Вирок

від 17.05.2010 по справі 1-227/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 1-227/10

Номер провадження -

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року Кіровський райсуд м. Кіровограда

в складі:

головуючого судді - Могильного О.П.

при секретарі - Комар А.І.

з участю прокурора - Іваніщевої Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в М.Кіровограді, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, має доньку віком 3 роки, фізична особа-підприємець, мешкає в Кіровограді вул.Ушакова,3, раніше не судимий у вчиненні злочину передбаченого ч.І ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 будучи фізичною особою- підприємцем, зареєстрованим виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 6.03.2007 року за місцем проживання (м.Кіровоград вул. Ушакова,3), не маючи ліцензії на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі, здійснив грубе порушення законодавства про працю за таких обставин:

18.11.2008 року фізична особа- підприємець ОСОБА_1 (Орендодавець) та приватне підприємство Зодіак (Орендар) уклали договір №170 про оренду автомобіля. Відповідно до цього договору Орендодавець передає в оренду Орендарю автомобіль Шкода реєстраційний номер НОМЕР_1 з водієм. Згідно з п. 2.2.3 договору Орендодавець несе одноосібну відповідальність за порушення фінансової і транспортної дисципліни, податкового законодавства та підприємницької діяльності. На переданому в оренду автомобілі з 7.05.2009 року працює водієм найманий працівник ОСОБА_2 Фізична особа- підприємець ОСОБА_1С, маючи умисел на грубе порушення законодавства про працю, в період з 7.05.2009 року по 24.12.2009 року використовував працю найманого працівника ОСОБА_2, який фактично в цей час працював водієм таксі (автомобіль Шкода реєстраційний номер НОМЕР_1) без укладення з ним трудового договору в письмовій формі, занесення відомостей про прийняття на роботу до його трудової книжки і включення часу роботи до трудового стажу, складання табелів обліку робочого часу і відомостей нарахування та виплати заробітної плати, а також здійснення необхідних відрахувань у Пенсійний фонд та Фонд загальнообов"язкового державного соціального страхування, чим згідно з висновком державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області від 24.12.2009 року грубо порушив законодавство про працю, а саме вимоги п.6 ч.і ст.24 КЗпП України: "Додержання письмової форми договору є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою", ст.24-1 КЗпП України : "У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України", ч.2 ст.ЗО Закону України "Про оплату праці": "Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку", п.2.2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58 щодо внесення відомостей про роботу до трудової книжки працівника. Вказане грубе порушення законодавства про працю істотним чином обмежило право

потерпілого ОСОБА_2 на працю, передбачене ст.ст. 43, 46 Конституції України: "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій", а також ст. ст.253, 256 КЗпП України: "Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівники та члени їх сімей мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв"язку із втратою годувальника, а також за вислугу років відповідно до закону".

Допитаний в судовому засіданні підсудний вину свою визнав повністю та пояснив , що дійсно виконав всі дії зазначені в обвинувальному висновку без будь-яких винятків. В заподіяному щиро розкаюється, просить не карати його суворо, оскільки більше такого ніколи не повториться.

Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ч.З ст.299 КПК України, обмежився допитом підсудного, оскільки в добровільності, правдивості та істинності його позиції у суду сумнівів не виникає.

Дослідивши та оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає , що дії підсудного правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.І ст.172 КК України та вину його в здійсненні даного злочину повністю доведеною, оскільки ОСОБА_1 дійсно вчинив грубе порушення законодавства про працю.

При визначенні міри покарання , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки заподіяного, особу підсудного , обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.

Так, в силу ст.12 КК України даний злочин не є тяжким. ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаюється в скоєному, на утриманні має неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, що визнається судом , як обставинами, що пом'якшують покарання підсудного. Обставин, що обтяжують покарання підсудного , судом не встановлено.

За місцем проживання та роботи підсудний характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Тому, з врахуванням даних обставин справи, суд визнає можливим перевиховання та виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, визначивши йому міру покарання в межах санкції ч. 1 ст. 172 КК України у виді штрафу.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Судові витрати по справі та речові докази, відсутні.

Керуючись ст. ст. 321-323. 333-341 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 172 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складе суму 850 грн.

Міру запобіжного заходу скасувати.

Вирок суду може бути оскарженим до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_3