Постанова

від 15.08.2018 по справі 642/8669/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 642/8669/15-ц

провадження № 61-2592св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року в складі суддів: Коваленко І. П., Коровіна С. Г., Довгаль А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС Харківського МУЮ), про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, збільшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 14 червня 2008 року по 15 жовтня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з позивачем. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_5 у розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 03 березня 2010 року до досягнення дитиною повноліття. Відповідач аліменти не сплачував, тому на підставі виконавчого листа Ленінським ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження. У примусовому порядку відповідач аліменти також не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів. Оскільки прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 1 455 грн, наявні також підстави для збільшення розміру аліментів.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з липня 2012 року по липень 2015 року (крім січня - лютого 2015 року) в розмірі 4 268 грн; збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2010 року, з 400 грн до 727 грн 50 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року (в складі судді Клименка О. І.) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з липня 2012 року по липень 2015 року (крім січня - лютого 2015 року) в розмірі 4 268 грн. Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2010 року по справі № 2-1866/10, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 400 грн до 727,50 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 жовтня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини відповідача, який за рішенням суду зобов'язаний сплачувати аліменти, виникла заборгованість зі сплати аліментів, а тому він зобов'язаний сплатити пеню відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України. Статтею 7 Закону України Про державний бюджет на 2015 рік визначено, що з 01 вересня 2015 року прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років становить 1 455 грн, а тому розмір стягнутих рішенням суду аліментів має бути збільшено, оскільки мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 606,22 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач не надав докази прострочення сплати відповідачем аліментів, а також його вини у несплаті аліментів, оскільки виданий у 2010 році виконавчий лист було пред'явлено до виконання лише 09 липня 2015 року. Відповідач сплачував аліменти на картковий рахунок позивача. Зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень в частині стягнення аліментів. Будь-яких доказів для збільшення розміру аліментів позивачем не надано.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачу було відомо про судове рішення, яким з останнього стягнуто аліменти, а тому останній зобов'язаний його виконувати. Відповідач не довів сплати аліментів, оскільки надані останнім копії чеків про перерахунок коштів не містять відомостей про призначення платежу. Відповідач не виконував рішення суду про стягнення аліментів, а тому зобов'язаний сплатити пеню відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України. Також відповідач не спростував наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який є підставою для нарахування пені. Розмір заборгованості зі сплати аліментів підтверджено ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2015 року у справі № 2-1866/10, яка набрала законної сили. Відповідач є працездатною особою, не має інших зобов'язань щодо сплати аліментів, а тому зобов'язаний сплачувати аліменти не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що він належним чином сплачував аліменти, а тому, відсутня заборгованість з їх сплати, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення пені. Також відсутні правові підстави для збільшення розміру пені відповідно до статті 192 СК України, оскільки позивач не надала доказів про зміну матеріального стану сторін по справі.

18 січня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що з 14 червня 2008 року по 15 жовтня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з позивачем.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_5 у розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 03 березня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення позивач 23 квітня 2010 року отримала виконавчий лист.

Цей виконавчий лист пред'явлений до виконання позивачем до Ленінського ВДВС ХМУЮ лише 09 липня 2015 року.

09 липня 2015 року по вказаному виконавчому листу Ленінським ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження.

Згідно з розрахунком державного виконавця Коваленко М. А. Ленінського ВДВС ХМУЮ сума заборгованості по аліментам за період з липня 2012 року до липня 2015 року (крім січня - лютого 2015 року) складає 13 600 грн, у зв'язку з чим сума пені за вказаний період склала 4 268 грн.

Відповідно до частини третьої статті 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

У частині сьомій цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існує спір про розмір заборгованості по аліментам, який сторони вирішують шляхом звернення до суду з відповідними позовами неодноразово.

Крім цього, предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення пені за прострочення сплати аліментів відповідно до вимог статті 196 СК України та збільшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, як і висновки апеляційного суду про їх відсутність, є передчасними, оскільки судами не вирішено спір між сторонами щодо розміру заборгованості за аліментами.

В частині вирішення спору про стягнення пені, суду необхідно за наявності встановленого розміру боргу вирішити питання про наявність підстав для стягнення пені, встановити всі обставини справи, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18.

Відповідно до статті 196 СК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18.

За загальними вимогами процесуального права, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд необмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення суду першої інстанції та апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, при вирішенні спору апеляційним судом в частині позовних вимог про збільшення розміру аліментів, апеляційний суд вірно виходив з того, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду ухвалених раніше судових рішень в частині розміру аліментів. Рішення апеляційного суду в цій частині є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про збільшення розміру аліментів слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про збільшення розміру аліментів рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик