Рішення

від 29.01.2018 по справі 382/1438/17

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

м. Яготин Яготинський район Україна 07700

Справа № 382/1438/17

Провадження № 2/382/66/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.01.2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л. І.

при секретарі Чемерис С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Київської області, смт. Баришівка Київської області, вул. Площа Миру, 1, ОСОБА_2 центральної районної лікарні, смт. Баришівка Київської області, вул. Київський Шлях, 126, третя особа: Голова ОСОБА_2 районної ради Київської області ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

Встановив:

В позові до суду позивач вказав, що з 17 грудня 2012 року його- Рябика В.М., призначено на посаду головного лікаря ОСОБА_2 центральної районної лікарні що підтверджується розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області від 17 грудня 2012 року №114-к. Рішенням ОСОБА_2 районної ради Київської області від 17 січня 2013 року №786-30-06 позивача затверджено на вказаній посаді. Він працював головним лікарем ОСОБА_2 ЦРЛ більше трьох років. За весь час роботи дисциплінарні стягнення до нього не застосовувались. 20 листопада 2013 року він пройшов атестацію в атестаційній комісії при Головному управлінні охорони здоров'я Київської облдержадміністрації і йому присвоєно першу кваліфікаційну категорію. У липні 2016 року ОСОБА_2 районною радою йому було повідомлено про необхідність укладення контракту. При цьому, жодним чином не проінформовано про подальші умови роботи. Його неодноразові звернення були проігноровані. Оскільки позивач працював на основі безстрокового трудового договору, то укладення контракту з обмеженим строком дії у будь-якому випадку є зміною істотних умов праці та погіршенням його становища. 27 липня 2016 року листом №01-04(06)/275 ОСОБА_2 районна рада, у порядку ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), повідомила позивача про зміну істотних умов праці та необхідність укладення контракту, а також припинення трудового договору у разі не згоди продовження роботи на нових умовах. Разом з цим, позивачу не було надано ні проекту контракту, ні відомостей про його умови. Він продовжував виконувати свою роботу, від укладення контракту не відмовлявся. 05 серпня 2016 року внаслідок постійних переживань, стресу та тиску з боку роботодавця, стан здоров'я позивача погіршився і він опинився на лікуванні у терапевтичному відділенні Яготинської центральної районної лікарні, про що свідчать довідка від 23 серпня 2016 року №23 та листок непрацездатності №754938. Цього ж дня - 05 серпня 2016 року, до моменту закінчення двомісячного строку для зміни істотних умов праці, у період тимчасової непрацездатності позивача, відповідачі звільнили його з роботи. Підстава звільнення - ст. 7 КЗпП України, порушення вимог ст. 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я (призначення на посаду без укладення контракту), про що ОСОБА_2 районною радою Київської області відповідачами було прийнято рішення від 05 серпня 2016 року №228-09-07 та наказ ОСОБА_2 центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к. Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Київської області, ОСОБА_2 центральна районна лікарня, третя особа: Голова ОСОБА_2 районного ради ОСОБА_3, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено. Скасовано рішення ОСОБА_2 районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу ОСОБА_2 центральна районна лікарня , як незаконне. Скасовано наказ ОСОБА_2 центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу ОСОБА_2 центральна районна лікарня , як незаконний. Поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря ОСОБА_2 центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379). Стягнуто з ОСОБА_2 центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме із 01.09. 2016 року по 16.11. 2016 року в сумі 23 564 грн. / двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят чотири/ гривні. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 038 (десять тисяч тридцять вісім) гривень та поновлення ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря КЗ ОСОБА_2 центральна районна лікарня . 