Рішення

від 18.12.2012 по справі 2-1/10

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2/2028/1/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року смт. Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Марюхна Л.А.

при секретарі Великородній Л.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 до ліквідатора СВК «Україна»про виділення майнового паю комплексом, та зустрічним позовом ОСОБА_30 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_31, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивачам за первісним позовом на підставі свідоцтв про право приватної власності виданих Караванською сільською радою належать пайові фонди Колективного сільськогосподарського підприємства „Україна", що розташоване в с. Караван Нововодолазького району на загальну суму 191556 грн.

КСП «Україна»реорганізовано в СВК «Україна»

Позивачі мають намір в подальшому займатися господарською діяльністю, але оскільки СВК „Україна" згідно постанови господарського суду Харківської області від 17 серпня 2004 року визнано банкрутом та ліквідоване арбітражним керуючим ОСОБА_32 позивачі звернулися до суду з позовом про виділення майнового паю комплексом із власності СВК «Україна» , та просять суд винести рішення яким виділити позивачам у власність єдиним майновим комплексом із СВК «Україна» , що ліквідується ОСОБА_32 майно в натурі для займання в подальшому господарською діяльністю вартість якого менше пайових фондів позивачів, а саме:

Цегельний завод інв. № 00050 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 33696,32 грн.

Пункт обміну балонів інв. № 00047 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 669, 51грн.

Пилораму (метал) інв. № 00034 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 13390 грн.

Свинарник інв. № 00021 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 23191,15грн.

Трактор Т-150 К скрепер інв. № 00767 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 36155,46 грн.

Автомат - прес „Крок" інв. № 00051 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 2754, 36 грн.

Полу автомат автоматичного різання інв. № 00052 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 1345,05 грн

Загальна сума вартості майна складає 111201,85 грн.

Відповідач по справі за первісним позовом арбітражний керуючий ОСОБА_32 надала до суду відзив на позовну заяву в якому пояснила, що сільськогосподарський виробничий кооператив „Україна", надалі - СВК „Україна" був визнаний банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 17.08.2004 року на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цією ж постановою суду відкрито ліквідаційну процедуру банкрута та її призначено ліквідатором.

В ході ліквідаційної процедури було виявлено, що документи СВК „Україна" не впорядковані, знаходяться в незадовільному стані, бухгалтерія не велася з кінця 2003 року, колишній керівник банкрута на початок ліквідаційної процедури знаходився під слідством в місцях позбавлення волі, а виконуючий обов'язки керівника на момент ліквідаційної процедури звільнений та ні за що не відповідав. За таких обставин інвентаризація проводилась за наявними документами та документами про розпаювання майна колишнього КСП „Україна" 2000 році, які знаходились на той момент у Караванського сільського голови.

В ліквідаційну масу СВК „Україна" увійшло тільки майно, яке було залишено в ході розпаювання 2000 р. колишнього КСП „Україна" під кредиторську заборгованість, майно засновників КСП „Україна", майно соціальної сфери та майно, яке не підлягало паюванню. На момент початку ліквідаційної процедури СВК „Україна" майно пайовиків колишнього КСП „Україна" в кооперативі було відсутнє, оскільки передано власниками - пайовиками іншим користувачам. Інвентаризація цього майна не здійснювалась, а також не здійснювалась і його продаж. При цьому ліквідатор зауважує , що якщо на момент ліквідаційної процедури майно пайовиків рахується на балансі підприємства-банкрута та є його власністю, таке майно у відповідності до ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відноситься до ліквідаційної маси , та реалізується на загальних підставах, а вимоги пайовиків у відповідності до п. 5 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашаються у п'яту чергу, після задоволення вимог всіх кредиторів та виплати заборгованості по заробітній платні. Та в даному випадку такого не відбулося, оскільки уповноваженою особою, обраною загальними зборами пайовиків-власників колишнього КСП „Україна", було виведене зі складу КСП. Підтверджуючі документи ОСОБА_32 бачила на початку ліквідаційної процедури або в сільраді або у ОСОБА_33, який користується частиною майнових паїв, переданою йому у користування або у власність пайовиками колишнього КСП „Україна", які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, у розпорядження ОСОБА_32 ці документи не передавались.

Таким чином, майно, яке зазначене у позовній заяві, на момент початку ліквідаційної процедури в СВК „Україна" було відсутнє та до ліквідаційної маси не входило, а в ході ліквідаційної процедури жодна людина не зверталась до ОСОБА_32 з проханням про виділення або повернення майнового паю. Крім того, в обов'язки ліквідатора, передбачені ст.22-34 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не входить виділення паїв, оскільки все майно підприємства банкрута входить до ліквідаційної маси та йде на погашення вимог кредиторів.

13.12.2005 року відбулося засідання господарського суду, на якому затверджений ліквідаційний баланс СВК „Україна", кооператив ліквідовано, ОСОБА_32 звільнено від обов'язків ліквідатора. Всі оригінали документів по ліквідації СВК „Україна" знаходяться в матеріалах справи в господарському суді, ухвалу суду про ліквідацію СВК „Україна" ОСОБА_32, ще не отримала.

За таких обставин, ОСОБА_32 просить суд визнати її неналежною стороною у справі, та справу розглянути в її відсутність.

Представник позивачів надав до суду доповнену позовну заяву в якій пояснив, що на підставі ст. 27,3 ЦПК України позивачі здійснюють своє право на збільшення їх позовних вимог, а саме: визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, що знаходиться в с. Караван, Нововодолазького району, Харківської області, по вул. Суворова, буд. 19"а".

11.03.2001 року СВК "Україна" відповідно типового положення про комісію з організації вирішення питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2.2001 року № 77 була створена комісія по розпаюванню майна. Позивачі звернулись до цієї комісії з вимогою виділити їм на спільний пайовий фонд (190645грн.) майно на загальну суму 111201,85 грн., а саме:

Цегельний завод інв. № 00050 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 33696,32 грн.

Пункт обміну балонів інв. № 00047 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 669, 51грн.

Пилораму (метал) інв. № 00034 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 13390 грн.

Свинарник інв. № 00021 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить - 23191,15 грн.

Трактор Т-150 К скрепер інв. № 00767 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 36155,46 грн.

Автомат - прес „Крок" інв. № 00051 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 2754, 36 грн.

Полу автомат автоматичного різання інв. № 00052 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 1345,05 грн.

11.08.2004 року комісія по врегулюванню майнових відносин власників СВК «Україна»прийняла рішення про виділення майна на загальну суму 111 202,87 грн. Комісія вирішила після надання заяв від кожного власника паїв розглянути питання про виділення майна в натурі представнику власників майнових паїв ОСОБА_33

На порушення Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 року № 62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 4.04.2001 року № 305/5496, ОСОБА_33 на другий день після засідання комісії 12.08.2004 року, склав протокол № 2 загальних зборів пайщиків сертифікатів СВК "Україна"'.

При цьому були допущені наступні порушення: про проведення загальних зборів пайщиків не було об'явлено за 7 днів, як це передбачено Уставом СВК "Україна"(ст. 9.5); при вирішенні питання про виділення майна не було отримано заяв від пайщиків на виділення їм конкретного майна; не враховано, що частина майна вже була виділена пайщикам комісією; на зборах не були присутні особи які вказані в протоколі № 2.

На підставі протоколу № 2 ОСОБА_33 уклав договори на відчуження паїв які складають вартість комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли на земельній ділянці с. Караван на ім'я ОСОБА_34, якій на підставі рішення виконавчого комітету Караванської сільської ради від 11.01.2005 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Рішення виконавчого комітету Караванської сільської ради позивачами оскаржувалось в порядку адміністративного судочинства .

20.10.2005 року ОСОБА_34 уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_30, за яким до покупця надійшло право власності на комплекс будівель і споруд по виготовленню цегли на земельній ділянці сільської ради.

Таким чином, позивачі вважають, що виділення майна, яке вже було виділено комісією по врегулюванню майнових відносин власників СПК "Україна", без відміни цього рішення сфальсифікований протокол загальних зборів № 2 від 12.08.2004 року не давали жодних підстав для виникнення власності на це майно у ОСОБА_34

Оформлення прав власності на ОСОБА_30 проводилось тоді коли справа перебувала в суді, у п.1.4. договору продавець ОСОБА_34 стверджувала, що судові спори до майна не ведуться. Ця обставина є порушенням вимог п.12 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"

На підставі вищевказаного позивачі просять суд винести рішення про визнання свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 03.06.2005 року на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли серії САА №524480 видане на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005 року на ім'я ОСОБА_35 недійсним.

Винести рішення яким визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна , укладений між ОСОБА_34 та ОСОБА_30 від 20.10.2005 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_36 за реєстром №2659 на відчуження комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с. Караван.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_30 надала зустрічну позовну заяву відповідно до якої слід , що в провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області знаходиться позовна заява від 09.12.2005 року та додаткова позовна заява від 12.07.2006 року.

Позовна заява від 09.12.2005 року містить вимогу щодо виділення у власність позивачів по первісному позову єдиним майновим комплексом із СВК «Україна» , що ліквідується ОСОБА_32, майно в натурі для займання в подальшому господарською діяльністю вартість якого менше пайових фондів позивачів, а саме: цегельний завод, пункт обміну балонів, пилораму, свинарник, трактор, автомат - прес «Крок» , полу автомат автоматичного різання. Загальна вартість майна складає 111201,85 грн.

Додаткова позовна заява від 12.07.2006 року містить у собі вимогу щодо визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.06.05 року на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли серії ССА№524480 видане на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005 року на ім'я ОСОБА_34 - недійсним та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного між ОСОБА_34 та ОСОБА_30 від 20.10.2005 року та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_37 за реєстром №2659 на відчуження комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с. Караван.

Користуючись своїм правом передбаченим ст.128 ЦПК України відповідач по первісному позову ОСОБА_30 заявляє зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цеху, що відчужується за цим договором розташованого в с. Караван Нововодолазького району Харківської області по вул. Суворова №19-а, який знаходиться на земельній ділянці, що належить сільській раді площею 14000 кв.м. та складається з побутового приміщення літ. «Б» , цегла, тамбура літ. «б» , цегла, навіс для цегли «В» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Г» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Д» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Ж» , цегла, автоматичний прес «Крок»літ. «З» , ш/блоки, склад літ. «К» , цегла, туалет літ. «Л» , цегла, кільцева піч літ. «М» , цегла. Загальна площа 2861,6 кв.м., загальною вартістю 33696,00 грн. (згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.10.2005 року.

Згідно положень ст. 11 ч. 2 п. 1 ЦК України підставою для набуття прав та обов'язків передбачені, у тому числі угоди (правочини).

Кожна особа вважається правомірним власником майна, оскільки не доведено зворотне

20.10.2005 року ОСОБА_34 та ОСОБА_38 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна згідно із яким продавець передав у власність покупця комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, що відчужується за цим договором розташованого в с. Караван Нововодолазького району Харківської області по вул. Суворова №19-а, який знаходиться на земельній ділянці, що належить сільській раді площею 14000 кв.м. та складається з побутового приміщення літ. «Б» , цегла, тамбура літ. «б» , цегла, навіс для цегли «В» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Г» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Д» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Ж» , цегла, автоматичний прес «Крок»літ. «З» , ш/блоки, склад літ. «К» , цегла, туалет літ. «Л» , цегла, кільцева піч літ. «М» , цегла. Загальна площа 2861,6 кв.м.

Право власності згідно наведеного договору на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли у продавця зареєстровано у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.06.2005 року на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна №7425993, виданого Нововодолазьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації від 03.06.05 року, реєстр. №10980115, № запису 10 в реєстровій книзі №1.

Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна підтверджується, як зазначено у договорі купівлі-продажу майна, довідкою про відсутність заборони від 20.10.2005 року за №1160626-2832, витягом з державного реєстру застав рухомого майна про податкові застави від 20.10.2005 року за №5187783 та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.10.2005 р. за №5187752.

Згідно пункту 2.1. Договору продаж зазначеного комплексу (майна) було вчинено за 33696 грн., сторони підтвердили факт повного розрахунку (п.2.2. Договору).

У відповідності до витягу з Державного реєстру правочинів №1624751 наведений правочин зареєстрований 20.10.2005 р. приватним нотаріусом ОСОБА_37, право власності позивача зареєстровано в Нововодолазькому МКПТІ 20.10.05 року, номер витягу №8696222.

Договір був укладений у передбаченій законом формі.

Після набуття права власності ОСОБА_30 намагалась здійснити заходи щодо поновлення господарської діяльності майна, однак згодом дізналася ту обставину, що у 2006 році позивачі за первісним позовом звернулися до суду з вимогами про визнання за ними права власності на вказане майно.

Будь-які претензії відносно спірного майна станом на 20.10.2005 року були відсутні та не відомі сторонам договору. Таким чином ОСОБА_30 є добросовісним набувачем майна за оплатним договором.

Станом на час звернення до суду, комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, який належить ОСОБА_30 не працює, оскільки позивачі по первісному позову в особі їх представника ОСОБА_39 перешкоджають такій діяльності. Наслідком наведеного є занепад та пошкодження майна, що спричиняє збитки ОСОБА_30

В добровільному порядку врегулювати спір неможливо внаслідок чого ОСОБА_30 вимушена звернутися за захистом порушеного права до суду, та просить визнати право власності за ОСОБА_30 на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, що відчужується за цим договором розташованого в с. Караван Нововодолазького району Харківської області по вул. Суворова №19-а, який знаходиться на земельній ділянці, що належить сільській раді площею 14000 кв.м. та складається з побутового приміщення літ. «Б» , цегла, тамбура літ. «б» , цегла, навіс для цегли «В» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Г» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Д» , цегла, навіс для сушки цегли літ. «Ж» , цегла, автоматичний прес «Крок»літ. «З» , ш/блоки, склад літ. «К» , цегла, туалет літ. «Л» , цегла, кільцева піч літ. «М» , цегла. Загальна площа 2861,6 кв.м.

Заборонити позивачам по первісному позову перешкоджати ОСОБА_30 у користуванні, володінні та розпорядженні комплексом будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, розташованого в с. Караван Нововодолазького району Харківської області по вул. Суворова №19-а.

В судовому засіданні представник позивачів надав уточнену позовну заяву згідно якої пояснив, що в провадженні суду знаходиться позов про визнання свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 03.06.2005 року на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли серії САА №524480 видане на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005 року на ім'я ОСОБА_34 недійсним, та визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с. Караван, укладений між ОСОБА_34 та ОСОБА_30 від 20.10.2005 року, та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_37 за реєстром №2659.

Відповідно типового положення про комісію з організації вирішення питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2.2001р. №177 комісією по розпаюванню майна, були внесені пропозиції про виділення позивачам у спільну власність майна на загальну суму 111201,85 грн., а саме:

Цегельний завод інв. № 00050 у кількості 1 шт. структура пайового фонд> якої о становить 33696,32 грн.

Пункт обміну балонів інв. № 00047 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 669, 51грн.

Пилораму (метал) інв. № 00034 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 13 3 90 грн.

Свинарник інв. № 00021 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 23191,15грн.

Трактор Т-150 К скрепер інв. № 00767 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 36155,46 грн.

Автомат - прес „Крок" інв. № 00051 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 2754, 36 грн.

Полу автомат автоматичного різання інв. № 00052 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 1345,05 грн.

На це майно також претендувала інша група співвласників, яку представляв ОСОБА_33, яка рішенням загальних зборів пайщиків майнових сертифікатів СВК «Україна»від 12.08.2004 року отримала, майно виділене позивачам, у складі цілого майнового комплексу.

Позивачі звернулись до суду з вимогою про визнання права спільної власності на частину майна, яке було виділено комісією з організації вирішення питань, що виникали у процесі реформування аграрного сектору, а саме на цегельний завод інв. № 00050 у кількості 1 шт.

Після цього позивачам стало відомо, що до Нововодолазького БТ1 надійшло розпорядження №1 виконавчого комітету Караванської сільради від 11 січня 2005 року про дозвіл на оформлення права власності на цегельний завод розташований в с. Караван по вул. Суворова, 19-а на ОСОБА_34, було видано свідоцтво про право власності на цегельний завод на ім'я ОСОБА_34, 20.10.2005 року була здійснена державна реєстрація нерухомості.

