Рішення

від 13.10.2017 по справі 308/2439/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2439/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Байраки про розірвання договору на будівництво конструкції та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ТОВ Байраки про розірвання договору на будівництво конструкції та стягнення коштів.

Позовну заяву мотивує тим, що 04 листопада 2015 року, між ТОВ Байраки в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, іменованої в договорі як Підрядник , (далі по тексту - Відповідач) з одного боку і ОСОБА_1, іменованою в договорі Замовник (далі по тексту Позивач) з іншого боку, укладено Договір на будівництво конструкції № 04 (далі - Договір).

Предметом зазначеного договору визначено, що Відповідач зобов'язується побудувати і поставити Позивачеві дерев'яну конструкцію згідно замовлення (проекту) Позивача зі свіжозпиляного лісу.

У вищевказаному правочині також вказано, що сума договору складає 577 000 грн. 00 коп., і до початку робіт замовник здійснює попередню оплату в розмірі 35 % від загальної вартості проекту одного будинку, що складає: 201 950 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного Договору. 05.11.2015 року позивачем сплачено аванс за виготовлення дерев'яних будинків у розмірі 48 400 грн. 00 коп. Крім того, 12.11.2015 року проведено ще одну оплату в розмірі 153 550 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними квитанціями.

Таким чином, позивач (замовник), належним чином та своєчасно виконав всі умови Договору, зокрема гі.5.1. де зазначено, що Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 35% від суми вартості проекту одного будинку на протязі 10 робочих днів від дати підписання договору.

З моменту укладення Договору до сьогоднішнього дня пройшло близько 4 місяців, а Відповідач не вчинив жодних дій для виконання зобов'язань, передбачених умовами даного Договору, зокрема, п.6.1. Договору, де зазначено, що дана конструкція виготовляється на базі (Підрядника) Відповідача протягом 60 днів з моменту попередньої оплати, (тобто, з 12.11.2015 року). Інші положення правочину Відповідач також не виконав, що є одностороннім невиконанням зобов'язання, яке в силу вимог норм ЦК України повинно виконуватись належним чином, з дотриманням умов визначених договором та законом.

Термін виготовлення та поставки дерев'яної конструкції закінчився, що свідчить про істотні порушення Підрядником умов цього правочину. На телефонні дзвінки Відповідач не реагує, спілкуватись з даного приводу не бажає.

Пункт 6.4. Договору, передбачає, що якщо будівництво або монтаж конструкції триватиме більше встановленого терміну, (Підрядник) Відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 2000 гривень за кожний день затримки.

Враховуючи, той факт що згідно умов Договору граничний строк поставки та монтажу конструкції визначений - як 60 днів з дня попередньої оплати, останнім днем для виконання відповідачем зобов'язання буде - 13.01.2016 року. Таким чином, Відповідач прострочив 47 днів, що дає підстави для застосування штрафних санкцій на загальну суму 94000 грн. (47 днів х 2000 гри.).

Зважаючи на те. що Позивач є споживачем послуг в даній ситуації то Відповідачем як (виконавцем робіт) порушено п.1 ст. 6. п.1-2 ст. 10, Закону України Про захист прав споживачів . п.5 ст. 10 вищевказаного закону передбачає, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві пеню в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. З умов договору вбачається, що загальна вартість замовлення складає 577 000 грн. Відповідач прострочив 47 днів, що дає підстави для стягнення пені на загальну суму 813 570 грн. ( 577 000 грн. / 100% х 3% х 47днів)

Враховуючи вищенаведене позивач просить розірвати Договір на будівництво конструкції № 04. укладений 04 листопада 2015 року між ТОВ Байраки в особі директора ОСОБА_2, ( адреса: Закарпатська область, Міжгірський р-н. с. В.Бистрий, вул. Гагаріна, 92, МФО 322001, ЄДРПОУ 38466311, виписка про державну реєстрацію Серія АА № 428576 та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1. Фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.) та стягнути з відповідача на його користь суму у розмірі 201 950 грн. 00 коп. (кошти, які перераховані на рахунок Відповідача в якості попередньої оплати), штраф - 94000 гривень та пеню у розмірі 813570 гривень.

