Постанова

від 06.04.2018 по справі 21/335-04

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 21/335-04

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

на ухвалу Господарського суду Харківської області

у складі судді Прохорова С.А.

від 12.10.2017 року

та на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Бородіної Л.І., Камишевої Л.М., судді Плахова О.В.

від 07.11.2017 року

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу Державної виконавчої служби у справі №21/335-04

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 4116699,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2017 року до Господарського суду Харківської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до якої стягувач просив суд визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103 та визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103, яку було винесено 17.07.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року у справі №21/335-04 (суддя Прохоров С.А.) задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 09.08.2017 року вх. №190 на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103; визнано незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного тереторіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103; визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103, яку винесено 17.07.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О.

Ухвала місцевого господарського суду постановлена з посиланням на статті 6, 19 Конституції України, статтю 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), статті 2, 18 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1, 34 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статті 509, 512, 514 ЦК України та мотивована тим, що правова природа виникнення заборгованості ПАТ "Харківські теплові мережі" не пов'язана з постачанням природного газу, а виникла на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.12.2013 року №14/6338/13, за яким стягувачу передано право вимоги за договором про постачання теплової енергії, виробленої на закупленому споживачем паливі від 04.10.2002 року №566. Отже, заборгованість, яка підлягає стягненню, виникла у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за теплову енергію, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року у справі №21/335-04 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови від 14.07.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП№3006103 з виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №21/335-04.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року у справі №21/335-04 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заборгованість Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" виникла не у зв'язку з отриманням від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу чи електричної енергії, а у зв'язку з невиконанням зобов'язань перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за договором від 04.10.2002 року №566 за послуги з переробки газу в теплову енергію. Враховуючи відсутність належних доказів, які б свідчили про те, що заборгованість КП "Харківські теплові мережі", яка підлягає стягненню на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2004 року у справі №21/335-04, утворилась перед кредитором за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій з примусового його виконання. Заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року у справі №21/335-04, виникла не у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань КП "Харківські теплові мережі" за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, а у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за надані ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" послуги з переробки газу в теплову енергію відповідно до договору від 04.10.2002 року №566, а отже, відсутні правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року та у справі №21/335-04 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року по справі № 21/335-04 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови від 14.07.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП №3006103 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 27.08.2004 року у справі №21/335-04.

Касаційна скарга мотивована тим, що виходячи з положень статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях відносно КП "Харківські теплові мережі" здійснюється не тільки у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), це застереження відноситься тільки до виконавчих проваджень по стягненню заборгованості за природний газ. Зупинення виконавчих дій здійснюється й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачами є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ДК "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії. Хоча внесення змін до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1730, тлумачення цієї норми Закону України "Про виконавче провадження", виходячи з Закону № 1730, є помилковим. Суб'єктний склад стягувачів, передбачений пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження ширше, ніж передбачений Законом №1730, і включає крім постачальників природного газу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ДК "Газ України", постачальників електричної енергії, ще ПАТ "Укртрансгаз", який не є постачальником природного газу або електричної енергії, а є організацією, що здійснює транспортування природного газу і ніяким чином не передбачена Законом № 1730.

Застосування частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих проваджень, де не стягується заборгованість за природний газ (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), є порушенням пункту 10 частини 1 статті 34 цього Закону, який крім стягувачів (постачальників природного газу) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ДК "Газ України", передбачає інших стягувачів, що не є постачальниками природного газу - ПАТ "Укртрансгаз", постачальників електричної енергії, тобто не ставить зупинення вчинення виконавчих дій в залежність від предмету стягування. Всупереч пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", який не містить вимоги до виду заборгованості, суди першої та другої інстанцій дійшли неправильного висновку, що наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", помилково застосувавши до виконавчого провадження №3006103, за яким не стягується заборгованість за природний газ, частину 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року у справі №21/335-04. Призначено до розгляду касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року у справі №21/335-04 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року у справі №21/335-04 позов задоволено частково; стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" З759864,50 грн. основного боргу, 108779,45 грн. пені, 92655,87 грн. інфляційних витрат, 46619,76 грн. 3% річних, 1700 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено; надано відстрочку виконання рішення до 01.11.2004 року. Даним рішенням встановлено, що у відповідності до договору від 04.10.2002 року №566 ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" у січні-лютому 2003 року перероблено газ, закуплений КП "Харківські теплові мережі", та передано йому теплову енергію в об'ємах: 188734 г.кал в січні та 192591 г.кал - в лютому 2003 року. Загальна вартість відпущеної відповідачу теплової енергії становить 3759864,50 грн.

На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року у справі №21/335-04 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 року у справі №21/335-04 задоволено заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником; змінено стягувача ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2017 року головним державним виконавцем Панюковою О.О. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, якою відповідно до п. 10 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №21/335-04, виданого Господарським судом Харківської області 27.08.2004 року.

Отже, рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року у справі №21/335-04 стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" борг, який утворився при виконанні договору від 04.10.2002 року №566, згідно з яким ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" у січні-лютому 2003 року перероблено газ, закуплений КП "Харківські теплові мережі", та передано йому теплову енергію.

Пунктом 3.1 договору від 04.10.2002 року №566 визначено, що тариф за переробку газу в теплову енергію встановлюється розпорядженням облдержадміністрації від 03.01.2003 року.

Зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року вбачається, що заборгованість у КП "Харківські теплові мережі" виникла перед ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов договору 04.10.2002 року №566 з оплати наданих послуг з переробки газу в теплову енергію.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення. Судове рішення є обов'язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено, що виконання рішень господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Примусове виконання судових рішень регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ч. 1, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

П. 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з викорисутанням внутрішньобудинкових систем).

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Ч. 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та Житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 року №152 "Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання" Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включено переліку суб'єктів господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

За приписами статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, що спожиті енергоносії це - спожиті природний газ, електрична енергія.

Ч. 1 статті 1 вказаного Закону заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - це, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України".

Оскільки спожитими енергоносіями Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначає лише природний газ та електричну енергію, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, то, відповідно, дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення лише за спожиті природний газ та електричну енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, докази, які б підтверджували виникнення у КП "Харківські теплові мережі" заборгованості перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за природний газ чи електричну енергію, відсутні. Відповідачем не надано первинних документів на підтвердження підстав виникнення боргу у даній справі.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 року у справі №21/335-04 задоволено заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником; змінено стягувача ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 року у справі №21/335-04 встановлено, що 27.12.2013 року між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладений договір про відступлення права вимоги №14/6338/13, за умовами якого первісний кредитор - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника КП "Харківські теплові мережі" за договором про постачання теплової енергії від 04.10.2002 року №566, згідно з рішенням суду у справі №21/335-04.

Отже, заборгованість КП "Харківські теплові мережі" виникла не у зв'язку з отриманням від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу чи електричної енергії, а у зв'язку з невиконанням зобов'язань перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за договором від 04.10.2002 року №566 за послуги з переробки газу в теплову енергію.

У частині 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 року зазначив, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, "Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія".

Враховуючи відсутність належних доказів, які б свідчили про те, що заборгованість КП "Харківські теплові мережі", яка підлягає стягненню на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2004 року у справі №21/335-04, утворилась перед кредитором за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного та цілком обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій з примусового його виконання.

Оскільки для зупинення виконавчого провадження з підстав, встановлених пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно встановити не лише відповідний суб'єктний склад сторін виконавчого провадження, але й підстави виникнення заборгованості, тому доводи скаржника про те, що у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчих дій здійснюється не тільки по виконавчих провадженнях про стягнення заборгованості за природний газ, а й по іншим виконавчим провадженням, де стягувачами є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ДК "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії є необгрунтовані та вірно не прийняті судами до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року у справі №21/335-04, виникла не у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань КП "Харківські теплові мережі" за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, а у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за надані ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" послуги з переробки газу в теплову енергію відповідно до договору від 04.10.2002 року № 566, а отже, відсутні правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

У відповідності до частини 1 статті 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом першої та апеляційної інстанції.

За встановленими колегією суддів обставинами ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.10.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року у справі №21/335-04- без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

В.Студенець