Ухвала

від 26.02.2018 по справі 755/2863/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа№755/2863/18-к

1-кс/755/1005/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 рокуслідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000020 від 12.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

22 лютого 2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно шляхом заборони розпорядження та користування, а саме на нежилі приміщення з №1 по №7 (група приміщень №436) (Літера А) загальною площею 176,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що Київською місцевою прокуратурою №4 міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42018101040000020 від 12.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за фактами заволодіння шляхом обману нежитловими приміщеннями комунальної форми власності, які розташовано на території Дніпровського району міста Києва та належать територіальній громаді міста Києва.

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва» (із змінами і доповненнями внесеними рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 № 220/380 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.12.2001 №208/1642 та 29.11.2001 № 151/1585») затверджено перелік комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, до якого включено, у тому числі, й нежилі приміщення житлової будівлі загальною площею 399,3 кв.м. по вулиці Микільсько-Слобідська, 4.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві», у зв`язку з припиненням Дніпровської районної у місті Києві ради, правонаступником права власності на об`єкти комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, до якого було включено нежитлові приміщення загальною площею 354,2 кв.м.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджено переліки підприємств, установ, організацій, майно яких передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в тому числі нежитлове приміщення загальною площею 354,20 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Згідно із розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 №61 «Про організаційно правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» зазначене нерухоме майно з 16.02.2015 закріплено на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва.

На підставі проведеної 09.10.2017 технічної інвентаризації товариством з обмеженою відповідальністю «Київське міське бюро технічної інвентаризації» уточнена загальна площа нежилого приміщення по АДРЕСА_1 становить 361,4 кв. м.

На виконання рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №270/9558 «Про питання, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва», доручень Київської міської державної адміністрації від 04.12.2015 №37807/1, від 22.03.2017 №9812 комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» 13.10.2017 здійснено державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення з №1 по № 28 (групи приміщень №251), І поверх, літ. «А1», №1 (група приміщень №252) загальною площею 361,4 кв. м. по АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкту нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1385043280000.

Під час проведення 26.01.2018 обстеження та інвентаризації комунального майна встановлено, що нежитлове приміщення з АДРЕСА_2 , яке фактично входить до складу нежитлового приміщення з №1 по № 28 (групи приміщень № 251), І поверх, літ. «А1», №1 (група приміщень №252), яке належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, вибуло з її володіння без волі власника-територіальної громади міста Києва.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нежитлового приміщення з АДРЕСА_2 є фізична особа ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про Державну програму приватизації» визначено порядок та вичерпний перелік правових підстав щодо здійснення приватизації об`єктів комунальної власності.

Відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» встановлено, що прийняті, але не виконані рішення районних у м. Києві рад у зв`язку з ліквідацією відповідних рад щодо розпорядження об`єктами комунальної власності територіальних громад районів у місті Києві, є чинними та підлягають виконанню згідно з вимогами законодавства України відповідним уповноваженим органом.

Рішеннями Дніпровської районної у м. Києві ради від 10.10.2007 №174 (із змінами і доповненнями внесеними рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради від 27.05.2010 №464), від 27.08.2010 №485 нежилі приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 201,3 кв.м. (покупець ДП «Київські хліби»), загальною площею 140,9 кв.м. (покупець фізична особа ОСОБА_5 ) було включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до публікації оголошення в газеті «Хрещатик» від 31.01.2017 №12 (5063) нежитлове приміщення загальною площею 140,9 кв. м. по АДРЕСА_1 , приватизовано фізичною особою за 4 058 880 грн., в тому числі ПДВ.

У період з 2007 року по 2018 рік приватизація нежитлового приміщення загальною площею 201,3 кв. м. або 176,8 кв м. ані ДП «Київські хліби», ані ОСОБА_4 не здійснювалась.

Крім того, інформація стосовно законності та підстав відчуження комунального майна - нежилого приміщення загальною площею 176,9 кв.м. (в межах приміщень площею 361,4 кв. м., що перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва») на Микільсько-Слобідська, 4 у Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації відсутня.

Таким чином, нежитлове приміщення з №1 по №7 (групи приміщень АДРЕСА_3 , є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради.

Зазначена інформація повідомлена місцевій прокуратурі Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією листом від 01.02.2018 №1102/26/1/103.

У той же час, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна та про право власності, а також деталізована інформація про право власності) щодо нежилих приміщень з №1 по №7 (група приміщень №436) (Літера А) загальною площею 176,8 кв.м. по вулиці Микільсько-Слобідська, будинок 4 у Дніпровському районі міста Києва, встановлено, що:

1.02.07.2016 приватний нотаріус ОСОБА_6 (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) зареєструвала право приватної власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації НЖ-2016 №2050 від 01.07.2016 та свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 12.10.2010, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва;

2.07.07.2016 приватний нотаріус ОСОБА_8 (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) зареєструвала право приватної власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙН-ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 40594287) на підставі: акту №1 від 02.07.2016 приймання-передачі та оцінки майнового внеску учасника до статутного капіталу зазначеного товариства (видавник ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ); протоколу Загальних зборів учасників №2 від 02.07.2016 (видавник ТОВ «ЮКРЕЙН-ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП»). Право власності за ОСОБА_7 припинено 07.07.2016 вказаним нотаріусом;

3.05.10.2016 приватний нотаріус ОСОБА_10 (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) зареєструвала право приватної власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРИСФЕН НЕРУХОМІСТЬ» (код ЄДРПОУ 40735106) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.10.2016. Право власності за ТОВ «ЮКРЕЙН-ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» припинено 05.10.2016 вказаним нотаріусом;

4.30.10.2017 приватний нотаріус ОСОБА_11 (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) зареєструвала право приватної власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення №455 від 30.10.2017. Право власності за ТОВ «БОРИСФЕН НЕРУХОМІСТЬ» припинено 30.10.2017 вказаним нотаріусом.

Таким чином, є усі підстави вважати, що зазначені реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на нежилі приміщення з №1 по №7 (група приміщень №436) (Літера А) загальною площею 176,8 кв.м. по АДРЕСА_1 вчинені незаконно, із порушенням чинного законодавства.

У зазначеному кримінальному проваджені майно нежилі приміщення з №1 по №7 (група приміщень №436) (Літера А) загальною площею 176,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , у повному обсязі відповідає критерієм, зазначеним у статті 98 КПК України, які встановлені для речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зазначені нежитлові приміщення є об`єктом кримінально протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом. Окрім того, зазначене майно є беззаперечним доказом вчинення кримінального правопорушення та має важливе доказове значення для цього кримінального провадження.

Без відповідного арешту шляхом заборони розпорядження та користування зазначеним майном воно може вибути з власності ОСОБА_4 та передано у власність та/або користування іншим особам, що утруднить чи унеможливіть в подальшому реалізацію свого права власності на це майно територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, у тому числі й заходами цивільно-правового характеру. Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням цього кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що метою накладення арешту на нежилі приміщення є збереження речових доказів, що відповідає ст. 98, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Так, статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 від 22 лютого 2018 року нежилі приміщення з №1 по №8 (група приміщень №436) (Літера А), загальною площею 176,8 кв.м. по вулиці Микільсько-Слобідська, буд. 4 в м. Києві визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42018101040000020.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Так, на думку слідчого судді, прокурором доведено правову підставу для арешту майна, надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, дослідивши надані до клопотання матеріали, враховуючи, відповідно до вимогст. 173 КПК України, наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, арешт зазначеного майна у вигляді нежилих приміщень, шляхом заборони розпорядження, є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор просить накласти арешт із забороною користування на зазначене в клопотанні майно, однак прокурором не надано підтвердження того, що незастосування заборони користування майном призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.

Слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та заснованим на законі. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309,372, ст.392, ст.532 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони розпорядження майном, а саме на нежилі приміщення з №1 по №7 (група приміщень №436) (Літера А) загальною площею 176,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя ОСОБА_1