Ухвала

від 06.03.2018 по справі 752/7937/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ТОВ «Михайлівський центр» ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Михайлівський центр» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна нежилий будинок загальною площею 1098,2 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Михайлівський 21/13, літера В, який належить на праві власності ТОВ «Михайлівський центр» (код ЄДРПОУ 37264723), з забороною відчужувати його та будь яким чином розпоряджатися ним.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки наявні достатні підстави вважати, що вказане майно є об`єктом кримінальних протиправних дій і підлягатиме спеціальній конфіскації у третіх осіб, а тому його арешт необхідний, зокрема, і з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник ТОВ ««Михайлівський центр» ОСОБА_6 , просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що представники ТОВ «Михайлівський центр» присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в суді першої інстанції присутніми не були, про ухвалу слідчого судді дізнались в лютому місяці 2018 року під час підготовки документів для укладання договору оренди частини нерухомості. Також апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно. Апелянт вважає, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, є необґрунтованим.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що службові особи ТОВ «Михайлівський центр» не є стороною у кримінальному провадженні №32012110070000045, не має жодного процесуального статусу, а тому, застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, зокрема, необхідністю відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, та необхідністю конфіскації майна, спеціальної конфіскації майна у майбутньому, як виду покарань порушує права товариства.

Крім того апелянт посилається, що ТОВ «Михайлівський центр» не має жодного відношення до обставин, за якими здійснюється досудове розслідування, тому на його погляд відсутні правові підстави для накладення арешту, при цьому майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання представника ТОВ «Михайлівський центр» про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно представники товариства . присутніми не були, ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації отримали лише 14 лютого 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, першим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110070000045 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2012, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

16.11.2017 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме об`єкт нерухомого майна нежилий будинок загальною площею 1098,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ТОВ «Михайлівський центр» (код ЄДРПОУ 37264723 , посилаючись на те, що зазначене майно є предметом та доказом розслідування злочинів передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні органу досудового розслідування та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту вищезазначеного майна, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що об`єкт нерухомого майна нежилий будинок загальною площею 1098,2 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Михайлівський 21/13, літера В, який належить на праві власності ТОВ «Михайлівський центр» (код ЄДРПОУ 37264723) виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, не має. Відсутні такі дані і в ЄДРДР. Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При цьому колегія суддів зважує на інформацію, яка наведена в листі прокуратури міста Києва від 14.02.2018 року №23754 за підписом Заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про те, що приміщення, а саме об`єкт нерухомого майна нежилий будинок загальною площею 1098,2 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Михайлівський 21/13, літера В, який належить на праві власності ТОВ «Михайлівський центр» (код ЄДРПОУ 37264723) не зазначений в підозрі посадовим особам Головного управління комунальної власності міста Києва.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно ТОВ «Михайлівський центр» має до розслідування вчинених злочинів, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ТОВ «Михайлівський центр» то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ТОВ «Михайлівський центр» ОСОБА_6 . строк на апеляційне оскарження ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Михайлівський центр» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року,- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна нежилий будинок загальною площею 1098,2 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Михайлівський 21/13, літера В, який належить на праві власності ТОВ «Михайлівський центр» (код ЄДРПОУ 37264723), з забороною відчужувати його та будь яким чином розпоряджатися ним - скасувати.

Постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна нежилий будинок загальною площею 1098,2 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Михайлівський 21/13, літера В, який належить на праві власності ТОВ «Михайлівський центр» (код ЄДРПОУ 37264723), з забороною відчужувати його та будь яким чином розпоряджатися ним- відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/1412/2018 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач - ОСОБА_1