Ухвала

від 01.02.2018 по справі 642/8669/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД

Ухвала

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 642/8669/15-ц

провадження № 61-2592св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року в складі суддів: Коваленко І. П., Коровіна С. Г., Довгаль А. П.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС Харківського МУЮ), про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, збільшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 14 червня 2008 року по 15 жовтня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з позивачем. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 6 квітня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_5 у розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 3 березня 2010 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідач аліменти не сплачував, тому на підставі виконавчого листа Ленінським ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою від 9 липня 2015 року. У примусовому порядку відповідач аліменти також не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів. Оскільки прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 1 455 грн, наявні підстави для збільшення розміру аліментів.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила: стягнути з ОСОБА_3 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з липня 2012 року по липень 2015 року (крім січня-лютого 2015 року) в розмірі 4 268 грн; збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 6 квітня 2010 року, з 400 грн до 727 грн 50 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2016 року (в складі судді Клименка О. І.) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з липня 2012 року по липень 2015 року (крім січня-лютого 2015 року) в розмірі 4 268 грн. Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 6 квітня 2010 року по справі № 2-1866/10, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 400 грн до 727 грн 50 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 жовтня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з вини відповідача, який за рішенням суду зобов'язаний сплачувати аліменти, виникла заборгованість зі сплати аліментів, а тому він зобов'язаний сплатити пеню відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України. Статтею 7 Закону України Про державний бюджет на 2015 рік визначено, що з 1 вересня 2015 року прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років становить 1455 грн, а тому розмір стягнутих рішенням суду аліментів має бути збільшено, оскільки мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 606 грн 22 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів прострочення сплати відповідачем аліментів, а також його вини у несплаті аліментів, оскільки виданий у 2010 році виконавчий лист було пред'явлено до виконання лише 9 липня 2015 року. Відповідач сплачував аліменти на картковий рахунок позивача. Зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Будь-яких доказів для збільшення розміру аліментів позивачем не надано.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачу було відомо про судове рішення, яким з останнього стягнуто аліменти, а тому останній зобов'язаний його виконувати. Відповідачем не доведено сплати аліментів, оскільки надані останнім копії чеків про перерахунок коштів не містять відомостей про призначення платежу. Відповідач не виконував рішення суду про стягнення аліментів, а тому зобов'язаний сплатити пеню відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України. Також відповідачем не спростовано наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який є підставою для нарахування пені. Розмір заборгованості зі сплати аліментів підтверджено ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 3 листопада 2015 року по справі № 2-1866/10, яка набрала законної сили. Відповідач є працездатною особою, не має інших зобов'язань щодо сплати аліментів, а тому зобов'язаний сплачувати аліменти не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У серпні 2016 року ОСОБА_3подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що він належним чином сплачував аліменти, а тому відсутня заборгованість з їх сплати, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення пені. Також відсутні правові підстави для збільшення розміру пені відповідно до статті 192 СК України, оскільки позивачем не надано доказів про зміну матеріального стану сторін по справі.

18 січня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Предметом спору у справі є, яка переглядається, є, зокрема, стягнення пені за прострочення сплати аліментів відповідно до вимог статті 196 СК України. Правові висновки щодо застосування статті 196 СК України висловлені у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81цс13, від 1 жовтня 2014 року № 6-149цс14, від 1 липня 2015 року № 94цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-2022цс15, від 16 березня 2016 року № 6-300цс16, від 2 листопада 2016 року № 6-1554цс16.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 572/1762/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, заборгованості по аліментах, пені за прострочення сплати аліментів, оскільки колегія суддів вирішила відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 1 липня 2015 року в справі № 6-94цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, від 2 листопада 2016 року № 6-1554цс16).

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Таким чином, оскільки справа № 572/1762/15-ц передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 642/8669/15-ц.

Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 572/1762/15-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В.Пророк

І. М.Фаловська

С. П. Штелик