господарством "Відродження" (код ЄДРПОУ 31010087) права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6322081500:05:000:0884.

Щодо решти позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків № 5383-СГ від 06.04.2017 р. "Про припинення права користування земельною ділянкою" суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, який відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в діючій редакції) уповноважений передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб в межах Харківської області.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 р. "Про припинення права користування земельною ділянкою" Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.03.2017 р. про припинити право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 100,00 га ріллі, що розташована на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області у зв'язку із добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

Як вже було зазначено вище, право постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою було посвідчене державним актом на право постійного користування землею ІІІ-ХР №006131.

У відповідності до вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вирішено вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 100,00 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР №006131 від 07.07.2000, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3, у зв'язку із добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою. При цьому, зазначену земельну ділянку площею 100,00 га вирішено віднести до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення.

За змістом ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 5383-СГ від 06 квітня 2017 року Про припинення права користування земельною ділянкою , прийнятий останнім з дотриманням вимог статті 19 Конституції України, Земельного кодексу України, в межах наданих повноважень і спосіб, передбачений чинним законодавством.

Як вже було зазначено вище, Селянське (фермерське) господарство Відродження не є постійним користувачем земельної ділянки визначеної державному акті серії III-ХР № 006131. Доказів незаконності наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 5383-СГ від 06 квітня 2017 року Про припинення права користування земельною ділянкою , а так само того, що зазначеним наказом порушено права та інтереси Селянського (фермерського) господарства Відродження матеріали справи не містять та останнім суду не надано.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову про визнання зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області недійсним.

Крім того, прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову також зумовлює відсутність підстав для задоволення заяви Селянського (фермерського) господарства Відродження (вх. № 32768 від 06.10.2017 р.; а. с. 37-39) про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки заходи до забезпечення позову за своїм правовим характером є гарантією виконання судового рішення в разі його винесення на користь позивача, тоді як в даному випадку судом прийнято рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Зазначене є підставами для відмови в задоволенні зазначеної заяви Селянського (фермерського) господарства Відродження про вжиття заходів до забезпечення позову.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на Селянське (фермерське) господарство Відродження .

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 44, 49, 66-67, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_7