Постанова

від 07.11.2017 по справі 21/335-04

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа № 21/335-04

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Камишевої Л.М., судді Плахова О.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 14.04.2017р. №14-68;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 10.05.2012р. №38-2072/470;

від Головного територіального управління юстиції у Харківській області - ОСОБА_3 - за довіреністю від 29.12.2016р. №117;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м. Харків

на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2017р.

за скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень

у справі №21/335-04

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Харківські теплові мережі , м. Харків

про стягнення 4116699,03грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2017р. у справі №21/335-04 (суддя Прохоров С.А.) задоволено скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 09.08.2017р. вх. №190 на дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103; визнано незаконними дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103; визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103, яку винесено 17.07.2017р. головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Панюковою О.О.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 6,19 Конституції України, статтю 121-2 ГПК України, статті 2, 18 Закону України Про виконавче провадження , статті 1, 34 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , статті 509, 512, 514 ЦК України мотивована тим, що правова природа виникнення заборгованості ПАТ Харківські теплові мережі не пов'язана з постачанням природного газу, а виникла на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.12.2013р. №14/6338/13, за яким стягувачу передано право вимоги за договором про постачання теплової енергії, виробленої на закупленому споживачем паливі від 04.10.2002р. №566. Отже заборгованість, яка підлягає стягненню, виникла у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за теплову енергію, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (а.с.96-102).

Комунальне підприємство Харківські теплові мережі з ухвалою місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2017р. у справі №21/335-04 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ПАТ НАК Нафтогаз України на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови від 14.07.2017р. про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП№3006103 з виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №21/335-04.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що відповідно до статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, до реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , стягувачем за якими є НАК Нафтогаз України , ДК Газ України , ПАТ Укртрансгаз , а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію. На думку скаржника, положення статті 34 Закону України Про виконавче провадження застосовується не тільки до виконавчих проваджень по стягненню заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016року для виробництва теплової та електричної енергії, а й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачем є НАК Нафтогаз України (а.с.107,108).

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 03.11.2017р. КП Харківські теплові мережі зазначає, що відповідач включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а отже за змістом пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження ВП3006103, де стягувачем є НАК Нафтогаз України , підлягає зупиненню.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2017р. у справі №21/335-04 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ПАТ НАК Нафтогаз України на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Представник Головного територіального управління юстиції у Харківській області підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав наведених скаржником.

Представник ПАТ НАК Нафтогаз України заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого господарського суду від 12.10.2017р. у справі №21/335-04 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Головного територіального управління юстиції у Харківській області, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2004р. у справі №21/335-04 позов задоволено частково; стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 2600901315389 в АКБ Базис м. Харків, МФО 351760, код 31557119) на користь ВАТ Харківська ТЕЦ-5 (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, п/р 26002660260001 в ХФ АКІБ УкрСіббанк ХРУ м. Харків, МФО 351641, код 05471230) З759864,50грн. основного боргу, 108779,45 грн. пені, 92655,87грн. інфляційних витрат, 46619,76 грн. 3% річних, 1700грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено; надано відстрочку виконання рішення до 01.11.2004р. (а.с.22-24).

Рішенням місцевого господарського суду у справі № 21/335-04 встановлено, що у відповідності до договору від 04.10.2002р. №566 ВАТ Харківська ТЕЦ-5 у січні-лютому 2003року перероблено газ, закуплений КП Харківські теплові мережі , та передано йому теплову енергію в об'ємах: 188734г.кал в січні та 192591г.кал - в лютому 2003року. Загальна вартість відпущеної відповідачу теплової енергії становить 3759864,50грн.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2004р. у справі №21/335-04 видано відповідний наказ (а.с.25).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2014р. у справі №21/335-04 задоволено заяву ПАТ Харківська ТЕЦ-5 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником; змінено стягувача ПАТ Харківська ТЕЦ-5 його правонаступником НАК Нафтогаз України (а.с.28-30).

17.07.2017р. головним державним виконавцем Панюковою О.О. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, якою відповідно до п.10 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України Про виконавче провадження зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №21/335-04, виданого господарським судом Харківської області 27.08.2004р. (а.с.43).

ПАТ НАК Нафтогаз України не погодилось з вказаною постановою та звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби в порядку статті 121-2 ГПК України і просило задовольнити скаргу в повному обсязі, визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Гловного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103; визнати незаконною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №3006103, яку було винесено 17.07.2017р. державним виконавцем Панюковою О.О. (а.с.35-39).

12.10.2017р. місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, наведених вище (а.с.96-102).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Судове рішення є обов'язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання рішень господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Примусове виконання судових рішень регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з викорисутанням внутрішньобудинкових систем).

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та Житлово-комунального господарства України від 16.06.2017р. №152 Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включено переліку суб'єктів господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

За приписами статті 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, що спожиті енергоносії це - спожиті природний газ, електрична енергія.

Згідно з частиною 1 статті 1 вказаного Закону заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - це, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води . Постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України".

Оскільки спожитими енергоносіями Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначає лише природний газ та електричну енергію, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, то, відповідно, дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення лише за спожиті природний газ та електричну енергію.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2004р. у справі №21/335-04 стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ВАТ Харківська ТЕЦ-5 борг, який утворився при виконанні договору від 04.10.2002р. №566, згідно з яким ВАТ Харківська ТЕЦ-5 у січні-лютому 2003року перероблено газ, закуплений КП Харківські теплові мережі , та передано йому теплову енергію.

Пунктом 3.1 договору від 04.10.2002р. №566 визначено, що тариф за переробку газу в теплову енергію встановлюється розпорядженням облдержадміністрації від 03.01.2003р.

Таким чином, зі змісту рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2004р. вбачається, що заборгованість у КП Харківські теплові мережі виникла перед ВАТ Харківська ТЕЦ-5 у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов договору 04.10.2002р. №566 з оплати наданих послуг з переробки газу в теплову енергію.

Доказів, які б підтверджували виникнення у КП Харківські теплові мережі заборгованості перед ВАТ Харківська ТЕЦ-5 за природний газ чи електричну енергію, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідачем не виконані вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 25.10.2017р. у даній справі та не надано первинних документів на підтвердження підстав виникнення боргу у даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2014р. у справі №21/335-04 задоволено заяву ПАТ Харківська ТЕЦ-5 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником; змінено стягувача ПАТ Харківська ТЕЦ-5 його правонаступником НАК Нафтогаз України (а.с.29,30).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2014р. у справі №21/335-04 встановлено, що 27.12.2013р. між ПАТ Харківська ТЕЦ-5 та ПАТ НАК Нафтогаз України укладений договір про відступлення права вимоги №14/6338/13, за умовами якого первісний кредитор - ПАТ Харківська ТЕЦ-5 передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника КП Харківські теплові мережі за договором про постачання теплової енергії від 04.10.2002р. №566, згідно з рішенням суду у справі №21/335-04.

З наведеного вище вбачається, що заборгованість КП Харківські теплові мережі виникла не у зв'язку з отриманням від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу чи електричної енергії, а у зв'язку з невиконанням зобов'язань перед ПАТ Харківська ТЕЦ-5 за договором від 04.10.2002р. №566 за послуги з переробки газу в теплову енергію.

У частині 4 статті 34 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду .

Європейський суд з прав людини у рішенні Вєренцов проти України від 11.04.2013р. зазначив, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, …Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія .

Враховуючи відсутність належних доказів, які б свідчили про те, що заборгованість КП Харківські теплові мережі , яка підлягає стягненню на підставі рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2004р. у справі №21/335-04, утворилась перед кредитором за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій з примусового його виконання.

Доводи скаржника про те, що у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження зупинення виконавчих дій здійснюється не тільки по виконавчих провадженнях про стягнення заборгованості за природний газ, а й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачами є ПАТ НАК Нафтогаз України , ДК Газ України , ПАТ Укртрансгаз , постачальники електричної енергії, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки для зупинення виконавчого провадження з підстав, встановлених пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження необхідно встановити не лише відповідний суб'єктний склад сторін виконавчого провадження, але й підстави виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2004р. у справі №21/335-04, виникла не у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань КП "Харківські теплові мережі" за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, а у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за надані ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" послуги з переробки газу в теплову енергію відповідно до договору від 04.10.2002р. №566, а отже, відсутні правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

У відповідності до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду від 12.10.2017р. у справі №21/335-04 відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2017р. у справі №21/335-04 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - КП Харківські теплові мережі .

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.105,106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м. Харків залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.10.2017р. у справі №21/335-04 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 13.11.2017р.

Головуючий суддя Л.І.Бородіна

суддя Л.М.Камишева

суддя О.В.Плахов