Постанова

від 01.02.2018 по справі 922/2973/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа № 922/2973/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 08-11/4551/2-16 від 27.12.2016)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.01.2017)

третьої особи - ОСОБА_3 (довіреність № 65 від 08.06.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. №3649 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/2973/17

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод залізничної техніки , м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

про стягнення 4646359,90 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод залізничної техніки» (відповідача) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 4646359,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України було здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства та виявлено, що згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №94310883 від 11.08.2017 за відповідачем на праві власності зареєстровано нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Заводу комсомолець, 36. Однак відповідно до вказаної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 15.07.2016 №19-20.08-3-1378/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 23.11.2016 38085/0/225-16, речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Буковій, 36 (колишня вул. Заводу комсомолець) у м. Харкові не зареєстровані. У зв'язку із тим, що права на вказану земельну ділянку не зареєстровані за будь-якими юридичними чи фізичними особами, земельна ділянка площею 10,3940 га, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Відповідач у період з 01.01.2015 по 31.08.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно грошові кошти. Здійснюючи правове обґрунтування позову Харківська міська рада посилається на ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі № 922/2973/17 (суддя Новікова Н.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Повний текст рішення складено 13.11.2017.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі № 922/2973/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також просить відшкодувати на свою користь судові витрати за рахунок відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно визначений предмет спору, а до спірних правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем неправильно застосовані норми матеріального права передбачені ст. 211, 212 ЗК України та ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України. Вказане призвело до необґрунтованих висновків про недоведеність позовних вимог. Позивач зазначає, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Відтак, збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, тому ТОВ Харківський завод залізничної техніки зобов'язано сплатити Харківській міській раді безпідставно збережені грошові кошти внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення. Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2017 для розгляду справи № 922/2973/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.12.2017 о 10:30 год. Відповідача та третю зобов'язано надати відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2017 для розгляду справи № 922/2973/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

19.12.2017 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 13149), в якому вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення у даній справі правильно визначив правову природу спірних правовідносин, правильно витлумачив норми матеріального права, які їх регулюють, та ухвалив судове рішення на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, в зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі № 922/2973/17 залишити без змін.

Відповідач стверджує, що він на законних підставах користується земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, а також повно і своєчасно сплачує за це земельний податок. При цьому, відповідач вказує на те, що ТОВ Харківський завод залізничної техніки не користується земельною ділянкою площею 10,3940 га, як то встановлено позивачем в акті обстеження, оскільки на цій земельній ділянці знаходиться майно інших юридичних та фізичних осіб. Вважає, що правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 розгляд справи № 922/2973/17 відкладено на 30.01.2018 о 10:30 год.

29.01.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків надані пояснення (вх. № 992), в яких третя особа зазначає про те, що до Регіонального відділення не надходило жодної інформації стосовно заключення договорів оренди на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт малої приватизації, обумовлений договором купівлі-продажу № 1313 державного майна об'єкта малої приватизації (група - А) - єдиного майнового комплексу Державного підприємства 48 завод залізничної техніки за адресою: 61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, укладений 12.04.2013 між ТОВ Харківській ЗЗТ та регіональним відділенням. Пунктом 1.1 Договору №1313 передбачено, що об'єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 2,2 га, кадастровий №6310136300120030042. Питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до Покупця права власності на об'єкт приватизації. Крім того, третя особа посилаючись на положення статті 206 Земельного кодексу України, статей 14, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України, вважає, що оскільки ТОВ Харківський ЗЗТ набуло право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності і належним чином не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою, не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавством розмірі, тому територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати доход від здачі земельної ділянки в оренду. За таких обставин, регіональне відділення вважає, що вимоги Харківської міської ради, викладені у позові та в апеляційній скарзі підлягають задоволенню.

