Постанова

від 08.08.2019 по справі 2-1/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1/10

провадження № 61-34946св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області Войникова Юлія Андріївна ,

заінтересована особа - комунальне підприємство Житлосервіс-2А ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року в складі судді Черткової Н. І. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області (далі - ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області) Войникової Ю. А.

14 липня 2016 року ОСОБА_1 простою кореспонденцією отримала лист (зі штампом на конверті та датою надходження листа до м. Бердянськ 08 липня 2016 року) з вкладеними до нього постановами, а саме: постановою ВП № 25580943 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 червня 2016 року; постановою ВП № 25580943 про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2016 року; постановою ВП № 25580943 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23 червня 2016 року.

ОСОБА_1 не погоджувалася з рішенням державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Войникової Ю. А., тому що в судах ще тривав розгляд справ, а постанови вже були винесені.

Державним виконавцем ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Войниковою Ю. А. не були вжиті заходи щодо з`ясування майнового стану скаржника, наявності майна боржника, на яке б могло бути звернено стягнення за рішенням суду, а застосовані крайні заходи звернення стягнення на пенсію боржника, який крім того, є особою з інвалідністю 2-ої групи та звільняється від сплати всіх зборів.

В постанові ВП № 25580943 про стягнення з боржника виконавчого збору зазначено, що боржнику запропоновано виконати його в добровільному порядку в строк до 28 квітня 2016 року, але державний виконавець ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Войникова Ю. А. заявника не викликала, повідомлень не надсилала, не дзвонила на телефон (хоча номера телефонів відомі в ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області). В цей період скаржник знаходилася м. Бердянську, тому могла з'явитися за викликом. Про існування заяв стягувачів щодо подання виконавчого документа до примусового виконання скаржнику відомо не було.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати дії державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій областіВойникової Ю. А. неправомірними стосовно винесення постанов та скасувати:

- постанову ВП № 25580943 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 червня 2016 року;

- постанову ВП № 25580943 про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2016 року в сумі 367,43 грн;

- постанову ВП № 25580943 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23 червня 2016 року в сумі 162,52 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в ході судового розгляду не встановлено порушень Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Войниковою Ю. А. при винесенні вищевказаних постанов. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2010 року фактично не виконане, а оскаржувані заявницею ОСОБА_1 дії державних виконавців, зокрема Войникової Ю. А. , були спрямовані саме на забезпечення його належного виконання.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року у справі залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначив, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить скасуватиухвалу першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити скаргу та визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Войникової Ю. А.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 і витребувано її з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

05 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій доводи скаржника не перевірили, поверхнево розглянули та не з`ясували їх достовірність.

Судом першої інстанції було не враховано пропуск строку пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Суди неправильно застосували дію закону в часі, а саме Закону України Про виконавче провадження від 1999 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на підставі листа КП Житлосервіс-2А від 14 січня 2015 року за вих. № 15 начальник ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Васильчишина В. М. провела перевірку виконавчого провадження із винесенням постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 20 січня 2015 року та скасувала постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 25580943 від 30 серпня 2011 року державного виконавця Скидан О. А.

Згідно ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року, яка набула законної сили 25 серпня 2016 року дії начальника ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Васильчишиної В. М. по винесенню постанови про результати перевірки ВП № 25580943 і скасуванню постанови від 30 серпня 2011 року про закінчення виконавчого провадження були визнані законними.

На підставі постанови начальника ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій областіпро результати перевірки виконавчого провадження старшим державним виконавцем Беляєвою А. С. винесена постанова про скасування процесуального документа від 20 січня 2015 року та постанова від 20 січня 2015 року про відновлення виконавчого провадження.

Постанова старшого державного виконавця Беляєвої А. С. від 20 січня 2015 року про відновлення виконавчого провадження, винесена у зв`язку з проведеною начальником ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області перевіркою виконавчого провадження та виявленням в ході перевірки факту помилкового завершення виконавчого провадження державним виконавцем Скидан О. А., є законною.

Постанови від 23 червня 2016 року, які оскаржуються заявником, винесені державним виконавцем Войниковою Ю. В. в рамках виконавчого провадження № 25580943 по виконанню рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП Житлосервіс-2А заборгованості по квартплаті за період з травня 2005 року по квітень 2010 року у розмірі 3 674,28 грн.

Самостійно боржником рішення суду не виконано, заборгованість не сплачена.

При проведенні виконавчих дій було встановлено, що боржник перебуває на обліку як пенсіонер та отримує пенсію.

У виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2-1/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП Житлосервіс-2а заборгованості по квартплаті за період з травня 2005 року по квітень 2010 року включно у сумі 3 674,28 грн стягувач не сплачував авансовий внесок на організацію та проведення виконавчих дій, тому в першу чергу були компенсовані витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, а в подальшому кошти пропорційно розподілені на сплату боргу та покриття виконавчого збору.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 11 Закону України Про виконавче провадження строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

У відповідності до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи .

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 09 березня 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Беляєвої А. С. та скасування постанови від 20 січня 2015 року про відновлення виконавчого провадження по виконанню рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2010 року було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2010 року була задоволена частково.

Рішення Бердянського міськрайоного суду Запорізької області від 16 липня 2010 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП Житлосервіс-2А заборгованості по квартплаті за період з травня 2005 року по квітень 2010 року включно в сумі 3 674,28 грн та судових витрат було скасоване та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Житлосервіс-2А заборгованість по квартплаті за період з травня 2005 року по квітень 2010 року включно в сумі 3 674,28 грн.

На підставі цього раніше був виданий виконавчий лист від 25 лютого 2011 року.

Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Скидан О. А. від 05 квітня 2011 року на підставі заяви про примусове виконання рішення КП Житлосервіс-2А від 25 березня 2011 року було відкрито ВП № 605/22, номер за ЄДРВП 25580943 по виконавчому листу №2-1/10, виданому 25 лютого 2011 року.

Згідно постанови державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Скидан О. А. від 30 серпня 2011 року закінчено виконавче провадження ВП № 25580943 по виконавчому листу № 2-1/10, виданому 25 лютого 2011 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області з тих підстав, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року скасоване рішення, яке підлягало виконанню, державний виконавець не взяв до уваги, що рішення Апеляційним судом Запорізької області було скасовано частково і в частині підлягало виконанню, саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП Житлосервіс-2А заборгованості по квартирній платі.

Як вбачається з постанови державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій областіСкидан О. А. від 30 серпня 2011 року, він закінчив провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року, а не на виконання рішення Бердянського міськрайсуду від 16 липня 2010 року, частково скасованого апеляційним судом, таким чином рішення суду по справі № 2-1/10 залишилося без виконання.

На підставі листа КП Житлосервіс-2А від 14 січня 2015 року за вих. № 15 начальник ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Васильчишина В. М. провела перевірку виконавчого провадження зі складанням постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 20 січня 2015 року та скасувала постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 25580943 від 30 серпня 2011 року державного виконавця Скидан О. А.

Згідно ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2016 року, яка набула законної сили 25 серпня 2016 року дії начальника ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Васильчишиної В. М. по винесенню постанови про результати перевірки ВП № 25580943 і скасуванню постанови від 30 серпня 2011 року про закінчення виконавчого провадження були визнані законними.

На підставі постанови начальника ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій областіпро результати перевірки виконавчого провадження від 20 січня 2015 року старшим державним виконавцем Беляєвою А. С. винесена постанова про скасування процесуального документа від 20 січня 2015 року.

Постанови від 23 червня 2016 року, які оскаржуються заявником винесені державним виконавцем Войниковою Ю. В. в рамках ВП № 25580943 по виконанню рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП Житлосервіс-2А заборгованості по квартплаті за період з травня 2005 року по квітень 2010 року у розмірі 3 674,28 грн.

Самостійно боржником рішення суду не виконано, заборгованість не сплачувалася.

Стосовно доводів скаржника про неправильне застосування дії закону в часі, колегія Верховного Суду зазначає, що Закон України Про виконавче провадження був прийнятий 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а 04 листопада 2010 року було внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), тому судами першої та апеляційної інстанцій було правильно застосовано та зроблено посилання на Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Згідно статті 68 Закону України Про виконавче провадження (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Розмір заборгованості за виконавчим листом № 2-1/10, виданим 25 лютого 2011 року не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно статті 70 Закону України Про виконавче провадження (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином - п`ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом - двадцять відсотків.

Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Згідно статті 28 Закону України Про виконавче провадження (21 квітня 1999 року № 606-XIV) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України Про виконавче провадження (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до статті 41 Закону України Про виконавче провадження (21 квітня 1999 року № 606-XIV) витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно статтею 43 Закону України Про виконавче провадження (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій статті 43 Закону України Про виконавче провадження , здійснюється по мірі їх стягнення.

У виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2-1/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП Житлосервіс-2а заборгованості по квартплаті за період з травня 2005 року по квітень 2010 року включно у сумі 3 674,28 грн стягувач не сплачував авансовий внесок на організацію та проведення виконавчих дій, тому в першу чергу були компенсовані витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, а в подальшому кошти пропорційно розподілені на сплату боргу та покриття виконавчого збору.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових ухвал, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська