Постанова

від 01.02.2018 по справі 922/3312/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа № 922/3312/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1, посвідчення № 1616 від 24.02.17, довіреність № б/н від 25.05.17 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 32-20.0.14,2-3/62-18 від 03.01.18 р.,

третьої особи - адв. ОСОБА_3, свідоцтво № 1942 від 22.07.2015 року, ордер серія ХВ 000082 від 27.06.17 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Відродження" (вх. №3657 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 (повний текст якого складено 13.11.2017) у справі № 922/3312/17 (суддя Байбак О.І.)

за позовом селянського (фермерського) господарства "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. про визнання права користування та визнання недійсним наказу ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Відродження" на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 (повний текст якого складено суддею Байбак О.І. 13.11.2017) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 24.01.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 01.02.2018 та задоволено клопотання позивача про виклик для допиту свідка ОСОБА_4 в судове засідання 01.02.2018, останній не з'явився, подав нотаріально посвідчену заяву про відмову від надання свідчень.

2. 15.01.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Відповідачем 23.01.2018 надані письмові пояснення в обгрунтування свого відзиву на апеляційну скаргу.

23.01.2018 від третьої особи через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Представником третьої особи 30.01.2018 були надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначив, що клопотання представника СФГ Відродження щодо допиту в якості свідка ОСОБА_4 носить ознаки зловживання та затягування розгляду справи, адже останній однозначно та в рамках діючого законодавства підтвердив свою добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою, що і було повно та всебічно досліджено та встановлено в суді першої інстанції.

Позивач 31.01.2018 року надав до суду відповідь на відзив.

3. Даний спір вирішений судом апеляційної інстанції 01.02.2018, сторонам оголошені вступна та резолютивна частини постанови суду.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_5 СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Селянське (фермерське) господарство "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (відповідач), в якій просило:

1) визнати за Селянським (фермерським) господарством "Відродження" (код ЄДРПОУ 31010087) право постійного користування земельною ділянкою площею 100,00 га з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, розташованою на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства;

2) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків № 5383-СГ від 06.04.2017 р. "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі державного акту № ХР№ 006131 від 17.07.2000 р. ОСОБА_4 отримав в постійне користування земельну ділянку, і в подальшому створив та зареєстрував підприємство позивача - Селянське (фермерське) господарство "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. В подальшому, ОСОБА_4 відмовився від права користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків видало наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою". Даний наказ позивач вважає незаконним, та таким, що порушує його права, як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в державному акті № ХР№ 006131 від 17.07.2000, оскільки з моменту створення Селянського (фермерського) господарства "Відродження" таким постійним землекористувачем, на думку позивача, є саме він, тобто Селянське (фермерське) господарство "Відродження".

5. Ухвалою місцевого господарського суду від 23.10.2017 до участі у справі в якості особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, залучена фізична особа ОСОБА_4

6. Рішенням місцевого господарського суду від 06.11.2017 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, фізичних осіб (50 осіб), які є власниками спірної землі на час вирішення спору.

7. Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2017 в задоволенні позову відмовлено.

8. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням IX сесії XXIII скликання Дергачівської районної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 12.04.2000 ОСОБА_4 надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 100,00 га, розташовану на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 було видано державний акт серії ІІІ-ХР № 006131 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 100,00 га, розташованою на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.

07.09.2000 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано створення Селянського (фермерського) господарства "Відродження", єдиним засновником та керівником якого став ОСОБА_4, що підтверджується витягом з вказаного реєстру станом на 09.04.2008.

В подальшому земельній ділянці, отриманій ОСОБА_4 на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 006131 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 100,00 га в передбаченому законом порядку було присвоєно кадастровий номер 6322081500:05:000:0884.

11.04.2008 разом із ОСОБА_4 до складу членів Селянського (фермерського) господарства "Відродження" увійшов ОСОБА_6, який став і новим головою фермерського господарства, про що свідчить залучений до матеріалів витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційна дія № 14561070006001608 від 11.04.2008).