17 листопада 2016 року виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано боржника виконати судове рішення негайно. 22 листопада 2016 року виконавцем складено акт про невиконання боржником судового рішення, а саме не надано наказу про поновлення на роботі на посаді головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ та не внесено відповідного запису до його трудової книжки. Відповідно до вимог ст. 63,75 ЗУ Про виконавче провадження виконавцем 22 листопада 2016 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 ЦРЛ в особі головного лікаря ОСОБА_4 на суму 3400 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення. Штраф на суму 3400 грн. сплачений боржником 23 листопада 2016 року (пл. доручення №1185). 25 листопада 2016 року виконавцем складено акт про те, що боржником повторно не виконане судове рішення, а саме, не надано наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ та не внесено відповідного запису до трудової книжки. 28 листопада 2016 року виконавцем відповідно до вимог ст. 75 ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, що складає 6800 грн. та 30.11.2016 року за вих. №11128 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів. Однак до цього часу вищевказане рішення суду відповідачами навмисно не виконується і до роботи позивача не допущено. Так, частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України). Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України). Із довідки ОСОБА_2 ЦРЛ від 22.09.2016 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2016 року становила 10224,40 грн., за червень 2016 року - 9851,56 грн. Розмір середньої заробітної плати складає: 10038 грн. / 10224,40+9851,56 :2 /. Розмір заробітної плати за один робочий день / враховуючи що в місяці 23 робочі дні, буде складати; 436 грн. /10038 грн.:23/. Тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу; із грудня 2016 року по серпень 2017 року буде складати - 90 342 грн. / 10038 грн. - за грудень 2016 року + 10038 грн. за січень 2017 року + 10038 грн. за лютий 2017 року + 10038 грн. за березень 2017 року + 10038 грн. за квітень 2017 року + 10038 грн. за травень 2017 року + 10038 грн. за червень 2017 року + 10038 грн. за липень 2017 року + 10038 грн. за серпень 2017 року./. Крім того, внаслідок незаконних дій відповідачем йому завдано моральної шкоди. Своїми діями відповідач продемонстрував, що нехтуючи нормами закону, він може дозволити собі будь-яку поведінку і відношення до працівників. Вкрай обурливою є байдужість відповідача до гарантованих Основним Законом держави Україна прав людини, зокрема, права на працю. Такий підхід до управління не може бути нешкідливим, оскільки свідчить про упереджене ставлення та спричиняє негативні наслідки. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди, тобто негативних змін у психічному, психологічному та моральному стані. Разом з тим, очевидним є той факт, що не поновленням позивача на роботі, втратою заробітку завдається моральна шкода, психологічні та душевні страждання. Внаслідок порушення відповідачем 1 законодавства про працю життєвий уклад позивача зазнав суттєвих змін: він позбавлений можливості реалізувати своє право на працю. На даний час позивач перебуває у стані пригнічення та стресу, оскільки більше трьох років свого життя він старанно й сумлінно працював на посаді головного лікаря. Крім того, не вчинивши жодного правопорушення, не відомо взагалі з яких причин позивач був звільнений. Усі наведені обставини завдають йому душевного болю, погіршили його самопочуття, самооцінку, сон. Позивача не покидають відчуття приниження, пригнічення, неврівноваженості, зневаги, образи тощо. У свою чергу відповідач 1 мав можливість і час, щоб здійснити своєчасне виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року та поновити позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Однак він відобразив поверхневість прийняття кадрових рішень, цинічну швидкість реакції на будь-яку інформацію, байдужість до питання встановлення істини та людського життя. Така поведінка не могла бути нешкідливою. Водночас, обов'язок не завдавати шкоди поширюється на кожного. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер й обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, обсяг вимушених змін у життєвих стосунках, додаткові зусилля для організації свого життя (адже інших доходів позивач не має, з розпорядженням і наказом про звільнення його не ознайомлено), таке порушення трудових прав є істотним і призвело до моральних страждань. Через незаконні дії відповідача 1 позивачу завдано душевного болю, відчуттів зневаги і приниження, пригнічення та образи, підриву його професійного авторитету і ділової репутації серед колег, підлеглих працівників та посадових осіб міста. З огляду на викладене, розмір моральної шкоди, що виражає глибину внутрішніх психологічних переживань оцінено позивачем у 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.). Позивач вважає його розумним та справедливим. Отже, відповідач 1 зобов'язаний відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень, 00 коп.). Просив стягнути з ОСОБА_2 центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379) на його користь середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме із 01.12.2016 року по 01.09.2017 року в сумі 90 342 грн. / дев'яносто тисяч триста сорок дві/ гривні. Стягнути з ОСОБА_2 районної ради Київської області (ідентифікаційний код 05408852) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.). Судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача не визнав та надав до суду заперечення в якому вказав, що під час підготовки до участі у судовому розгляді ОСОБА_2 районною радою стало відомо про те, що позивач перебуває у трудових відносинах з Яготинською ЦРЛ. Тому було надіслано звернення щодо підтвердження чи спростування даного факту. Просив провести розрахунок середнього заробітку на підставі наданої ним довідки. Відповідно до листа №1220 від 26.09.2017 року надійшла відповідь про те, що позивач працює на посаді лікаря-гінеколога дитячого та підліткового віку поліклініки (0,5 ставки) та 0,5 ставки лікаря-акушер-гінеколога (екстреної допомоги) акушерсько-гінекологічного відділення Яготинської ЦРЛ з 01.12.2016 року (наказ №376-к від 28.11.2016 року) по даний час (оригінал відповіді буде надано в судовому засіданні). Даний факт доводить, що на даний час позивач реалізує конституційне право на працю, але жодним чином про це не зазначає в позовній заяві. ВСУ в постанові від 14.09.2016 р. за справою № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу. З урахуванням абз. З п. 2 Порядку № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства. Відповідно до п. 1.3 наказу № 319 від 25.05.2006 року Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я для керівників закладів та установ охорони здоров'я встановлено 40- годинний робочий тиждень. Мінсоцполітики у своєму листі роз'яснило, що згідно з ДК 003:2010 посада головного лікаря належить до посад керівників закладів охорони здоров'я. Тому для них установлено 40- годинний робочий тиждень. Тому посилання позивача на 23 робочі дні у місяці є недоречним і не відповідає дійсності. Крім того, положеннями р. III Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема не підлягають урахуванню виплати по виконанню окремих доручень (одноразового характеру) та заробітна плата на роботі за сумісництвом. Відповідно до довідки наданою ОСОБА_2 ЦРЛ від 14.12.2017 року №948 у 2016 році окрім окладу ОСОБА_1 виплачувались кошти за сумісництво, хірургічне втручання та ургентність. Дані позиції є додатковими до заробітної пати, а тому вони не мають бути обраховані при вирахуванні середньоденного заробітку. Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду (тобто разом в сумі за 2 останні календарні місяці перед звільненням) відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день. Питання відшкодування моральної шкоди, окрім посилань на нормативні акти на загальновідомі факти не містить обґрунтування. Посилаючись на ст. 237-1 КзпП, ст. 23 ЦК України, на Постанову Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ), на Методичних рекомендацій Міністерства юстиції України від 13.05. 2004 року Про відшкодування моральної шкоди п. 6.4, ст. 81 ЦПК України, просив у задоволенні позову відмовити. Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

З копії постанови про закінчення виконавчого провадження (а.с.8) вбачається, що 17.11.2016 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано боржника виконати судове рішення негайно. 22.11.20Іброку виконавцем складено акт про невиконання боржником судового рішення, а саме не видано наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ та не внесено відповідного запису до його трудової книжки. Відповідно до вимог ст.63,75 ЗУ " Про виконавче провадження" виконавцем 22.11.2016 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 ЦРЛ в особі головного лікаря ОСОБА_4 на суму 3400 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення. Штраф на суму 3400грн. сплачений боржником 23.11.2017 року пл.доручення №1185. 25.11.2016 року виконавцем складено акт про те, що боржником повторно не виконане судове рішення,а саме не видано наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ та не внесено відповідного запису до його трудової книжки. 28.11.2016 року виконавцем відповідно до вимог ст.75 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, що складає 6800 грн. та 30.11.2016 року за вих.№11128 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів..

З повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 30.11.2016 року (а.с.9-10) вбачається, що відділом примусового виконання рішень ДВС України в Київській області за вих № 11128 направлено повідомлення про вчинення ОСОБА_2 районною радою Київської області кримінального правопорушення до правоохоронних органів.

Із довідки про доходи ОСОБА_1 виданої ОСОБА_2 ЦРЛ (а.с.19) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2016 року складає 10224,40 грн., за червень - 9851,56 грн., а середньоденна складає - 329,11 грн.

З витягу з протоколу чотирнадцятої позачергової сесії ОСОБА_2 районної ради сьомого скликання 1/14 (а.с.32-34) вбачається, що під час розляду постанови УДВС ГТУЮ в Київській області про поновлення на посаді головного лікаря ОСОБА_1 депутати від голосування утрималися.

З копії листа Яготинської ЦРЛ (а.с.63) вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря гінеколога дитячого та підліткового віку поліклініки та лікаря-акушер-гінеколога (екстренної допомоги) акушерсько-гінекологічного віділення Яготинської лікарні з 01.12.2016 року з посадовим окладом 4452,80 грн.

З довідки виданої ОСОБА_2 ЦРЛ (а.с. 79) вбачається, що ОСОБА_1 виплачено заробітну плату у червні в розмірі 9851,56 грн., у липні - 17157,22 грн., у серпні - 9946,53 грн..у вересні оплачено листок непрацездатності на суму 9375,48 грн.

Згідно з частиною п"ятою статті 235 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В силу ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. В судовому засіданні встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від від 16 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Київської області, ОСОБА_2 центральна районна лікарня, третя особа: Голова ОСОБА_2 районного ради ОСОБА_3, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було задоволено. Скасовано рішення ОСОБА_2 районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу ОСОБА_2 центральна районна лікарня , як незаконне. Скасовано наказ ОСОБА_2 центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу ОСОБА_2 центральна районна лікарня , як незаконний. Поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря ОСОБА_2 центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379). Стягнуто з ОСОБА_2 центральної районної лікарні (ідентифікаційний код 01994379) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме із 01.09. 2016 року по 16.11. 2016 року в сумі 23 564 грн. / двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят чотири/ гривні. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 038 (десять тисяч тридцять вісім) гривень та поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді головного лікаря КЗ ОСОБА_2 центральна районна лікарня . Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31.01.2017 рішення Яготинського районного суду Київської області від 16.11.2016 року залишено без змін. Відділом примусого виконання рішень Управління ДВС в Київській області відкрито виконавче провадження про виконання рішення Яготинського районного суду від 16.11.2016 року. На даний час рішення Яготинського районного суду від 16.11.2016 року не виконано, ОСОБА_1 на посаді головного лікаря ОСОБА_2 районної лікарні не поновлено. Постановою Яготинського районого суду від 9 серпня 2017 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом по справі № 382/399/17 судовим рішенням було встановлено, що рішення ОСОБА_2 районної ради від 17 січня 2013 року № 786-30-06, яким ОСОБА_1 було затверджено на вищевказаній посаді залишається чинним, а тому на думку суду невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не потребується будь-яких інших рішень районної ради. Таким чином, рішення Яготинського районного суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконується без поважних причин.

За час вимушеного прогулу позивачем втрачено заробіток. Враховуючи, що заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2016 року становила 10224,40 грн., за червень 2016 року - 9851,56 грн., то розмір середньої заробітної плати складає: 10038 грн. / 10224,40+9851,56 :2 /.

Розмір заробітної плати за один робочий день / враховуючи що в місяці 23 робочі дні, складає 436 грн. /10038 грн.:23/.

Тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу: із грудня 2016 року по серпень 2017 року складає - 90 342 грн. / 10038 грн. - за грудень 2016 року + 10038 грн. за січень 2017 року + 10038 грн. за лютий 2017 року + 10038 грн. за березень 2017 року + 10038 грн. за квітень 2017 року + 10038 грн. за травень 2017 року + 10038 грн. за червень 2017 року + 10038 грн. за липень 2017 року + 10038 грн. за серпень 2017 року./.

При цьому, суд не може прийняти до уваги довідку ОСОБА_2 ЦРЛ про заробітну плату ОСОБА_1 за червень, липень, серпень,(а.с. 79), оскільки ОСОБА_2 ЦРЛ під час вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради, ОСОБА_2 ЦРЛ про визнання незаконним звільенння, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди надала іншу довідку, правильність розрахунків при цьому не оскаржувала,( а.с.19). Довідка ОСОБА_2 ЦРЛ від 14 грудня 2017 року № 948 не містить відомості про заробітну плату ОСОБА_1 за травень місяць. Крім цього, у вказаній довідці за червень, липень, серпень 2016 року різні відомості про оклад працівника.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом... Розмір заробітної плати за 1 робочий день встановлений судовим рішенням (а.с. 16). Даний розрахунок проведений на підставі довідки, виданої ОСОБА_2 ЦРЛ 22 вересня 2016 року (а.с.19) та відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 районної ради Київської області стосовно того, що на даний час позивач працює та перешкод для реалізації конституційного права на працю невиконання рішення не створює, суд розцінює критично та вважає, що працевлаштування позивача на іншу роботу є вимушеними змінами в його житті, які викликані порушенням його законних прав та є наслідком саме неправомірних дій відповідача щодо невиконання рішення суду.

Невиконанням рішення суду позивачу завдається моральна шкода. Останній зазнає психологічних та душевних страждань, життєвий уклад позивача зазнав суттєвих змін. В судовому засіданні встанволено, що останній був вимушений на даний час працевлаштуватись на іншій роботі, щоб забезпечувати сім"ю необхідним. Позивач позбавлений можливості обіймати посаду, на якій пропрацював більше трьох років, та з якої був незаконно звільнений. В результаті тривалого невиконання рішення суду з вини відповідача, безпідставного нехтування законом, відмови у поновленні його прав, останній зазнає душевного болю, відчуття приниження пригнічення, зневаги, образи тощо. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер і обсяг страждань, яких зазнає позивач, обсяг вимушених змін у життєвих стосунках, додаткові зусилля для організації свого життя, суд вважає, що порушення прав позивача є істотним і призвело до моральних страждань.

Враховуючи характер порушених прав позивача, глибину його душевних страждань, позбавлення його можливості реалізувати себе на займаній раніше посаді, ступінь вини відповідачів, які без поважних причин не виконують рішення, суд оцінює моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, а решту вимог в цій частині вважає безпідставною.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 82,141, 264-266 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 235, 236,237-1 КзПП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, до ОСОБА_2 районної ради Київської області, смт. Баришівка Київської області, вул. Площа Миру, 1, ОСОБА_2 центральної районної лікарні, смт. Баришівка Київської області, вул. Київський Шлях, 126, третя особа: Голова ОСОБА_2 районної ради Київської області ОСОБА_3, смт. Баришівка Київської області, вул. Площа Миру, 1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 центральної районної лікарні, (ідентифікаційний код 01994379) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме, з 01.12.2016 року по 01.09.2017 року в сумі 90 342 (дев"яносто тисяч триста сорок дві) гривні.

Стягнути із ОСОБА_2 районної ради Київської області (ідентифікаційний код 05408852)на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 центральної районної лікарні, (ідентифікаційний код 01994379) на користь держави 903 (дев"ятсот три) гривні 42 копійки судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 районної ради Київської області (ідентифікаційний код 05408852) на користь держави 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.