Ухвала

від 16.11.2011 по справі 2а-275/10/2470

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-275/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Білої Л.М.

при секретарі: Павловій С.С.

за участю представників сторін:

апелянта (ТОВ ВКФ "Балакком")- ОСОБА_2

апелянта - (ДПІ у м.Чернівці) - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" та державної податкової інспекції у м.Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" до державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Баллаком (далі - ТОВ ВКФ Баллаком ) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - ДПІ у м.Чернівці) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р., № 0001030231/1 від 30.06.2009 р., № 0001030231/2 від 13.08.2009 р.

Позовні вимоги заявник мотивував безпідставністю визначених у податкових повідомленнях-рішеннях сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 603744,50 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 33937,50 грн.

Крім того, заявник посилався на необґрунтованість тверджень податкового органу про порушення ним п.п. 7.2.4.п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9. п 5.3 ст.5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що відображені в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2011 року вказаний позов задовольнив частково, зокрема визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 0000860231/3 від 30.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ТОВ ВКФ Баллаком подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В подальшому, ДПІ у м.Чернівці також подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, стверджуючи про неповне зясування судом всіх обставин справи, зокрема наголошуючи на помилковості висновків суду першої інстанції, що комісіонери здійснювали лише функції декларантів. Податковий орган також зауважував, що судом першої інстанції не взято до уваги, що прямі зовнішньоекономічні договори заклечались комісіонерами, відповідно до яких останні виступали прямим покупцями товарів і здійснювали розрахунки з нерезидентами за отриманий імпортний товар через свої валютні рахунки.

У судовому засіданні представники сторін заявлені апеляційні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у апеляційних скаргах.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ ВКФ Балакком (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників, буд., 4 Б , ідентифікаційний код 30501814) взято на податковий облік в органах державної податкової інспекції у м. Чернівці 30.08.1999 р. за № 631.

09.09.1999 року державною податковою інспекцією у м. Чернівці позивачу видано свідоцтво № 100219530 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 197878.

На підставі направлень № 018256 від 31.03.2009 р., № 01833 від 22.04.2009 р., № 018343 від 29.04.2009 р. та плану-графіку проведення документальних перевірок, спеціалістами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої 22.05.2009 р. складено акт за № 1989/23-1/30501814.

За результатами перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ ВКФ Балакком п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5; п.п. 7.3.5 п.7.3 ст.7; п.п.11.2.3. п.11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 22625,00 грн., у тому числі: за 2-й квартал 2007 р. - на 1255,00 грн.; за 3-й квартал 2007 р. - на 370,00 грн.; за 4-й квартал 2007 р. - на 21000,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2008 р. на 35662,00 грн.

Крім того встановлено порушення товариством п.4.7 ст.4; п.п.7.2.1, п.п. 7.3.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість та п.5.12.4 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 401282,00 грн., в т.ч. занижено: за вересень 2007 року на 265,00 грн., жовтень 2007 р. на 206855,0 грн., лютий 2008 р. на 162871,00 грн., квітень 2008 р. на 21431,00 грн., серпень 2008 р. на 13503,00 грн. та завищення за вересень 2008 р. на 3643,00 грн.; підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2008 p., що була зарахована по особовому рахунку в рахунок майбутніх платежів на 5978,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки апелянтом - ДПІ у м.Чернівці винесено податкові повідомлення-рішення від 03.06.2009 р. № 0000860231/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 603744,50 грн., в т.ч. донарахування податку на додану вартість в сумі 401282,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 202462,50 грн.; від 03.06.2009 р. № 2403520350/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 33937,50 грн., в т.ч. донарахування податку на прибуток в сумі 22625,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 11312,50 грн.

В подальшому зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались товариством до ДПІ у м. Чернівці.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000860231/0 від 03.06.2009 р. ДПІ в м. Чернівці 30.06.2009 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а також збільшено на 16872,00 грн. суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (в т. ч. 11218,00 грн. - основний платіж та 5609,00 грн. - штрафна санкція) визначену в податковому повідомленні-рішенні 0000860231/0 від 03.06.2009 р. на суму 16872,00 грн..

Розглянувши первинну скарги на податкове повідомлення-рішення № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., скаржником 30.06.2009 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Окрім того, за наслідками оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., які повністю тотожні за змістом з попередніми.

Також ДПІ у м.Чернівці видано податкове повідомлення-рішення № 0001030231/1 від 30.06.2009 року, на решті етапів апеляційного оскарження в задоволенні скарг позивачу також було відмовлено.

Донарахування продубльовано податковими повідомленнями-рішеннями № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р. № 0001030231/2 від 24.07.2009 р. та № 0000860231/3 від 30.09.2009 р., № 2403520350/3 від 30.09.2009 р., № 0001030231/3 від 30.09.2009 р.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, товариство оскаржило їх до суду першої інстанції.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та частково задовольняючи позов, виходив з необґрунтованості висновку органу державної податкової служби про завищення позивачем показників у рядку 12.1 Декларації ПДВ Імпортовані товари (ПДВ, сплачений митним органом) на загальну суму 58867,24 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, суть даного адміністративного спору полягає у правомірності віднесення ТОВ ВКФ Балакком до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 213105,00 грн. з вартості будівельних робіт від постачальника ТОВ Катко та в сумі 162871,40 грн. з вартості консалтингових послуг від постачальника ТОВ Т.А.В. - Інжиніринг , а також відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість при виконанні зовнішньоекономічних операцій на умовах комісії.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції та досліджено із матеріалів справи, між позивачем (комітент) та TOB Компанія ЮККА (67700, Одеська обл., м. Бєлгород-Дністровський, вул. Леніна, 29, код ЄДРПОУ 20977688) (комісіонер) було укладено договори комісії № 61 В від 10.01.2005 р., № 61 С від 13.01.2005 р. та № 99 від 26.05.2006 р. на поставку імпортної сировини та матеріалів від іноземних фірм.

01.12.2006 р. між позивачем (комітент) та ПП Міраж (Одеська обл., м. Бєлгород-Дністровський пров. Кооперативний, 14, код за ЄДРПОУ 32352165) (комісіонер) було укладено договір комісії № 1-А від 01.12.2005 р. на поставку імпортної сировини та матеріалів від іноземних фірм.

На підставі вказаних договорів комісії позивач доручає, а комісіонери беруть на себе обов'язки за рахунок комітента та від свого імені заключати зовнішньоекономічні контракти з різними іноземними фірмами, сплачувати вартість отриманого товару, здійснювати його декларування та інші дії та передавати його комітенту. Грошові кошти передані комітентом комісіонеру, а також товар придбаний за ці кошти, являються власністю комітента. Право власності на товар переходить від продавця до позивача.

Також умовами договорів комісії передбачено, що комісіонер зобов'язаний здійснити всі митні процедури, пов'язані із ввезенням товару на митну територію України з виконанням всіх вимог визначених для декларанта. Крім того, договорами визначено обов'язок відшкодувати комісіонерам витрати по сплаті податків та митних зборів, а також сплату винагороди.

При виконанні договорів комісії комісіонери поставляли позивачу імпортну тканину та іншу текстильну продукцію. Отримання імпортного товару підтверджується інвойсами та вантажно-митними деклараціями в яких зазначено, що імпортером вказаного товару є TOB ВКФ Балакком , а особою відповідальною за фінансове врегулювання - TOB Компанія ЮККА та ПП Міраж .

Під час апеляційного розгляду колегією суддів досліджені вантажно-митні декларації та встановлено, що при їх оформленні у графі 9 Особа відповідальна за фінансове врегулювання та у графі 28 Фінансові та банківські відомості значаться відомості про комісіонерів: TOB Компанія ЮККА та ПП Міраж .

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що імпортером є TOB ВКФ Балакком , що підтверджується графою 8 Одержувач/Імпортер .

Як досліджено із графи 47 вантажно-митних декларацій Нарахування мита та митних зборів податок на додану вартість сплачено в повному обсязі.

Аналізуючи наведене, колегією суддів встановлено, що TOB Компанія ЮККА та ПП Міраж згідно укладених договорів комісії при ввезенні на митну територію України продукції, виступили від імені позивача як декларанти, тобто особи відповідальні за фінансове врегулювання.

Судом апеляційної інстанції також досліджено, що за отриманий товар, TOB ВКФ Балакком , відповідно до актів виконаних робіт відшкодувало комісіонеру витрати, які складаються з витрат по митному очищенню товару, витрат по придбанню валютних коштів для проведення розрахунків з нерезидентом, витрат по сплаті послуг банку та відрахувань у Пенсійний фонд при придбанні валюти. Крім того, комітентом сплачувалась комісіонерам комісійна винагорода.

Як з'ясовано з пояснень представника апелянта, комісіонером TOB Компанія ЮККА виписувались податкові накладні лише на комісійну винагороду за надані послуги по придбанню товарів, яка оподатковувалась ПДВ за ставкою 20%. ПП Міраж податкові накладні не виписувались, так як підприємство знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Відтак апелянт наголошує на тому, що товариство мало право на податковий кредит при отримані імпортних товарів в межах договорів комісії лише на підставі податкових накладних, які повинні були бути виписані комісіонером у момент виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на дату передачі таких товарів.

Зокрема, на думку скаржника, TOB ВКФ Балакком в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4. п.п.7.5.2 п.7.5. ст. 7 та п.4.7.ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість до податкового кредиту в Деклараціях по податку на додану вартість в рядок 12.1 Декларації ПДВ Імпортовані товари (ПДВ, сплачений митним органом) включало суми податку на додану вартість по імпортному товару, який був отриманий від комісіонера в межах договорів комісії, у зв'язку з чим загальна сума податку на додану вартість останнім безпідставно включена до податкового кредиту та склала 58867,24 грн.

Проте до зазначених тверджень ДПІ у м.Чернівці, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту регульовано Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР)

Згідно з п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Судовим апеляційної інстанції встановлено, що при ввезенні на митну територію України податок на додану вартість сплачено в повному обсязі, що підтверджується графою 47 ВМД.

Пунктом 4.7 ст. 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Згідно зі ст.ст. 1011 та 1018 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Як свідчать матеріали справи, TOB Компанія ЮККА та ПП Міраж згідно укладених договорів комісії при ввезенні на митну територію України продукції, виступили від імені позивача як декларанти, тобто особи відповідальні за фінансове врегулювання, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що ТОВ Компанія ЮККА , як комісіонер не має права на податковий кредит сплачений митним органом при розмитнені імпортованого товару та сировини, який є власністю комітента (позивача), і як наслідок комісіонер за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р. не включав в свій податковий кредит суми ПДВ, які були сплачені митним органом.

Водночас, згідно договору комісії не передбачено передавати імпортовані товари від комісіонера - Компанія ЮККА до комітента - ТОВ ВКФ Балаком , відтак всупереч твердженням апелянта, у товариства ЮККА не було податкових зобов'язань.

Щодо зобов'язань ПП Міраж , колегія суддів зауважує, що останній як комісіонер, та не платник ПДВ не міг мати податкового кредиту і не міг нараховувати податкові зобов'язання по будь-яких документах, які були оформленні ним як комісіонером.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ТОВ ВКФ Балаком правильно включив до податкового кредиту в деклараціях податку на додану вартість в рядок 12.1 Декларації ПДВ Імпортовані товари (ПДВ, сплачений митним органом) суми податку на додану вартість по імпортованому товару, який був отриманий від комісіонерів в межах договорів комісії, а відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн. підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не бере також до уваги посилання апелянта - ТОВ ВКФ Балакком щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р., № 0001030231/1 від 30.06.2009 р., № 0001030231/2 від 13.08.2009 р., виходячи з наступного.

Згідно преамбули Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент в спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) цей Закон є спеціальним законом з податку на додану вартість.

Відповідно до положень п.1.6 та 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під терміном первинний документ, згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, слід розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості будівельних робіт від постачальника ТОВ Катко та з вартості консалтингових послуг від постачальника ТОВ Т.А.В. - Інжиніринг , а також включення до складу валових витрат у відповідних звітних періодах, є первинні документи, які оформлені відповідно до вимог Законів України № 996-XIV, № 334/94-ВР, № 168/97-ВР та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

У даному випадку має місце укладення позивачем правочинів з ТОВ Катко та ТОВ Т.А.В.-Інжиніринг , уповноважені особи яких не виступали від їх імені, бухгалтерські та податкові документи не підписували, матеріальні та трудові ресурси для надання позивачу послуг не мали.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що представлені первинні документи та податкові накладні, на підставі яких товариством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості будівельних робіт від постачальника ТОВ Катко та з вартості консалтингових послуг від постачальника ТОВ Т.А.В. - Інжиніринг , а також збільшено суму валових витрат, не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжність відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ Катко , ТОВ Т.А.В. - Інжиніринг , не підтверджують зв'язок між отриманими товарами (роботами, послугами) від ТОВ Катко та ТОВ Т.А.В. - Інжиніринг із господарською діяльністю позивача.

Окреслюючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган прийшов до обґрунтованого висновку, що правочини між позивачем та ТОВ Катко , ТОВ Т.А.В. - Інжиніринг не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать інтересам держави, а отже є нікчемними.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР).

Як досліджено із матеріалів справи, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ ВКФ Балакком визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 603744,50 грн., в т.ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 401282,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 202462,50 грн., 16872,00 грн., в т. ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 11218,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на 5609,00 грн., а також податку на прибуток в розмірі 33937,50 грн., в т.ч. донараховано податку на прибуток в сумі 22625,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 11312,50 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що податковим органом цілком правомірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток сума за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями у цій частині.

Отже, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" та державної податкової інспекції у м.Чернівці залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 листопада 2011 року .

Головуючий /підпис/ < Список > ОСОБА_1

Судді /підпис/ < Список > ОСОБА_5

/підпис/ < Список > ОСОБА_6

Копія вірна

Секретар: