Постанова

від 21.10.2019 по справі 343/1495/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 343/1495/16-ц

провадження № 61-16572св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Малотур`янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Долинська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2018 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Мелінишин Г. П., Максюти І. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Малотур`янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області (далі - Малотур`янська сільська рада) звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Долинська районна державна адміністрація, про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки та договору дарування.

Позовна заява обґрунтована тим, що 13 липня 2012 року рішеннями Малотур`янської сільської ради затверджено генеральний план забудови села на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області. У процесі виконання вказаних робіт сільській раді стало відомо про існування земельних ділянок, що належать відповідачам. Зокрема, у відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі від 15 квітня 2013 року вказано, що відповідно до електронної бази даних державних актів у власності відповідача ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, площею 0,60 га, для ведення особистого підсобного господарства в с. Мала Тур`я, Долинського району, зареєстрована на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 01 листопада 1995 року. Однак, коли відкрили доступ до публічної карти, сільська рада виявила, що земельна ділянка, площею 0,60 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0115, належить на праві власності ОСОБА_2

23 липня 2013 року Малотур`янська сільська рада листом звернулась до ОСОБА_2 для того, щоб на місцевості визначити місце розташування його земельної ділянки. З документів, які були надані сільській раді ОСОБА_2 , стало відомо про існування договору дарування вказаної земельної ділянки, яка належала дарувальнику ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії виданого згідно з рішенням Малотур`янської сільської ради від 30 грудня 1994 року. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю від 03 листопада 1995 року, кадастровий номер земельної ділянки 2622083000:02:001:0115, земельна ділянка розташована в урочищі Пуделко .

Позивач вказував, що у подальшому Малотур`янська сільська рада звернулася до начальника архівного відділу Долинського району, щоб отримати протокол сесії Малотур`янської сільської ради від 30 грудня 1994 року, однак на запит було надано відповідь від 30 вересня 2013 року, згідно якої протоколу сесії від 30 грудня 1994 року немає, а згідно списку проведених сесій 30 грудня 1994 року сесії в Малотур`янській сільській раді не відбувалось. Таким чином, рішення з приводу передачі земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалось, оскаржуваний державний акт виданий без відповідного рішення, тому він повинен бути визнаний недійсним, а його реєстрація - скасована.

Позивач зазначав, що оскільки договір дарування від 26 січня 2010 року, зареєстрований в реєстрі № 174, є похідним від оспорюваного державного акта ІФ 5-12-2/000031, зареєстрованого за № 000031 від 03 листопада 1995 року, а тому він повинен бути визнаний недійсним. Також державний акт серії ЯЛ № 495953 на ім`я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, площею 0,60 га, який виданий на підставі недійсного договору дарування земельної ділянки, слід визнати недійсним, а його реєстрацію скасувати. Крім того, згідно публічної карти ОСОБА_2 без відома Малотур`янської сільської ради зробив розподіл земельної ділянки, площею 0,60 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0115, на 8 земельних ділянок, реєстрація яких повинна бути скасована.

Малотур`янська сільська рада просила:

поновити строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсним та скасування реєстрації державного акта ІФ-5-12-2/000031, зареєстрованого за № 000031 від 03 листопада 1995 року на ім`я ОСОБА_1 , договору дарування від 26 січня 2010 року № 174 на користь ОСОБА_2 та державного акта ЯЛ № 495953, зареєстрованого 17 травня 2011 року, як пропущений з поважних причин;

визнати недійсним та скасувати реєстрацію державного акта серії ІФ-5-12-2/000031, зареєстрованого за № 000031 від 03 листопада 1995 року на ім`я ОСОБА_1 ;

визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору дарування від 26 січня 2010 року, зареєстрованого за № 174, земельної ділянки, площею 0,60 га, на користь ОСОБА_2 ;

визнати недійсним та скасувати реєстрацію державного акта серії ЯЛ № 495953, зареєстрованого за № 262200001000373 від 17 травня 2011 року;

визнати недійсною та скасувати реєстрацію земельних ділянок: № 1 площею 0,0788 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0008; № 2 площею 0,0909 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0009; № 3 площею 0,0987 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0010; № 4 площею 0,0192 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0011; № 5 площею 0,0505 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0012; № 6 площею 0,1055 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0013; № 7 площею 0,0934 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0014; № 8 площею 0,0629 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0015;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області в складі судді: Монташевич С. М., від 06 жовтня 2017 року поновлено Малотур`янській сільській раді на звернення до суду за захистом своїх порушених прав як пропущений з поважних причин та позов задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000031, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Малотур`янської сільської ради народних депутатів від 30 грудня 1994 року.

Визнано недійсним та скасовано реєстрацію договору дарування земельної ділянки, площею 0,60 га, укладеного 26 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу Барабаш Р. С. і зареєстрований у реєстрі за № 174.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 495953, виданий ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 26 січня 2010 року, реєстровий № 174, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р. С., ВММ № 150345, ВММ № 150346, зареєстрований 17 травня 2011 року за № 262200001000373, та скасовано його реєстрацію.

Скасовано реєстрацію земельних ділянок: № 1 площею 0,0788 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0008; № 2 площею 0,0909 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0009; № 3 площею 0,0987 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0010; № 4 площею 0,0192 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0011; № 5 площею 0,0505 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0012; № 6 площею 0,1055 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0013; № 7 площею 0,0934 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0014; № 8 площею 0,0629 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0015.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Малотур`янської сільської ради відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний державний акт серії ІФ-5-12-2/000031 був виданий на ім`я ОСОБА_1 без законних підстав, оскільки сесія Малотур`янської сільської ради від 30 грудня 1994 року не проводилася, рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки не приймалося, технічна документація на виготовлення державного акта відсутня, а тому державний акт про право приватної власності, виданий 03 листопада 1995 року на ім`я ОСОБА_1 слід визнати недійсним. Також у зв`язку із недійсністю державного акта на землю, суд виходив зі наявності підстав для визнання недійсним договору дарування спірної земельної ділянки ОСОБА_2 від 26 січня 2010 року та державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_2 від 17 травня 2011 року та скасування реєстрації земельних ділянок.

При поновленні пропущеного строку строк суд вказав, що Малотур`янська сільська рада про порушення свого права та існування оспорюваного державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 , дізналась після прийняття рішень від 13 липня 2012 року та представлення сільській раді у 2013 році ОСОБА_2 копії державного акта від 17 травня 2011 року та договору дарування земельної ділянки від 26 січня 2010 року. Натомість видана сільською радою у 2010 році довідка про належність земельної ділянки ОСОБА_2 не є підтвердженням обізнаності про порушення свого права, оскільки на час видачі довідки сільській раді не було відомо про відсутність рішення сільської ради від 30 грудня 1994 року на підставі якого видано оскаржуваний державний акт.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області відмовлено.

При скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд погодився із тим, що оспорюваний державний акт серії ІФ-5-12-2/000031 видано на ім`я ОСОБА_1 без законних підстав, оскільки рішення сесії сільської ради не ухвалювалося. Однак, судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся до суду, пропустивши позовну давність, а наведені причини пропуску такого строку не є поважними та обґрунтованими. Оскільки посадовою особою сільської ради засвідчено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності та акт встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, яка передається у власність, складений 13 серпня 2010 року, а також 18 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Малотур`янської сільської ради Долинського району видано довідку про присвоєння його земельній ділянці індексно-кадастрового номера, тому сільська рада в особі її представників знала або повинна була знати про порушене право, однак з відповідним позовом до суду звернулася тільки 03 серпня 2016 року.

Аргументи учасників справи

У лютому 2018 року Малотур`янська сільська рада подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що сторона відповідача не спростувала той факт, що у протоколах сесій Малотур`янської сільської ради за 1994 рік сесії від 30 грудня 1994 року не було. Про державний акт, виданий ОСОБА_1 на підставі неіснуючого рішення сільська рада дізналася, коли отримала відповідь архівного відділу від 30 вересня 2013 року. Сільською радою надано всю технічну документацію про те, що землі уроч. Пуделко були введені в межі с. Мала Тур`я ще в 2008 році. Апеляційний суд не звернув уваги, що кадастровий номер № 2622083000:02:001:0008, який надала сільська рада відрізняється від кадастрового номеру № 2622083000:02:003:0008 земельної ділянки в державному акті, виданому на ім`я ОСОБА_2 , що свідчить про те, що земельні ділянки знаходяться у різних зонах. Видана сільською радою довідка у 2010 році про належність земельної ділянки ОСОБА_2 не є підтвердженням обізнаності про порушення свого права, оскільки на час видачі довідки, сільській раді не було відомо про відсутність рішення сільської ради від 30 грудня 1994 року на підставі якого виданий державний акт.

У липні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що підготовкою документів для видачі державного акту займається сільська рада, а не громадяни, результатом чого є виданий державний акт. При затвердженні технічної документації місцева рада проводить перевірку достовірності та законності внесених даних, що і було зроблено у 2010 році. Наявність відтисків печаток Малотур`янської сільської ради та підписів посадових осіб на цих документах може свідчити про повну обізнаність ще в 2010 році щодо наявності земельної ділянки у ОСОБА_2 Зазначено, що кадастровий номер земельної ділянки змінений у зв`язку із введенням земельної ділянки в межі населеного пункту та введення в дію нових альбомів координат.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що у протоколах сесій Малотурянської сільської ради за 1994 рік сесія від 30 грудня 1994 року відсутня. Наявна сесія від 23 грудня 1994 року, про що свідчить лист архівного відділу Долинської районної державної адміністрації від 30 вересня 2013 року, а згідно відповіді відділу Держгеокадастру в Долинському районі № 586/07/23 від 30 грудня 2016 року, технічна документація на виготовлення державного акта серії ІФ-5-12-2/000031, зареєстрованого за № 000031 від 03.11.1995 р. у архіві відділу відсутня. Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000031 від 03 листопада 1995 року, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Малотур`янської сільської Ради від 30 грудня 1994 року, яке фактично не приймалося. Відтак ОСОБА_1 набув права власності на спірну земельну ділянку без належної правової підстави.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 26 січня 2010 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,6 га, що знаходиться за адресою: Івано- Франківська область , Долинський район , село Мала Тур`я , урочище Пуделко , за межами села Мала Тур`я. Земельна ділянка належить дарувальнику на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІФ 5-12-2-00031, виданого на підставі рішення Малотурянської сільської ради від 30 грудня 1994 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №000031 від 03 листопада 1995 року. Кадастровий номер земельної ділянки 2622083000:02:003:0115.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №495953 від 17 травня 2011 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,6 га, яка розташована в урочищі Пуделко за межами населеного пункту с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області, на підставі договору дарування земельної ділянки від 26 січня 2010 року.

Рішенням Малотур`янської сільської ради від 13 липня 2012 року № 278-11/12, затверджено генеральний план забудови села Мала Тур`я на період до 2021 року і введено в користування з 23 липня 2012 року.

13 липня 2012 року Малотур`янська сільська рада, розглянувши генеральний план забудови с. Мала Тур`я , рішенням № 279-11/12 надала дозвіл на розробку проекту детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур`я, площею 27,4033 га.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (урочище Пуделко за межами населеного пункту с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області) погоджена начальником Долинського районного відділу ДП Центр державного земельного кадастру - ОСОБА_6 та інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , начальником управління Держкомзему у Долинському району - ОСОБА_4 , землевпорядником Малотур`янської сільської ради сільської ради - ОСОБА_5.

Апеляційний суд встановив, що актом встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, яка передається у власність та передачі межових знаків на збереження, складеного 13 серпня 2010 року начальником Долинського районного відділу Івано-Франківської регіональної філії ДП Центр ДЗК в присутності землевласника та землевпорядника Малотур`янської сільської ради встановлено в натурі та погоджено межі спірної земельної ділянки за межами с. Мала Тур`я урочище Пуделко Долинського району, що передано у власність ОСОБА_2 Ніяких заперечень з боку представників при обстеженні в натурі меж земельної ділянки не виявлено. Обстеження меж в натурі погоджено начальником Долинського районного відділу ІФРФ Центр ДЗК - ОСОБА_6, спеціалістом по землевпорядкуванню Малотур`янської сільської ради - ОСОБА_5 та представником управління Держкомзему - С. Долішньою.

18 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Малотур`янської сільської ради Долинського району за підписом спеціаліста по землевпорядкуванню Малотур`янської сільської ради - ОСОБА_5 громадянину ОСОБА_2 видано довідку №1.037 про присвоєння його земельній ділянці індексно-кадастрового номера - 2622083000:02:001:0115.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) зроблено висновок, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв. Оскільки спірні земельні ділянки були набуті відповідачами з комунальної власності на підставі рішення Іванковичівської сільської ради б/н від 30 вересня 2004 року, яке радою не приймалось, Іванковичівська сільська рада від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні . Тому спірні земельні ділянки вибули з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі .

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника .

За таких обставин, ефективним способом захисту права власності територіальної громади є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку. Проте Малотур`янська сільська рада не заявляла вимог про витребування спірної земельної ділянки.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Хоча апеляційний суд і відмовив в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, а не в зв`язку з тим, що позивач не заявляв вимог про витребування спірної земельної ділянки, про те це не вплинуло на прийняття правильного по суті та законного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене рішення апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков