Ухвала

від 12.02.2018 по справі 906/391/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" лютого 2018 р. Справа № 906/391/17.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Терлецької-Байдюк Н.Я.

при секретарі судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Вернидуб Д.В. - довіреність від 03.01.2018;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Копитчак Є.І. - довіреність від 01.12.2017;

розглянувши клопотання у справі

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбервуд" (м. Житомир)

До: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)

2) Фірми "Сіпвуд" ("SIPWOOD") (Алакуас (Валенсія, Іспанія)

про стягнення 128899,50 євро (за курсом НБУ 3741952,00 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбервуд" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та Фірми "СІПВУД" (Іспанія) про стягнення заборгованості за Контрактом №11/08 від 11.08.2016 в сумі 128899,50 Євро, що еквівалентно 3741952,00грн.

12.02.2018 представником відповідача-2 (Фірма "Сіпвуд" ("SIPWOOD") до суду повторно подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи №906/391/17. В обґрунтування клопотання, зокрема, вказує на складність справи, а також на значний обсяг матеріалів справи та необхідність призначення по справі судової експертизи.

При розгляді попереднього клопотання судом зазначалось, що відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України будь - яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Частиною 10 статті 33 ГПК України визначено, що якщо справа має розглядатись суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Заслухавши думку представників сторін, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що оскільки дана справа за своєю категорією не є складною, отже відсутні підстав для її колегіального розгляду.

Також представником відповідача-2 (Фірма "Сіпвуд" ("SIPWOOD") подано клопотання про закриття провадження у справі №906/391/17. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача-2, зокрема, зазначає, що сторони не передбачили підсудність справи господарському суду Житомирської області.

Вирішуючи дане клопотання, суд приймає до уваги, що відповідач у справі - Фірма "Сіпвуд" ("SIPWOOD") є іноземною особою з місцем знаходження в Іспанії.

Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Стаття 77 цього Закону визначає виключну підсудність судам України у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Згідно приписів цього Закону для державного суду в Україні обов'язковим є вибір матеріального права, здійснений сторонами контракту.

За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами ст.ст. 365, 366 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем та відповідачем-2 в м. Житомирі укладено контракт №11/08 від 11.08.2016 на поставку шпону струганого дубового.

В пункті 8 даного контракту сторони обумовили, що у випадку виникнення будь-якого спору або розбіжностей по цьому контракту, в зв'язку з його виконанням, які не можуть бути вирішені шляхом перемовин між продавцем і покупцем, спір передається на вирішення в МКАС при ТПП України м. Житомир. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Мова арбітражного суду - російська або українська.

Як визначено частиною 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Згідно визначення, наведеного у статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж": арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода укладається в письмовій формі; угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує; посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Разом з тим, суд зазначає, що арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

У пункті 5 роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" № 04-5/608 від 31 травня 2002 року зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Як вже зазначалося, у п.8 контракту сторони вказали таку арбітражну установу як МКАС при ТПП України м. Житомир з одним арбітром. Однак, вказаної установи при Торгово-промисловій палаті України м. Житомир не існує.

Офіційний сайт Міжнародного комерційного арбітражного суду містит ь повідомлення про те, що сторонам за зовнішньоекономічним контрактом, які хочуть, щоб будь-які спори передавалися в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, рекомендується включати в договір арбітражне застереження наступного змісту: "Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом."

Враховуючи, що в контракті сторони спору зазначили неіснуючу арбітражну установу, виконати арбітражне застереження в частині звернення до такої установи є неможливим. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №02-03/638/11 від 17.06.2009 року.

При цьому суд вказує, що за приписами ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом (ч.5 ст.4 ГПК України).

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (ч.6 ст.4 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1 ч.1 ст.20 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.22 ГПК України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави (ст.23 ГПК України).

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частиною другою та третьою цієї статті (ч.1 ст.24 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцем знаходження відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів (ч.2 ст.29 ГПК України).

Згідно п.5 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Зважаючи на наведене, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі та задоволення клопотання представника відповідача-2.

Керуючись ст.ст.2, 4, 22, 23, 27, 29, 32, 33, 231, 233 - 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання представника відповідача-2 (Фірми "Сіпвуд" ("SIPWOOD") про призначення колегіального розгляду справи № 906/391/17 відмовити.

2. В задоволенні клопотання представника відповідача-2 (Фірми "Сіпвуд" ("SIPWOOD") про закриття провадження у справі №906/391/17 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено 15.02.2018.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Друк:

1 - в справу

2, 3, 4 - сторонам (рек. з повід.)