30.01.2018 відповідач надав суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх. № 1055), в яких вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі № 922/2973/17 - без змін. Відповідач посилається на те, що: - нерухоме майно (об'єкт приватизації згідно з договором № 1313 від 12.04.2013) знаходиться на земельній ділянці площею 2,2 га; - площа земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості і належать відповідачу, станом на 09.09.2013 становить 3,3819 га (33819,4000 кв.м), що підтверджується наявними в матеріалах справи технічними паспортами на нерухоме майно та податковими деклараціями ТОВ Харківський ЗЗТ з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 - 2017 роки; - позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ТОВ Харківський ЗЗТ користується земельною ділянкою площею більшою аніж 3,3819 га; - ТОВ Харківський ЗЗТ на законних підставах користується земельною ділянкою, на якій знаходиться належне товариству нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, розмір якої є значно меншим ніж зазначено у позовній заяві; - ТОВ Харківський ЗЗТ стало власником нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, яке до набрання чинності Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ було створено Державним підприємством 48 завод залізничної техніки відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент створення нерухомого майна; - відповідна земельна ділянка перебувала в користуванні попереднього власника нежитлових приміщень - ДП 48 завод залізничної техніки , який мав статус платника земельного податку, що підтверджується постановою виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 21.05.1946, та його рішенням № 1097 від 22.09.1948, №822 від 21.07.1954,№341-6 від 28.07.1971, Постановами КМ України від 31.12.1998 №2104, від 10.05.1999 №800, від 31.08.2000 №1367, від 19.07.2001 №855; - у зв'язку з переходом до відповідача від ДП 48 завод залізничної техніки права власності на нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці площею 2,2 га, кадастровий номер 6310136300120030042 і яка перебувала в користуванні ДП 48 завод залізничної техніки , до відповідача перейшло й право користування відповідною земельною ділянкою; - позивачем не доведено факту неправомірної поведінки відповідача, як першого елементу складу цивільного правопорушення, передбаченого ст.ст. 22, 1166 ЦК України; - ТОВ Харківський ЗЗТ на законних підставах користується земельною ділянкою, на якій знаходиться належне товариству нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець (вул. Букова), 36; - відповідач належним чином виконує свій обов'язок щодо плати за користування земельними ділянками у формі земельного податку, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та платіжними дорученнями за період з січня 2013 року по вересень 2017 року. При цьому ДФС без зауважень та без заперечень обліковувала відповідача як платника земельного податку та приймала від нього сплату земельного податку; - здійснюючи сплату земельного податку впродовж майже чотирьох років, відповідач покладався на легітимність добросовісних дій податкового державного органу; - твердження позивача про безпідставність сплати відповідачем земельного податку та зобов'язання його сплатити ще й орендну плату за землю, матиме наслідком для відповідача безпідставну подвійну плату за землю, а також призведе до непропорційного втручання в майнові права відповідача, що є порушенням ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; - на момент укладання договору № 1313 від 12.04.2013 року купівлі-продажу об'єкта малої приватизації (група А) - єдиного майнового комплексу Державне підприємство 48 завод залізничної техніки , за адресою: 61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, нерухоме майно за зазначеною адресою знаходилось на земельних ділянках державної форми власності, а не комунальної, як про те помилково зазначає позивач; - факт того, що земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець (вул. Букова), 36 є власністю держави та перебувала у постійному користуванні ДП 48 завод залізничної техніки підтверджується постановами Кабінету Міністрів України, а саме: від 31.12.1998 № 2104 Про затвердження переліку підприємств і розмірів їх земельних ділянок, що звільняються від сплати земельного податку у 1998 році; від 10.05.1999 № 800 Про затвердження переліку підприємств і розмірів їх земельних ділянок, що звільняються від сплати земельного податку у 1999 році; від 31.08.2000 № 1367 Про затвердження переліку підприємств Міністерства оборони та органів і установ виконання покарань, що звільняються від сплати земельного податку у 2000 році і розмірів їх земельних ділянок; від 19.07.2001 № 855 Про затвердження переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку у 1998 році, і розмірів їх земельних ділянок; - позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності у нього права власності на земельну ділянку по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові та моменту виникнення у нього такого права власності; - за адресою м. Харків, вул. Заводу Комсомолець (вул. Букова), 36 на даний час знаходиться нерухоме майно, яке належить державі в особі Міністерства інфраструктури України, а саме: кабельно-трансформаторна підстанція (316), літ. 2Щ-1), однак позивачем не надано до справи акту розмежування земель державної та комунальної власності; - на момент укладення договору №1313 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, обумовлені ним нежитлові приміщення перебували у державній власності та використовувались державним підприємством, а тому належні відповідачу на підставі договору №1313 купівлі-продажу нежитлові приміщення знаходяться на землях державної власності; - доданий до позову акт обстеження не є належним доказом по даній справі, оскільки ТОВ Харківський ЗЗТ не користується земельною ділянкою у розмірі 10,3940 га. Даний акт в порушення вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 та розрахунок збитків складено позивачем в односторонньому порядку, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, як то передбачено п. 2 Порядку; - відсутні будь-які правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1214 ЦК України; - висновок суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 1166 ЦК України цілком узгоджується з роз'ясненнями, викладеними в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7, відповідно до яких у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211,212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли; - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 94310883 від 11.08.2017 свідчать, що земельні ділянки по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові використовуються не тільки відповідачем, але й іншими суб'єктами (власниками приміщень, що на ній розташовані); - позивачем при визначені розміру збитків безпідставно застосовано більший розмір земельної ділянки, ніж використовується відповідачем, не враховано, що земельні ділянки використовуються й іншими особами; - позивачем не доведено та не обґрунтовано розмір збитків, заявлених до стягнення у даній справі.

Крім того, у доповненні до відзиву на апеляційну скаргу відповідач просить витребувати у Харківської міської ради: правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Букова, 36 у власності Харківської міської ради; акти розмежування земель державної та комунальної власності за адресою: м. Харків, вул. заводу Комсомолець (вул. Букова), 36. Також витребувати від ТОВ ЛІКВО (код ЄДРПОУ 32869691), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) і Товариства з обмеженою відповідальність виробничо-переробний завод РЕКАСТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37875165) документи на право користування земельною ділянкою по вул. Заводу Комсомолець (Букова), 36 в м. Харкові.

У судовому засіданні 30.01.2018 оголошено перерву до 14:30 год 01.02.2018.

01.02.2018 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 1180), в якому просив долучити до матеріалів справи засвідчені копії письмових доказів, а саме: відповіді ФОП ОСОБА_6 № 4/1 від 30.01.2018 на запит ТОВ Харківський ЗЗТ ; відповіді ФОП ОСОБА_4 № 2/1 від 30.01.2018 на запит ТОВ Харківський ЗЗТ ; відповіді ТОВ ВИРОБНИЧО-ПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД РЕКАСТ ПЛЮС на запит ТОВ Харківський ЗЗТ ; фото кабельно-трансформаторної підстанції (316), літ. 2Щ-1). Зазначені докази, поряд з іншими доказами, які наявні у матеріалах справи, на думку відповідача, підтверджують, що земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Букова, 36 користуються інші власники нерухомого майна за зазначеною адресою, а саме: ОСОБА_4, ІНН НОМЕР_1; ОСОБА_5, ІНН НОМЕР_2; Міністерство інфраструктури України (майна що не підлягає приватизації - кабельно-трансформаторна підстанція (316), літ. 2Щ-1). При цьому зазначені докази свідчать про те, що в'їзд на вказану земельну ділянку можливий лише по вулиці Букова з боку вулиці Клочківська, іншу автомобільні під'їзні шляхи відсутні, що вказує на використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець (вул. Букова), 36 різними суб'єктами господарювання (ситуаційна схема земельної ділянки наявна в матеріалах справи), а також спростовують позицію позивача щодо того, що ТОВ Харківський ЗЗТ користується земельною ділянкою площею 10,3940 га.

