Постанова

від 10.11.2008 по справі 2-а-339/08

ТОРЕЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

    №2-a-339/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 листопада 2008 року     Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді     Стріжакової Т.В.

при секретарі     Косолапової В.В.

за участю: позивача     ОСОБА_1

представника відповідача УПСЗН      ОСОБА_2 представника третьої особи ГУ ДКУ ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області,  третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області,  про визнання дій протиправними,  зобов'язання здійснити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Президента України ОСОБА_5,  Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області (далі - УПСЗН) про визнання бездіяльності Президента України протиправною,  дій УПСЗН протиправними,  зобов'язання здійснити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року провадження у справі за позовом позивача до Президента України про визнання бездіяльності Президента України при підписанні Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  як такою,  що обмежила та порушила права Позивача - закрити відповідно до ч. 1 абз. 1)  ст.  157 КАСУ (а.с. 31, 32).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року позовну заяву позивача до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради у Донецькій області про визнання противоправними рішення УПСЗН при визначенні розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранів війни за 2008 рік передано на розгляд Торезького міського суду Донецької області як адміністративному (а.с. 33, 34).

Позивач свої вимоги до УПСЗН про визнання дій протиправними,  зобов'язання здійснити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік обґрунтовує тим,  що він має статус інваліда війни 3 групи,  який встановлений згідно із п.1  ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту»,  перебуває на обліку в УПСЗН. Він має право на підставі ч.5  ст. 13 вказаного Закону щорічно до 5 травня отримати разову грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.  У 2008 році у зв'язку з внесеними змінами до ч.5  ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» згідно із розділом 11 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено,  що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах,  які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень,  встановлених законом про Державний бюджет України. 12 березня 2008 року КМУ прийняв постанову №183,  згідно із якою за 2008 рік йому здійснено виплату грошової допомоги до 5 травня у сумі 350 грн. З виплатою такої суми він не згодний,  така сума допомоги не є рівноцінною заміною пільг,  суттєво порушує та обмежує його права,  оскільки сума 350грн. не дорівнює семи мінімальних пенсій як те передбачено  ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» і не відповідає положенням  ст. 3, 8, 22, 28 55 56 Конституції України,  ЗУ «Про прожитковий мінімум»,  ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Тому вважає,  що з урахуванням допомоги до 5 травня,  яка була йому виплачена,  йому до виплати належить у 2008р.-(481грн.х8)-350грн.=3017грн.

Позивач просить визнати протиправними дії УПСЗН при визначенні йому сум щорічної

разово,    грошової  допомоги до  5  травня  за 2008  рік,  як такими,   що  порушують  його  права

зобов'язати здійснити доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у сумі

3017грн. (а.с.  1-6).    

У судовому засіданні позивач дав пояснення,  аналогічні викладеним у позові повністю підтримав позовні вимоги,  просив визнати протиправними дії УПСЗН при визначенні йому сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік,  як такими,  що не відповідають нормам

 ст.  13 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального    захисту»,     зобов'язати    УПСЗН здійснити йому виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у сумі 3017грн.

Представник відповідача УПСЗН позовні вимоги не визнала,  пояснила суду,  що позивач відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» має статус інваліда війни 3 групи. Статтею 13 вказаного Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.  Пунктом З  ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно із цим Законом.  Виключно Законом Про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,  розмір і цільове спрямування цих видатків,  що передбачено ч.2 ст. 95 Конституції України.

Відповідно до розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» п.20,  п.п.б п.2,  ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-У1 частину 5  ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах,  які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень,  встановлених законом про Державний бюджет України».

На підставі  ст. 117 Конституції України КМУ в межах своєї компетенції видає розпорядження,  які є обов'язковими до виконання. ПКМУ від 12.03.2008р. №183 (п.1) встановлено,  що у 2008р. виплата разової грошової допомоги здійснюється інвалідам 3 групи у сумі 350грн.Фактично позивачу у квітні 2008 року була здійснена виплата разової грошової допомоги відповідно до даної ПКМУ у сумі 350грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими,  що не відповідають Конституції України положення п.20-22 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Але вказані положення втрачають чинність з дня ухвалення даного рішення Конституційного Суду України. Тобто на момент виплати позивачу щорічної допомоги до 5 травня 2008 року діяли положення «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік».

Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України можлива лише у разі внесення відповідних змін до Закону України про державний бюджет,  який має передбачати збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету,  за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки.