07.04.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційна дія № 14561050017001608 від 07.04.2017) було внесено запис про зміну складу або інформації про засновників, а саме, вибуття ОСОБА_4 зі складу членів Селянського (фермерського) господарства «Відродження» , внаслідок чого єдиним членом та головою господарства залишився ОСОБА_6.

До 06.04.2017 третьою особою до відповідача подана заява про відмову від права постійного користування земельною ділянкою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 100,00 га, яка розташована на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР № 006131 від 17.07.2000 на підставі заяви громадянина ОСОБА_4, як землекористувача, про відмову від користування спірною земельною ділянкою.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884 були виключені з реєстру на підставі заяв громадян, яким чинними наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.05.2017 №7700-7749-СГ надано дозволи на розробку документації з землеустрою. В результаті з земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884 було сформовано 50 нових земельних ділянок з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1020-6322081500:05:000:1069 і такі земельні ділянки передано у власність громадян - фізичних осіб на підставі відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Перелічені вище факти не оспорюються сторонами і є визнаними на час вирішення спору судом апеляційної інстанції.

Селянське (фермерське) господарство «Відродження» вважає дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо винесення наказу від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» такими, що суперечать вимогам ст. 92, 116, 141 Земельного кодексу України, ст. 2, 9, 10 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» , оскільки на його думку, виносячи вищевказаний наказ Головне управління Держгеокадастру у Харківській області порушило його права як фактичного землекористувача земельної ділянки, отриманої згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР № 006131.

Обставини щодо визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» недійсним та визнання за Селянським (фермерським) господарством «Відродження» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, розташованої на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване щодо відмови у задоволенні позовних вимог, послався на те, що Селянське (фермерське) господарство «Відродження» не є суб'єктом майнового права (права постійного користування земельної ділянки), оскільки відповідно до державного акту серії III-ХР № 006131 це майнове право належить фізичній особі ОСОБА_4 Також суд зазначив, що доказів незаконності наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 5383-СГ від 06.04. 2017 «Про припинення права користування земельною ділянкою» , а так само того, що зазначеним наказом порушено права та інтереси Селянського (фермерського) господарства «Відродження» , матеріали справи не містять.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

ДОВОДИ СКАРЖНИКА (ПОЗИВАЧА У СПРАВІ)

9. Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

10. Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив, що на думку Селянського (фермерського) господарства «Відродження» з системного аналізу положень ст. ст. 2, 9, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» , чинних на момент створення зазначеного господарства, випливає, що хоча державний акт на право користування земельною ділянкою виписувався на фізичну особу-засновника фермерського господарства, сама земельна ділянка мала тісний зв'язок з конкретним фермерським господарством, для створення якого вона надавалась, в подальшому використовувалась саме фермерським господарством як юридичною особою з покладенням на нього усіх прав та обов'язків землекористувача, обліковувалась сільською радою, відділом земельних ресурсів та податковим органом саме за юридичною особою. Оформлення правовстановлюючого документа на фермерське господарство було неможливим, оскільки саме отримання державного акта його засновником було необхідним етапом, передумовою створення фермерського господарства, набуття ним статусу юридичної особи. Проте після створення, державної реєстрації фермерського господарства саме воно є фактичним землекористувачем земельної ділянки.

Таким чином, на думку Селянського (фермерського) господарства «Відродження» саме воно, а не ОСОБА_4, має бути визнане єдиним належним та законним користувачем спірної земельної ділянки; виключно за добровільною відмовою Селянського (фермерського) господарства «Відродження» могло б бути припинене належне йому право постійного користування земельною ділянкою, проте воно такої відмови не висловлювало, припиняти право користування не бажало та не бажає. Селянське (фермерське) господарство «Відродження» зазначає, що ОСОБА_4 особисто як фізична особа не здійснював використання земельної ділянки, не був її землекористувачем, а отже є неналежним суб'єктом звернення до власника земельної ділянки із заявою про припинення права постійного користування.

11. Апелянт стверджує, що місцевий господарський суд не взяв до уваги його аргументи і не забезпечив належного захисту порушеного права.

ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що спірний наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 було прийнято ним в межах наданих повноважень і в спосіб, передбачений чинним законодавством; що позивач не є законним користувачем земельної ділянки 6322081500:05:000:0884, оскільки не отримав державний акт на право постійного користування на цю земельну ділянку та не зареєстрував речове право постійного користування такою земельною ділянкою у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ; що станом на час розгляду справи відсутній такий об'єкт цивільних прав, як земельна ділянка із кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання права постійного користування на таку земельну ділянку є безпідставними.

13. ОСОБА_4 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що на сьогодні СФГ «Відродження» не може мати прав користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, оскільки воно не було та не є постійним користувачем цієї земельної ділянки, таке право згідно з державним актом було надано ОСОБА_4, а не зазначеному фермерському господарству. Оскільки ОСОБА_4 в передбаченому законом порядку відмовився від користування зазначеною земельною ділянкою, Головне управління Держгеокадастру у Харківської області правомірно прийняло наказ № 5383-СГ від 06.04.2017. Крім того, на думку третьої особи, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, в зв'язку з чим, суд не вправі визнати за СФГ «Відродження» право постійного користування земельною ділянкою.

ОСОБА_7, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Колегія суддів звертає увагу на специфіку даного спору, яка полягає в тому, що правовідношення сторін регулювалися як нормативними актами, які на даний час втратили чинність (ЗУ Про селянське (фермерське) господарство , ЗКУ ред. 1990 року та ред. 2002 року); так і нормативними актами, які в період дії спірних правовідносин були визнані неконституційними (п. 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України ред. 2001 року). На думку колегії суддів, саме недоліки законодавчого регулювання майнових прав в значній мірі обумовили появу даного спору. За таких умов колегія суддів вважає, що вирішення спору повинно ґрунтуватися на принципах справедливості, добросовісності та розумності, передбачених п.6 ч.1 ст. 6 ЦК України, та на прецедентній практиці ЄСПЛ.

15. Стаття 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон): селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

16. Частина 5 ст. 2 Закону: На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідний Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

17. Частина 1, 2 ст. 9 Закону: Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

18. Частина 1,2 ст. 10 Закону:

З селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості і місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у їх власність або надання у користування. На них поширюються й інші пільги, встановлені чинним законодавством.

19. Частина 2 ст.18 Закону: У разі систематичного невнесення земельного податку в терміни, встановлені законодавством України, а також орендної плати в терміни, визначені договором оренди, право власності і користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється.

20. Стаття ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII:

Користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:

громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;

21. Статті 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII: ОСОБА_7 власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. ОСОБА_7 власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

22 Частина 1 ст. 92 ЗК України (поточна редакція, діє з 2002 року): право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

23. Частина 2 ст. 92 ЗК України:

ОСОБА_7 постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

Частину другу статті 92 доповнено пунктом "в" згідно із Законом № 875-VI від 15.01.2009

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

Частину другу статті 92 доповнено пунктом "г" згідно із Законом № 4442-VI від 23.02.2012

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

Частину другу статті 92 доповнено пунктом "ґ" згідно із Законом № 1556-VII від 01.07.2014; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

24. Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі № 1-17/2005.

25. Пункт а ч. 1 ст. 141 ЗК України: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

26. Частина 3, 4 ст. 142 ЗК України: припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

27. Статті 125, 126 Земельного кодексу України: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. ОСОБА_7 власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

28. Постанова КМУ від 14 січня 2015 р. № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру .

29. Рішення ЄСПЛ у справі Pine Valley Developments Ltd. and others v. Ireland (https://hudoc.echr.coe.int/eng# "itemid":["001-57711"] ).

30. Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

31. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод із Протоколом № 1 до неї.

ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

32. Колегією суддів встановлено, що на час отримання земельної ділянки третьою особою земельна ділянка мала своє цільове призначення - забезпечувала правові підстави створення та подальшу господарську діяльність специфічного суб'єкта підприємництва - селянського (фермерського) господарства (п.п. 16-17 даної постанови).

33. Після створення СФГ і на протязі всього часу існування СФГ цільове призначення земельної ділянки і правовий зв'язок між СФГ і земельною ділянкою зберігалися, про що свідчать норми права щодо покладення обов'язків власника речових прав не на суб'єкта, вказаного в державному акті про право постійного користування землею (голову чи засновника СФГ), а на юридичну особу - СФГ (п.п. 18 - 19 даної постанови).

34. Таким чином, приписами Закону України Про селянське (фермерське) господарство була створена правова конструкція, за якою право використання земельної ділянки і отримання від неї благ надано СФГ, обов'язок утримання земельної ділянки і понесення відповідних ризиків покладений на СФГ, а суб'єктом речового права залишена фізична особа - засновник СФГ.

35. Законодавець не надав СФГ жодних речових прав щодо земельних ділянок, які виділені фізичній особі (засновнику СФГ) саме з метою створення СФГ та забезпечення господарської діяльності цього суб'єкта підприємництва, а також не встановив законодавчих гарантій безперешкодного здійснення СФГ господарської діяльності на земельній ділянці, яка належить фізичній особі (засновнику СФГ) на праві постійного (безстрокового) користування. Ця обставина, на думку колегії суддів, є однією з причин виникнення даного судового спору.

36. Поточний Земельний кодекс України, прийнятий в 2002 році, на відміну від ЗКУ, який діяв на час заснування позивача, передбачає виникнення і існування права постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою виключно у суб'єктів, зазначених у ч.2 ст. 92 ЗКУ, до яких ані позивач, ані третя особа не входять (п. 21-23 даної постанови).

37. Однак право постійного користування земельною ділянкою, яке виникло до 2002 року у суб'єктів, не зазначених у ст. 92 ЗКУ, не припинилося внаслідок вступу в дію зазначених норм ЗКУ, а продовжує існувати без обмеження у часі (п. 24 даної постанови).

38. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою з особливостями, встановленими Законом, існувало до дня винесення відповідачем спірного наказу. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи (а.с. 20 т. 1) міститься довідка відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області від 23.01.2017 про склад земель, що обліковуються державою за СФГ Відродження .

39. В силу викладеного колегія вважає, що зміст та обсяг речового права, визначений Законом, повинні були прийматися до уваги всіма державними органами, які приймали рішення щодо цього речового права, в тому числі відповідачем при винесенні спірного наказу.

40. Відповідач, який є державним органом, однією з функцій якого є ведення державного обліку і реєстрації земель, а також забезпечення достовірності інформації про наявність та використання земель (п. 28 даної постанови), не міг не знати, що позивач: а) є постійним користувачем земельної ділянки, яка була надана саме для створення і функціонування підприємства позивача; б) не має іншої земельної ділянки для проведення господарської діяльності і винесення спірного наказу є de facto припиненням господарської діяльності позивача.

41. В цій частині колегія суддів відкидає заперечення відповідача, які полягають у додержанні останнім встановленої національним законодавством процедури прийняття спірного наказу і відсутності порушень закону при винесенні наказу, оскільки спірний наказ порушує базові гарантії захисту права мирного володіння майном, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

42. Так, приписи норм права, наведених вище, які визначають зміст права постійного користування, обумовили законні очікування позивача на те, що земельна ділянка, яка була надана у постійне користування з метою створення СФГ та здійснення ним господарської діяльності, буде використовуватися саме для цієї мети увесь час існування СФГ.

43. У своєму рішенні у справі Pine Valley Developments Ltd. and others v. Ireland Європейський суд визнав компанію-заявника, яка купила земельну ділянку, отримавши дозвіл на будівництво, такою, що має законні очікування розвивати спірну територію, а відповідний дозвіл на здійснення господарської діяльності на земельній ділянці був визнаний складовою частиною власності заявника в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 (п. 29 даної постанови).

44. Колегія суддів зазначає, що умовою наявності законного очікування (legitimate expectations) в розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Тобто, законне очікування - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

45. У даному спорі законні очікування позивача мають ще більш очевидний характер, аніж в наведеній справі ЄСПЛ, оскільки законодавцем встановлене спеціальне призначення спірної земельної ділянки - для створення та господарської діяльності позивача; використання позивачем земельної ділянки на підставі Закону носить тривалий характер (17 років); безстрокове право позивача на використання спірної ділянки визнано як державними фіскальними органами, так і самим відповідачем, про що свідчить довідка відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області від 23.01.2017 про склад земель, що обліковуються державою за СФГ Відродження .

46. В аспекті зазначеної довідки колегія суддів звертає увагу на той важливий факт, що в Україні не може існувати незареєстрованого легітимного користування землею, оскільки державній реєстрації підлягають як речові права на землю, так і строкове оплатне користування землею (п. 27 даної постанови). Тому наведена довідка означає, що обліковуючи позивача як користувача землі (за відсутності речового титулу, договору оренди між третьою особою і позивачем тощо), відповідач був повністю освідомлений про спеціальний статус земельної ділянки, її призначення для здійснення господарської діяльності позивача і визнав легальність використання позивачем цієї земельної ділянки.

47. ОСОБА_7 позивача на безстрокове використання земельної ділянки, яка була надана для створення і здійснення господарської діяльності СФГ Відродження , є законними очікуваннями (legitimate expectations), і в якості таких вони підлягають захисту як майно в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції.

48. Опираючись на викладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку вільне волевиявлення третьої особи (засновника СФГ) на припинення права користування не може бути підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, оскільки обсяг цього речового права і цільове призначення земельної ділянки, визначені Законом, з огляду на гарантії, встановлені ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, роблять неможливим прийняття такої відмови відповідачем без згоди позивача.

49. За таких умов спірний наказ, яким проти волі позивача припинено користування останнім земельною ділянкою і de facto припинена господарська діяльність позивача в цілому (у зв'язку із відсутністю іншої землі), порушує приписи ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним.

МОТИВИ ЧАСТКОВОГО ВІДХИЛЕННЯ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

50. Стосовно позовної вимоги про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою та відповідної вимоги апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що на час вирішення спору спірна земельна ділянка припинила своє існування і на місці колишньої земельної ділянки площею 100,00 га з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, розташованою на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, обліковується 50 земельних ділянок площею 2 га, належних на праві власності фізичним особам.

51. Тому вирішення позовної вимоги про відновлення порушеного права позивача шляхом визнання за ним права користування спірною земельною ділянкою, на думку колегії суддів, можливо тільки в межах позовного провадження, відповідачами в якому є поточні власники землі.

52. Позивачем до згаданих фізичних осіб жодної позовної вимоги в межах даного спору не пред'явлено.

53. Відповідно до положень ч. 1 ст. 48 ГПК якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а такого клопотання в ході вирішення справи не подавалося. Крім того, процесуальна дія по залученню співвідповідачів - фізичних осіб, на думку колегії суддів, позбавлена процесуального сенсу, оскільки позовних вимог до цих осіб не заявлено і на стадії апеляційного перегляду подання таких вимог неможливе.

54. За таких умов колегія суддів не може задовольнити вимогу про відновлення порушеного права шляхом визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

55. Крім того, в своїй скарзі апелянт зазначав, що судом не вирішено клопотання відповідача щодо залучення про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, фізичних осіб (50 осіб), які є власниками спірної землі на час вирішення спору.

56. В цій частині колегія суддів звертає увагу учасників спору, що дане клопотання вирішено у рішенні суду за наслідками вирішення спору по суті, про що зазначено у змісті рішення. Крім того, само по собі відхилення клопотання відповідача про залучення третіх осіб не є підставою скасування судового рішення відповідно до положень ст. 277 ГПК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

57. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою" та скасування оскаржуваного рішення в цій частині. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

58. При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Відродження" на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/3312/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/3312/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою" та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/3312/17 залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, Харківська область, м. Харків, м. Свободи, 1-й під'їзд, 6,7 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) на користь селянського (фермерського) господарства "Відродження" (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Лопатіна, 2-А, код ЄДРПОУ 31010087) 1760, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 06.02.2018

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.