Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/15483/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/15483/17

За позовом Національного університету харчових технологій

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Тарасівська 9-В

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Балацький І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Рогульський С.С. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Національний університет харчових технологій звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Тарасівська 9-В про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 14.05.2008, є користувачем земельної ділянки кадастровий номер №8000000000:76:063:016 розташованої на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі міста Києва. Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою кадастровий номер №8000000000:76:063:0003, власником якої наразі є відповідач, на вказаній земельній ділянці знаходиться офісно-житловий будинок з паркінгом. Так позивач зазначає, що вказаний будинок не відповідає вимогам п.3.25* ДБН 360.92 та частково знаходиться на земельній ділянці позивача.

Позивач зазначає, що відповідачем встановлено на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016, користувачем якої є позивач, металеву будку розміром 2х2 м, пластиковий біотуалет, також позивач стверджує, що відповідач зберігає відходи будівництва на вказаній земельній ділянці. Крім того, за твердженнями позивача, відповідач забетонував частину земельної ділянки позивача.

Таким чином, оскільки відповідач використовує для обслуговування будинку земельну ділянку позивача, останній позбавлений можливості користуватись своєю земельною ділянкою, зокрема, не може встановити паркан, вести роботи для благоустрою своєї території, використовувати вказану земельну ділянку для власних господарських потреб.

На підставі викладеного позивач просить суд зобов'язати відповідача знести металеву будку та пластиковий біотуалет, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 також просить суд зобов'язати ОСББ Тарасівська 9-В звільнити земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 шляхом демонтажу бетонування та прибирання будівельного сміття.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяв явлені позовні вимоги в повному обсязі, разом з тим зазначив, що наразі відповідачем демонтовано із земельної ділянки позивача металевий контейнер та пластиковий біотуалет, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи фотознімки земельної ділянки, на якій розташовувались вказані об'єкти.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що останній не має жодного відношення до будівництва вказаного будинку, а відтак не є відповідальним за порушення ДБН. Крім того зазначив. що порушення ДБН не є предметом даного спору. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 2 ст.92 Земельного кодексу України визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, заклади освіти незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 14.05.2008 Національному університету харчових технологій на підставі рішення Київської міської ради №1608/4441 від 27.12.2007 надано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №8000000000:76:063:016, площею 0,7272 га, розташованою за адресою вул. Володимирська, 72-74 та вул. Тарасівська, 9 у Голосіївському районі міста Києва із цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена земельна ділянка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером №8000000000:76:063:0003, власником якої є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Тарасівська 9-В , що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Так позивач стверджує, що відповідачем встановлено на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016, користувачем якої є позивач, металеву будку розміром 2х2 м, пластиковий біотуалет, також позивач зазначає, що відповідач зберігає відходи будівництва на вказаній земельній ділянці. Крім того, за твердженнями позивача, відповідач забетонував частину земельної ділянки позивача. Чим порушує право користування позивача земельною ділянкою.

За змістом ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Акту обстеження земельної ділянки (кадастровий номер №8000000000:76:063:016), станом на 07.08.2017 власник будівлі і земельної ділянки №8000000000:76:063:0003 - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Тарасівська 9-В безпідставно користується земельною ділянкою університету, на якій встановлені металевий контейнер для охорони (розміри в плані 2х2 м), пластиковий діючий біотуалет, розміщена будівельна техніка, зберігаються відходи будівництва та інше.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та фотознімками земельної ділянки позивача.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем забетоновано частину земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:76:063:016, яка належить позивачеві на праві користування. Факт бетонування частини земельної ділянки позивача підтверджується наявним в матеріалах справи Висновком комплексного експертного земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження №1983 від 11.11.2016 та наявними в матеріалах справи фотознімками земельної ділянки позивача.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В той же час, судом враховано ту обставину, що в ході розгілку справи було звільнено земельну ділянку позивача (кадастровий номер №8000000000:76:063:016) від металевої будки та пластикового біотуалету, про що було повідомлено позивачем в судовому засіданні та надано відповідні фотознімки земельної ділянки позивача.

Згідно з ч.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт звільнення відповідачем земельної ділянки позивача (кадастровий номер №8000000000:76:063:016) від металевої будки та пластикового біотуалету, провадження у справі в частині заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача знести вказані об'єкти, підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.

В той же час, враховуючи факт доведення позивачем порушення відповідачем прав останнього у зв'язку із бетонуванням частини земельної ділянки університету (кадастровий номер №8000000000:76:063:016), суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог про зобов'язання ОСББ Тарасівська 9-В звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу бетонування.

Заперечення відповідача щодо того, що він не має жодного відношення до будівництва вказаного будинку, а відтак не є відповідальним за порушення ДБН судом відхиляються з огляду на положення пунктів 4, 5 ст.319 ЦК України, відповідно до яких власність зобов'язує, а власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян та інтересів суспільства, зокрема і позивача, який є користувачем суміжної з належною на праві власності відповідачу земельною ділянкою.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача прибрати будівельне сміття, суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем вказаних вимог. Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів наявності будівельного сміття, розташованого на земельній ділянці позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Тарасівська 9-В (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 9, літ. В; ідентифікаційний код 39345133) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 шляхом демонтажу бетонування.

Провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача знести металеву будку та пластиковий біотуалет, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 припинити.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Тарасівська 9-В (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 9, літ. В; ідентифікаційний код 39345133) на користь Національного університету харчових технологій (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 68; ідентифікаційний код 02070938) витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 19.12.2017

Суддя Я.В. Маринченко