Харківською міською радою надані пояснення (вх. № 1187 від 01.02.2018), в яких позивач вважає правову позицію відповідача у даній справі необґрунтованою, недоведеною та не підтвердженою доказами, а тому просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/2973/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити у повному обсязі. Що стосується клопотання відповідача про витребування від Харківської міської ради та інших осіб правовстановлюючих документів на земельні ділянки, позивач просить відмовити у його задоволенні, оскільки відповідачем не дотримані вимоги ст. 81 ГПК України.

В спростування доводів відповідача позивач зазначив, що: факт використання земельної ділянки ТОВ Харківський ЗЗТ площею 3,3819 га не підтверджений жодними доказами; технічні паспорти не встановлюють розмір земельних ділянок, а встановлюють внутрішню площу окремої будівлі; площа земельної ділянки, яку використовує ТОВ ХЗЗТ , не може визначатися податковими деклараціями; доводи відповідача про те, що земельна ділянка, які він використовує, перебуває у державній власності, не відповідає дійсності; обстеженням земельної ділянки встановлено, що ТОВ ХЗЗТ використовує земельну ділянку площею 10,3940 га по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і на зазначеній земельній ділянці розташоване майно, яке належить виключно ТОВ ХЗЗТ . Вказане також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, яку використовує відповідач (наявна у матеріалах справи), що знаходиться в проекті землеустрою на цю земельну ділянку, який розробляв ТОВ Харківський ЗЗТ ; під безпідставно збереженим майном Харківська міська рада має на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним; для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, фактичне користування якою встановлено в ході обстеження та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки; для врегулювання судом кондиційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів, що і було зроблено Харківською міською радою в даному випадку.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування у Харківської міської ради додаткових документів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України). Пунктом 4 частини другої зазначеної статті встановлено, що у клопотанні повинно бути зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, вжиття заходів щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Відповідачем доказів наявності вищезазначених обставин доведено не було. При цьому, у матеріалах справи наявні достатні для встановлення дійсних обставин справи докази.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та письмових пояснень, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, запереченнях та поясненнях, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Харківський завод залізничної техніки про стягнення доходів, які були одержані від безпідставно набутого майна у сумі 4 646 359,90 грн.

Позовні вимоги Харківської міської ради обґрунтовані тим, що ТОВ Харківський завод залізничної техніки (набувач) в період з 01.01.2015 по 31.08.2017, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі та за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Відмовляючи у позові Харківській міській раді суд першої інстанції послався на те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають не положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а положення статей 22, 1166 цього Кодексу, з чим не погодився позивач та звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Скаржник вважає, що правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються саме положеннями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. Збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак ТОВ Харківський завод залізничної техніки зобов'язано сплатити Харківській міській раді безпідставно збережені грошові кошти внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного її оформлення.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно визначений предмет спору, а до спірних правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем неправильно застосовані норми матеріального права передбачені статтями 211, 212 Земельного кодексу України та статтями 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, що призвело до необґрунтованих висновків про недоведеність позовних вимог. Неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на думку скаржника, є підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції у даній справі рішення.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що визначені позивачем підстави позову, а також надані пояснення по справі, свідчать, що спір у даній справі фактично обумовлено тим, що відповідачем у зв'язку з не укладенням договору оренди земельної ділянки по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, спричинено позивачу шкоду у вигляді не отриманої орендної плати (упущеної вигоди) в сумі 4646359,90 грн. Тобто фактично, спірні правовідносини зводяться до відшкодування шкоди, які врегульовані статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України. Крім того, судом встановлено те, що: відповідач належним чином виконує свій обов'язок щодо плати за користування земельними ділянками у формі земельного податку; у зв'язку з переходом до відповідача від ДП 48 завод залізничної техніки права власності на нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці площею 2,2 га, кадастровий номер 6310136300120030042 і яка перебувала в користуванні ДП 48 завод залізничної техніки , до відповідача перейшло й право користування відповідною земельною ділянкою; позивачем не доведено факту неправомірної поведінки відповідача та розмір заявлених до стягнення збитків; на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 94310883 від 11.08.2017 земельні ділянки по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові використовуються не тільки відповідачем, але й іншими суб'єктами (власниками приміщень, що на ній розташовані), тому визначені розміру збитків позивачем безпідставно застосовано більший розмір земельної ділянки, ніж використовується відповідачем, та не враховано, що земельні ділянки використовуються й іншими суб'єктами; належні відповідачу на підставі договору № 1313 нежитлові приміщення знаходяться на землях державної власності; позивачем не доведено та не обґрунтовано складу цивільного правопорушення відповідача у зв'язку з використанням земельних ділянок у спірний період без договору оренди, а відтак не доведено та не обґрунтовано підстав для стягнення з відповідача в порядку статей 22, 1166 Цивільного кодексу України збитків в сумі 4646359,90 грн.

Однак вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасними, зважаючи на нижченаведене.

На підставі наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 94310883 від 11.08.2017 колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу на праві власності належить наступне нерухоме майно:

- літ. П-1 площею 1249,3 кв.м. по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківській завод залізничної техніки на підставі договору купівлі - продажу № 2127 від 15.07.2008 (рішення про реєстрацію № 7869221 від 12.11.2013);

- літ. М-1 площею 1474,3 кв.м. по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківській завод залізничної техніки на підставі договору купівлі - продажу № 2127 від 15.07.2008 (рішення про реєстрацію №7867523 від 12.11.2013);

- літ. Л-1 площею 558,3 кв.м. по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківській завод залізничної техніки на підставі договору купівлі - продажу № 1460 від 19.05.2008 (рішення про реєстрацію №7864220 від 12.11.2013);

- літ. 2Ю-1 площею 50,4 кв.м. по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківській завод залізничної техніки на підставі свідоцтва про право власності № 447 від 23.03.2012 (рішення про реєстрацію №7861865 від 12.11.2013);

- літ. Г-1 заг.пл. 1229,8 кв.м., літ. Д-1 заг.пл. 945,9 кв.м., літ. Б-1 заг.пл. 960,2 кв.м., літ. Ф-1 заг.пл. 2753,3 кв.м., літ. У-1-2 заг.пл. 1832,0 кв.м. по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківській завод залізничної техніки на підставі договору купівлі - продажу №2125 від 15.07.2008 (рішення про реєстрацію № 4536695 від 30.07.2013);

- літ. А-1 по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківській завод залізничної техніки на підставі договору купівлі - продажу № 2127 від 15.07.2008 (рішення про реєстрацію № 7870051 від 12.11.2013);

- літ. И-1 заг. пл. 191,1 кв.м., літ. Е-2 заг. пл. 360,2 кв.м., літ. Ж-2 заг.пл. 479,2 кв.м., літ. Н-3 заг.пл. 1705,5 кв.м., літ. 2Ш-1 заг.пл. 22,1 кв.м., літ. 20-1 заг. пл. 31,6 кв.м., літ. 2К-1 заг.пл.90,7 кв.м., літ. С-1 заг. пл. 1116,4 кв.м., літ. 2Я-1 заг. пл. 166,1 кв.м., літ. Т-2-1 заг. пл.7468,7 кв.м., літ. 2Э-1 заг. пл.95,5 кв.м., літ. 2Х-1 заг.пл. 35,8 заг. пл., літ. 2Д-1 заг.пл. 258,7 кв.м., заг. пл., літ. 3-1-2 заг. пл. 7648,1 кв.м., літ. 0-1 заг. пл. 342,6 кв.м., літ. 2Ц-1 заг.пл. 46,0 кв.м., літ. 2Е-1 заг. пл. 9,8 кв.м., 2М-1 заг. пл. 4,3 кв.м., літ. 2Н-1 заг. пл. 5,5 кв.м., літ. 2Л-1 заг. пл. 8,8 кв.м., літ. К-1 заг.пл.123,7 кв.м., літ. 2Б-1 заг. пл. 144,5 кв.м., літ. В-1 заг. пл. 949,6 кв.м., літ. 24-1 заг. пл. 128,5 кв.м., літ. 2А-1 заг. пл. 12,1 кв.м., літ. Р-2 заг. пл.640,3 кв.м., літ. 2Г-1 заг. пл. 865,6 кв.м., літ. ЗГп заг.пл. 91,2 кв.м., літ. ЗДп заг. пл. 237,2 кв.м., літ. ЗЕп заг.пл. 156,3 кв.м. по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківській завод залізничної техніки на підставі договору купівлі-продажу № 1313 (рішення про реєстрацію № 1617789 від 12.04.2013).

Таким чином, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу на праві власності належать нежитлові будівлі по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові загальною площею 34483,7 кв.м.

Як вбачається з наявного у справі змісту умов Договору купівлі-продажу від 12.04.2013 № 1313 державного майна об'єкта малої приватизації (група-А) - єдиного майнового комплексу Державного підприємства 48 завод залізничної техніки за адресою: 61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, укладеного між ТОВ Харківській завод залізничної техніки та регіональним відділенням ФДМУ, об'єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 2,2 га, кадастровий №6310136300120030042.

Що стосується питання землекористування, то згідно пункту 1.1. Договору від 12.04.2013 № 1313 Покупець (ТОВ Харківській завод залізничної техніки ) повинен був самостійно вирішити його в установленому чинним законодавством порядку після переходу до Покупця права власності на об'єкт приватизації.

Однак жодної інформації стосовно укладення договорів оренди на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт малої приватизації, відповідач до Регіонального відділення ФДМУ не направляв і такі докази у справі відсутні.

Під час набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі за Договором купівлі-продажу від 12.04.2013 № 1313, речові права на земельну ділянку не були зареєстровані за колишнім власником будівель, а тому таке право до ТОВ Харківський завод залізничної техніки також не перейшло.

Більш того, як обґрунтовано зазначає позивач у письмових поясненнях (вх. № 1187 від 01.02.2018), наданих суду апеляційної інстанції, ані договором купівлі-продажу від 12.04.2013 № 1313, ані додатком до цього договору, не визначено де саме перебуває земельна ділянка площею 2,2 га, відсутня схема цієї земельної ділянки відносно місцевості та суміжних земельних ділянок, яке конкретно майно на ній розташоване, розміри її меж, кому належить ця земельна ділянка і хто розробляв проектну документацію на неї та на підставі чого.

Отже, посилання відповідача на пункт 1.1. договору купівлі-продажу від 12.04.2013 № 1313 і на те, що об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 2,2 га, є невмотивованими, оскільки на підставі цих пояснень неможливо встановлення фактичної обставини щодо площі земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти приватизації.

Водночас, відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу від 12.04.2013 № 1313 кадастровий номер земельної ділянки 6310136300120030042.

Проте відсутність відомостей про таку земельну ділянку в публічній кадастровій карті та відсутність доказів з боку відповідача щодо наявності будь-яких доказів її формування (як то: отримання рішення органу влади, розробка проекту землеустрою, внесення відомостей до кадастру та інше) спростовує твердження відповідача про розташування об'єктів приватизації на земельній ділянці площею саме 2,2 га та про існування такої земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав.

Втім, відповідно до наявних у справі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 11.08.2017 № 94310883, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 15.07.2016 № 19-20.08-3-1378/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 23.11.2016 № 8085/0/225-16 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Буковій, 36 (колишня вул. Заводу Комсомолець) у м. Харкові не зареєстровані.

Відповідач стверджує, що земельна ділянка, яку використовує ТОВ Харківський ЗЗТ перебуває у державній власності, обґрунтовуючи свою правову позицію приписами частин третьої та четвертої розділу II прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , відповідно до яких у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності.

Проте вказані доводи не відповідають вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та спростовуються доказами, які надала Харківська міська рада.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2013 № 1319/13 (том 2 аркуші справи 106-107) ТОВ Харківській завод залізничної техніки наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості площею, орієнтовно, 10,9800 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. И-1 , літ. Е-2 , літ. Ж-2 , літ. Н-3 , літ. 2Ш-1 , літ. 20-1 , літ. 2К-1 , літ. С-1 , літ. 2Я-1 , літ. Т-2-1 , літ. 2Є-1 , літ. 2Х-1 , літ. 2Д-1 , літ. 3-1-2 , літ. 0-1 , літ. 2Ц-1 , літ. 2Е-1 , літ. 2М-1 , літ. 2Л-1 , літ. К-1 , літ. 2Б-1 , літ. 24-1 , літ. В-1 , літ 2А-1 , літ. Р-2 , літ. 2Г-1 , літ. ЗГп , літ. ЗДп , літ. ЗЕп , літ. 2ІО-1 , літ. А-1 , літ. П-1 , літ. М-1 , літ. Г-1 , літ. Д-1 , літ. Б-1 , літ. Ф-1 , літ. У-1-2 , літ. Л-1 (виробничі будівлі і споруди) по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові.

Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2015 № 1912/15 (том 1 аркуші справи 108-109) ТОВ Харківській завод залізничної техніки наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для поділу земельної ділянки, що належить територіальній громаді м. Харкова площею 10,9867 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. И-1 , літ. Е-2 , літ. Ж-2 , літ. Н-3 , літ. 2Ш-1 , літ. 20-1 , літ. 2К-1 , літ. С-1 , літ. 2Я-1 , літ. Т-2-1 , літ. 2Є-1 , літ. 2Х-1 , літ. 2Д-1 , літ. 3-1-2 , літ. 0-1 , літ. 2Ц-1 , літ. 2Е-1 , літ. 2М-1 , літ. 2Л-1 , літ. К-1 , літ. 2Б-1 , літ. 24-1 , літ. В-1 , літ. 2А-1 , літ. Р-2 , літ. 2Г-1 , літ. ЗГп , літ. ЗДп , літ. ЗЕп , літ. 2Ю-1 , літ. А-1 , літ. П-1 , літ. М-1 , літ. Г-1 , літ. Д-1 , літ. Б-1 , літ. Ф-1 , літ. У-1-2 , літ. Л-1 (виробничі будівлі і споруди) по вул. Заводу Комсомолець, 36 (Дзержинський район).

Рішенням Харківської міської ради від 23.09.2015 № 1996/15 (том 2 аркуш справи 110-111) ТОВ Харківській завод залізничної техніки погоджена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що належить територіальній громаді м. Харкова площею 10,9867 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на земельну ділянку 1 площею 9,7642 га та на земельну ділянку 2 площею 1,2225 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. И-1 , літ. Е-2 , літ. Ж-2 , літ. Н-3 , літ. 2Ш-1 , літ. 20-1 , літ. 2К-1 , літ. С-1 , літ. 2Я-1 , літ. Літ. Т-2-1 , літ. 2Є-1 , літ. 2Х-1 , літ. 2Д-1 , літ. 3-1-2 , літ. 0-1 , літ. 2Ц-1 , літ. 2Е-1 , літ. 2М-1 , літ. 2Л-1 , літ. К-1 , літ. 2Б-1 , літ. 24-1 , літ. В-1 , літ. 2А-1 , літ. Р-2 , літ. 2Г-1 , літ. ЗГп , літ. ЗДп , літ. ЗЕп , літ. 2Ю-1 , літ. А-1 , літ. П-1 , літ. М-1 , літ. Г-1 , літ. Д-1 , літ. Б-1 , літ. Ф-1 , літ. У-1-2 , літ. Л-1 (виробничі будівлі і споруди) по вул. Заводу Комсомолець, 36 (Дзержинський район).

Всі вищезазначені рішення Харківської міської ради є чинними та в частині площ, необхідних для експлуатації та обслуговування належних на праві власності відповідачу нежитлових будівель (літ. И-1 , літ. Е-2 , літ. Ж-2 , літ. Н-3 , літ. 2Ш-1 , літ. 20-1 , літ. 2К-1 , літ. С-1 , літ. 2Я-1 , літ. Літ. Т-2-1 , літ. 2Є-1 , літ. 2Х-1 , літ. 2Д-1 , літ. 3-1-2 , літ. 0-1 , літ. 2Ц-1 , літ. 2Е-1 , літ. 2М-1 , літ. 2Л-1 , літ. К-1 , літ. 2Б-1 , літ. 24-1 , літ. В-1 , літ. 2А-1 , літ. Р-2 , літ. 2Г-1 , літ. ЗГп , літ. ЗДп , літ. ЗЕп , літ. 2Ю-1 , літ. А-1 , літ. П-1 , літ. М-1 , літ. Г-1 , літ. Д-1 , літ. Б-1 , літ. Ф-1 , літ. У-1-2 , літ. Л-1 (виробничі будівлі і споруди) по вул. Заводу Комсомолець, 36), останнім не оспорені.

У справі відсутні зареєстровані за будь-якими юридичними або фізичними особами права на обумовлену рішеннями Харківської міської ради від 20.11.2013 № 1319/13, від 24.06.2015 № 1912/15 та від 23.09.2015 № 1996/15 земельну ділянку площею 10,9867 га , а тому з урахуванням положень статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка площею 10,9867 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою, а також протягом тривалого часу (з 2013 року) не здійснював заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою.

Окрім цього, відповідно до статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно приписів статті 5 цього Закону ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових і носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях, пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру, відповідно до пункту 4 якого ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. А згідно пункту 6 Порядку встановлено, що до повноважень державних і кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про землі в межах державного кордону, території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах), а також здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання.

Як вже було зазначено вище, Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2013 № 1319/13 ТОВ Харківський завод залізничної техніки наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості площею, орієнтовно, 10,9800 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі будівлі і споруди) по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові.

Управлінням Держземагенства у м. Харкові Харківської області 02.04.2014 відкрито Поземельну книгу (Поземельна книга 1) на земельну ділянку площею 10,9867 га по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові (кадастровий номер земельної ділянки 6310136300120030073), в розділі І якої зазначено, що вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності.

Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2015 № 1912/15 позивач надав відповідачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для поділу земельної ділянки, що належить територіальній громаді м. Харкова площею 10,9867 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на земельну ділянку 1 площею 9,7642 га та на земельну ділянку 2 площею 1,2225 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі будівлі і споруди) по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові.

У зв'язку із поділом земельної ділянки площею 10,9867 га по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові Управлінням Держземагенства у м. Харкові Харківської області 19.12.2015 закрито Поземельну книгу 1 та відкриті поземельні книги на земельні ділянку 1 площею 9,7642 га (Поземельна книга 2) та на земельну ділянку 2 площею 1,2225 га (Поземельна книга 3).

Згідно Поземельної книги 2 та Поземельної книги 3 нові земельні ділянки по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові мають кадастрові номери 6310136300120030079 та 6310136300120030080 відповідно утворені з земельної ділянки площею 10,9867 га - кадастровий номер 6310136300120030073.

Згідно Поземельної книги 2 та Поземельної книги 3 земельні ділянки 1 площею 9,7642 га та 2 площею 1,2225 га по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові перебувають у комунальній власності.

Згідно цієї карти земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300120030079 та 6310136300120030080 відносяться до земель комунальної власності.

Отже, доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, яку використовує відповідач, перебуває у державній власності не відповідають наявним у справі доказам.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 11.08.2017 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ Харківській завод залізничної техніки використовує земельну ділянку площею 10,3940 га по вул. Буковій, 36 (колишня вул. Заводу Комсомолець) у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі будівлі та споруди), право власності на яку зареєстровано за ТОВ Харківський ЗЗТ , тобто в межах площі погодженої рішенням Харківської міської ради 23.09.2015 № 1996/15 технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (10,9867 га) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації від 11.08.2017 (том 1 аркуші справи 18-28), який підписано Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради - ОСОБА_7, Інженером-геодезистом - ОСОБА_8 та Інженером-землевпорядником - ОСОБА_9.

Згідно даного акту комісією встановлено, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за ТОВ Харківський ЗЗТ . Вказані нежитлові будівлі використовуються ТОВ Харківський ЗЗТ для експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд. Земельна ділянка частково огороджена залізобетонним парканом, вільний доступ до неї обмежений, прохід та проїзд здійснюється через ворота. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 10,3940 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану та суміжних землекористувачів. Згідно кадастрового плану земельної ділянки по вул. Буковій, 36 у м. Харкові на земельній ділянці розташовані лише нежитлові будівлі, право власності на які зареєстроване за ТОВ Харківській завод залізничної техніки , а тому згідно акту на спірній земельній ділянці перебувають лише нежитлові будівлі, право власності на які зареєстроване за відповідачем.

У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ОСОБА_7 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 11.08.2017 не може бути доказом у справі, оскільки він складений без участі представника ТОВ Харківський ЗЗТ .

Проте вказані посилання відповідача колегією суддів відхиляються, оскільки вільний доступ до земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, обмежено, тому останній вважається обізнаним щодо проведення спірного обстеження.

