Рішення

від 26.02.2018 по справі 910/19181/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2018Справа № 910/19181/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М-СТАР (87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 117-А)

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-д)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Колективне підприємство Фірма Азовбудматеріали (87538, Донецька область, м. Маріуполь, Мартенівський масив, 135)

про стягнення 100 000,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники : не викликалися

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю М-СТАР звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про стягнення 100 000,0 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю М-СТАР посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про розрахунково-касове обслуговування, а саме списання з рахунку позивача 100 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості перед банком.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.11.2017 порушено провадження у справі №910/19181/17, розгляд справи призначено на 28.11.2017.

28.11.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

28.11.2017 представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. були перераховані ТОВ Азовбудматеріали на рахунок ТОВ М-СТАР , відкритий у Маріупольському філіалі ПАТ КБ Приватбанк , тобто зазначені кошти були зараховані на рахунок позивача 16.11.2016, і цього ж дня банк, керуючись положеннями договору банківського обслуговування від 30.10.2012, укладеного між сторонами, та Умовами і правилами банківського обслуговування, перерахував грошові кошти у розмірі 64 364,90 грн. з рахунку позивача №26009054004733 на його ж рахунок №29093050131828 для погашення заборгованості за договором банківського обслуговування, а саме: на погашення пені- 4497,34 грн., комісії за користування кредитним лімітом - 6021,0 грн., комісії за користування кредитним лімітом - 31546,56 грн., боргу за договором - 22 300,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Колективне підприємство Фірма Азовбудматеріали , у зв'язку з чим, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 12.12.2017.

12.12.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2017, у зв'язку із поданим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 26.12.2017.

20.12.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що у справі №910/19181/17 ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є не складною, заслухавши в судовому засіданні 26.12.2017 клопотання позивача про розгляд справи №910/19181/17 в порядку спрощеного провадження та думку представника відповідача, що не заперечував проти розгляду зазначеної справи в порядку спрощеного провадження, з огляду на наявні в справі матеріали суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

26.12.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

26.01.2018 позивач та третя особа через загальний відділ діловодства суду подали письмові пояснення по справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

30.10.2012 р. ТОВ М-СТАР (клієнт) звернулось до ПАТ КБ Приватбанк (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку №26009054004733 та карткового рахунку №26056054006063.

Згідно даної заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на сайті банку www.privatbank.ua., Тарифів ПАТ КБ Приватбанк , які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 30.10.2012 (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

02.11.2016 між ТОВ М-СТАР (продавець, позивач) та Колективним підприємством Фірма Азовбудматеріали (покупець, третя особа) укладено договір №201, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно платіжного доручення №68 від 16.11.2016 Колективне підприємство Фірма Азовбудматеріали перерахувало на рахунок ТОВ М-СТАР , відкритий у ПАТ КБ Приватбанк , грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за вугілля АС (6-13) по рах. №25 від 02.11.2016, з-но з дог. №201 від 02.11.2016.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначав, що вказані кошти, сплачені третьою особою за договором №201 від 02.11.2016, були списані з його рахунку та, згідно відповідей банку, були зараховані на рахунок ПАТ КБ Приватбанк в рахунок погашення його заборгованості перед банком, а саме: 22300,00 грн. - борг за кредитом по договору про розрахунково-касове обслуговування, 31 546,56 грн. - відсотки за користування кредитом за договором, 6021,00 грн. - комісія за користування кредитом, 4450,81 грн - пеня за кредитом, 34 032,47 грн.- заборгованість по пені за кредитом.

Позивач зазначав, що дійсно, рішенням господарського суду Запорізької області від 27.03.2015 у справі №908/516/15-г було задоволено позов банку до нього та стягнуто з ТОВ М-СТАР на користь ПАТ КБ Приватбанк 33 683,20 грн., з яких: 22300 грн. заборгованості за кредитом; 6744,01 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3234,29 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1404,90 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, а також 1827 грн. судового збору.

Проте з матеріалів справи вбачається, що 22.08.2016 старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь ГТУЮ в Донецькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки на користь стягувача (банка) було стягнуто та перераховано суму боргу відповідно до виконавчого документа, виданого господарським судом Донецької області №908/516/15-г від 27.03.2015.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що станом на 22.08.2016 рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2015 у справі №908/516/15-г було виконано, а тому відповідач (ПАТ КБ Приватбанк ), на думку позивача, не мав права стягувати з його рахунку суму у розмірі 100 000,00 грн. для зарахування заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 30.10.2012.

