Рішення

від 22.05.2007 по справі 8/34пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/34пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.05.07 р.                                                                                                             Справа № 8/34пн                               

за позовом Державного підприємства "Укренерговугілля" в особі Донецької філії

                     "Укренерговугілля", ЄДРПОУ 26390719, м.Донецьк

до відповідача Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації

                            м.Дзержинська", ЄДРПОУ 22029346, м.Дзержинськ

про визнання права власності та спонукання виконати дії

Суддя Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: Удовенко К.В.-по дов.

від відповідача: Андронова В.В.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство "Укренерговугілля" в особі Донецької філії "Укренерговугілля", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м.Дзержинська", м.Дзержинськ, про визнання права власності на нерухоме майно, отримане позивачем за договором купівлі-продажу від 03.08.1006р. №52/491-06, про спонукання відповідача виготовити відповідні технічні паспорти і свідоцтва про право власності.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявою №3964 від 18.05.2007р. позивач змінив предмет та підстави позову, заявивши вимоги про визнання договору  купівлі-продажу №52/491-06 від 03.08.2006р. дійсним, про спонукання відповідача виготовити відповідні технічні паспорти і свідоцтва про право власності.

В судовому засіданні 22.05.2007р. позивачем заявлено про підтримання ним вимог, викладених виключно у позовній заяві.

За таких обставин, позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, отримане позивачем за договором купівлі-продажу від 03.08.1006р. №52/491-06, про спонукання відповідача виготовити відповідні технічні паспорти і свідоцтва про право власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на спірне майно, внаслідок укладання відповідного договору купівлі-продажу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, який надійшов на адресу суду 22.05.2007р., повідомив суд про відсутність у позивача правоустановчих документів на спірне майно. Одночасно, як вказує відповідач, позивачем не доведено факт звернення до відповідача з відповідним клопотанням про проведення державної реєстрації права власності на спірне майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

03.08.2006р. між позивачем та ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806" був підписаний договір купівлі-продажу №52/491-06.

За умовами вказаного договору ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806" прийняло на себе зобов'язання передати у власність позивача будівлі під розбирання, розташовані за адресою: Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Папаніна, 19.

Відповідно до п.2.3.2 договору №52/491-06 від 03.08.2006р. сторонами було узгоджено, що право власності на придбане майно виникає у позивача з моменту підписання акту прийому-передачі.

Внаслідок підписання сторонами 16.08.2006р. акту приймання-передачі майна, за твердженням позивача, він набув право власності на: будівлю нової майстерні, додаткову будівлю та гараж, огороду з бетонних пліт та цегли, будівлі контори, сторожки, старої майстерні, уборної на площадці, будівлю заправочного кіоску, розташовані за адресою: Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Папаніна, 19.

Як вказує позивач, 28.08.2006р. він звернувся до відповідача з клопотанням щодо виготовлення технічних паспортів та свідоцтв про право власності на отримані за договором №52/491-06 від 03.08.2006р. будівлі і споруди.

Проте, виходячи зі змісту позовної заяви, в реєстрації права власності позивачу було відмовлено відповідачем  з посилання на відсутність у попереднього власника правоустановчих документів на спірне майно.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, отримане ним за договором купівлі-продажу від 03.08.1006р. №52/491-06, про спонукання відповідача виготовити відповідні технічні паспорти і свідоцтва про право власності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суд про відсутність у позивача відповідних документів, на підставі яких має здійснюватись державна реєстрація права власності на майно. Крім цього, як вказує відповідач, будь-якого клопотання від позивача щодо проведення технічної інвентаризації та виготовлення свідоцтв про право власності на його адресу не надходило.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на набуття ним права власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Папаніна, 19, внаслідок підписання з ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806" договору купівлі-продажу №52/491-06 від 03.08.2006р.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписом ст.4 Закону України “Про власність” володіти, користуватися і розпоряджатися майном має право його власник.

Зокрема, саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать  закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої  законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Право продажу товару у відповідності із ст.658 Цивільного кодексу України належить власникові товару.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних вище статтей, обов'язковою умовою набуття позивачем права власності на спірне майно є наявність у ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806" відповідного права на відчуження цього майна (права власності) на момент укладання договору купівлі-продажу №52/491-06 від 03.08.2006р.