Насправді, розпорядження Караванської сільради від 11 січня 2005 року існує під назвою «Про затвердження плану робіт виконавчого комітету сільської ради» , а розпорядження під цим номером про дозвіл на оформлення свідоцтва про право власності на цегельний завод на ім'я ОСОБА_34 було фіктивним, а отримане свідоцтво, видане Нововодолазьким БТІ і помилково підписане Караванським головою є таким що суперечить нормативному акту - Типовому Положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. №7/5., а також суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином, свідоцтво про право власності від 03.06.2005 року на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли на земельній ділянці сільської ради Харківська обл. Нововодолазький район, с. Караван по вул. Суворова, 19 а, позивачі вважають нікчемним правочином та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Позивачі по справі вважають, що ОСОБА_34 не мала права власності на спірне майно і не мала права його відчуження.

Позивачі заперечують проти позову ОСОБА_30 про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна, що був укладений між нею та ОСОБА_34 20.10.2005 року, оскільки це майно вибуло з володіння поза волею позивачів по справі.

Покупець ОСОБА_30, як добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано у неї.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не за їхньої волі.

Оскільки позивачі по справі вважають себе власниками спірного майна, воно вибуло з їх володіння поза їхньою волею, свої вимоги щодо витребування спірного майна від добросовісного набувача - ОСОБА_30 вважають законними, та просять суд визнати за позивачами право власності на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с. Караван, Нововодолазького району по вул. Суворова,19-а.

Визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.06.2005р. на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли серії САА №524480 видане на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005 року на ім'я ОСОБА_34 нікчемним.

Витребувати із чужого незаконного володіння - ОСОБА_30 на користь позивачів по справі комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли на земельній ділянці сільської ради Харківська обл. Нововодолазький район, с. Караван по вул. Суворова, 19а.

Представник відповідача ОСОБА_30 надав до суду заперечення на позовні заяви в якому вказав, що в провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області знаходиться позовна заява Позивачів від 09.12.2005 р., додаткова позовна заява від 12.07.2006 р. та уточнена позовна заява від 27.09.2012 року, позовна заява від 09.12.2005 року містить у собі вимогу щодо виділення у власність позивачів єдиним майновим комплексом із СВК «Україна» , що ліквідується ОСОБА_32, майно в натурі для займання в подальшому господарською діяльністю вартість якого менше пайових фондів позивачів, а саме: цегельний завод, пункт обміну балонів, пилораму, свинарник, трактор, автомат - прес «Крок» , полу автомат автоматичного різання. Загальна вартість майна складає 111201,85 грн.

Додаткова позовна заява від 12.07.2006 р. містить у собі вимогу щодо визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.06.05 р. на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли (серія ССА№524480) виданого на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005 р. на ім'я ОСОБА_34 - недійсним та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного між ОСОБА_34 та ОСОБА_30 від 20.10.2005 року та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_37 за реєстром №2659 на відчуження комплексу будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с. Караван.

Уточнена позовна заява від 27.09.2012 року містить у собі вимоги: про визнання за позивачами права власності на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с.Караван, Нововодолазького району по вул.Суворова,19-А та визнання права власності на нерухоме майно від 03.06.2005 року на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли серії САА №524480 виданого на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005 року на ім'я ОСОБА_34 нікчемним.

Наведені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Вимога викладена у позовній заяві від 09.12.2005 року не підлягає задоволенню, оскільки позивачі не надали документів на підтвердження наступних обставин: правовий статус СВК «Україна» (виключено з реєстру, на стадії банкрутства тощо); позивачі не надали документів на підтвердження всіх членів - пайовиків СВК «Україна» (їх правонаступників); яке майно було виділено пайщикам комісією; за рахунок якого майна задоволене вимоги кредиторів у стадії банкротства; яке майно залишилося у СВК «Україна» (або після ліквідації); незаконної передачі цегельного заводу у власність ОСОБА_34; незаконного набуття права власності на цегельний завод в супереч чинного процесуального законодавства України не надали оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності, факт пайової участі.

Позивачами на надано доказів реальної вартості об'єктів на час розгляду справи, у зв'язку з чим необхідно призначити експертизу по справі.

Позивачі не надали доказів на підтвердження того, що при виділенні майнових паїв у натурі окремим особам (групам осіб) буде дотримане збереження цілісності майнових комплексів та забезпечені рівні умови для всіх співвласників, оскільки не відома інформація про всіх пайовиків та їх спадкоємців. Так, зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_40 померла, коло спадкоємців не встановлено.

Позивачі зазначають, що 11.03.2001 року було створено комісію по розпаюванню майна СВК «Україна» , яка розглядала питання розпаювання. Вказують, що загальні збори були проведені з порушенням законодавства, без участі окремих осіб. Але позивачі не вказали, які особи не були присутні на загальних зборах, чи оскаржували наведені особи загальні збори, чи згодні такі особи з прийнятим рішенням тощо.

Порушення порядку проведення загальних зборів позивачі не оскаржували в суді.

Фактичні обставини позивачами не доведені, так питання щодо майна, які вони підіймають у позовах, зокрема, яку частину майна було виділено пайщикам комісією, за рахунок якого майна задоволене вимоги кредиторів у стадії банкрутства; яке майно залишилося у СВК «Україна» (або після ліквідації).

Не зрозумілий круг відповідачів - чи ліквідатор СВК «Україна»ОСОБА_32 за додатковим позовом є відповідачем чи ні.

Уточнена позовна заява не підлягає задоволенню оскільки твердження позивачів про те, що угода укладена між ОСОБА_34 та ОСОБА_30 є нікчемною ґрунтується саме на розумінні позивачів такої угоди без відповідного зазначення приписів чинного законодавства України згідно з яким така угода не відповідає наведеним приписам та є нікчемною. Згідно положень ст. 204 ЦК України існує презумпція дійсності правочину.

Факт правомірності та набуття права власності на спірне майно підтверджується дотриманням ОСОБА_30 вимог чинного законодавства України при укладанні наведеного договору, відсутності будь-яких обмежень щодо укладання такого договору. Позивачі на час укладання договору між ОСОБА_34 та ОСОБА_30 не були власниками майна на яке вони заявляють позовні вимоги в уточненому позові.

Таким чином безпідставними є посилання Позивачів на положення ч.1 п.3 ст. 388 ЦК України, оскільки саме власнику майна належить право витребування майна у Відповідачів.

Добросовісність володіння ОСОБА_30 зазначеним майном згідно правочину визнають і позивачі в уточненій позовній заяві , у зв'язку з чим відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачів відмовити у повному обсязі, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_30

Суд вислухав пояснення сторін по справі, перевірив надані докази по справі, вважає, що позов групи пайщиків підлягає задоволенню як обґрунтований за наступних підстав :

В процесі реформування аграрного сектора проводився розподіл та використання майна сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна»на території Караванської сільської ради.

11.03.2001р. була створена комісія по розпаюванню майна СВК «Україна» між пайщиками СВК «Україна» .

11.08.2004р. комісія по урегулюванню майнових відношень власників бувшого СВК «Україна»прийняла рішення про виділення групі власників в кількості 33 чоловік в особі уповноваженого ОСОБА_39 від загальної кількості їх майнових паїв на загальну суму 190 645 грн. наступного майна:

1.Цегельний завод інв. № 00050 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 33696,32 грн.

2. Пункт обміну балонів інв. № 00047 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 669, 51грн.

3. Пилораму (метал) інв. № 00034 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить13390 грн.

4. Свинарник інв. № 00021 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 23191,15 грн.

5. Трактор Т-150 К скрепер інв. № 00767 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 36155,46 грн.

6. Автомат -прес „Крок» інв. № 00051 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 2754, 36 грн.

7. Полу автомат автоматичного різання інв. № 00052 у кількості 1 шт. структура пайового фонду якого становить 1345,05 грн. усього на суму 111202,87грн.

Одночасно розглядалась заява ОСОБА_33 представника 448 власників паїв бувшого СВК «Україна»про отримання майна в натурі в спільну власність єдиним комплексом на суму 2 314 908 грн. Оскільки заява не мала конкретного переліку майна, член комісії ОСОБА_41 у своєму виступі висловила думку про те, щоб в переліку не було того майна, яке комісією було виділено іншим співвласникам. Після оформлення належним чином заяви від 448 власників паїв комісія мала приймати відповідне рішення.

12.08.2004 р. представник 448 співвласників - ОСОБА_42 скликав загальні збори пайщиків майнових сертифікатів СВК «Україна» , яке прийняло рішення про відмову у виділенні групі власників в особі уповноваженого ОСОБА_39 майна цегельного заводу, пилорами, трактора Т-150, автоматичного прес-кроку, полу автомату автоматичної різки вартістю на загальну суму 87 341,73 грн., на 153 611,93 грн. запропоновано додатково надати перелік майна для розгляду на загальних зборах.

Майно виділене групі власників в особі уповноваженого ОСОБА_39 увійшло у склад майна виділеного групі власників в особі уповноваженого ОСОБА_43

З таким рішення не погодився уповноважений групи власників ОСОБА_39 і звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на майно, яке було виділено їм комісією по розпаюванню майна СВК «Україна» .

29.12.2004 р. ОСОБА_34 звернулась до Караванської сільської ради про видачу їй свідоцтва про право власності на цегельний завод; маслобійку та іншого майна.

Голова Караванської ради наклав резолюцію про видачу розпорядження про видачу свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_34 «крім цегельного заводу» .

Незважаючи на цю обставину в Нововодолазьке БТІ надійшло розпорядження №1 виконавчого комітету Караванської сільради від 11 січня 2005р. про дозвіл на оформлення право власності на цегельний завод розташований в с. Караван по вул. Суворова,19-а на ОСОБА_34, по якому було підготовлено свідоцтво про право власності на цегельний завод на ім'я ОСОБА_34, а 20.10.2005р. була здійснена державна реєстрація.

Встановлено, що розпорядження Караванської сільради від 11 січня 2005 року про дозвіл на оформлення право власності на цегельний завод розташований в с. Караван по вул. Суворова,19-а , по якому було підготовлено свідоцтво про право власності на цегельний завод на ім'я ОСОБА_34 в дійсності не існує, а існує рішення №1 від 11.05.2005р. під назвою «Про затвердження плану робіт виконавчого комітету сільської ради» .

20.10.2005р. ОСОБА_34 уклала договір купівлі -продажу нерухомого майна -комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли, розташований в с. Караван, Нововодолазького району, Харківської області по вул.. Суворова,19а з ОСОБА_30.

По справі встановлені такі правовідносини:

Позивачі - є групою пайщиків СВК «України» , яких представляє уповноважена особа ОСОБА_39, вони мають право на отримання у спільну власність частки майна СВК «Україна» . Розподіл та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств проводиться відповідно до затверджених Міністерством аграрної політики України від 14.03.2001р. № 62 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» . Позивачі звернулись до комісії , яка відповідно до п. 10 «Порядку»підготувала пропозиції щодо визначення майнових паїв, які виділяються у натурі цієї групі власників , які повинні затверджуватися загальними зборами та передаються в комісію для визначення місцезнаходження майна і юридичної особи користувача майна. Порядком не передбачена відмова загальних зборів співвласників у виділенні майна за пропозицією комісії, але це не виключає можливості не затвердження пропозицій комісії та повернення на повторний розгляд.

Відповідно до п.16 Правил спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

Обставини справи свідчать, що на одне і теж майно претендували дві групи співвласників: група співвласників , яких представляв уповноважена особа ОСОБА_39 і група співвласників яких представляв ОСОБА_42 Таким чином, одна сторона була не згодна з рішенням комісії щодо виділення майна і повинна була звернутися з позовом до суду.