Крім того, відповідно до пунктів 3.2.1., 3.2.2. Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 (знаходиться у вільному доступі мережі Інтернет за адресою http://kharkiv.rocks/reestr/648144 ), Департамент має право обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони, у тому числі й щодо встановлення функціонального використання земельної ділянки та її фактичних меж.

Згідно пункту 3.2.13. вказаного Положення Департамент має право залучати за узгодженням з керівником виконавчого органу міської ради відповідних спеціалістів для виконання покладених на Департамент функцій та завдань; залучати за згодою фахівців (інженерів-геодезистів, інженерів-землевпорядників та інших) для участі у заходах, пов'язаних зі здійсненням самоврядного контролю за використанням та охороною земель, державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, Харківська міська рада уповноважена складати акти обстеження, визначення меж, площі, конфігурації земельних ділянок комунальної власності для визначених нормативно-правовими актами цілей та залучати до складення таких актів інженерів-геодезистів та інженерів-землевпорядників.

ОСОБА_10 обстеження від 11.08.2017 здійснювалось позивачем з метою встановлення меж, площі та конфігурації земельної ділянки для обґрунтування позовних вимог у даній справі. Обов'язковість залучення до такого обстеження представників відповідача, останнім не доведена.

Висновки, що викладені в ОСОБА_10 обстеження від 11.08.2017 щодо використання ТОВ Харківській завод залізничної техніки земельної ділянки площею 10,3940 га по вул. Буковій, 36 (колишня вул. Заводу Комсомолець) у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі будівлі та споруди), право власності на яку зареєстровано за відповідачем, останнім не спростовані.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що станом на 09.09.2013 площа земельної ділянки, на якій розміщенні об'єкти нерухомого майна, що належать ТОВ Харківський ЗЗТ складає 3,3819 га, зважаючи на таке.

Для визначення розміру земельної ділянки необхідно встановити її межі та розмір. Вказане регламентоване, як нормами загального земельного законодавства так і нормами спеціального закону (Земельний кодекс України, Закон України Про землеустрій ) та низкою підзаконних нормативних актів. Отже, визначити площу, межі, розмір конкретної земельної ділянки можливо або внаслідок розробки особою, яка має відповідні повноваження технічної документації на конкретну земельну ділянку на підставі рішення власника такої ділянки або як складову таких робіт зробивши геодезичні та землевпорядні роботи.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, тому аргументи TOB Харківський завод залізничної техніки про використання ним земельної ділянки площею 3,3819 га є безпідставними та не підкріплені доказами, які можуть це підтвердити. Однак суд першої інстанції ці обставини при вирішенні спору не врахував.

Наявні в матеріалах справи технічні паспорти на об'єкти нерухомого майна, що надані відповідачем в якості доказів площі земельної ділянки, яку він використовує, колегією суддів апеляційної інстанції теж не приймаються до уваги, оскільки не встановлюють розмір земельних ділянок, а встановлюють внутрішню площу окремої будівлі.

Посилання відповідача на те, що площа земельної ділянки, яку використовує ТОВ Харківський ЗЗТ встановлена в податкових деклараціях і становить 33819,40 кв.м. також є безпідставними.

Так, відповідно до статті 286.2. Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, в силу положень статті 19 Податкового кодексу України органи ДФС не перевіряють розмір земельної ділянки, а здійснюють контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Надаючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з листом Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 21.11.2016 № 3355/9/20-30-12-04-30 відповідач перебуває на обліку в Центральній ОДПІ як платник земельного податку на земельну ділянку площею 33819,40 кв.м. по вул. Заводу комсомолець, 36 у м. Харкові. Відповідач заборгованості зі сплати земельного податку не має. Факт сплати земельного податку відповідачем з 2013 року підтверджується податковими деклараціями з плати за землю (том 1 аркуші справи 92-135) та платіжними дорученнями (том 1 аркуші справи 136-243). Сплачено земельного податку у 2013 році - 100189,98 грн, у 2014 році - 423080,72 грн., у 2015 році - 434247,12 грн., у 2016 році - 315250,98 грн.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, розмір доходу відповідача, розрахований Харківською міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної власності площею 10,3940 га ) у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2015 по 31.08.2017 становить 4646359,90 грн. з урахуванням сплаченого земельного податку.

Однак відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачеві зазначеної суми, що стало підставою для звернення позивача із позовом у цій справі.

З позовної заяви вбачається, що правовою підставою заявлених вимог позивач визначає статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України та зауважує, що сума 4646359,90 грн. є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.01.2015 по 31.08.2017, внаслідок чого територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Позовні вимоги Харківської міської ради обґрунтовані правовою позицією Верховного суду України, що викладені у постановах від 30.11.2016 по справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Ця норма регламентує правовідносини, у яких попередній власник будівлі також мав на праві власності і земельні ділянку.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік підстав набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, чинним законодавством не встановлений принцип або спосіб автоматичного виникнення будь-яких прав на земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на об'єкти нерухомого майна.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають виключний перелік осіб, до яких відповідач - ТОВ Харківський завод залізничної техніки не відноситься.

Таким чином, відповідач безпідставно стверджує про можливість оформити державний акт на земельну ділянку комунальної власності (у постійне користування).

Однак відповідачем право користування земельною ділянкою не оформлене.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Внаслідок використання відповідачем земельних ділянок без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова, в особі Харківської міської ради, була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Оскільки відповідач не вчинив передбачені законодавством дії для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій було розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, саме відповідач повинен нести витрати за фактичне користування землею за визначений в позові період.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, що викладені в постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, які згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що з 2013 року до теперішнього часу відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (визначеної шляхом множення площі вказаної ділянки та нормативної грошової оцінки одного квадратного метра землі) з урахуванням ставки річної орендної плати за спірний період.

Відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок розміру доходу одержаного відповідачем від безпідставно набутого майна як розмір орендної плати за землю, яка є регульованою та звичайною ціною плати за землю державної та комунальної власності (том 1 аркуші справи 38-40).

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки з 01.01.2015 по 31.12.2017 в сумі 4646359,90 грн.

Розмір доходу відповідача у спірний період було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, позивачем правомірно враховано, що відповідач обліковується у податкових органах як платник земельного податку, яким за у 2015 році сплачено 434247,12 грн. та у 2016 році 315250,98 грн. земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Букова (Заводу Комсомолець), 36. Тому, сума доходу відповідача обґрунтовано була зменшена позивачем на вказаний розмір земельного податку.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що розрахунок збитків здійснено позивачем в порушення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, без створення відповідної комісії, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаною постановою визначено порядок здійснення розрахунку завданої шкоди, зокрема, за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Натомість позивачем здійснено розрахунок розміру доходу одержаного відповідачем від безпідставно набутого майна, як розмір орендної плати за землю.

Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно пункту 3.1.10. Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15, для виконання покладених на Департамент функцій та завдань розраховує розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста Харкова порушенням вимог земельного законодавства, у випадках, визначених Земельним кодексом України, розмір коштів, які підлягають відшкодуванню Харківській міській раді в результаті набуття, зберігання майна (земельних ділянок) територіальної громади м. Харкова без достатніх правових підстав (у розмірі орендної плати за землю).

До позову Харківською міською радою надано розрахунок неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за період використання відповідачем земельної ділянки з 01.01.2015 по 31.12.2017 в сумі 4646359,90 грн., що складений Департаментом територіального контролю в особі його посадових осіб та в межах наданих керівним органом повноважень.

Наданий позивачем розрахунок здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок розміру доходу та не надав контррозрахунок іншого розміру орендної плати.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що за адресою вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові розташовані інші нежитлові будівлі, які належать різним юридичним та фізичним особам.

Так, згідно наявної у справі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі, перелік яких наведений у позовній заяві та акті обстеження зареєстровано за TOB Харківський завод залізничної техніки .

Окрім цього, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові окрім нежитлових будівель, зареєстрованих за ТОВ Харківський завод залізничної техніки , також зареєстровані нежитлові будівлі, які належать різним юридичним та фізичним особам.

Нежитлові будівлі, які належать різним юридичним та фізичним особам, а не відповідачу також мають адресу по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові, але вони розташовані не на земельній ділянці, яку використовує ТОВ Харківський завод залізничної техніки , а на інших земельних ділянках, що підтверджується наданими Харківською міською радою доказами.

Так, проведеним обстеженням земельної ділянки Харківською міською радою встановлено, що ТОВ Харківський завод залізничної техніки використовує земельну ділянку площею 10,3940 га по вул. Заводу Комсомолець, 36 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Вказане також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, яку використовує відповідач, котра знаходиться в проекті землеустрою на цю земельну ділянку, що розробляв ТОВ Харківський завод залізничної техніки .

Отже, на зазначеній земельній ділянці розташоване майно, яке належить виключно ТОВ Харківський завод залізничної техніки .

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на статтю 79 1 Земельного кодексу України, вказує на те, що оскільки земельна ділянка, яку використовує ТОВ Харківський завод залізничної техніки не сформована, як об'єкт цивільних прав, тому у Харківської міської ради відсутні підстави вимагати плату за її використання.

Однак вказані доводи є безпідставними, оскільки статтею 79 1 Земельного кодексу України передбачені заходи, які є передумовою для вчинення особою подальших дій, відносно земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, яку він використовує.

Відповідно до приписів статей 78, 79 1 , 92, Земельного кодексу України формування земельних ділянок, як об'єкту цивільних прав необхідно для отримання або надання її у власність, користування та можливості здійснювати щодо такого нерухомого інші, передбачені чинним законодавством дії (продаж, спадкування, застава та ін.).

Між Харківською міською радою та TOB Харківський завод залізничної техніки склались правовідносини щодо використання земельної ділянки без здійснення плати за неї, що кваліфікується як кондикційні правовідносини з набуття збереження майна без достатньої правової підстави, які врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, а не правовідносини щодо вчинення відносно земельної ділянки будь-яких дій.

Позов Харківської міської ради обґрунтований тим, що відповідач використовує земельну ділянку комунальної форми власності не сплачуючи за її використання плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Отже, між сторонами виникли позадоговірні правовідносини щодо безпідставно збереженого майна і не пов'язані із відносинами щодо формування земельної ділянки для певних цілей.

Для врегулювання судом кондиційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 4646359,90 грн. за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки неповне з'ясування обставин справи призвело до необґрунтованої відмови Харківській міській раді в позові про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі 4646359,90 грн .

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За результатами апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та неправильне застосування норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, призвело до помилкових висновків про відмову у задоволенні заявленого позову.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а прийняте у даній справі рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та у зв'язку із задоволенням позовних вимог покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 269, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктами 1, 4 частини першої статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/2973/17 скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод залізничної техніки (61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, м. Харків, код ЄДРПОУ 35698133) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 4646359,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод залізничної техніки (61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, м. Харків, код ЄДРПОУ 35698133) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 69695,40 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод залізничної техніки (61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, м. Харків, код ЄДРПОУ 35698133) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 76664,94 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.02.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.