Рішення

від 15.11.2010 по справі 37/457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/457 15.11.10

За позовомВідкритого акціонерного товариства МИКОЛАЇВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ ДоПідприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 УКРФАРМ Простягнення 15 649,21 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 09/63 від 07.10.2010 р.

Від відповідача : ОСОБА_3 -дов. № 01 від 05.01.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства МИКОЛАЇВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 УКРФАРМ про стягнення 7 628,95 грн. основного боргу, 276,38 грн. інфляційних нарахувань, 114,93 грн. трьох відсотків річних та 7 628,95 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2802 від 01.11.2004 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 24.09.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/457 та призначено її розгляд на 01.11.2010 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 28.10.2010 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просив припинити провадження у справі, посилаючись на те, що станом на 01.10.2010 відповідач повністю погасив наявну перед позивачем заборгованість за поставлену теплову енергію в суму 7 628,95 грн., в підтвердження чого, додав платіжні доручення № 26118 від 21.09.2010 р. на суму 3 769,72 грн. та № 26254 від 28.09.2010 р. на суму 3 859,23 грн. Також просив заперечив проти вимог в частині сплати штрафних санкцій, оскільки вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судовому засідання 01.11.2010 р. надав усні пояснення по суті спору.

Враховуючи наведене, з метою дослідження доказів у справі, у судовому засіданні була оголошена перерва до 15.11.2010 р. о 10:50.

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2010 р. повторно вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав додаткові пояснення у спростування позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством МИКОЛАЇВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ (енергопостачальна організація) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 УКРФАРМ (споживач) був укладений договір №2802 від 01.12.2002 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в потрібних для споживача обсягах, а споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 6.3 договору № 2802 від 01.11.2004 р. передбачено, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з додатку 1/1 до договору № 2802 від 01.11.2004 р., енергопостачальна організація здійснює теплопостачання до будинку споживача по просп. Жовтневому, 35, м. Миколаїв.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 2802 від 01.11.2004 р., що підтверджується нарядом від 02.11.2009 р., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з листопада 2009 р. до квітня 2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 7 628,95 грн., що підтверджується табуляграмами споживання та довідкою про здійснення оплати.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 7 628,95 грн. основного боргу, 276,38 грн. інфляційних нарахувань, 114,93 грн. трьох відсотків річних та 7 628,95 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2802 від 01.11.2004 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у судовому засіданні 01.11.2010 р надав платіжні доручення № 26118 від 21.09.2010 р. на суму 3 769,72 грн. та № 26254 від 28.09.2010 р. на суму 3 859,23 грн., з яких вбачається, що відповідачем у вересні 2010 р. після порушення провадження у даній справі № 37/457 була погашена сума основного боргу у розмірі 7 628,95 грн., у зв'язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 7 628,95 грн. основного боргу за спожиту енергію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відкрите акціонерне товариство МИКОЛАЇВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ просить суд також стягнути з відповідача 276,38 грн. інфляційної складової боргу та 114,93 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 2802 від 01.11.2004 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у квітні, травні, червні та липні 2010 року становили 99,7 %, 99,4%, 99,6% та 99,8% відповідно, у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕДЕОН РІХТЕР-УКРФАРМ підлягають 147,18 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 147,18 грн. інфляційних нарахувань та 114,93 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7 628,95 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт п. 7.4.2. договору № 2802 від 01.11.2004 р., яким передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію сплачує пеню у розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожний день прострочення, на підставі положення Закону України від 10.05.99 р. № 686.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У зв'язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 7 628,95 грн., то з відповідача підлягає стягненню 7 628,95 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Відкритого акціонерного товариства МИКОЛАЇВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 УКРФАРМ (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 17-Б, ідентифікаційний код 20005075) на користь Відкритого акціонерного товариства МИКОЛАЇВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, ідентифікаційний код 30083966) 147 (сто сорок сім) грн. 18 коп. інфляційної складової боргу, 114 (сто чотирнадцять) грн. 93 коп. трьох відсотків річних, 7 628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 95 коп. пені, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 21 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 7 628,95 грн. основного боргу припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.