Суд вважає , що право власності на майно виділене комісією по розподілу повинно бути визнане за позивачами за первісним позовом , виходячи з наступного:

Майно виділено в установленому порядку, вартість майна, яке виділене комісією цієї групі власників у натурі не перевищувало загальної вартості їх паїв, комісією враховано, що співвласники мали трудові стосунки з виробництвом цегли на цьому підприємстві, про що свідчить укладений договір оренди майна цегельного заводу між СВК «Україна » та ОСОБА_39 Рішення загальних зборів від 11.08.2004р. суттєво обмежує права позивачів, оскільки в натурі їм надається значно менша частка, в той час вони мають право на недобрану частину майна у розмірі 153 611,93грн.

Крім того по справі у якості свідків були допитані ОСОБА_44,ОСОБА_45,ОСОБА_7ОСОБА_46,які підтвердили , що питання виділу майнового комплексу цегельного заводу на загальних зборах в 2004 році не розглядався .Вказане майно було передано пайщикам представником яких є ОСОБА_47 за рішенням комісії по паюванню , так як на заводі працювало 30 чоловік пайщиків які є позивачами по справі. Всі документи на даний час зникли . В зв'язку з незаконною діяльністю ОСОБА_42 пайщики зверталась до обласного управління сільського господарства , прокуратури .Крім того був наявним та чинним договір оренди цегельного заводу з ОСОБА_47.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.06.2005р., видане Караванською сільською радою Нововодолазького району Харківської області на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли в с. Караван по вул. Суворова,19а на ім'я ОСОБА_34 суд визнає нікчемним правочином виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке визначило особливості оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться за розпорядженням та з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади органів місцевого самоврядування, фізичним особам, які в разі ліквідації підприємства отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, що ліквідується.

На час оформлення свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_34 не було чинного розпорядження органу місцевого самоврядування про оформлення права власності, а тому отримання правовстановлюючого документу суперечить діючим на той час актам цивільного законодавства, суперечить моральним засадам суспільства.

Суд приходить до висновку, що власниками спірного майна є група пайщиків - позивачів по справі, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно на цегельний завод у с. Караван на ім'я ОСОБА_34 є нікчемним правочином.

Крім того по справі встановлено , що мала місце постанова про порушення кримінальної справи від 21.06.2005 року по ч. 4 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_42, про те ОСОБА_48 20.10.2005 року укладає договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_30

Тому законною з боку позивачів за початковим позовом є позовна вимога про недійсність договору-купівлі продажу майна укладеного між ОСОБА_34 та ОСОБА_30 від 20.10.2005 року та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_37 за реєстраційним номером 2659 на відчуження комплексу будівель і споруд по виготовленню цегли в с. Караван в позовній заяві від 12.07.2006 року.

Нотаріус , що посвідчував договір на час розгляду справи помер, тому з'ясувати обставини укладення договору , наявність перевірки нотаріусом всіх необхідних умов для здійснення договору є неможливим.

Судом встановлено, що ОСОБА_30 є добросовісним набувачем по договору купівлі-продажу від 20.10.2005 року , якщо вона не буда повідомлена іншою сторону про наявність судового спору на майно що відчуджувалось .

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно заволоділа ним.

Крім того ст. 388 ЦК України передбачено , що якщо майно було набуте безпідставно в особи , яка не мала права його відчудження , власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Керуючись ст.. 3, 10, 15, 214, 215 ЦПК України, ст.. 203,216,388 ЦК України, Постановою №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» ; Постановою № Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання правочинів недійсними» , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_28 про виділення майнового паю комплексом та визнання на нього права власності задовольнити

Визнати право спільної сумісної власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_28 на комплекс будівель і споруд по виготовленню цегли , розташованого в с. Караван, Нововодолазького району, Харківської області по вул.. Суворова,19А

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_30 про визнання права власності .

Визнати нікчемним свідоцтво про права власності на нерухоме майно від 03.06.2005р. на комплекс будівель і споруд цеху по виготовленню цегли ( серія САА №524480) виданий на підставі рішення Караванської сільської ради №1 від 11.01.2005р. на ім'я ОСОБА_34 .

Зобов'язати ОСОБА_30 повернути комплекс будівель і споруд по виготовленню цегли , розташованого в с. Караван, Нововодолазького району, Харківської області по вул.. Суворова,19А.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі виготовлено 24.12.2012 року

Суддя