Постанова

від 04.12.2017 по справі 910/13094/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р. Справа№ 910/13094/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Ткач О.І. (довіреність б/н від 16.10.2017 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авекс-груп

на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2017 р.

у справі №910/13094/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авекс-груп

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авекс-груп про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 12.03.2014 р. за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 273634,21 грн., з яких: 173842,05 грн. заборгованості за кредитом, 58536,48 грн. заборгованості по відсоткам, 10447,26 грн. комісії та 30808,42 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2017 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 173842,05 грн. заборгованості за кредитом, 58536,48 грн. заборгованості по відсоткам, 10447,26 грн. комісії, 30808,42 грн. пені та 4101,51 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника позивача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як стверджує позивач, 12.03.2014 р. ТОВ Авекс-груп приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до вищезазначеного договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002052620387 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Згідно вказаного договору, 11.06.2014 р. на поточний рахунок ТОВ Авекс-груп № 26002052620387 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 200000,00 грн., про що було повідомлено клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку.

В подальшому, розмір кредитного ліміту ТОВ Авекс-груп було збільшено до 350000,00 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості та виписок з Приват 24. Кредитним лімітом відповідач почав користуватися з 12.06.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що згідно зазначеної заяви відповідач приєднався до Умов, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Крім того позивач зазначав, що відповідно до договору, відповідачу надано право користуватися послугою банку Гарантований платіж , яка може бути надана як за рахунок власних коштів так і за рахунок коштів банку, тобто в кредит.

Відповідач заперечує проти підписання ним електронно-цифровим підписом заяви про приєднання і погодження з Умовами та тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Приймаючи рішення у зазначеній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Згідно п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Умовами також визначено, що клієнт зобов'язується:

- використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1 цього розділу умов;

- сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3;

- повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах визначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України).

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

Позивачем на підтвердження укладення між сторонами договору від 12.03.2014 р. надано заяву від 12.03.2014 р., в якій зазначено, що підписавши цю заяву, ТОВ Авекс-Груп приєднується і погоджується з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифами ПриватБанку , що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

В свою чергу, відповідач заперечує факт укладання з банком договору від 12.03.2014 через систему інтернет-клієнт-банк шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Також відповідач заперечує те, що ним були ініційовані з використанням електронного підпису платежі з використанням кредитного ліміту. Відповідач наголошує на тому, що вказані документи не підписувались ним з використанням електронно-цифрового підпису.

Згідно п.п. 3.2.2.11.1, 3.2.2.12.2. Умов, даний договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису всіма його сторонами. Як встановлено, даний договір підписаний з використанням електронно-цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронний цифровий підпис .

Статтею 1 Закону України Про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису,

отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також у вказаній статті даються визначення особистого ключа та відкритого ключа .

Так, особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 Закону України Про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно ст. 6 Закону України Про електронний цифровий підпис , сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Позивачем не доведено того, що саме відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяви щодо зміни кредитного ліміту, а також заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, оскільки банком не надано ані відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

При цьому, відповідач заперечує факт підписання вказаних документів.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем підписано заяву щодо зміни кредитного ліміту через систему Приват 24 , слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 11.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р. (далі - Інструкція), юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Пункт 2.10 Інструкції визначає, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання лише якщо вони належать цьому платнику.

Можливість здійснення електронних платежів за допомогою системи Клієнт-Банк , Інтернет-Банк обумовлена також отриманням клієнтом від банку електронного ключа для використання електронного підпису.

В п. 14.8 ст. 14 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом.

Відповідно до п. 14.9. ст. 14 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , банк зобов'язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Національний банк України має право встановлювати обов'язкові умови договору.

Згідно п.п. 18.3, 18.4. ст. 18 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Позивачем не доведено факт підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.03.2014 р. та заяви щодо зміни кредитного ліміту, а також здійснення фактичного підключення відповідача до системи дистанційного обслуговування та передачі відповідачу електронного ключа для оформлення ним розрахунково-касових документів.

З огляду на викладене, позивачем не доведено факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 12.03.2014 р., який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Аналогічної позиції про те, що ненадання доказів підписання електронним цифровим підписом заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, тарифів ПриватБанку свідчить про недоведеність укладення договору банківського обслуговування, дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 09.11.2017 р. у справі №910/25277/15, від 12.10.2016 р. у справі №916/16/16 та від 31.01.2017 р. у справі №910/6505/15-г.

За наведених обставин, матеріали справи не містять доказів щодо укладення 12.03.2014 р. між сторонами договору банківського обслуговування, який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення коштів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2017 р. по справі 910/13094/17 підлягає скасуванню.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авекс-груп задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2017 р. у справі № 910/13094/17 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авекс-груп (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 34613469) 4516 (чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/13094/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк