Рішення

від 29.01.2018 по справі 474/750/17

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/750/17

Провадження № 2/474/7/18

РІШЕННЯ

Іменем України

29.01.18 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Фасій В.В.

за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача ПП «ВКП «Каро» ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство Каро про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 17.08.2011р.,-

встановив:

25.09.2017р. ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі - ПП «ВКП «Каро» , відповідач ) у якому просить визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 17.08.2011 року укладену 11.04.2016 року від її імені та орендарем ПП ВКП Каро , а також зобов'язати останнього передати їй зайняті земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач, її представник ОСОБА_2 позов підтримали, в обгрутування позовних вимог посилалися не те, що позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належать земельні ділянки загальною 7,71 га, розташовані в межах Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після закінчення строку дії договору оренди землі укладеного у серпні 2011 р., вона в 2016 році звернулася до відповідача з заявою про небажання продовжувати строк дії договору, у відповіді на який відповідач повідомив, що оскільки реєстрація договору оренди відбулася у 2012 році, то відповідно договір діє до закінчення сільськогосподарського 2017 року. 16.06.2017р. вона вдруге звернулася до відповідача з заявою про небажання продовжувати термін дії договору, у відповідь на який відповідач помідомив про наявність додаткової угоди, якою строк дії договору продовжено до 2026 року. Позивач заперечила факт укладення (підписання) додаткової угоди, а також наявності в неї примірнику вказаної угоди, та посилаючись на приписи ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦПК України вказувала, що вказана угода нею не підписувалася . Відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою. З огляду на те, що її волевиявлення не було направлено на укладення додаткової угоди просили визнати її недійсною.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позову, про що надав письмові заперечення на позов, в яких послався, що станом на день звернення позивача з вказаним позовом строк дії договору оренди землі від 17.08.2011 р. продовжено додатковою угодою до 2026 р., а тому він є дійсним, орендар своєчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, якість не погіршувалася, а тому передумови для дострокового розірвання договору оренди землі відсутні. Що на його думку вказує також на безпідставність позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд встанови наступні факти та відповідні їм правовідносини.

- 13.10.2004 року на ім'я ОСОБА_5 видано державний акт серії та номеру МК 020393 на право власності на землю загальною площею 7,71 га у межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідно до плану меж земельної ділянки в державному акті складається з земельної ділянки №1 площею 5,46 га ріллі з кадастровим номером 4822383600:01:000:0239 та земельної ділянки №2 площею 2,25 га пасовищ з кадастровим номером 4822383600:01:000:0240 (державний акт на право власності на землю серії та номеру МК 020393);

- 14.08.2017 року рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області встановлено факт належності позивачу ОСОБА_1 державного акту серії та номеру МК 020393 на право власності на землю загальною площею 7,71 га у межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виданого 13.10.2004 року на ім'я ОСОБА_5 (рішення суду у справі № 474/553/17 від 14.08.2017р.);

- 17.08.2011 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_6 укладено типовий договір оренди землі, з визначенням об'єкту оренди - земельної ділянки площею 7,71 га, з них 5,46 га ріллі та 2,25 га пасовищ, на строк 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему 16.03.2012р. № 48223000 (типовий договір оренди землі від 17.08.2011р.);

- на виконання умов типового договору оренди між ПП «ВКП «Каро» та позивачем складено та підписано акт приймання передачі земельної ділянки (акт приймання - передачі земельної ділянки);

- у 2016 році позивач звернулася до відповідача з заявою про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі, на що останній було відмовлено з посиланням на строк його дії до 01.07.2018 року (заява від 2016р., лист без номеру та дати);

- 16.06.2017р. позивач повторно звернулася до відповідача з заявою про небажання продовжувати строк дії договору оренди, на яку відповідачем їй було відмовлено, з посиланням на те, що типовий договір оренди землі укладено у серпні 2011 року, він пройшов державну реєстрацію у березні 2012 року, а тому діє до закінчення сільськогосподарського 2017року, та повідомлено про укладення додаткової угоди, якою строк дії договору продовжено до 2026 року (відповідь №439 від 13.07.2017р.);

- 11.04.2016 р. між орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_6 та від імені орендодавця ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 17.08.2011р. щодо продовження строку його дії до 31.12.2026 грн., щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4822383600:01:000:0239; 4822383600:01:000:0240, завірена копія якої наявна в матеріалах справи, з проставленням ПП ВКП Каро печатки підприємства та штампу Копія вірна, з оригіналом згідно . (копія додаткової угоди завірена ПП ВКП Каро з проставленням штампу з оригіналом згідно );

- 29.06.2016р. Врадіївською районною державною адміністрацєю Миколаївської області здійснено державну реєстрацію права оренди на 10 років (до 2026року) земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:01:000:0239 площею 5,46 га за ПП ВКП Каро , номер запису про право в державному реєстрі прав 15312843, підстава виникнення речового права - договір оренди землі від 17.08.2011р., додаткова угода від 11.04.2016р . (інформація з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, лист Врадіївського ВП ГУ НП в Миколаївській області від 17.10.2017р. );

- 29.06.2016р. Врадіївською районною державною адміністрацєю Миколаївської області здійснено державну реєстрацію права оренди на 10 років (до 2026року) земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:01:000:0240 площею 2,25 га за ПП ВКП Каро , номер запису про право в державному реєстрі прав 15305049, підстава виникнення речового права - договір оренди землі від 17.08.2011р., додаткова угода від 11.04.2016р . (інформація з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №63050960);

- у 2016р. позивач отримала орендну плату за 2016 р. в натуральній формі (по 1000 кг. ячменю та пшениці, 200 кг соняшника, всього на суму 5143,72 грн.) та у 2017р. за 2017р. в натуральній формі (по 1000 кг. ячменю та пшениці на суму 5143,72грн.);

- станом на день розгляду справи в суді в провадженні Врадіївського ВП перебуває кримінальне провадження за ч.1 ст. 358 КК України (підроблення додаткової угоди від 11.04.2016р. між ПП ВКП Каро та ОСОБА_1Ф.), місцезнаходження оригіналів примірників додаткової угоди СВ Врадіївського ВП не встановлено (лист №11479/62-2017 від 07.12.2017р.);

- на виконання повторної ухвали суду від 04.12.2017р. про надання оригіналу додаткової угоди з метою вирішення питання про проведення почеркознавчої експертизи, відповідач ПП ВКП Каро повідомило, що оригінал додаткової угоди втрачено, особи, які б були відповідальними за виконання ухвали суду не визначалися, тому вказати їх не має можливості (лист вих. №611 від 08.12.2017р.);

- на виконання ухвали суду від 06.10.2017р. про витребування доказів - матеріалів реєстраційної справи, Врадіївська районна державна адміністрація повідомила, що відповідно до п. 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при при вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв, а тому надати оригінали додаткових угод не має можливості ( лист вих. № 1054/16-01 від 04.12.2017р.);

- в 2015-2017рр. за земельні ділянки з кадастровими номерами 4822383600:01:000:0239; 4822383600:01:000:0240 звітувало ПП ВКП Каро (довідка ДФС вх. №136 від 11.01.2018р.);

Суд вважає, що між стороанми склалися правовідносини з приводу визнання додатквової угоди до договору оренди землі недійсною та повренння земельної ділянки. При прийнятті рішення суд керується:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребовуваних судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права та визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 6 ЦК України передбачає, сторони вільну в укладенні договорів, які відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК)

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Так, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» №161-ІХУ від 06.10.1998р. , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952- ІУ, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч.5 ст. 12 цього ж закону - будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Частина 2 ст. 17 встановлює, що реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Частина 4 ст. 18 передбачає, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 1.5 "Порядкуприйняття і розгляду заяв про внесення змін до записів ..."від 12.12.2011 № 3502/5 встановлено, що документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, оскільки сторони не оспорюють наявність додаткової угоди до договору оренди землі від 11.04.2016 року від імені позивача та ПП «ВКП «Каро» , на підставі якої були внесені зміни у запис про речове право оренди, та яка була взята до уваги державним реєстратором при внесенні цих змін, і яка породила для відповідача права та обов'язки, що не заперечувалася його представником, а позивач заперечує факт її підписання, то суд вважає її такою, що є оспорюванною, а тому, такою, що може бути визнана судом недійсною..

Крім того, слід відмітити, що в матеріалах справи відсутній оригінал оспорюваної додаткової угоди та жодною із сторін не надано його для огляду в судовому засіданні, ухвали суду про витребування від відповідача, Врадіївської районної державної адміністрації, Врадіївського відділення поліції оригіналу додаткової угоди, залишилися не виконаними, через його відсутність. При цьому ПП «ВКП «Каро» посилалося на його втрату.

Однак, враховуючи те, що в матеріалах справи наявна копія оспорюваної додаткової угоди, на підставі якої було здійснено записи про речове право оренди на строк 10 років, відповідачем надано до матеріалів справи завірену копію додаткової угоди, на якій наявні мокрі відбитки печатки підприємства та штампу Копія вірна, згідно з оригіналом , жодна із сторін не заперечує факт існування даної додаткової угоди, яка, як вбачається з пояснень представника ПП «ВКП «Каро» породила для його сторін права та обов'язки, а на думку позивача та його представника порушує права позивача, суд вважає за можливе розглянути даний спір взявши до уваги копію оспорюваної додаткової угоди.

Щодо тверджень позивача та його представника про не підписання позивачем оспорюваної додаткової угоди, то суд зазначає наступне.

Згідно присів п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері, іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Таким чином, згідно вимог ст.ст. 76-78, 81 ЦПК України, не належність підпису певній особі можливо підтвердити лише шляхом проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка у даній справі не проводилась, у зв'язку з відсутністю оригіналу об'єкту дослідження.

Тобто в даному випадку не доведено належними та допустимими доказами не належність підпису в оспорюваному договорі позивачу.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас, відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оренду землі» , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним, що п озивач довела факт відсутності у неї волевиявлення на укладання спірної додаткової угоди, оскільки всі її дії як до звернення до суду (звернення до поліції щодо розслідування факту укладання договору), так і під час розгляду справи (заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, заявлення клопотань про витребування оригіналів додаткової угоди) свідчили про те, що вона вказаний договір не укладала.

Відповідач не спростував вказаного позивачем, оскільки не надав суду доказів звернення до позивачки з пропозицією про укладання угоди щодо продовження строків договору, її згоди на її укладання, інших письмових доказів, що підтверджували б волевиявлення позивачки на укладання угоди.

Крім копії спірної додаткової угоди відповідачем не представлено жодного доказу на підтримку його позиції.

А за вказаних обставин, оскільки позивач заперечує факт її укладання та отримання її екземпляру, а у Врадіївській районній державній адміністрації, як державного реєстратора відсутній оригінал, то саме підприємство повинно було довести, що вказана угода укладалася позивачем і надати оригінал договору для проведення експертизи.

Однак ПП ВКП Каро зазначеного не зробило.

Ненадання його суду та його втрата свідчить не на користь відповідача, оскільки саме він є заінтересованою особою у збереженні оригіналу договору при його укладанні, так як на ньому лежить обов'язок його реєстрації та захисту його прав орендаря у випадку їх порушення орендодавцем або третіми особами.

За такого, саме відповідач повинен був надати суду оригінал додаткової угоди для спростування сумнівів щодо законності її укладання.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 ЦК України.

Щодо посилання представників ПП «ВКП «Каро» на факт отримання позивачем орендної плати як підставу дійсності додаткової угоди, то суд не бере їх до уваги, оскільки як встановлено в судовому засіданні вони були вчиненні на виконання умов типового довогору оренди землі від 17.08.2011р. строком дії 5 років, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час його укладення, набулися сторонами після відповідної державної реєстрації типового договору у 2012р., та який як зазначав відповідач у свої листах, діяв до закінчення сільськогосподарського 2017 р.

Крім того, в зв'язку з неповерненням орендарем, орендодавцю земельної ділянки, право власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в загальному порядку, відповідно до ст. ст. 1212-1215 ЦК України, а тому, суд вважає вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача повернути належну йому земельну ділянку, такою, що також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд присуджує з відповідача на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати -640 грн..

Керуючись ст. ст. 12, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство Каро про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі від 17.08.2011р. - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 17.08.2011 року (земельна ділянка з кадастровим номером 4822383600:01:000:0239 площею 5,46 га та земельна ділянка з кадастровим номером 4822383600:01:000:0240 площею 2,25 га, розташовані в межах Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) укладену 11.04.2016 року від імені орендодавця ОСОБА_5 та орендарем ПП ВКП Каро в особі директора ОСОБА_6 про продовження договору оренди землі до 31.12.2026 року, відповідно до якої зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.06.2016 року державним реєстратором Врадіївської районної державної адміністрації в Миколаївській області ОСОБА_7, номер запису про інше речове право оренди на ці ж земельні ділянки: 15305049, 15312843.

Зобов'язати Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» повернути земельну ділянку загальною площею 7,71 га, з них: земельна ділянка з кадастровим номером 4822383600:01:000:0239 площею 5,46 га ріллі та земельна ділянка з кадастровим номером 4822383600:01:000:0240 площею 2,25 га пасовищ), розташовану в межах Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - власнику ОСОБА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 640 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо Апеляційного суду Миколаївської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі виготовлено 01.02.2018 року.

Суддя В.В.Фасій