Постанова

від 26.01.2018 по справі 343/1495/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 343/1495/16-ц

Провадження № 22-ц/779/29/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Долинська районна державна адміністрація в особі Центру надання адміністративних послуг, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки та договору дарування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду, ухвалене суддею Монташевич С.М. 06 жовтня 2017 року в м.Долина, повний текст якого виготовлено 10 жовтня 2017року,-

в с т а н о в и л а :

03.08.2016 року Малотур'янська сільська рада звернулась до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 13.07.2012 року рішеннями Малотур'янської сільської ради затверджено генеральний план забудови села на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області.

В процесі виконання вказаних робіт сільській раді стало відомо про існування земельних ділянок, що належать відповідачам. Зокрема, з відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі від 15.04.2013 року встановлено, що відповідно до електронної бази даних державних актів у власності відповідача ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка, площею 0,60 га, для ведення особистого підсобного господарства в с. Мала Тур'я Долинського району, зареєстрована на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 01.11.1995 року. Однак, коли відкрили доступ до публічної карти, сільська рада виявила, що земельна ділянка, площею 0,60 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_3

У зв'язку з цим Малотур'янська сільська рада листом від 23.07.2013р. звернулась до останнього для того, щоб на місцевості визначити місце розташування його земельної ділянки.

З документів, які були надані сільській раді ОСОБА_3, стало відомо про існування договору дарування вказаної земельної ділянки, яка належала дарувальнику ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії виданого згідно з рішенням Малотур'янської сільської ради від 30.12.1994 р. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю від 03.11.1995 р., кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, земельна ділянка розташована в урочищі "Пуделко".

Тоді Малотур'янська сільска рада звернулася до начальника архівного відділу Долинського району, щоб отримати протокол сесії Малотур'янської сільської ради від 30.12.1994 р.

На запит Малотур'янської сільської ради архівним відділом Долинської РДА дано відповідь від 30.09.2013 року, згідно якої протоколу сесії від 30.12.1994 немає, а згідно списку проведених сесій 30.12.1994 р. сесії в Малотур'янській сільській раді не відбувалось.

Таким чином, рішення з приводу передачі земельної ділянки ОСОБА_2 не приймалось, оскаржуваний державний акт виданий без відповідного рішення, тому він повинен бути визнаний недійсним, а його реєстрація - скасована.

Оскільки договір дарування від 26.01.2010 р., зареєстрований в реєстрі № 174, є похідним від оскаржуваного державного акта ІФ 5-12-2/000031, зареєстрованого за № 000031 від 03.11.1995 р., тому також повинен бути визнаний недійсним. Державний акт серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, площею 0,60 га, який виданий на підставі недійсного договору дарування земельної ділянки, слід визнати недійсним, а його реєстрацію скасувати. Крім того, згідно публічної карти ОСОБА_3 без відома Малотур'янської сільської ради зробив розподіл земельної ділянки, площею 0,60 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на 8 земельних ділянок, реєстрація яких на підставі вищевкащаного, повинна бути скасована.

З наведених підстав позивач просив:

- поновити строк на звернення в суд з позовом про визнання недійсним та скасування реєстрації державного акта НОМЕР_20, зареєстрованого за № 000031 від 03.11.1995 р. на ім'я ОСОБА_2, договору дарування від 26.01.2010 р. № 174 на користь ОСОБА_3 та державного акта НОМЕР_2, зареєстрованого 17.05.2011 р., як пропущений з поважних причин;

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію державного акта серії НОМЕР_20, зареєстрованого за № 000031 від 03.11.1995 р. на ім'я ОСОБА_2,

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору дарування від 26.01.2010 р., зареєстрованого за № 174, земельної ділянки, площею 0,60 га, на користь ОСОБА_3;

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію державного акта серії НОМЕР_2, зареєстрованого за № 262200001000373 від 17.05.2011 р.;

- визнати недійсними та скасувати реєстрації земельних ділянок: НОМЕР_11 площею 0,0788 га, кадастровий номер НОМЕР_3; НОМЕР_12 площею 0,0909 га, кадастровий номер НОМЕР_4; НОМЕР_13 площею 0,0987 га, кадастровий номер НОМЕР_5; НОМЕР_14 площею 0,0192 га, кадастровий номер НОМЕР_6; НОМЕР_15 площею 0,0505 га, кадастровий номер НОМЕР_7; НОМЕР_16 площею 0,1055 га, кадастровий номер НОМЕР_8; НОМЕР_17 площею 0,0934 га, кадастровий номер НОМЕР_9; НОМЕР_18 площею 0,0629 га, кадастровий номер НОМЕР_10;

- стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Долинського районного суду від 06 жовтня 2017 року поновлено Малотур'янській сільській раді Долинського району Івано-Франківської області строк на звернення до суду за захистом своїх порушених прав як пропущений з поважних причин та задоволено заявлений позов частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_20, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Малотур'янської сільської ради народних депутатів від 30 грудня 1994 року.

Визнано недійсним та скасовано реєстрацію договору дарування земельної ділянки, площею 0,60 га, укладеного 26 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу Барабаш Р.С. і зареєстрований у реєстрі за № 174.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 26.01.2010 р., реєстровий № 174, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С., ВММ № 150345, ВММ № 150346, зареєстрований 17.05.2011 р. за № 262200001000373, та скасовано його реєстрацію.

Скасовано реєстрацію вісьмох земельних ділянок:

НОМЕР_11 площею 0,0788 га, кадастровий номер НОМЕР_3;

НОМЕР_12 площею 0,0909 га, кадастровий номер НОМЕР_4;

НОМЕР_13 площею 0,0987 га, кадастровий номер НОМЕР_5;

НОМЕР_14 площею 0,0192 га, кадастровий номер НОМЕР_6;

НОМЕР_15 площею 0,0505 га, кадастровий номер НОМЕР_7;

НОМЕР_16 площею 0,1055 га, кадастровий номер НОМЕР_8;

НОМЕР_17 площею 0,0934 га, кадастровий номер НОМЕР_9;

НОМЕР_18 площею 0,0629 га, кадастровий номер НОМЕР_10.

В задоволенні решти позовних вимог Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області по 1378,00 (одній тисячі триста сімдесят вісім) гривень з кожного сплаченого судового збору.

ОСОБА_3 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, неповне встановлення всіх обставин у справі.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення строку позовної давності. Так, обгрунтовуючи підстави поновлення строку позовної давності позивач вказав, що про існування спірної земельної ділянки сільській раді стало відомо тільки у 2012 році, коли було затверджено генеральний план забудови села Мала Тур'я.

Поновлюючи строк, суд не взяв до уваги видану Малотур'янською сільською радою у 2010 році довідку про належність спірної земельної ділянки ОСОБА_3, акт встановлення меж ділянки, в яких наявна печатка сільської ради. Окрім того, в технічній документації на спірну земельну ділянку за 2010 рік наявні підписи посадових осіб Малотур'янської сільської ради та відтиски печаток, що свідчить про повну обізнаність позивача ще у 2010 році про перебування спірної земельної ділянки у власності відповідача.

Таким чином, на думку апелянта, строк позовної давності у позивача закінчився ще у серпні 2013 року.

Однак судом односторонньо підтримано пояснення свідка - землевпорядника ОСОБА_6, про те, що підписи, наявні на технічній документації їй не належать, на місце розташування земельної ділянки вона не виходила, межі не встановлювала.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що сесія Малотур'янської сільської ради 30.12.1994 року не проводилася, тому виданий на ім'я ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку слід визнати недійсним. До такого висновку суд дійшов на підставі пояснень свідків та листа архівного відділу Долинської районної державної адміністрації, в якій не вказано, що 30.12.1994 року сесія Малотур'янської сільської ради взагалі не проводилася. Натомість судом належним чином не перевірено доводів сторони та не з'ясовано чи було порушено кримінальну справу за фактом підробки рішень сільської ради.

Апелянт також не погоджується з рішенням суду в частині скасування державної реєстрації восьми розділених ОСОБА_3 земельних ділянок. В оспорюваному рішенні суд вказав, що з інтернет-витягу з Публічної кадастрової карти України чітко прослідковується розмежування урочища Пуделко та урочища Біля телевишки , яке згідно з Генпланом с.Мала Тур'я від 2012 року вже увійшло до складу населеного пункту с.Мала Тур'я, хоча згідно з технічної документації на ім'я ОСОБА_3 земельні ділянки знаходяться в урочищі Пуделко .

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п.8 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України (в редакції, чиннвій з 15.12.2017 року.) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

15 грудня 2017 року набрав чинності ЦПК України в новій редакції, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задоволити.

Представник сільської ради скаргу не визнала, вказала на її безпідставність.

Інші, належним чином повідомлені учасники процесу в судове засідання не з явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Малотур'янської сільської ради від 13.07.2012 від 278-11/12 затверджено генеральний план забудови села Мала-Тур'я на період до 2021 року і введено в користування з 23 липня 2012 року (том-1, а.с.9).

13.07.2012 року Малотур'янська сільська рада розглянувши генеральний план забудови села Мала-Тур'я, рішенням №279-11/12 надала дозвіл на розробку проекту детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с.Мала Тур'я площею 27,4033 га (том-1, а.с.8).

Листом відділу Держземагенства у Долинському районі від 15.04.2013 року голову Малотур'янської сільської ради повідомлено, що відповідно до електронної бази даних державних актів у власності ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства в с.Мала Тур'я згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_20, зареєстрованого 03.11.1995 року (том-1, а.с.10-11).

Листом Архівного відділу Долинської районної державної адміністрації від 30.09.2013 Малотурянську сільську раду повідомлено, що у протоколах сесій Малотурянської сільської ради за 1994 рік сесії від 30 грудня 1994 року немає. Наявна сесія від 23.12.1994 року (том-1, а.с.15).

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_19 від 17.05.2011 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,6 га, яка розташована в урочищі Пуделко за межами населеного пункту с.Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області, на підставі Договору дарування земельної ділянки від 26.01.2010 року (том-1, а.с.16).

З договору дарування земельної ділянки від 26.01.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площе. 0,6 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківсько область, Долинський район, село Мала Тур'я, урочище Пуделко , за межами села Мала Тур'я. Земельна ділянка належить дарувальнику на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІФ 5-12-2-00031, виданого на підставі рішення Малотурянської сільської ради від 30.12.1994 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №000031 від 03.11.1995 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_21 (том-1, а.с.17-19).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що оскаржуваний державний акт, був виданий на ім'я ОСОБА_2 з порушенням норм чинного законодавства, оскільки сесія Малотур'янської сільської ради від 30.12.1994 року не проводилася, рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки не приймалося, тому державний акт про право приватної власності, виданий 03.11.1995 року на ім'я ОСОБА_2 слід визнати недійсним.

Як наслідок, у зв'язку з недійсністю державного акта на землю, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки ОСОБА_3 від 26.01.2010 року та державного акта, виданого на ім'я ОСОБА_3 від 17.05.2011 року та скасування реєстрації земельної ділянки.

Колегія погоджується з висновком суду в цій частині, оскільки суд правильно встановив обставини та дав їм правильну правову оцінку.

Зокрема, матеріалами справи доведено, що рішення сесії сільської ради, яке вказане в оскаржуваному державному акті як підстава, - не виносилося, відповідно такий був виданий без законної підстави.

При цьому, стороною відповідача не спростовано той факт, що у протоколах сесій Малотурянської сільської ради за 1994 рік сесії від 30 грудня 1994 року немає. Наявна сесія від 23.12.1994 року, про що свідчить лист архівного відділу Долинської районної державної адміністрації від 30.09.2013 р. (том-1, а.с.15), а згідно відповіді відділу Держгеокадастру в Долинському районі № 586/07/23 від 30.12.2016 р. (т. 1 а.с. 132, 184), технічна документація на виготовлення державного акта серії НОМЕР_20, зареєстрованого за № 000031 від 03.11.1995 р. у архіві відділу відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_20 від 03.11.1995 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Малотур'янської сільської Ради від 30.12.1994 року, яке фактично не приймалося. Відтак ОСОБА_2 набув права власності на спірну земельну ділянку без належної правової підстави.

Разом з тим, при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся до суду, пропустивши строк позовної давності, а наведені причини пропуску такого строку не можна вважати поважними та обгрунтованими.

Поновлюючи пропущений строк суд вказав, що Малотур'янська сільська рада про порушення свого права та існування оспорюваного державного акта, виданого на ім'я ОСОБА_2, дізналась після прийняття рішень від 13.07.2012 року та представлення сільській раді у 2013 році ОСОБА_3 копії державного акта від 17.05.2011 року та договору дарування земельної ділянки від 26.01.2010 року. Натомість видана сільською радою у 2010 році довідка про належність земельної ділянки ОСОБА_3 не є підтвердженням обізнаності про порушення свого права, оскільки на час видачі довідки сільській раді не було відомо про відсутність рішення сільської ради від 30.12.1994 року, на підставі якого видано оскаржуваний державний акт.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності (том-1, а.с.227-230).

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

За нормами ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, Малотур'янська сільська рада посилалася на те, що про наявність у приватній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 остання дізналася з листа відділу Держземагенства у Долинському районі від 15.04.2013 року №392/05/13 (том-1, а.с.10-11).

Однак, як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (урочище Пуделко за межами населеного пункту села Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області),вона погоджена начальником Долинського районного відділу ДП Центр державного земельного кадастру - ОСОБА_8 та інженером -землевпорядником ОСОБА_9, начальником управління Держкомзему у Долинському району - ОСОБА_10, землевпорядником Малотур'янської сільської ради сільської ради - ОСОБА_6, (том-1, а.с.149,150).

Також з Акта встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, яка передається у власність та передачі межових знаків на збереження, складеного 13.08.2010 року начальником Долинського районного відділу Івано-Франківської регіональної філії ДП Центр ДЗК в присутності землевласника та землевпорядника Малотур'янської сільської ради встановлено в натурі та погоджено межі спірної земельної ділянки за межами села Мала Тур'я урочище Пуделко Долинського району, що передано у власність ОСОБА_3

Комісією встановлено, що ніяких заперечень з боку представників при обстеженні в натурі меж земельної ділянки не виявлено. Обстеження меж в натурі погоджено начальником Долинського районного відділу ІФРФ Центр ДЗК - ОСОБА_8, спеціалістом по землевпорядкуванню Малотур'янської сільської ради - ОСОБА_6 та представником управління Держкомзему - С. Долішньою (том-1, а.с.151).

18.10.2010 року виконавчим комітетом Малотур'янської сільської ради Долинського району за підписом спеціаліста по землевпорядкуванню Малотур'янської сільської ради - ОСОБА_6 громадянину ОСОБА_3 видано довідку №1.037 про присвоєння його земельній ділянці індексно-кадастрового номера - НОМЕР_1 (том-1, а.с.148).

Таким чином, з огляду на засвідчення посадовою особою сільської ради зазначених актів, слід вважати, що сільська рада в особі її представників знала або повинна була знати про порушене право, однак з відповідним позовом до суду звернулася тільки 03.08.2016 року.

Посилання в рішенні суду на покази свідка ОСОБА_6 щодо недостовірності її підписів в наведеній документації не можна вважати належним, оскільки така обставина на час розгляду спору не доведена у встановлений законом спосіб.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

Статтями 77,78,79,80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів)

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі при доведеності позову, наявності заяви про застосування строку позовної давності, зробленою стороною у справі до ухвалення судом рішення та встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у позові має бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Сторона позивача не представила жодного доказу, щодо наявності поважних причин для поновлення процесуального строку. Посилання сторони на розроблення технічної документації та нового генерального плану села тільки у 2012 році, отримання відповідей з різних установ, такими причинами вважатися не можуть, оскільки об єктивно не пояснюють неможливість органу місцевого самоврядування належно виконуючи покладені функції здійснювати контроль. Той факт, що спірна земельна ділянка за твердженням сільської ради знаходилася за межами с.Мала Тур я, не спростовує погодження технічної документації сільською радою.

Суд, першої інстанції на зазначені обставини та положення закону уваги не звернув, тому судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обгрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382,383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Долинського районного суду від 06 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Долинська районна державна адміністрація в особі Центру надання адміністративних послуг, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування реєстрації Державного акта серії НОМЕР_20, зареєстрованого за № 000031 від 03.11.1995 р. на ім'я ОСОБА_2, визнання недійсним та скасування реєстрації договору дарування від 26.01.2010 р., зареєстрованого за № 174, земельної ділянки, площею 0,60 га, на користь ОСОБА_3; визнання недійсним та скасування реєстрації державного акта серії НОМЕР_2, зареєстрованого за № 262200001000373 від 17.05.2011 р.; визнання недійсними та скасування реєстрації земельних ділянок: НОМЕР_11 площею 0,0788 га, кадастровий номер НОМЕР_3; НОМЕР_12 площею 0,0909 га, кадастровий номер НОМЕР_4; НОМЕР_13 площею 0,0987 га, кадастровий номер НОМЕР_5; НОМЕР_14 площею 0,0192 га, кадастровий номер НОМЕР_6; НОМЕР_15 площею 0,0505 га, кадастровий номер НОМЕР_7; НОМЕР_16 площею 0,1055 га, кадастровий номер НОМЕР_8; НОМЕР_17 площею 0,0934 га, кадастровий номер НОМЕР_9; НОМЕР_18 площею 0,0629 га, кадастровий номер НОМЕР_10 відмовити за спливом позовної давності.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Мелінишин Г.П.

Максюта І.О.

Повний текст постанови складено 30.01.2018 року.