Як встановлено судом, будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806" права власності на спірне майно, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім цього, як вказувалось вище, підставою для набуття права власності на спірне майно позивач вважає договір купівлі-продажу №52/491-06 від 03.08.2006р.

Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Виходячи зі змісту п.1.1 договору №52/491-06 від 03.08.2006р. ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806" було продано, а позивачем придбано будівлі, які знаходяться за адресою: Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Папаніна, 19.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що предмет договору №52/491-06 від 03.08.2006р. є нерухомим майном, суд дійшов висновку, що вказаний договір купівлі-продажу мав бути нотаріально посвідчений.

Проте, як встановлено судом, згідно з наявним в матеріалах справи примірником договору купівлі-продажу №52/491-06 від 03.08.2006р. останній не був нотаріально посвідчений сторонами.

Вказані обставини роблять неможливим прийняття судом договору №52/491-06 від 03.08.2006р. як належного доказу набуття позивачем права власності на спірне майно.

Статтею 48 Закону України “Про власність” передбачено, що власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або невизнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статтей, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності лише у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлювального документа.

Як встановлено судом, за поясненнями відповідача, будь-яких звернень щодо проведення державної реєстрації права власності позивача на спірне майно з боку останнього не надходило.

Наданий позивачем до матеріалів справи лист №6270 від 28.08.2006р., адресований відповідачу з клопотанням щодо виготовлення технічних паспортів та свідоцтв про право власності на спірне майно, судом до уваги не приймається, враховуючи відсутність доказів направлення цього листа на адресу відповідача.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про проведення державної реєстрації права власності на майно, виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи відзиву відповідача на позовну заяву, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно.

Одночасно, в зв'язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірне майно, останні також не могли бути втрачені позивачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов недоведений позивачем, приймаючи до уваги, що право власності позивача на спірне майно фактично відповідачем не оспорюється, вимоги про  визнання права власності на нерухоме майно, отримане позивачем за договором купівлі-продажу від 03.08.1006р. №52/491-06, підлягають залишенню без задоволення.

При цьому, судом також прийнято до уваги  ті обставини, що згідно із ст.4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами, з достовірністю встановленими господарським судом.

За змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частині рішення у позовах про витребування майна чи про визнання права власності на майно повинна містити найменування спірного майна, місце його знаходження.

Як встановлено судом, позивачем у резолютивній частині позовної заяви не вказано місцезнаходження спірного майна, не визначено його найменування, а лише міститься посилання на ті обставини, що останнє є нерухомим майном, отриманим позивачем за договором купівлі-продажу від 03.08.1006р. №52/491-06.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок довести, в якому саме місці розташоване спірне майно, ідентифікувати це майно та його місцезніходження.

Господарський суд, приймаючи рішення, відповідно до п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України має право виходити за межі позовних вимог, лише якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Одночасно, суд не має право самостійно встановлювати, де саме розташоване спірне майно. Такі обставини повинні бути доведені позивачем.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності у нього права власності на нерухоме майно, отримане за договором купівлі-продажу від 03.08.1006р. №52/491-06, позовні вимоги в частині спонукання відповідача виготовити відповідні технічні паспорти і свідоцтва про право власності також підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 600,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

Таким чином, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 515,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання Державного підприємства "Укренерговугілля" в особі Донецької філії "Укренерговугілля", м.Донецьк про залучення до участі у справі в якості відповідача 2, ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806", судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи відсутність відповідних позовних вимог до ДП "Комунальне автотранспортне підприємство-052806".

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                            ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Укренерговугілля" в особі Донецької філії "Укренерговугілля", м.Донецьк до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Дзержинська", м.Дзержинськ про визнання права власності на нерухоме майно, отримане Державним підприємством "Укренерговугілля" в особі Донецької філії "Укренерговугілля", м.Донецьк за договором купівлі-продажу від 03.08.1006р. №52/491-06, про спонукання Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м.Дзержинська", м.Дзержинськ виготовити відповідні технічні паспорти і свідоцтва про право власності.

Повернути Державному підприємству "Укренерговугілля" в особі Донецької філії "Укренерговугілля", м.Донецьк з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 515 грн. 00 коп.

          Видати довідку.

В судовому засіданні 22.05.2007р. оголошено повний текст рішення.

                Суддя                                                                                    Ємельянов А.С.