Заперечуючи проти задоволення позову, банк зазначав, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не свідчить про припинення правовідносин між сторонами за договором банківського обслуговування та не говорить про відсутність заборгованості за таким, та надав розрахунок заборгованості, відповідно до якого 24.08.2016 суму у розмірі 33625,40 грн. було зараховано на рахунок погашення пені, а 16.11.2016 зараховано: на погашення пені - 4497,34 грн., комісії за користування кредитним лімітом - 6021,0 грн., комісії за користування кредитним лімітом - 31546,56 грн., боргу за договором - 22 300,00 грн.

При цьому відповідач посилається на те, що згідно з п. 3.2.1.2.2.8 Умов і правил банківського обслуговування ПАТ КБ Приватбанк (розділ 3 Юридичним особам , підрозділ 3.2.1 Кредитний ліміт ) клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування банком ліміта клієнта, так і тих, які відкриті після цього), у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання, а також в рахунок оплати договорів страхування, за якими банк є вигодонабувачем, з усіх своїх поточних рахунків у гривні, для виконання зобов'язань з погашення винагороди, а також неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим розділом Умов та правил надання банківських послуг , а також за іншими кредитними договорами, укладеними клієнтом з банком, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.7 Умов і правил при порушенні клієнтом строків виконання яких-небудь з грошових зобов'язань (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках клієнта для здійснення повноважень відповідно до п. 3.2.1.2.2.8), клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з усіх поточних і депозитних рахунків клієнта в банку в порядку, передбаченому законодавством та цим розділом Умов та правил надання банківських послуг .

За таких обстави відповідач вважає, що списання банком грошових коштів у розмірі 100 000,0 грн. з рахунку клієнта (позивача) для погашення заборгованості за договором банківського обслуговування є правомірним та погодженим між сторонами, як одна з умов договору, проте відповідачем не долучено до матеріалів справи самих Умов та правил надання банківських послуг , які були чинні на час укладення між сторонами вказаного договору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України )

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ч.ч. 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

На правовідносини, пов'язані з невиконанням розрахункових документів з вини банку, поширюється дія статті 1073 Цивільного кодексу України, приписи якої містять правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, а також положення статті 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , якою передбачено відповідальність банків за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ грошей.

У розумінні статті 2 Закону України Про банки та банківську діяльність банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Таким чином саме клієнт (в даному випадку позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів. Оскільки банк не є власником коштів, він не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку клієнта банку, не вправі розпоряджатись такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

Аналогічна позиція викладена й у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2015 у справі №910/23579/14.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що відповідачем порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким у розумінні ст. ст. 177, 190 ЦК України є грошові кошти, у т. ч., враховуючи положення п. 3.1 ст. 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , які існують у формі записів на поточному рахунку позивача, відкритому у банку.

Крім того, як вбачається із наданого банком розрахунку, 24.08.2016 суму у розмірі 33625,40 грн. (сума, яка стягнута рішенням господарського суду Запорізької області від 27.03.2015 у справі №908/516/15-г, і яка складається з: 22300 грн. заборгованості за кредитом; 6744,01 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3234,29 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1404,90 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом) була зарахована банком лише на рахунок погашення пені.

При цьому 16.11.2016 банком на рахунок погашення заборгованості також зараховано 64 318,37 грн., а саме: на погашення пені - 4497,34 грн., комісії за користування кредитним лімітом - 6021,0 грн., комісії за користування кредитним лімітом - 31546,56 грн., а також боргу за договором - 22 300,00 грн.

Таким чином банком повторно було стягнуто з позивача суму заборгованості у розмірі 22 300,00 грн., яка вже була стягнута за рішенням суду, а також самостійно списано пеню у розмірі 4497,34 грн., комісію за користування кредитним лімітом у розмірі 6021,0 грн. та комісію за користування кредитним лімітом у розмірі 31546,56 грн., проте вказані суми не безспірними.

Разом з тим, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача 100 000,00 грн., в той час як з матеріалів справи вбачається, що банком було списано грошові кошти у загальному розмірі 64 318,37 грн.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-д, код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М-СТАР (87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 117-А, код 30073345) грошові кошти у розмірі 64 318 (шістдесят чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 37 коп. та 1029 (одну тисячу двадцять дев'ять) грн. 09 коп. - судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 12.03.2018.

Суддя В.О. Демидов