В судове засідання представник позивача не з'явився, на адресу суду направив заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному розмірі, не заперечує про розгляд справи в заочному порядку.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, на адресу суду від представника відповідача надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з його виїздом за межі Закарпатської області. Разом із тим, до заяви не додано жодного належного доказу про поважність його відсутності у судовому засіданні. З урахуванням обставин справи, суд визнає причини неявки відповідача та його представника у судове засідання неповажними.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти прийняття заочного рішення, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

За приписом ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, засада змагальності у цивільному процесі є засадою особистої автономії сторін у цивільному процесі. Від волевиявлення сторін повинні залежати дії суду в доказовій діяльності. Активне втручання суду в доказову діяльність сторін без волі на те суперечить суті і природі цивільних прав, які особа здійснює вільно, на власний розсуд.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до укладеного 04 листопада 2015 року між ТОВ Байраки в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, іменованої в договорі як Підрядник , (далі по тексту - Відповідач) з одного боку і ОСОБА_1, іменованою в договорі Замовник (далі по тексту Позивач) з іншого боку, укладено Договір на будівництво конструкції № 04.

Предметом зазначеного договору визначено, що Відповідач зобов'язується побудувати і поставити Позивачеві дерев'яну конструкцію згідно замовлення (проекту) Позивача зі свіжозпиляного лісу.

У вищевказаному правочині також вказано, що сума договору складає 577 000 грн., 00 коп., і до початку робіт замовник здійснює попередню оплату в розмірі 35 % від загальної вартості проекту одного будинку, що складає: 201 950 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного Договору, 05.11.2015 року позивачем сплачено аванс за виготовлення дерев'яних будинків у розмірі 48 400 грн. 00 коп. Крім того, 12.11.2015 року проведено ще одну оплату в розмірі 153 550 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними квитанціями.

Зі змісту наданого договору на будівництво конструкції №04, укладеного 04.11.2015 року між ТОВ Байраки , в особі директора ОСОБА_2, (Підрядчик) та ОСОБА_1 (Замовник), слідує, що вказаний договір був укладений в с.Бистрий Міжгірського району Закарпатської область. Предметом даного договору є зобов'язання Підрядчика на будівництво дерев'яної конструкції, яка виготовляється зі свіжо пиляного зимового лісу з Міжгірського району Закарпатської області діаметром 280-350 мм (дикий зруб).

Пункт 6.4. Договору, передбачає, що якщо будівництво або монтаж конструкції триватиме більше встановленого терміну, (Підрядник) Відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 2000 гривень за кожний день затримки.

Таким чином, позивач (замовник), належним чином та своєчасно виконав всі умови Договору, зокрема п.5.1. де зазначено, що Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 35% від суми вартості проекту одного будинку на протязі 10 робочих днів від дати підписання договору.

З моменту укладення Договору до звернення позивача до суду з позовною заявою пройшло близько 4 місяців, а Відповідач не вчинив жодних дій для виконання зобов'язань, передбачених умовами даного Договору, зокрема, п.6.1. Договору, де зазначено, що дана конструкція виготовляється на базі (Підрядника) Відповідача протягом 60 днів з моменту попередньої оплати, (тобто, з 12.11.2015 року). Інші положення правочину Відповідач також не виконав, що є одностороннім невиконанням зобов'язання, яке в силу вимог норм ЦК України повинно виконуватись належним чином, з дотриманням умов визначених договором та законом.

Враховуючи, той факт що згідно умов Договору граничний строк поставки та монтажу конструкції визначений - як 60 днів з дня попередньої оплати, останнім днем для виконання відповідачем зобов'язання буде - 13.01.2016 року. Таким чином, Відповідач прострочив 47 днів.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

(Така правова позиція викладена Верховним Судом України в Постанові від 18 вересня 2013 року у справі N 6-75 цс 13, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України) .