На підставі затвердженого бюджетного розпису,  в межах отриманих асигнувань,  затверджених кошторисів позивачу була виплачена щорічна допомога у повному обсязі.

Тому у вимогах позивача просила повністю відмовити.

Представник третьої особи ГУ ДКУ пояснив,  що виплата грошової допомоги інвалідам війни потребує фінансування з Державного бюджету,  її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим Закон,  крім Закону Про державний бюджет України,  виключно ним визначаються видатки на загальносуспільні потреби,  розмір і цільове спрямування цих видатків (ч.2 ст. 95 Конституції України),  які мають бути задоволені,  виходячи із фінансових можливостей Держави. Головним розпорядником коштів для виплати вказаної разової грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики,  виплати здійснюють УПСЗН. Позивач посилається на ПКМУ від 21.12.2005р. №1232 «Положення про Державне казначейство України» та просить зобов'язати ГУ ДКУ забезпечити розрахунково-касове обслуговування УПСЗН,  але згідно із п.3 вказаної постанови органи державного казначейства України проводять розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі наданих платіжних документів та зареєстрованих зобов'язань,  в межах своїх повноважень здійснюють контрольні функції. Також здійснення розрахунково-касового обслуговування УПСЗН передбачено договором на розрахунково-касове обслуговування,  укладеним між управлінням Державного казначейства у м. Торезі ГУ ДКУ та УПСЗН. Обслуговування розпорядників бюджетних коштів здійснюється у порядку,  встановленому  ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України,  тобто здійснення платежів з рахунків УПСЗН можливо лише при наданні ним до ГУ ДКУ платіжних доручень. ГУ ДКУ не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів,  необхідних для здійснення розрахунково-касового обслуговування. Тому потреби в зобов'язанні ГУ ДКУ виконувати завдання,  які вже покладенні на ГУ ДКУ ПКМУ 21.12.2005р. №1232 - немає. ГУ ДКУ не знаходиться з позивачем у правовідносинах,  своїми діями або бездіяльністю не порушувало законних прав та інтересів позивача. Просить у позовних вимогах до ГУ ДКУ відмовити.

Вислухавши позивача,  представника відповідача УПСЗН,  третю особу,  дослідивши матеріали справи,  судом фактично встановлено,  що позивач є інвалідом війни 3 групи,  у зв'язку з чим користується правами та пільгами,  встановленими законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 7). Згідно із довідкою УПСЗН позивачу як інваліду війни 3 групи,  УПСЗН йому виплатило щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008р. у розмірі 350грн. (а.с. 9). Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області утворюються рішенням міської ради,  є підконтрольним та підзвітним міській раді,  є юридичною особою (а.с. 44-47). Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області є територіальним органом Державного казначейства України,  є юридичною особою (а.с. 48-49).

Статтею 2 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» встановлено,  що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства; права та пільги для ветеранів війни,  встановлені раніше законодавством України не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади ,  які обмежують права та пільги ветеранів,  передбачені цим законом,  недійсні.

Відповідно до п.9  ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» особами,  які є учасниками війни,  є особи,  які залучені до складу формувань Цивільної оборони,  які стали інвалідами внаслідок захворювань,  пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до положень ч.5  ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту»,  - щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога в розмірах: ...інвалідам 3 групи - семи мінімальних пенсій за віком.

Судом встановлено,  що спору про право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік між сторонами немає,  між сторонами виник спір тільки про розмір вказаних виплат.

Позивач звертався до відповідача УПСЗН з вимогами сплатити різницю між фактично сплаченою сумою та встановленою законом,  але 26.06.2008р. йому була направлена відповідь про відмову у виплаті різниці. Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі,  відповідач посилається на ч.2  ст. 95 Конституції,  на «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  на ПКМУ від 12.03.2008р. №183 (а.с. 8).

Суд вважає,  що вказані відмови і дії УПСЗН є неправомірними з таких підстав.

У Конституції України Україну проголошено демократичною,  соціальною,  правовою державою (стаття 1),  визнано,  що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина,  права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави,  а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3),  права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21),  їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Відповідно до  ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори,  згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,  є частиною національного законодавства України (ч.1  ст. 9 Конституції України).

Відповідно до ч.1  ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідач УПСЗН є суб'єктом владних повноважень,  у позові ставиться питання,  яке відноситься до сфери публічно-правових відносин; тому відповідно до  ст. 2, 17 КАСУ даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2  ст.  19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та Законами України. Пунктом 1 статті 92 Конституції України передбачено,  що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина,  гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

22.05.2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп,  яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ними правовідносин,  відповідно до якого визнані такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п.20-22 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Конституційний Суд України відзначив,  що держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність,

зобов'язана утверджувати та забезпечувати права та свободи людини та громадянина. Закони України та інші правові акти повинні прийматися на основі Конституції і повинні їй відповідати. Однією із конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів ( ст. 22 Конституції України). Визнання Законом правових актів такими,  що втратили чинність,  зупинення їх дії,  внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав та свобод людини та громадянина є скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Зупинення дії положень законів,  якими визначено права і свободи громадян,  їх зміст та обсяг,  є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках,  передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки,  а саме передбачено,  що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень,  та визначено ряд прав і свобод,  які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок скасування,  зупинення на певний час дії чинних законів України,  якими встановлено пільги,  компенсації чи інші форми соціальних гарантій відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян,  який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.3 ст. 46 Конституції України),  та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до  ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав,  свобод та інтересів фізичних осіб,  прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осі,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства,  у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до  ст. 8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права,  відповідно до якого,  зокрема людина,  її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до  ст. 9 КАС України суд застосовує інші правові акти,  прийняті відповідним органом на підставі,  у межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,  закону України,  міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,  який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено,  що УПСЗН позивачу сплатило позивачу допомогу за 2008 рік у розмірі 350грн. Тобто прийнятим ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік»,  змінами до ч.5 ст.  13 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» фактично здійснено обмеження раніше діючих прав та свобод осіб,  які мали право щорічно до 5 травня отримати разову грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Таким чином,  суд вважає,  що оскільки порушення прав позивача на отримання разової грошової допомоги в розмірі,  який встановлений законом,  з огляду на рішення Конституційного Суду України є безумовним ,  застосуванню підлягають положення ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» в частині розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,  яка відповідно до ч.5 ст. 13 цього Закону повинна була становити семи мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3 групи.

Відповідно до  ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 року №2291-1У,  мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  визначеного законом.

Згідно із  ст. 2 ч.1 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14,  прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  Мінімальна пенсія за віком у 2008р. складала 481грн. відповідно до  ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік». Саме із зазначеного розміру повинна бути здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інваліду 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком,  тобто у 2008р.її розмір повинен скласти: 481 грн.х7=3017грн.

Фактично позивач отримав від УПСЗН грошову допомогу до 5 травня у 2008 році в розмірі 350грн. При цьому відповідач керувався ПКМУ від 12.03.2008 року №183 у відповідності до положення пункту 20 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».Тому виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2008 роки здійснена відповідачем з порушенням Конституції України.

Відповідно до принципу верховенства права та законності суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Постановою Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано,  що судам необхідно виходити з того,  що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента,  постанови Верховної Ради України,  ПКМУ) підлягають оцінці на відповідність як Конституції України,  так і закону.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань,  оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано,  що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини,  висловлену у зазначеному рішенні,  та положення ч.1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; реалізація особою права,  що пов'язане з отриманням бюджетних коштів,  яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства,  не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань,  тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань,  судом не можуть бути прийняті до уваги.

З урахуванням викладеного суд вважає,  що дії відповідача щодо його відмови позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,  які були встановлені ч.5  ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» у розмірах,  менших від 7 мінімальних пенсій за віком є неправомірними.

За таких обставин,  відповідач УПСЗН повинен виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня з врахуванням фактично виплаченої суми за 2008 рік у сумі 3017 грн.

Керуючись  ст.  1, 3, 8, 9, 21, 22, 48 Конституції України,   ст.  1, 13, 48, 62, 63, 70 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту»,   ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  ЗУ «Про прожитковий мінімум»,  ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік»,   ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,   ст.  ст.  1, 2, 4, 5, 6, 8, 9, 11, 15, 17, 23, 48, 58, 60, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 158-163, 185, 186,  254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області,  третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області,  про визнання дій протиправними,  зобов'язання здійснити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області у виплаті ОСОБА_4 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірах,  передбачених  ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити виплату на користь ОСОБА_4 недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у сумі 3017 грн.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 10 листопада 2008року в присутності позивача,  представника УПСЗН,  ГУДКУ.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 10 листопада 2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.