Аналізуючи вищенаведене, суд визнає невиконання відповідачем, своїх обов'язків, істотним порушенням договору, оскільки позивач понесла збитки, сплативши суму передбачену договором, але відповідач не виконав у передбачений договором строк роботи, внаслідок чого позивач не отримала того, на що розраховувала при укладанні Договору, тому суд приходить до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача щодо розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до п.6ч.1 ст.4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ Про захист прав споживачів споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Оскільки позивач є фізичною особою, то спірні відносини регулюються Законом України Про захист прав споживачів . Відповідно до ст.10 вищезазначеного Закону, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст.530ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.610ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 1 ч.1 ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1ст.546ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідно до чинного законодавства наявність невиконаних робіт за договором та неповернутої суми за договором, відповідачем утримується безпідставно, є передбаченою законом підставою для захисту прав позивача.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (штрафу), розмір якої слід обчислювати відповідно до умов договору. Розмір неустойки узгоджено сторонами у пункті 6.4. договору підряду, а саме: штраф у розмірі 2000 гривень за кожний день затримки.

Таким чином, враховуючи позовні вимоги позивача, розмір неустойки (штраф) становить 94000 грн. (47 днів х 2000 грн.).

Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Як вбачаться із матеріалів справи, відповідач з моменту внесення позивачем авансу, не розпочав виконання роботи, згідно з Договором підряду.

Невиконання виконавцем роботи згідно договору у відповідності до положень ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів вказує на те, що за кожен день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідно до чинного законодавства наявність прострочення зобов'язання за договором про виконання робіт є підставою для нарахування пені у встановленому законом або договором розмірі.

Позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань у розмірі передбаченим ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів позивачем визначено пеню на загальну суму 813 570 грн. ( 577 000 грн / 100% х 3% х 47днів)

Розмір пені за невиконання прийнятих зобов'язань розраховується відповідно до розміру встановленого законодавством, а саме 3% за кожен день прострочки, і складає 813 570 грн. у межах заявлених позовних вимог за 47 днів.

Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання укладеного договору, стягнення з відповідача суми за договором, штрафу та пені є обґрунтованими.

У той же час, суд вважає, що при визначенні розміру штрафних санкцій (пені) слід врахувати положення ст. 551 ЦК України, а також те, що сума визначена позивачем значно перевищує розмір вартості робіт, що був обумовлений сторонами при укладені договору. Крім того, представник відповідача, згідно заяви надісланої на адресу суду клопотав про необхідність зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах у справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року та у справі № 6-1120цс15 від 04 листопада 2015 року.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що розмір пені за прострочення виконання умов договору становить 813 570 грн. гривень, при цьому обумовлена сторонами вартість робіт становила - 577 000 гривень, а фактично було сплачено - 201 950 гривень.

Враховуючи, що розмір пені розрахований позивачем значно перевищує розмір вартості робіт за умовами договору укладеного між сторонами, суд виходячи з засад розумності та справедливості, з врахуванням розміру збитків з урахуванням того, що її розмір є занадто великим порівняно зі збитками споживача та перевищує вартість усього замовлення за договором вважає, що розмір пені, яка підлягає до стягненню з відповідача 813 570 гривень, що була визначена за підрахунками позивача, підлягає зменшенню до 40000 тисяч гривень, оскільки на думку суду саме така сума буде розмірною обставинам справи.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.169 ч.4 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів і постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч.3 ст..22 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Позивач ОСОБА_1 на підставі зазначеного Закону була звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача ТОВ Байраки підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3359,50 гривні.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 215-218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 23, 549-552, 865-874 ЦК України, ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Байраки про розірвання договору на будівництво конструкції та стягнення коштів - задовольнити частково.

Розірвати Договір на будівництво конструкції № 04. укладений 04 листопада 2015 року між ТОВ Байраки в особі директора ОСОБА_2, ( адреса: Закарпатська область, Міжгірський р-н. с. В.Бистрий, вул. Гагаріна, 92, МФО 322001, ЄДРПОУ 38466311, виписка про державну реєстрацію Серія АА № 428576 та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1. Фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Байраки на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 201 950 грн. 00 коп. (кошти, які перераховані на рахунок Відповідача в якості попередньої оплати), штраф - 94000 гривень та пеню у розмірі 40000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Байраки на користь держави судовий збір у розмірі 3359,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3